Forwarded from KMA Today
Помер Андрій Мелешевич
Повідомив віцепрезидент НаУКМА Василь Ожоган.
Редакція KMA Today приносить співчуття всім, хто знав Андрія Анатолійовича.
Повідомив віцепрезидент НаУКМА Василь Ожоган.
Редакція KMA Today приносить співчуття всім, хто знав Андрія Анатолійовича.
Facebook
Log in to Facebook
Log in to Facebook to start sharing and connecting with your friends, family and people you know.
«If lilies are lily white if they exhaust noise and distance and even dust»
— Ґертруда Стайн «Ніжні ґудзики»
Спробуємо підняти повіки. Прочитати та відчути. Вона так цього хотіла. Ґертруда Стайн дозволила поезії бути поезією без протистояння смерти, любови, добра, зла. Відкинемо думки, будемо сягати глибин у речах та мові.
Поетична збірка «Ніжні ґудзики» — три частини повсякдення пані Ґертруди: «Їжа», «Предмети», «Кімнати» — єднаються ґудзиками, нанизаними на ниточки. Це збірка не віршів, а прозових абзаців, що «бабуся аванґарду» вважала емоційними. Імовірніше не через те, що вони емоції виказують, а тому що їх обмежують.
А коли Ґертруда не створювала сама, то міркувала про тексти інших. У своїх есеях вона прагнула не собі, але нам передати те, як відчувається всередині неї поезія. Наприклад, англійські поети: у житті на острові повсякденні речі замкнені у собі, не маючи витоків, тому вірші наповнені. На материку все для неї розпорошувалося — речі, слова, речення.
Ґертруда Стайн та її брат Лео прибули до Парижу 1903 року. Їх еміграцію називали естетичною. Рю де Флер, 27 — усі знали адресу сучасного мистецтва, осердя двох химерних американців, які першими віддали гроші за картини Пікассо та Матісса. Ґертруда Стайн буде з’являтися не лише в їх житті, але і на картинах. Так, це її Пабло писав 80 сеансів і все ж був розкритикований. Далі до Ґертруди наблизиться світ літературний — вона буде «братом» Ґемінгвея, проводитиме час із Фіцджеральдами та першою скаже про втрачене покоління.
До її поезії ще довго не будуть підступатися, але ми все частіше піднімаємо повіки, читаємо, перебираючи пальцями вже такі справжньо ніжні ґудзики.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
o.poetry & facts«If lilies are lily white if they exhaust noise and distance and even dust»
— Ґертруда Стайн «Ніжні ґудзики»
Спробуємо підняти повіки. Прочитати та відчути. Вона так цього хотіла. Ґертруда Стайн дозволила поезії бути поезією без протистояння смерти, любови, добра, зла. Відкинемо думки, будемо сягати глибин у речах та мові.
Поетична збірка «Ніжні ґудзики» — три частини повсякдення пані Ґертруди: «Їжа», «Предмети», «Кімнати» — єднаються ґудзиками, нанизаними на ниточки. Це збірка не віршів, а прозових абзаців, що «бабуся аванґарду» вважала емоційними. Імовірніше не через те, що вони емоції виказують, а тому що їх обмежують.
А коли Ґертруда не створювала сама, то міркувала про тексти інших. У своїх есеях вона прагнула не собі, але нам передати те, як відчувається всередині неї поезія. Наприклад, англійські поети: у житті на острові повсякденні речі замкнені у собі, не маючи витоків, тому вірші наповнені. На материку все для неї розпорошувалося — речі, слова, речення.
Ґертруда Стайн та її брат Лео прибули до Парижу 1903 року. Їх еміграцію називали естетичною. Рю де Флер, 27 — усі знали адресу сучасного мистецтва, осердя двох химерних американців, які першими віддали гроші за картини Пікассо та Матісса. Ґертруда Стайн буде з’являтися не лише в їх житті, але і на картинах. Так, це її Пабло писав 80 сеансів і все ж був розкритикований. Далі до Ґертруди наблизиться світ літературний — вона буде «братом» Ґемінгвея, проводитиме час із Фіцджеральдами та першою скаже про втрачене покоління.
До її поезії ще довго не будуть підступатися, але ми все частіше піднімаємо повіки, читаємо, перебираючи пальцями вже такі справжньо ніжні ґудзики.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
Земленька зі сну збудилась
В трави й квіти замаїлась,
Звір і птичка веселиться
Миром Божим світ краситься
В уявленні українців весна завжди була порою особливою: імперіальний холод зими змінювався стиглим гарячим сонцем. Народні звичаї та обряди завжди супроводжували це пробудження природи, а весняна календарно-обрядова поезія і зовсім належить до найдавніших пластів календарного фольклору.
Гаївки — обрядові пісні в супроводі дівочих хороводів — є особливим її фрагментом. Вони стали невід'ємною частиною християнської культури, їх часто пов'язують безпосередньо зі світлим святом Великодня, та гаївки виникли ще за часів язичництва. Наші пращури пов'язували воскресіння природи зі святом зустрічі Гайбога і богині Гаї, саме в цей день над річками люди співали пісень у їх честь, які тепер ми знаємо як гаївки або гагілки. Вони сповнені бадьорого настрою, енергії, сподівань та надії. Їх виконують від ранньої весни аж до закінчення сівби — зелених свят або русальної неділі.
Згодом, гаївки втратили своє магічно-сакральне значення і космогонічні мотиви змінились на більш приземлені й побутові. Тепер давні архаїчні елементи збереглись лише у формі натяку, далекого відлуння наших предків, та їх і досі варто ловити, виконувати і читати.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
o.poetry & factsЗемленька зі сну збудилась
В трави й квіти замаїлась,
Звір і птичка веселиться
Миром Божим світ краситься
В уявленні українців весна завжди була порою особливою: імперіальний холод зими змінювався стиглим гарячим сонцем. Народні звичаї та обряди завжди супроводжували це пробудження природи, а весняна календарно-обрядова поезія і зовсім належить до найдавніших пластів календарного фольклору.
Гаївки — обрядові пісні в супроводі дівочих хороводів — є особливим її фрагментом. Вони стали невід'ємною частиною християнської культури, їх часто пов'язують безпосередньо зі світлим святом Великодня, та гаївки виникли ще за часів язичництва. Наші пращури пов'язували воскресіння природи зі святом зустрічі Гайбога і богині Гаї, саме в цей день над річками люди співали пісень у їх честь, які тепер ми знаємо як гаївки або гагілки. Вони сповнені бадьорого настрою, енергії, сподівань та надії. Їх виконують від ранньої весни аж до закінчення сівби — зелених свят або русальної неділі.
Згодом, гаївки втратили своє магічно-сакральне значення і космогонічні мотиви змінились на більш приземлені й побутові. Тепер давні архаїчні елементи збереглись лише у формі натяку, далекого відлуння наших предків, та їх і досі варто ловити, виконувати і читати.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
Жан-Поль Сартр казав: «Структури не виходять на вулицю». На вулиці однак можуть вийти поезія та мистецтво, бути втіленням певности в непевні часи змін. Такий час художниця Ольга Сосновська визначає «майбутнім здійсненим безперервним», в якому ховається прагнення перетворити майбутнє в цілість теперішнього, а минуле залишити позаду.
Назва виставки сучасного білоруського мистецтва «Кожны дзень» оприявнює тяглість опору, солідарність населення та намір кожного дня не приставати на реальність, штучно нав’язувану.
Ще одне артикульоване поняття проєкту — "неможливість мови", вивласнення смислів із гасел, наказів та обіцянок. Перформативна робота «Якщо минуле не закінчиться» білоруського письменника та художника Аляксея Талстова — це спроможність поезії повернути сенси у слова. Аляксей читає свої вірші навпроти пам’ятників радянської доби з проханням покинути майбутнє.
Хто перший помітить відсутність одне одного: люди чи п’єдестали? Вони зникомі?
Становлення майбутнього відбувається в застиглості бронзових бюстів, мозаїчних обрисів на центральних площах білоруських міст. Становлення майбутнього відбувається також, поки тривають слова художника, а погляди людей концентровані на відеодокументації читань.
Автор мовить: «Я вимагаю мрію!».
Перформативну поезію Аляксея Талстова та роботи інших білоруських художників можна побачити на виставці «Кожны дзень», що триває до 6 червня у просторі Мистецького Арсеналу в Києві.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
o.poetry & factsЖан-Поль Сартр казав: «Структури не виходять на вулицю». На вулиці однак можуть вийти поезія та мистецтво, бути втіленням певности в непевні часи змін. Такий час художниця Ольга Сосновська визначає «майбутнім здійсненим безперервним», в якому ховається прагнення перетворити майбутнє в цілість теперішнього, а минуле залишити позаду.
Назва виставки сучасного білоруського мистецтва «Кожны дзень» оприявнює тяглість опору, солідарність населення та намір кожного дня не приставати на реальність, штучно нав’язувану.
Ще одне артикульоване поняття проєкту — "неможливість мови", вивласнення смислів із гасел, наказів та обіцянок. Перформативна робота «Якщо минуле не закінчиться» білоруського письменника та художника Аляксея Талстова — це спроможність поезії повернути сенси у слова. Аляксей читає свої вірші навпроти пам’ятників радянської доби з проханням покинути майбутнє.
Хто перший помітить відсутність одне одного: люди чи п’єдестали? Вони зникомі?
Становлення майбутнього відбувається в застиглості бронзових бюстів, мозаїчних обрисів на центральних площах білоруських міст. Становлення майбутнього відбувається також, поки тривають слова художника, а погляди людей концентровані на відеодокументації читань.
Автор мовить: «Я вимагаю мрію!».
Перформативну поезію Аляксея Талстова та роботи інших білоруських художників можна побачити на виставці «Кожны дзень», що триває до 6 червня у просторі Мистецького Арсеналу в Києві.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
«Наступна зупинка - “Житній ринок”», - донеслося з передньої частини вагону. Двері видали фальшиве сі й рух трамваю відновився. Розмальовані будівлі Вознесенського узвозу посміхалися помаранчевим заходом та кивали зеленими гілками вслід.
Передчуття може бути тривожним, схвильованим, тремтливим. Проте сьогодні воно було не таким. Сьогодні солодше за це передчуття був, певне, лише яблуневий цвіт.
love,
o.poetry
Передчуття може бути тривожним, схвильованим, тремтливим. Проте сьогодні воно було не таким. Сьогодні солодше за це передчуття був, певне, лише яблуневий цвіт.
love,
o.poetry
«Наступна зупинка - "Контрактова площа"», - механічно пролунав голос чоловіка-робота. Завжди дивує дисонанс між його холодним спокоєм та цією назвою. Контрактова тепла, їй таке не пасує.
Подільський хаос Житнього ринку затихнув, щойно двері трамваю злилися в залізному поцілунку. Залишилося зовсім трохи, залишилося кілька думок і кілька дитячих посмішок у вікно.
love,
o.poetry
Подільський хаос Житнього ринку затихнув, щойно двері трамваю злилися в залізному поцілунку. Залишилося зовсім трохи, залишилося кілька думок і кілька дитячих посмішок у вікно.
love,
o.poetry
Контрактова відкрила нам свої обійми. Настав час розповісти тобі, навіщо ми тут.
Сьогодні ми розпочинаємо акцію “Поділ поетичний”. Мета - поширення поезії вуличками Подолу. Ми чекатимемо на твої або просто улюблені вірші в ґуґл-формочці, щоб згодом прикрасити ними стіни Контрактової. Вказання чи приховування авторства на твій розсуд.
Формочка буде відкрита з 14 по 18 травня. Дедлайн подання: 18 травня, 18:00. Через тиждень ми почнемо розклеювати власноруч оформлені вірші й на цьому етапі ти зможеш долучитися до нас (детальніше про дати та час розповімо після закриття формочки).
А зараз переходь за покликанням, аби залишити серцю Києва частинку своєї творчості.✨
love,
o.poetry
Сьогодні ми розпочинаємо акцію “Поділ поетичний”. Мета - поширення поезії вуличками Подолу. Ми чекатимемо на твої або просто улюблені вірші в ґуґл-формочці, щоб згодом прикрасити ними стіни Контрактової. Вказання чи приховування авторства на твій розсуд.
Формочка буде відкрита з 14 по 18 травня. Дедлайн подання: 18 травня, 18:00. Через тиждень ми почнемо розклеювати власноруч оформлені вірші й на цьому етапі ти зможеш долучитися до нас (детальніше про дати та час розповімо після закриття формочки).
А зараз переходь за покликанням, аби залишити серцю Києва частинку своєї творчості.✨
love,
o.poetry
«У нас була національна ідея — відродження історії та культури»
Процеси десталінізації, викриття і засудження репресій, певної лібералізації національно-культурного життя спричинили народження літературно-мистецької течії серед української інтелігенції. Плеяда молодих митців вирізнялась відсутністю страху перед владою. Прагнення нового покоління здобути свободу від тоталітарної системи переросли в появу "Клубів творчої молоді", на початку 1960-х існували в різних регіонах України. Київський КТМ "Сучасник" об'єднав найталановитішу частину молодих митців Наддніпрянщини, саме київський клуб був центральною структурною шістдесятництва. Окрім прозаїків, художників, літературних критиків, до клубу також входили поети Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Василь Стус, Ліна Костенко, Ірина Жиленко.
Чи не найпоказовіше діяльність "Сучасника" виявлялась в урочистих масових вечорах, що проходили в найкращих київських залах. У травні 1962 року в Жовтневому палаці культури відбувся вечір Леся Курбаса, червень 1963 запам'ятався вечором Івана Франка. Під грифом Клубу творчої молоді "Сучасник", Київської державної філармонії й Українського театрального товариства було надруковано афішу до вечора імені Лесі Українки у липні 1963. В останній момент вечір було заборонено, а Іван Дзюба як ведучий провів його "під штахетами". Тетяна Цимбал прочитала "Мрії", "Товаришці на спомин" та "І ти колись боролась". У березні 1964 року відбувся останній — шевченківський вечір, а вже 1965 року масові арешти обірвали життя клубу й згодом діяльність шістдесятників набула характеру дисидентства.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
o.poetry & facts«У нас була національна ідея — відродження історії та культури»
Процеси десталінізації, викриття і засудження репресій, певної лібералізації національно-культурного життя спричинили народження літературно-мистецької течії серед української інтелігенції. Плеяда молодих митців вирізнялась відсутністю страху перед владою. Прагнення нового покоління здобути свободу від тоталітарної системи переросли в появу "Клубів творчої молоді", на початку 1960-х існували в різних регіонах України. Київський КТМ "Сучасник" об'єднав найталановитішу частину молодих митців Наддніпрянщини, саме київський клуб був центральною структурною шістдесятництва. Окрім прозаїків, художників, літературних критиків, до клубу також входили поети Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Василь Стус, Ліна Костенко, Ірина Жиленко.
Чи не найпоказовіше діяльність "Сучасника" виявлялась в урочистих масових вечорах, що проходили в найкращих київських залах. У травні 1962 року в Жовтневому палаці культури відбувся вечір Леся Курбаса, червень 1963 запам'ятався вечором Івана Франка. Під грифом Клубу творчої молоді "Сучасник", Київської державної філармонії й Українського театрального товариства було надруковано афішу до вечора імені Лесі Українки у липні 1963. В останній момент вечір було заборонено, а Іван Дзюба як ведучий провів його "під штахетами". Тетяна Цимбал прочитала "Мрії", "Товаришці на спомин" та "І ти колись боролась". У березні 1964 року відбувся останній — шевченківський вечір, а вже 1965 року масові арешти обірвали життя клубу й згодом діяльність шістдесятників набула характеру дисидентства.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
твого вірша одягнула вулиця. твоїм віршем вбралася кав’ярня. твоїм віршем огорнулася стіна. твоїм віршем прикрасилася книгарня. з твоїм віршем під серцем їде трамвай. твій вірш зустрічає людей на зупинці.
Поділ любить твого вірша. Поділ ним щиро тішиться.
Поділ любить твого вірша. Поділ ним щиро тішиться.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
допис великої вдячності та міцних обійм волонтерам, які допомагали нам з акцією «Поділ поетичний»!
команда o.poetry створила близько сорока листівок із вашими віршами, кожна з яких зараз прикрашає Поділ. вітер і перехожі торкаються перетину слів, пара свіжозвареної кави пробирається між рядків, розміщених у Львівських круасанах, Еспресоголіку, Книгарні-кав’ярні Старого Лева й Ваґабонді.
дякуємо всім, хто допоміг цій магії втілитися в реальність. ми зробили Київ трошки світлішим, трошки поетичнішим. зробили його таким разом.✨
love,
o.poetry
команда o.poetry створила близько сорока листівок із вашими віршами, кожна з яких зараз прикрашає Поділ. вітер і перехожі торкаються перетину слів, пара свіжозвареної кави пробирається між рядків, розміщених у Львівських круасанах, Еспресоголіку, Книгарні-кав’ярні Старого Лева й Ваґабонді.
дякуємо всім, хто допоміг цій магії втілитися в реальність. ми зробили Київ трошки світлішим, трошки поетичнішим. зробили його таким разом.✨
love,
o.poetry