Третій армійський корпус
Четвертий сезон операції «Вівальді»: Білецький оголосив про взяття ще 101 км² Третій армійський корпус та придані підрозділи звільнили ще три населені пункти — Зелену Долину, Липове й Колодязі, — повідомив у своєму зверненні бригадний генерал Андрій Білецький.…
Курськ і “Вівальді” – яке завдання ставив Генштаб?
Між Курським наступом 2024 року та операцією "Вівальді" набагато більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. І ця схожість свідчить не стільки про успіхи, скільки про реальні можливості та обмеження, в яких діє український Генштаб.
Обидві операції ґрунтувалися на раптовості та ретельному оперативному маскуванні. У Курську вдалося досягти стратегічної неочікуваності для противника. У “Вівальді” місяці підготовки проходили в режимі максимальної інформаційної тиші. В обох випадках це дозволило на першому етапі створити локальну перевагу й поставити командування ворога перед оперативною дилемою: куди перекинути сили й чим пожертвувати.
Обидві операції демонстрували економію сил. Обмеженим складом (декількома бригадами в Курську та, по суті, одним корпусом в “Вівальді”) вдалося змусити супротивника задіяти значно більші ресурси. Обидві мали чітке фазування та спробу керувати темпом. Обидві спиралися на асиметричні засоби – в одному випадку на маневр і західну важку техніку, в іншому – на домінування безпілотників, роботів і точкові удари по пунктах управління.
При цьому жодна з цих операцій не передбачала якогось стратегічного успіху.
В умовах відсутності стійкої переваги в живій силі, у вогневій потужності взагалі немає сенсу про це говорити. Для вирішення завдань оперативного, а тим більше стратегічного масштабу, потрібен зовсім інший рівень переваги в людях, у боєприпасах, у системах ураження, у резервах. Цієї переваги немає. І доки її немає, війна продовжує залишатися окопною перестрілкою.
Не варто плекати ілюзій: стратегічний перелом у такій війні неможливий. Усе, що відбуватиметься далі, – це лише обмін територіями та тактичні прориви на ослаблених ділянках фронту. Стратегічне рішення в цьому конфлікті ухвалюватиметься вже не на полі бою, а за столом переговорів
@orb131
Між Курським наступом 2024 року та операцією "Вівальді" набагато більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. І ця схожість свідчить не стільки про успіхи, скільки про реальні можливості та обмеження, в яких діє український Генштаб.
Обидві операції ґрунтувалися на раптовості та ретельному оперативному маскуванні. У Курську вдалося досягти стратегічної неочікуваності для противника. У “Вівальді” місяці підготовки проходили в режимі максимальної інформаційної тиші. В обох випадках це дозволило на першому етапі створити локальну перевагу й поставити командування ворога перед оперативною дилемою: куди перекинути сили й чим пожертвувати.
Обидві операції демонстрували економію сил. Обмеженим складом (декількома бригадами в Курську та, по суті, одним корпусом в “Вівальді”) вдалося змусити супротивника задіяти значно більші ресурси. Обидві мали чітке фазування та спробу керувати темпом. Обидві спиралися на асиметричні засоби – в одному випадку на маневр і західну важку техніку, в іншому – на домінування безпілотників, роботів і точкові удари по пунктах управління.
При цьому жодна з цих операцій не передбачала якогось стратегічного успіху.
В умовах відсутності стійкої переваги в живій силі, у вогневій потужності взагалі немає сенсу про це говорити. Для вирішення завдань оперативного, а тим більше стратегічного масштабу, потрібен зовсім інший рівень переваги в людях, у боєприпасах, у системах ураження, у резервах. Цієї переваги немає. І доки її немає, війна продовжує залишатися окопною перестрілкою.
Не варто плекати ілюзій: стратегічний перелом у такій війні неможливий. Усе, що відбуватиметься далі, – це лише обмін територіями та тактичні прориви на ослаблених ділянках фронту. Стратегічне рішення в цьому конфлікті ухвалюватиметься вже не на полі бою, а за столом переговорів
@orb131
👍3🤬1
4 жовтня підрозділи 30-ї окремої механізованої бригади у взаємодії з 92-ю окремою штурмовою бригадою, 14-ю ОМБр, 10-м армійським корпусом та виробником Gurzuf Defence провели першу у світі успішну медичну евакуацію важкопораненого бійця повітрям за допомогою важкого гексакоптера Heavy Shot “Аюдаг-6”.
Бійця 30 ОМБр Костянтина “Магуру” Власенка вивезли із сірої зони на лівому березі Осколу. Він провів на позиції 491 день. У лютому 2026 року отримав важке поранення від російського дрона, самостійно ампутував обидві ноги і більше не міг пересуватися. Наземна евакуація була неможливою через річку, щільне мінування, постійну присутність ворожих FPV та спроби вивести його за допомогою НРК (наземний робот знищили ще на підході). Понад півроку його забезпечували скидами з дронів.
Ця подія ознаменувала відкриття нового перспективного напряму евакуації поранених повітрям. Водночас наразі залишається низка серйозних викликів, розв’язати які найближчим часом навряд чи вдасться:
▪️Повільний важкий коптер залишається вразливою ціллю для ворожих FPV-дронів;
▪️Операції такого типу потребують масштабного прикриття: відволікаючих ударів, РЕБ, артилерійського придушення, супровідних дронів і резервних груп НРК;
▪️Обмежена дальність і вантажопідйомність, необхідність проміжних точок для заміни батарей;
▪️Ризики для пораненого: боєць має бути в стані самостійно закріпитися на тросі та зберігати здатність реагувати на непередбачені обставини.
Ця технологія навряд чи отримає масове застосування через свою високу ресурсозатратність. Проте залишається надія, що командування приділятиме більше уваги порятунку життів важкопоранених бійців. Гуманне ставлення до своїх солдатів має залишатися ключовою складовою сучасної важкої війни. Стежитимемо за розвитком цього напряму
@orb131
Бійця 30 ОМБр Костянтина “Магуру” Власенка вивезли із сірої зони на лівому березі Осколу. Він провів на позиції 491 день. У лютому 2026 року отримав важке поранення від російського дрона, самостійно ампутував обидві ноги і більше не міг пересуватися. Наземна евакуація була неможливою через річку, щільне мінування, постійну присутність ворожих FPV та спроби вивести його за допомогою НРК (наземний робот знищили ще на підході). Понад півроку його забезпечували скидами з дронів.
Ця подія ознаменувала відкриття нового перспективного напряму евакуації поранених повітрям. Водночас наразі залишається низка серйозних викликів, розв’язати які найближчим часом навряд чи вдасться:
▪️Повільний важкий коптер залишається вразливою ціллю для ворожих FPV-дронів;
▪️Операції такого типу потребують масштабного прикриття: відволікаючих ударів, РЕБ, артилерійського придушення, супровідних дронів і резервних груп НРК;
▪️Обмежена дальність і вантажопідйомність, необхідність проміжних точок для заміни батарей;
▪️Ризики для пораненого: боєць має бути в стані самостійно закріпитися на тросі та зберігати здатність реагувати на непередбачені обставини.
Ця технологія навряд чи отримає масове застосування через свою високу ресурсозатратність. Проте залишається надія, що командування приділятиме більше уваги порятунку життів важкопоранених бійців. Гуманне ставлення до своїх солдатів має залишатися ключовою складовою сучасної важкої війни. Стежитимемо за розвитком цього напряму
@orb131
Оборонка
491 день у сірій зоні та втрачені кінцівки. Ексклюзивні деталі першої в історії БПЛА-евакуації коптером Heavy Shot
У жовтні Сили оборони провели першу в історії медичну евакуацію пораненого бійця за допомогою важкого БПЛА. Військовослужбовця 30 окремої механізованої бригади з позивним "Маґура" вивезли повітрям на дроні "Heavy Shot Аюдаг-6" із сірої зони, куди понад рік…
❤3
Forwarded from Говорять Снайпер ꑭ
США пообіцяли Україні гарантії безпеки на рівні 5-ї статті НАТО, — Зеленський.
5 стаття передбачає, що напад на одного союзника розглядається як напад на всіх. Водночас кожна країна самостійно визначає, яких заходів вживати у відповідь, зокрема чи застосовувати військову силу.
Кого в цій обіцянці вважати «усі», не зрозуміло.
Для України принципово важливо, щоб майбутні гарантії передбачали конкретний механізм реагування на повторну агресію: оперативне постачання озброєння, обмін розвідданими, військову допомогу та чіткі зобов’язання сторін договору.
Поки немає остаточного документа з визначеними умовами, говорити про повноцінні гарантії немає сенсу.
Жодні погрози санкціями не працювали, а тепер, коли вони їх спробували і обійшли, тим паче не працюватимуть.
Підписуючи якісь договори потрібно розуміти, що ми не маємо допустити повторного вторгнення, інакше можемо втратити значно більше, ніж втратили, і це не тільки про території.
👍7
Розвідка Ноєм
війна остаточно перетворилася на жорстке техно-порно на виснаження.
На фронті всюди стагнація. Лінії зіткнення вже давно не існує. Малі штурмові групи (як наші, так і ворожі) можуть тривалий час перебувати в тилу противника і навіть не розуміти цього. Масштабних боїв за зразком 22-24 років немає
Як би дивно це не звучало, сьогодні війна ведеться не на фронті. Уся активна фаза перейшла в повітря
Для ворога зимова кампанія 26-27 років буде вирішальною. Уже на сьогоднішній день він накопичив понад 700 балістичних, кілька тисяч крилатих ракет і 6 тисяч дронів. Судячи з цих цифр, росіяни готуються випалити генеруючі потужності у великих містах, паралізувати роботу водопостачання й каналізації – одним словом, позбавити наших людей доступу до базових благ
У цей час союзники бездіють. Рудий дід продав свою задницю за російський рідкозем і дизель, у Європі безлад і політичний бардак. Україні загрожує гуманітарна катастрофа, а партнери досі не погодили поставки ракет-перехоплювачів
Що далі? Не знаю. Чи вдасться нам зберегти єдність? Не знаю. Адже лишилися ще ті, хто хоче “спокійно їсти лосось і не чути звуків вибухів”. Чи дадуть нам ракети? Будемо сподіватися
Як ми знаємо з історії, із затяжних війн держави виходили або сильними, або припиняли своє існування
@orb131
Як би дивно це не звучало, сьогодні війна ведеться не на фронті. Уся активна фаза перейшла в повітря
Для ворога зимова кампанія 26-27 років буде вирішальною. Уже на сьогоднішній день він накопичив понад 700 балістичних, кілька тисяч крилатих ракет і 6 тисяч дронів. Судячи з цих цифр, росіяни готуються випалити генеруючі потужності у великих містах, паралізувати роботу водопостачання й каналізації – одним словом, позбавити наших людей доступу до базових благ
У цей час союзники бездіють. Рудий дід продав свою задницю за російський рідкозем і дизель, у Європі безлад і політичний бардак. Україні загрожує гуманітарна катастрофа, а партнери досі не погодили поставки ракет-перехоплювачів
Що далі? Не знаю. Чи вдасться нам зберегти єдність? Не знаю. Адже лишилися ще ті, хто хоче “спокійно їсти лосось і не чути звуків вибухів”. Чи дадуть нам ракети? Будемо сподіватися
Як ми знаємо з історії, із затяжних війн держави виходили або сильними, або припиняли своє існування
@orb131
ТСН.ua
Росія накопичила 700 балістичних ракет, а Україні бракує засобів їх збивати: що загрожує містам взимку
Найбільшу загрозу становлять «Іскандери», які Росія продовжує виготовляти десятками щомісяця. Експерти попереджають про ризики для великих українських міст, зо…
👍2😢1
Лозовий Іван Євгенович (Тесла),
21.05.1991р.н.,
3 відділення,1 рота, 1 взвод,
Зник безвісті 18 серпня 2026р. в м.Оріхів Запорізької області, наступальна операція у районі населеного пункту Преображенка
Якщо у вас є інформація про бійця, будь ласка напишіть у бот зворотного зв’язку
@orb131
21.05.1991р.н.,
3 відділення,1 рота, 1 взвод,
Зник безвісті 18 серпня 2026р. в м.Оріхів Запорізької області, наступальна операція у районі населеного пункту Преображенка
Якщо у вас є інформація про бійця, будь ласка напишіть у бот зворотного зв’язку
@orb131
❤3😢2
Історія з Олешками – це історія кожного прифронтового села. Де також немає світла. Де також люди гинуть від голоду, де люди потрапляють під перехресний вогонь артилерії. Чому з усього списку населених пунктів обрали саме Олешки – хороше запитання. Напевно, руда щур через свою дружинку вирішив знову показати всьому світу, що він "великий миротворець" і нібито може врятувати мирних людей. А потім знову вимагати Нобелівську премію
@orb131
@orb131
👍2🕊2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Євген Олександрович – один із небагатьох, хто служить у батальйоні вже тривалий час. Але зараз, замість виконання обов’язків заступника командира, він несподівано став речником підрозділу. Він розповідає журналістам про нововведення у розвідці, про сучасні технології та займається піаром нашого батальйону
Для тих, хто знає, що зараз відбувається в батальйоні, це смішно. Після зміни командування багато старожилів були змушені переводитися в інші частини. Досвідчені дядьки не змогли змиритися з тими ідіотськими завданнями, які перед ними почали ставити командири. Сьогодні батальйон (не побоюся цього слова) знекровлений
І раптом майор Герасименко з екрану каже, що в батальйоні потрібні мотивовані, фізично здорові та розумні люди. А в мене питання – навіщо батальйону потрібні нові фахівці, якщо ви розгубили старих?
@orb131
Для тих, хто знає, що зараз відбувається в батальйоні, це смішно. Після зміни командування багато старожилів були змушені переводитися в інші частини. Досвідчені дядьки не змогли змиритися з тими ідіотськими завданнями, які перед ними почали ставити командири. Сьогодні батальйон (не побоюся цього слова) знекровлений
І раптом майор Герасименко з екрану каже, що в батальйоні потрібні мотивовані, фізично здорові та розумні люди. А в мене питання – навіщо батальйону потрібні нові фахівці, якщо ви розгубили старих?
@orb131
😢4
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
А про яку службу підтримки він говорить? Це та сама служба, яка ігнорує родичів військовослужбовців? Увесь фейсбук переповнений дописами батьків, які шукають своїх синів зі 131-го. І всі хлопці зникли в одному місці – Кам’янському. Чи буде якесь пояснення з цього приводу від служби підтримки? Чи боїтеся розповісти людям гірку правду?
@orb131
@orb131
🤬6😢1
👍7🤬2
Що показали нам протести на Петропавлівській Борщагівці?
Показали нам, що наші люди прагнуть правди. Люди не знають, за що вони мають йти на смерть. Офіційні ЗМІ, урядові блогери, всі ці Стерненко та інші проплачені типи вже всім набридли
Чому не можна дати народу цю правду? Чому влада не хоче йти на діалог зі своїм народом? Чому простіше всіх назвати зрадниками й відправити до в’язниці?
Війна - важке випробування для українського народу. Мобілізація тим більше. Мобілізація в усі часи була примусовим явищем. Мобілізація завжди проводилася з великими труднощами. Змусити людину йти на смерть - справа вкрай непроста
Але навіть за цих умов можна говорити правду. Якщо країна воює, влада може не красти державні гроші. Може дбати про армію та військових. Може відмовитися від розкоші на користь свого народу та перемоги
Може ж?
Звичайно
А хоче?
Навряд чи
Звідси й відповідь. Якщо влада не хоче правди, вона не хоче перемоги.
@orb131
Показали нам, що наші люди прагнуть правди. Люди не знають, за що вони мають йти на смерть. Офіційні ЗМІ, урядові блогери, всі ці Стерненко та інші проплачені типи вже всім набридли
Чому не можна дати народу цю правду? Чому влада не хоче йти на діалог зі своїм народом? Чому простіше всіх назвати зрадниками й відправити до в’язниці?
Війна - важке випробування для українського народу. Мобілізація тим більше. Мобілізація в усі часи була примусовим явищем. Мобілізація завжди проводилася з великими труднощами. Змусити людину йти на смерть - справа вкрай непроста
Але навіть за цих умов можна говорити правду. Якщо країна воює, влада може не красти державні гроші. Може дбати про армію та військових. Може відмовитися від розкоші на користь свого народу та перемоги
Може ж?
Звичайно
А хоче?
Навряд чи
Звідси й відповідь. Якщо влада не хоче правди, вона не хоче перемоги.
@orb131
👍5❤2