друже,
усе наше життя – це відзначення важливих дат, яких ми чекаємо з нетерпінням, і про які навіть не здогадуємося. день народження, день зізнання в коханні, день весілля, день, коли ми зробили перший крок, день, коли було сказане перше "мама" і день, коли було сказане перше "Україна".

усе наше життя – це скорбота через річниці, про які ми боїмося навіть думати, і які так хочеться забути, але не можна.

вчора календар запевнив нас, що з повномасштабного вторгнення росії в Україну пройшов один рік, але і без календаря кожен відчував наближення цією дати гудінням кісток. один рік не схожий на будь-який інший. один рік, проведений тут, на полі бою; там, із безкінечною тугою; разом, із міцно стиснутими руками.

у цей неймовірно складний рік для кожного з нас, ми попри все знаходили час для зустрічей, для поетичних вечорів, для пізнавальних лекцій, а передбачення завжди обіцяли нам тільки найкраще. ми продовжуємо працювати, і в нас багато нових ідей, якими ми не дочекаємося поділитися. дякуємо тобі і нашим любим СО за співпрацю та єдність. зичимо вам любові й тепла сторицею, закликаємо підтримувати одне одного, не забувати донатити, якщо є змога, і просто бути поряд.

цей лютий скоро закінчиться, і ми будемо відзначати нову річницю – річницю нашої перемоги.

love,
o.poetry.

акаунт авторки цієї чудової ілюстрації тут 💕

​друже,

вітри дують нам у спину й життя вривається в клітини людської буденності – поглянь в бік сонця та надихнися першим весняним теплом.

ми пропонуємо тобі взяти участь у нашому благодійному розіграші шопера! для цього тобі потрібно заповнити формочку, а також надіслати вільний донат від 150 гривень — кошти ми збираємо для студентки Могилянки Аліни Гайдай, яка зараз перебуває на Бахмутському напрямку та потребує амуніції.

надіславши донат, прикріпи скриншот у формочку та чекай на результати! переможця буде обрано за допомогою рандомайзера 🕊

з любов'ю – o.poetry

​​​​Жінки на війні — це про силу духу. Про незламність і відвагу, звершення й перемоги, уособлення міцності та рішучості.

Зважаючи на наближення Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир, ми охоче запрошуємо вас завітати на панельну дискусію: «Роль жінки у війні».

Неймовірні спікерки з ГО «Жіночий ветеранський рух» розповідатимуть про власну діяльність та відповідатимуть на значущі й нагальні запитання, розкриваючи багатогранність теми дискусії.

🕰 9-те березня, 17:00 - 19:00
📍 КМЦ, ПідWall

Подія є благодійною: вхід за донат Взаємодопомозі від КМА.

Щоб взяти участь, хутчіше заповнюй формочку реєстрації!

Побачимося вже в четвер 🫂

​​друже,
«Поетам всіх віків була потрібна Муза.
А жінці хто потрібен, якщо вона – поет?»
© Ліна Костенко

з радістю анонсуємо наш, спільний із Білим Простором, поетичний вечір "Поезія жіночого роду". особливість цього вечора в тому, що він присвячений завжди актуальній і маловисвітленій темі — жіночим постатям у літературі. у цей день ми запрошуємо читати улюблені вірші вічних майстринь поезії і, звісно, будемо щасливі почути твої власні рядки.

подія відбудеться 18 березня о 14:00 у Білому просторі. для реєстрації просимо заповнити формочку, вхід проводитиметься за донат від 50 гривень!

запрошуємо тебе долучитися до збору Взаємодопомоги КМА.
Збираємо кошти на допомогу могилянцям на фронті 🤍

з нетерпінням чекаємо на тебе і твій голос!

love,
БП & o.poetry.

​​"все що не кинеш у воду,
з часом піде на дно –
віри гірчичне зерно,
глузду камінь наріжний
а любов – іде по воді,
їй одне в голові:
він вона воно
і бог її – ніжність"
— Галина Крук

з чого починається вірш? з води. вода — начало усіх начал, і коли Галина Крук пише свої поезії, вони теж народжуються з первісних глибин: еросу і танатосу. герої її збірки "Хто завгодно, тільки не я" продираються крізь втрати, страх і гіркі любові до ствердження життя в усій його могутності та стихійності. перечитуючи історії героїв, мимовільно накладаєш їхній життєвий шлях на свій, але ніколи так і не вдається їх привласнити, насититися повнотою чуттєвих переживань. і коли авторка говорить: "хто завгодно, тільки не я", — то лукаво всміхається читачеві, адже за мереживом образів і героїв — її досвід.

вода в поетиці Галини Крук не одна з декорацій чи деталей, це онтологічна категорія, місце переродження й зустрічі із собою і Богом. часто разом з водою у прозі авторки з'являються переосмислені біблійні символи: "Я носитиму тебе довго, я носитиму тебе, доки зможу... повір, я зможу носити тебе завжди, бо тільки так ти житимеш... моя маленька рибко", — говорить героїня оповідання "Рибина" своїй ще не народженій дитині. і водний простір — проміжний етап між життям і смертю, надія і очікування: "доки я обережно входжу у воду вище стегон, вода входить у мене. теж поступово та обережно, мовби боїться".

переживання тілесності в оповіданнях межують між еросом та екзистенційним почуттям власної смертності: "пупець — ця вирва, ця непевна згадка про початок, яка за життя не встигає зарубцюватися..." початок існування та його кінець нерозривно пов'язані, а тіло стає тією матерією, яка оречевлює особистість, надає їй визначення: "Марта не знає, що значить чоловік, якщо не брати до уваги тіла... Марта не знає, що значить кішка, якщо не брати до уваги тіла... усе схоже між собою й відмінне водночас..."

кінематографічні оповідання Галини Крук ведуть гучними барами, дешевими готелями, малоосвітленими вуличками Львова, чужими квартирами. її слово знаходить потаємну шпарку в дверях спальні, долає відстань між країнами, зазирає крізь побите лобове скло автомобіля, легко перескакує через мур лікарняного саду, виростає разом із висіяним зелом. пейзажі та локації змінюють одне одного, аби освітити людину в її мудрій простоті, з її бажаннями, болями і радощами.

Авторка розвідки: @MarchMockingbird
Ілюстраторка: @koxanka

#opoetryandfacts

​друже,

несемо тобі звісточку про те, що розіграш шопера досі триває!

нагадуємо про донат від 150 гривень і що кошти одразу надходять на благодійний збір від Взаємодопомоги НаУКМА. переможця ми оберемо за допомогою рандомайзера і, можливо, шопер, принт якого досі зберіг теплі нотки поезії закоханих, стане саме твоїм.


встигни заповнити формочку до 24.03 ♡

love,
o.poetry.

​​“Яка батьківщина? Для мене існує Україна, а не батьківщина… Для того, щоб існувала Україна, треба мову! Як зникне мова, то зникне народ!”
— Емма Андієвська

Казкова усмішка на обличчі Емми Андієвської не відкриє нам життя майстрині. Справжня душа, її сенси та любов ховається в мистецтві.
Дитинство під загрозою знищення було завжди просякнуте таємницею: зростаючи в російськомовному середовищі, Емма ніколи не знала, що її пращури були із заможного козацького роду.
Після народження Емми надовго затриматися в Донецьку в сім'ї не вийшло: хворобливість змусила переїхати до Вишгорода. До переїзду мама Емми спеціально наймала нянечок, які вчили російської, «мови вищого сорту» , як тоді було модно говорити, а ось у Вишгороді всі говорили ріднесенькою солов’їною!

“Я вибрала українську мову, бо це мова моєї душі, - згадує письменниця. - Боже мій, за цю мову мама (яка мене просто обожнювала) на коліна мене ставила, а сама плакала за мої коліна. А я стояла, як чорт. Я 24 години стояла, зараза була.”

Далі доля повела до Києва, де родину спіткала війна, а тоді наступний удар – батька письменниці безпідставно розстріляла радянська влада. Довелося тікати далеко і страшно - до Берліну. Так страшно, що життя перетворилося на виживання, фальшиву біографію і хованки від німців, які вишукували іммігрантів. Андієвська, до речі, частково вигадане прізвище; Емма змінила одну літеру в прізвищі свого вітчима. Змалечку дала обіцянку, що справжнього імені батька не скаже, адже це було небезпечно, ще й хотілося бути собою – не мамою і не татом! Тому вийшла нова Андієвська, яка творила саму себе.
Після школи невгамовне життя наповнилося важкістю і страшною хворобою – туберкульоз хребта, через що три роки довелося лежати в гіпсі, а далі ходити в спеціальному медичному корсеті.

Згодом Емма вступила до Українського вільного університету на філологію та філософію, щоб вивчати санскрит та давньогрецьку. Потрібні були джерела для того, аби здобувати знання. У 1957 році Емма Андієвська переїхала до Нью-Йорка, де прожила декілька років і познайомилася з майбутнім чоловіком — також українським емігрантом — літературознавцем, критиком, перекладачем Іваном Кошелівцем, з яким прожила у Мюнхені аж до самої його смерті у 1999 році, після цього так і лишившись в Німеччині.

Ось так тікаючи, ховаючи свого генія з дитинства, бо не можна було показувати забагато, Емма творила світи сповнені барв, індивідуальних поетичних та художніх образів, де відлунням шепочуть філософські, духовні та містичні теми.

“О Боже, яка надзвичайна Україна. Такої як Україна ніде немає. І я дуже щаслива, що я можу писати для України.”

Хочеться, аби майстриню почув весь світ, а насамперед ми, українці.

Авторка допису: @aurum_chr
Майстриня ілюстрації: @koxanka

#opoetryandfacts

​​друже,
сонячні зайчики плутаються у волоссі, із лоскітливим вітром пурхають весняні чари. але їхньому теплу не зрівнятися з полум'яною радістю, яку запалюєш у нашому серці ти. дякуємо кожному, хто долучився тієї березневої суботи. дякуємо тобі за увагу, погляди й обійми, слова, усміх. ми відчуваємо їх знову й знову, щойно бачимо тебе разом із нами на світлинах, зроблених чудовою Софією Надточій. нехай ці фото стануть доповненням до альбому теплих спогадів.

кількома щирими згадками про емоції того дня поділилися Аня та Катря, коректорки o.poetry:

– поетичний вечір «Поезія жіночого роду» минув направду чарівно: у стінах Білого простору лунали сміливі й жагучі, а подекуди щемкі й відверті рядки поеток. ми захоплюємося кожним і кожною, хто ділився власними рядками: ваша творчість зігріває серця. запевняємося: жінки в поезії завжди були і будуть! 

– затишок – обличчя Білого простору, на якому сяють сотні усмішок, і поезія від o.poetry – найтендітніша з них. сяйлива й пряна, бо жіноча, і дзвінка, бо звучали ваші й наші голоси. того вечора не було слів без вихору всередині, який виймає з тебе на поверхню щось таке досі незвідане й немріяне. це ніжність, яка смакує як печиво з чаєм, голубить душу теплом обіймів і надихає ділитися своїм, навіть коли спершу тремтить голос. так солодко, що хочеться повернутися й прожити ще раз.

з жагою чекатимемо, коли знову побачимося з віршами на вустах.

love,
o.poetry

📜 Літературний вечір на ФІОТі

Цієї суботи зберемося разом, щоб розчинитися в атмосфері поезії, музики та любові до літератури! Матимеш можливість прочитати улюблений твір на публіку або послухати інших виконавців.

Також на тебе чекатимуть:
• посиденьки під акустичну гітару;
• благодійна книжкова барахолка;
• дошка для обміну авторськими віршами.

Аби стати частиною доброї справи, принось із собою вже прочитану книгу — її зможуть придбати за донат на ЗСУ!

Для відвідування реєструйся у формі. Якщо бажаєш виступити, зверни увагу на додаткові запитання. Дедлайн реєстрації — четвер, 23:59.

💃 Місце проведення: укриття 14 гуртожитку, клуб «Барви».
🕔 Час: 25 березня, 17:00.

друже,
акаунт нашого Поштаря Поетичного нещодавно зламали. тобі могли надійти дивні або образливі повідомлення. перепрошуємо за тимчасові незручності, ми працюємо над вирішенням проблеми. якщо маєш інформацію про злам сторінки, напиши нам.
зичимо гарного дня!

love,
команда o.poetry.

​​друже,
кожен з нас є зерням спільноти Києво-Могилянської академії та й усього українського суспільства. ми єднаємося в чуйності та допомозі одне одному.

нещодавно ми та БП проводили творчий вечір "Поезія жіночого роду". завдяки спільним зусиллям ми зібрали 1330 грн та передали їх Взаємодопомозі КМА, щоб кожен військовий був захищений і забезпечений усім необхідним обладнанням.

дякуємо за твою допомогу та закликаємо робити довільні благодійні пожертви, бо кожна з них рятує життя тим, хто рятує життя нам.

love,
o.poetry.

друже,

розіграш шопера закрито, тому охоче сповіщаємо про те, що ми вже обрали переможця!
якщо ти брав_ла участь, то скоріше переглянь особисті повідомлення, – можливо, шопер тепер твій♡

love,
o.poetry.