друже,

нагадуємо, що ти досі встигаєш заповнити форму та взяти участь у першому етапі відбору! в тебе ще є час завтра до 18:00.

деталі у закріпленому пості!

чекаємо на тебе,
o.poetry

​друже,

вчора закінчився перший етап відбору авторів_ок для нашої нової телеграм-рубрики про літературу.

з усіма, хто брав участь, було надзвичайно приємно познайомитися. ми ще раз переконалися - Могилянка об'єднує плеяди талановитих сонечок.

зовсім скоро ти отримаєш повідомлення з відповіддю. незалежно від результату, пам'ятай, що поетичний простір o.poetry завжди чекатиме на тебе з обіймами.

love,
o.poetry

друже,

твої осінні чоботи сухі, бо калюжа замерзла вночі. звичайний день листопада, ніхто не чекав на іній, ніхто не чекав на зиму. ти знаєш - це початок.

сірі зграї (у школі їх, здається, називали ключами) летять у напрямку, де люди вже місяць їдять мандарини. ти знаєш - це початок.

спогади, мов будильник: рік тому почалися поетичні вечори від o.poetry. ти знаєш - це початок зими, разом із нею почалися й ми. і цього року почнемося теж.

love,
o.poetry

друже,

медова хрипота голосу вже прагне сказати слова, написані вночі на кухні.

28 листопада о 18:00 відбудеться онлайн-поетичний вечір від o.poetry. ти, зум і святковий ритм серцебиття. він ітиме в такт зі словами: нам рік. нам виповнився цілий рік.

чекаємо на мерехтіння твоєї душі.

love,
o.poetry

друже,

маємо розповісти тобі дещо важливе.

аби потік творчості лився без перешкод, захід буде відбуватися у форматі вільного мікрофону. тобі не потрібно записуватися - просто приходь і читай.

ти матимеш п'ять хвилин на прочитання свого живого та щирого. у будь-який спосіб, будь-якою мовою.

під час читання в чаті буде онлайн-віршосушка. там ти зможеш поділитися лінком на свою творчу сторінку і знайти покликання від усіх присутніх митців та мисткинь.

приходь, читай, надихайся.

love,
o.poetry

друже,

ми певні, ти знаєш, що колообіг води має різні прояви: від дощу та снігу й аж до підземних рік вода поєднує собою весь світ.

сьогодні ми говоримо про дещо інший, утім не менш важливий колообіг.

те, що ти пишеш, важливо читати. чому? необхідно, щоби насіння твоєї творчості потрапляло в ґрунт чужого натхнення.

онлайн-віршосушка з її покликаннями - це і є колообіг краси, що поєднує нас усіх. це наш спосіб сказати один одному: читай, рости та квітни.


міцно тебе обіймаємо.

love,
o.poetry

друже,

перші дитячі кроки зворушливі та дуже важливі. необхідно, аби поряд були близькі люди та дружнє середовище, з якими вони змогли б перетворитися на впевнений вільний рух.

ми хочемо підтримувати твої перші поетичні кроки. теплі обійми творчих вечорів o.poetry відкриті для всіх, хто ділиться своєю творчістю вже давно й тих, хто тільки починає цим займатися.

в нашому просторі тебе почують. може, твій перший крок теж стане для когось натхненням?

love,
o.poetry

друже,

на відстані витягнутої руки стоїмо ми й ти. вже завтра - субота, 18:00.

твої вірші, твоя посмішка, твій погляд спростують усі прогнози синоптиків. буде тепло.

чути, бачити, відчувати.

love,
o.poetry

• дякуємо всім акторам: Софі, Каті, Насті, Ірі, Ані, Соні, Кет, Вані й Одарці.
• концепція відео, сценарій, режисура, монтаж, постобробка, англійський текст та його озвучка: @le_juj
• концепція відео, український переклад тексту, його озвучка, листівки - @okathie
• музика: ludovico einaudi - piste sans tistre 13

хтось із вас тут з самого початку, а хтось приєднався тиждень тому або вчора.
проте зараз ми всі разом, і сьогодні o.poetry святкує день народження!
а ось такими ми були рік тому.
вже скоро побачимося💫

друже,
ми зустрінемося рівно за двадцять хвилин.

https://us05web.zoom.us/j/81837910373?pwd=OEEyZ0VoTithZ2JqdzlENmdzbWh4UT09
Meeting ID: 818 3791 0373
Passcode: opoetry

чекаємо на тебе,
o.poetry

P.S. Починаємо рівно о 18:00, тому не хвилюйтеся, якщо ми не додамо вас до цього часу🧡

сьогодні в нас було 45 людей у зумі, і ми безмежно вдячні вам за підтримку й присутність!

завтра тут буде опубліковано віршосушку, а також запис стріму❤

вчора було дуже тепло,
а сьогодні час сушити вірші!

Хань: @izmaragdpoetry --- @hanpoetry
Руслана Грига: @poeticmemoir
Сич: @sych_poetry --- @neruina
Юлія Заремська: @generations_of_angels_A --- insta: https://www.instagram.com/march.mockingbird
Ярослава Валентій: @drama_comedy --- insta: https://www.instagram.com/vichnyi_myzuka/
Даруся: https://instagram.com/solodkivirshi5?igshid=1w913kt8m4wr2
Тетяна Тарасенко: @arslongaaaa
Юля Красій: @shiverss
Квера: @k2920pm
Єгор Дьомін: @diominpoetry
Надія Козловська: https://www.instagram.com/nadiya_kozlovska/ https://www.facebook.com/kozlovska.nadiya
Сандра: https://www.wattpad.com/user/Sandra_1914
Софія Білогрива: @grannysattic
Катерина Балашова: @galdranorn
чай(ка): @chaika_viruchaika
Владислава Дем’янчук: @dadiart
Lis Lissock : https://soundcloud.com/user-37561348-338720249/sets/tri-zhnki-lesl-v
Максим Калініченко: @magne_k_skald
Юлія Карпець: @juliekorper
Сірослав Златоуст : @t_a_w_wolfshance
Олександр Жилко: @zhylkos
Катря Осипчук: @iamrauha
Одарка: @fen_met

...а також згадувати, як ми відсвяткували річницю o.poetry!
тепер у нас є повний запис стріму на новому youtube-каналі, який можна переглянути просто вже.
для зручності в описі під відео є активні таймкоди з виступом кожного учасника.
дякуємо, що були з нами в цей день❤️

love,
o.poetry

https://youtu.be/eubrxBSNDAw

​o.poetry&facts

​«Той мрець, що його ти торік закопав у садочку,
Чи проріс він? Чи буде цьогоріч цвісти?»
— Томас Стернз Еліот, зачинатель модернізму в поезії

Його поема «Безплідна земля» - це спроба наздогнати ілюзію, уже зневіршившись у гуманістичному ідеалі після Першої світової війни. Захоплюючись теорією часу Анрі Бергсона, Еліот витворює поезію асоціаціями, спогадами та почуттями. Його герой Тиресій, як бодлерівський, тиняється містом. Проте несправжньо, радше блукає вулицями свідомости, вишукує німф у Темзі, слухає «морозяну тишу» Лондона.

Прикметною є міфологічна метода, яка дозволяє створювати нові сенси з множинности присутніх. Один образ потопельника в поемі вбирає алюзії до Данте, античного міфу про Адоніса, давньоанглійських оповідок і не тільки. Таке літературне суголосся поет вважав істинним потягом до поезії.

Томасу Еліоту закидали, що він «занадто» консерватор. Його ж творчість і критичний доробок ілюстрував, як консерватизм може обернутися свіжим подихом. Він обожнював Данте, а шекспірівського «Гамлета» вважав недосконалим через недопрацьованість. Не любив романтиків за їх любов до Мільтона та до натхнення. Казав, що «поезія не простір для емоцій, вона втеча від них». І втеча ця має бути добре організованою.

Приїхавши з Америки, Еліот оселився у Лондоні та вже не полишав його надовго. Тут він затоваришував з Езрою Паундом, який був його творчим порадником, і подружжям Вулфів. Заснувавши журнал «Крайтеріон»,  публікував ранні твори Єйтса, Вулф і Валері.
Поему Томаса Еліота видали в 1922 одночасно з останніми розділами «Улісса» Джойса. Як і роман, «Безплідна земля» назавше залишилася класично модерністською.

авторка - Юлія Карпець
ілюстрація - Катерина Балашова

​​​o.poetry & facts

Кожен із нас — сам. Вікно. Сніги... Закам'янілі хмари ліниво тягнуться морозним небом багрянцевого кольору, що квітне лиш перед пекельним студнем наступного дня ౼ це прийшла зима, а серце часом рветься до весни, кохання! У такі дні рятує лиш інтимна лірика Павла Тичини, яка дозволяє відчути на губах солодкий присмак пізнього квітня.

У 1913 році Тичина зажеврів коханням до Полі Коновал, а виявом почуттів до неї стали поезії «Гаї шумлять...» та «Арфами, арфами» — неспланований поетом диптих. Про єдність цих творів свідчить ідентичні часопростір та відтінки пейзажу: поліська природа Придесення, гай, ріки, ниви — ліричний герой стає частиною цієї феєрії. Митець майстерно описує процес гармонізації та злиття з навколишнім середовищем за допомогою буденних процесів: "гаї шумлять", "хмарки біжать". Він милується, дивується, милується-дивується ౼ цим наскрізним прийомом делікатно градується глибина вражень та посилюється мелодійність вірша. У витворі «Арфами, арфами» центром уваги поета знов постає весна, її масштабне буяння у сприйнятті переповненого щастя та сподиву закоханого ліричного героя. Емоційне піднесення, чарівність пізнання наших почуттів, філігранно відшліфовані в єдності музичного звучання і образного сприйняття слухових і зорових нарисів, суголосних відповідним епізодам вірша «Гаї шумлять…». Та все це дитинне та злотоцінне кохання враз обривається в 1915 році симпатією Тичини до сестри Поліни ౼ Інни. І от наша мить тепла досягла кінця... І знов зимовий вечір. Тиша. Ми.

авторка - Тетяна Тарасенко
ілюстрація - Катерина Осипчук

p.s. хочемо поділитися новим баченням "О панно Інно" - кавером Мар'яни Клочко❤

​​​o.poetry & facts

«Потопельне місто, де твердий розсуд
Стрімливо стає вільготним оком…»
Венеція, 1973 рік

Зимового ранку постать виринула з пансіону «Аккадеміа» - перші різдвяні канікули у Венеції. Місто, про яке Йосип Бродський марив ще у свої двадцять, переглядаючи художні альбоми Тіціана, слухаючи музику Вівальді.

Він прямував до арсеналу, де колихались десятки гондол, нагадуючи «цинкові хвилі» рідного міста. Проходив вулички, полонені адріатичною поволокою, споглядав барокові піддашшя, за які затинався погляд, і так само затинаючись, зупинявся час, поглинений морем. Лише вода, виходячи на площу, була спроможна пересувати стрілки годинника.

Поет казав, що почуває себе ніби «лісовий брат із домішком античности та літератури абсурду», саме тому він любив Венецію, вона дарувала необхідне йому вивласнення з сучасного світу в безчасся. Місто зберігало його на сімнадцятистолітніх підвіконнях, капітелях, містках, у дзвонах на Сан-Марко та в кожній усмішці левів, що їм усміхався Бродський.

Він затримався на п’ять хвилин випити кави у «Флоріані», місці, де в ХІХ столітті проводили час Стендаль і Шопен та де у своєму сторіччі сам він частуватиме товариша-поета Євгенія Рейна.

Венеція - місто, де «кожну хвилину отримуєш дозу чарівливого світу». Зустрівшись із цим світом, Бродський понад усе забажає віддячити та повернути борг людини перед красою - у першу подорож він створює «Лагуну». Далі кожного року повертатиметься до Адріатики, аби ще раз віднайти себе в передрізвдяному повітрі Венеції, її безчассі. Воно буде м’яко спадати снігом на плечі, але снігу Венеція не береже і в мить мінить його водою.

авторка - Юлія Карпець
ілюстрація - Катерина Балашова

p.s. а послухати композицію Dakh Daughters з одним із віршів Бродського можна тут🖤