друже,
про квіти важливо, бо вони вже засушені й готові тобі надійти. настав час писати й надсилати листи. ми не згодні з тими, хто стверджує, що не на часі спілкування поштою - ця магія буде актуальною завжди.
день закоханих - це гарна нагода поділитися з кимось теплим, справжнім, написаним від руки письмом.
ось і обіцяна новина: тут ти знайдеш формочку, заповнивши яку, зможеш взяти участь в обміні листами. незнайомці та незнайомки чекатимуть на твої слова.
з любов'ю та на її честь,
o.poetry
про квіти важливо, бо вони вже засушені й готові тобі надійти. настав час писати й надсилати листи. ми не згодні з тими, хто стверджує, що не на часі спілкування поштою - ця магія буде актуальною завжди.
день закоханих - це гарна нагода поділитися з кимось теплим, справжнім, написаним від руки письмом.
ось і обіцяна новина: тут ти знайдеш формочку, заповнивши яку, зможеш взяти участь в обміні листами. незнайомці та незнайомки чекатимуть на твої слова.
з любов'ю та на її честь,
o.poetry
Привіт, друзі!
Ми дуже вдячні всім, хто вирішив (чи ще вирішує) взяти участь в обміні листами. Щогодини нас стає все більше, тож ми зібрали основні моменти тут:
- 17.02 дедлайн заповнення формочки
- 19.02 ми напишемо кожній та кожному з вас та надішлемо анкету людини, якій ви писатимете листа. У ній будуть усі питання з формочки, тож ви знатимете трішки про ваших адресатів💫
Декілька порад:
- не пишіть вашим адресатам у соцмережах, доки їм не надійде лист. Збережімо відчуття магії!
- наприкінці листа додайте ваш нік у Телеґрам, аби ваш адресат міг вас потім знайти
- пишіть про поезію, про те, чим вона є для вас, про ваших улюблених авторів. Пишіть про те, що з літератури запалює вогники у ваших очах!
і нехай станеться магія!
Ми дуже вдячні всім, хто вирішив (чи ще вирішує) взяти участь в обміні листами. Щогодини нас стає все більше, тож ми зібрали основні моменти тут:
- 17.02 дедлайн заповнення формочки
- 19.02 ми напишемо кожній та кожному з вас та надішлемо анкету людини, якій ви писатимете листа. У ній будуть усі питання з формочки, тож ви знатимете трішки про ваших адресатів💫
Декілька порад:
- не пишіть вашим адресатам у соцмережах, доки їм не надійде лист. Збережімо відчуття магії!
- наприкінці листа додайте ваш нік у Телеґрам, аби ваш адресат міг вас потім знайти
- пишіть про поезію, про те, чим вона є для вас, про ваших улюблених авторів. Пишіть про те, що з літератури запалює вогники у ваших очах!
і нехай станеться магія!
«Я хочу пити сонячні настої,
Пізнать до краю радощі земні...»
Образність поетики Василя Симоненка крешить сонцепоклонною естетикою настільки, що читаючи його твори, ніжне сонячне проміння, яке виривається з-поміж рядків і рим, можна відчути на порцеляні власної шкіри.
Поет пов'язав із сонцем усе найсвітліше, найдорожче, те, що наповнює його натхненням, усе цінне в людині він вимірює сонячністю: "Хто на сонце очей не мружить?/ От хіба що сліпі — та й все".
Цей космонім завше був яскраво виражений в українському фольклорі, бо поставав в очах народу метафорою моральної чистоти, духовного світла, його часто протиставляли темноті й нечистій силі, так робив і Симоненко: "У небі тішились хмари, / У небі сонце пливло, / Під небом кривавіли чвари / І лютовало зло".
У поетичній свідомості автора сонце — не просто небесне світило, а уособлення життєвих орієнтирів, символ ідеалу й чистого начала, яке жевріє в кожному: "Сонце ходить до нас не в гості — / Сонце з нами живе!", — це поривання до краси, правди, світла, яке повинен плекати в собі кожен, хто хоче назвати себе людиною: "Я хочу пити сонячні настої, / Пізнать до краю радощі земні!", "Я кличу вас у відчаї не гнуться, / А вибухати, як нові сонця́!".
Цей образ митець порівнював і з теплим почуттям кохання, щастя, з його допомогою передавав свій внутрішній світ у переповнених експресією рядках: "Люди — прекрасні, / Земля — мов казка, / Кращого сонця ніде немає!", — використовує його й для створення словесних пейзажів, витончених метафор, які змушують відчувати прохолодний літній спокій та гармонію: "На тихій Зеленій горі/ Біліє батькова хата, / А під нею засмучена мати/ Пасе сонячних зайчиків у дворі".
Ці солярні мотиви пронизують усього Симоненка і його творчість, стають ключовими, відображаючи сонцепоклонну натуру автора, яка сягає корінням міфологічних уявлень і традицій нашого народу.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
o.poetry & facts«Я хочу пити сонячні настої,
Пізнать до краю радощі земні...»
Образність поетики Василя Симоненка крешить сонцепоклонною естетикою настільки, що читаючи його твори, ніжне сонячне проміння, яке виривається з-поміж рядків і рим, можна відчути на порцеляні власної шкіри.
Поет пов'язав із сонцем усе найсвітліше, найдорожче, те, що наповнює його натхненням, усе цінне в людині він вимірює сонячністю: "Хто на сонце очей не мружить?/ От хіба що сліпі — та й все".
Цей космонім завше був яскраво виражений в українському фольклорі, бо поставав в очах народу метафорою моральної чистоти, духовного світла, його часто протиставляли темноті й нечистій силі, так робив і Симоненко: "У небі тішились хмари, / У небі сонце пливло, / Під небом кривавіли чвари / І лютовало зло".
У поетичній свідомості автора сонце — не просто небесне світило, а уособлення життєвих орієнтирів, символ ідеалу й чистого начала, яке жевріє в кожному: "Сонце ходить до нас не в гості — / Сонце з нами живе!", — це поривання до краси, правди, світла, яке повинен плекати в собі кожен, хто хоче назвати себе людиною: "Я хочу пити сонячні настої, / Пізнать до краю радощі земні!", "Я кличу вас у відчаї не гнуться, / А вибухати, як нові сонця́!".
Цей образ митець порівнював і з теплим почуттям кохання, щастя, з його допомогою передавав свій внутрішній світ у переповнених експресією рядках: "Люди — прекрасні, / Земля — мов казка, / Кращого сонця ніде немає!", — використовує його й для створення словесних пейзажів, витончених метафор, які змушують відчувати прохолодний літній спокій та гармонію: "На тихій Зеленій горі/ Біліє батькова хата, / А під нею засмучена мати/ Пасе сонячних зайчиків у дворі".
Ці солярні мотиви пронизують усього Симоненка і його творчість, стають ключовими, відображаючи сонцепоклонну натуру автора, яка сягає корінням міфологічних уявлень і традицій нашого народу.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
«Давно вже ти Орфею нам не грав.
В тернах лежить покинута кітара»
— «Орфеєве чудо» Лесі Українки.
Що як ми оминатимемо часові межі та конкретних персоналій, досліджуючи поезію? Що як звернути на середохрестя образу, до прикладу Орфея, та споглядати дивовижну зустріч ідей у міжчассі?
Історія непорятування Еврідіки відома, перш за все, з «Метаморфоз» Овідія. Але ніколи сюжет не вичерпувався темою кохання: Орфей - митець, який прагне зазирнути в очі своїй істині (Еврідіці), заради якої він співає своїх чарівливих пісень, того не усвідомлюючи, творить мистецтво. Поет, який побував у царстві Аїда приваблював європейських модерністів: Драй-Хмара та Зеров перекладатимуть 55 «Сонетів до Орфея» Рільке.
Буде також зустріч Поля Валері та Лесі Українки. Перший у своєму сонеті згадує золотаве місто, що його допомагає будувати Орфей, зрушуючи каміння грою на кітарі. Цю історію оприявнює українська поетка: під враженням від непосильної літературної праці Івана Франка, вона присвячує йому свій драматичний етюд «Орфеєве чудо».
І все ж наріжною для Орфея завжди буде Еврідіка, спонука його музики і творчих страждань, яку він палко бажає собі повернути. Леся Українка оприявнює цей мотив: в «Лісовій пісні» Мавка рятує Лукаша від загибелі, тим він вчиться «мудрости». Поетка завжди вдавалася до наголошування на силі жіночих образів, тому недивно, що в прочитанні-перетворенні античного міту Лесі Українці суголосить вже сучасна французька режисерка Селін Ск’ямма: у її кінострічці «Портрет дівчини у вогні» Орфеєм стає мисткиня вікторіанської доби, що її кохану дівчину примусово видають заміж.
Остання їх зустріч — «постійне повернення» — погляд в темінь позаду, з якої продовжить родитися людина, її поезія та мистецтво.
авторка - Юлія Карпець @korperji
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
картина - Robert J. Tiess, Escaping Hades: Orpheus and Eurydice, Before the Look
o.poetry & facts«Давно вже ти Орфею нам не грав.
В тернах лежить покинута кітара»
— «Орфеєве чудо» Лесі Українки.
Що як ми оминатимемо часові межі та конкретних персоналій, досліджуючи поезію? Що як звернути на середохрестя образу, до прикладу Орфея, та споглядати дивовижну зустріч ідей у міжчассі?
Історія непорятування Еврідіки відома, перш за все, з «Метаморфоз» Овідія. Але ніколи сюжет не вичерпувався темою кохання: Орфей - митець, який прагне зазирнути в очі своїй істині (Еврідіці), заради якої він співає своїх чарівливих пісень, того не усвідомлюючи, творить мистецтво. Поет, який побував у царстві Аїда приваблював європейських модерністів: Драй-Хмара та Зеров перекладатимуть 55 «Сонетів до Орфея» Рільке.
Буде також зустріч Поля Валері та Лесі Українки. Перший у своєму сонеті згадує золотаве місто, що його допомагає будувати Орфей, зрушуючи каміння грою на кітарі. Цю історію оприявнює українська поетка: під враженням від непосильної літературної праці Івана Франка, вона присвячує йому свій драматичний етюд «Орфеєве чудо».
І все ж наріжною для Орфея завжди буде Еврідіка, спонука його музики і творчих страждань, яку він палко бажає собі повернути. Леся Українка оприявнює цей мотив: в «Лісовій пісні» Мавка рятує Лукаша від загибелі, тим він вчиться «мудрости». Поетка завжди вдавалася до наголошування на силі жіночих образів, тому недивно, що в прочитанні-перетворенні античного міту Лесі Українці суголосить вже сучасна французька режисерка Селін Ск’ямма: у її кінострічці «Портрет дівчини у вогні» Орфеєм стає мисткиня вікторіанської доби, що її кохану дівчину примусово видають заміж.
Остання їх зустріч — «постійне повернення» — погляд в темінь позаду, з якої продовжить родитися людина, її поезія та мистецтво.
авторка - Юлія Карпець @korperji
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
картина - Robert J. Tiess, Escaping Hades: Orpheus and Eurydice, Before the Look
«…ясне небо, все повна певність від дощу… і якась легкість повітря… все це здіймає духа людині»
(з листів Лесі Українки під час перебування в Єгипті)
Давньоєгипетські пісні, в яких Леся Українка вбачала схожість з українськими, часто спонукали її до перекладацької діяльності, але згодом перо поетки народило цілий цикл із шести поезій — "Весна у Єгипті", — написаний безпосередньо під час перебування мисткинею в Гелуані 1910 року. Він став квінтесенцією знань письменниці про "золоту" країну, яка тепер є окремим образом на канві лесиної поетики.
"Весна" починається віршем "Хамсин", написаним під впливом емоцій, які наринули на Лесю Українку під час споглядання «рудого демона... як він світ у жовтий кошмар зміняє» (з листів). Хамсин — жагучий сухий вітер із пустелі, споріднений з аравійськими самумами, — персоніфікується і постає перед читачем "жагою паленого", "рудим демоном... з сухими крильми". Образний світ поезії глибоко мистецький: мелодійність, хореографічність, візуальна витонченість деталей, за яких центральний образ набуває міфічного змісту.
"Дихання пустині" доповнює картину зображенням пустельного простору з подихом "рівним", "вільним", "гарячим та чистим, мов святим". Емотивність виявляється у тиші, спокої, мовчанні, які прийшли на зміну страшній стихії.
Третя єгипетська арабеска Лесі Українки "Афрі" направляє промені нашої уваги на внутрішній світ Єгипту, його культуру, яка закарбувалась у віках.
Суб'єктивне сприйняття авторки образу Єгипту нам показане у творах "Сон", "Вітряна ніч" і "Вість з півночі", основною рисою яких є ностальгічний характер. Вся поезія побудована на прийомі паралелі та співвіднесення Україна/Єгипет.
Увесь цикл — це маленький світ цинобрового неба, золотих пісків безмежних пустель та величних стихій, над якими людина немає ніякої влади.
"Весна у Єгипті" виривається за звичні для нас мотиви Лесиної творчості, що розкриває її у більш складних мистецьких гранях.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
o.poetry & facts«…ясне небо, все повна певність від дощу… і якась легкість повітря… все це здіймає духа людині»
(з листів Лесі Українки під час перебування в Єгипті)
Давньоєгипетські пісні, в яких Леся Українка вбачала схожість з українськими, часто спонукали її до перекладацької діяльності, але згодом перо поетки народило цілий цикл із шести поезій — "Весна у Єгипті", — написаний безпосередньо під час перебування мисткинею в Гелуані 1910 року. Він став квінтесенцією знань письменниці про "золоту" країну, яка тепер є окремим образом на канві лесиної поетики.
"Весна" починається віршем "Хамсин", написаним під впливом емоцій, які наринули на Лесю Українку під час споглядання «рудого демона... як він світ у жовтий кошмар зміняє» (з листів). Хамсин — жагучий сухий вітер із пустелі, споріднений з аравійськими самумами, — персоніфікується і постає перед читачем "жагою паленого", "рудим демоном... з сухими крильми". Образний світ поезії глибоко мистецький: мелодійність, хореографічність, візуальна витонченість деталей, за яких центральний образ набуває міфічного змісту.
"Дихання пустині" доповнює картину зображенням пустельного простору з подихом "рівним", "вільним", "гарячим та чистим, мов святим". Емотивність виявляється у тиші, спокої, мовчанні, які прийшли на зміну страшній стихії.
Третя єгипетська арабеска Лесі Українки "Афрі" направляє промені нашої уваги на внутрішній світ Єгипту, його культуру, яка закарбувалась у віках.
Суб'єктивне сприйняття авторки образу Єгипту нам показане у творах "Сон", "Вітряна ніч" і "Вість з півночі", основною рисою яких є ностальгічний характер. Вся поезія побудована на прийомі паралелі та співвіднесення Україна/Єгипет.
Увесь цикл — це маленький світ цинобрового неба, золотих пісків безмежних пустель та величних стихій, над якими людина немає ніякої влади.
"Весна у Єгипті" виривається за звичні для нас мотиви Лесиної творчості, що розкриває її у більш складних мистецьких гранях.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
«(Містечковий дурень регоче ридма,
І під гавкіт собак розгоряється хмиз.)»
— з циклу «Середньовічний звіринець» Юрія Андруховича.
«Бу-Ба-Бу» — кожний приголосний вибухав у «бурлеск-балаган-буфонаду» у Львові 1992 року, коли Неборак, Ірванець та Андрухович витворювали поезо-оперу «Крайслер Імперіал». Вона стане віхою в перетворенні образу українського поета, у відродженні поетичного дійства від часів «Хайль семе нкоми».
Звичні для постмодерну іронія, кітч, гротеск переломилися на українському ґрунті через спадщину авангарду і через давніші епохи, зокрема бароко. Останній звільнив «бубабістів» із приписів соцреалізму та став невичерпною нагодою карнавалізувати дійсність, як у згадуваній опері.
Водночас такі поетичні цикли, як «Середньовічний звіринець» Юрія Андруховича, ставали підтвердженням, що за зручним інструментарієм старої традиції ховається також уважне її вивчення та спроба реновації. Лиш звернути увагу на вогник від свічки, що палає, поки оживлено дух людини. Чи не через це відкидають тіні свічки в сьогоденних каплицях?
Понад те, у постмодернового поета слово набирає середньовічної ваги — у «Грифона» ліричний герой просить захистити кохану, яка «на грифелі пише в стотисячний раз» його ім’я, у такий спосіб вона сама намагається його оберігати, поки герой на шляху до свого становлення.
Маємо апріорно химерних ніжних звірів, що їм загрожує ангело-птахорізка в міських мурах. На противагу жителі міста частіше небезпечні та недоторканні, окрім чарівниць, поодиноких халамудників та музик, які безтурботно перехиляють кухлі пива. Вони навряд свідомі своєї значної ролі в карнавальному вимірі поетичного світу «бубабіста». І це лише його дрібка.
авторка - Юлія Карпець @korperji
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
o.poetry & facts«(Містечковий дурень регоче ридма,
І під гавкіт собак розгоряється хмиз.)»
— з циклу «Середньовічний звіринець» Юрія Андруховича.
«Бу-Ба-Бу» — кожний приголосний вибухав у «бурлеск-балаган-буфонаду» у Львові 1992 року, коли Неборак, Ірванець та Андрухович витворювали поезо-оперу «Крайслер Імперіал». Вона стане віхою в перетворенні образу українського поета, у відродженні поетичного дійства від часів «Хайль семе нкоми».
Звичні для постмодерну іронія, кітч, гротеск переломилися на українському ґрунті через спадщину авангарду і через давніші епохи, зокрема бароко. Останній звільнив «бубабістів» із приписів соцреалізму та став невичерпною нагодою карнавалізувати дійсність, як у згадуваній опері.
Водночас такі поетичні цикли, як «Середньовічний звіринець» Юрія Андруховича, ставали підтвердженням, що за зручним інструментарієм старої традиції ховається також уважне її вивчення та спроба реновації. Лиш звернути увагу на вогник від свічки, що палає, поки оживлено дух людини. Чи не через це відкидають тіні свічки в сьогоденних каплицях?
Понад те, у постмодернового поета слово набирає середньовічної ваги — у «Грифона» ліричний герой просить захистити кохану, яка «на грифелі пише в стотисячний раз» його ім’я, у такий спосіб вона сама намагається його оберігати, поки герой на шляху до свого становлення.
Маємо апріорно химерних ніжних звірів, що їм загрожує ангело-птахорізка в міських мурах. На противагу жителі міста частіше небезпечні та недоторканні, окрім чарівниць, поодиноких халамудників та музик, які безтурботно перехиляють кухлі пива. Вони навряд свідомі своєї значної ролі в карнавальному вимірі поетичного світу «бубабіста». І це лише його дрібка.
авторка - Юлія Карпець @korperji
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
вітаємо всіх із Всесвітнім днем поезії!
на його честь учасниці нашої команди вирішили поділитися своїми улюбленими поетичними збірками й пояснити, чим ті так припали їм до душі.
💫 Sweet-dark, Savannah Brown
"збірка-всесвіт; збірка, що змушує зупинитися й куштувати слова (особливо, якщо читати вірші з неї вголос). книжка для розмови з собою й розмітки мапи власної душі - від найяскравіших до найтемніших куточків. very sweet but so dark."
- Катерина Балашова, співзасновниця o.poetry.
☀️ Date & Time, Phil Kaye
"Date and time" обережно бере читача за руку й проводить минулим; помічаєш, яка це вразливість – пригадувати й оповідати, приходити та йти, розпочинати заново. Скільки вразливостві, але й сили загалом у тім, аби бути людиною.
Ця збірка про чесність та прийняття, а також про те, що кожна історія повинна мати початок, середину й кінець, але порядок необов'язково має бути саме таким."
- Катерина Осипчук, співзасновниця o.poetry.
🕊 Зібрання творів Емілі Дікінсон
"Раджу цю збірку, бо всередині нас такий же великий, як і ззовні; бо скучила за бджолами та вітерцем у травах; бо Дікінсон вчить ваги кожного слова."
- Юлія Карпець, райтерка o.poetry & facts.
🌙 "Земне тяжіння", Василь Симоненко
"збірка "земне тяжіння" - та, що стріляє в думки і серце сонячним промінням, ніжною журбою, молодістю думок, поривань і закликів. вона чарує, хмеліє, впивається у шкіру терпкими і яскравими образами.
ця збірка для тих, хто хоче закохатись вишневими місячними ночами; хто хоче любити людей, країну; хто хоче нести у цей світ красу, сонце і себе."
- Тетяна Тарасенко, райтерка o.poetry & facts.
🌻 "Інші речі", Юрій Іздрик
"Юрко Іздрик- це поет, що вміє торкатися твоїх потаємностей, використовуючи максимальну тактильність слова, ритму, такту.
У цій збірці окрім поезії, можна поглянути і на "інші речі" - малюнки, які ненароком вплітаються в тіло кожного вірша, додаючи інакшості. Здавалося, це "інші речі", але водночас такі близькі, що непомітно стають "нашими".
- Анастасія Костенко, редакторка.
🐚 "Поезія Срібного століття"
"Поезія Срібного століття" схожа на криницю для спраглих. Коли я відчувала себе в пустелі образності, ця антологія ставала моєю водою серед піску. Лірика та філософія, яка створила новий простір чуттєвості і змайструвала в нього власні двері. Символічно, що відкривають її вірші російського поета та філософа Володимира Соловйова, центром філософії якого є космічна сутність Софія. Цікаві поетичні збіги."
- Софія Білогрива, голова SMM
⚡️"Вибране", Василь Стус
"Кожне слово, кожна думка, кожен твір Василя Стуса сповнені сили й стійкості людського духу, боротьби за свободу, духовним відродження всупереч тяжкій долі. Неможливо залишитися попереднім собою після прочитання його творів."
- Марія Компанієць, оформлення й комунікації.
своїми улюбленими збірками ти можеш поділитися в нашому інтерактиві в Інстаґрамі, а також заглянути на нашу нову сторінку у Фейсбуці!
вже дуже скоро побачимося.
love,
o.poetry
на його честь учасниці нашої команди вирішили поділитися своїми улюбленими поетичними збірками й пояснити, чим ті так припали їм до душі.
💫 Sweet-dark, Savannah Brown
"збірка-всесвіт; збірка, що змушує зупинитися й куштувати слова (особливо, якщо читати вірші з неї вголос). книжка для розмови з собою й розмітки мапи власної душі - від найяскравіших до найтемніших куточків. very sweet but so dark."
- Катерина Балашова, співзасновниця o.poetry.
☀️ Date & Time, Phil Kaye
"Date and time" обережно бере читача за руку й проводить минулим; помічаєш, яка це вразливість – пригадувати й оповідати, приходити та йти, розпочинати заново. Скільки вразливостві, але й сили загалом у тім, аби бути людиною.
Ця збірка про чесність та прийняття, а також про те, що кожна історія повинна мати початок, середину й кінець, але порядок необов'язково має бути саме таким."
- Катерина Осипчук, співзасновниця o.poetry.
🕊 Зібрання творів Емілі Дікінсон
"Раджу цю збірку, бо всередині нас такий же великий, як і ззовні; бо скучила за бджолами та вітерцем у травах; бо Дікінсон вчить ваги кожного слова."
- Юлія Карпець, райтерка o.poetry & facts.
🌙 "Земне тяжіння", Василь Симоненко
"збірка "земне тяжіння" - та, що стріляє в думки і серце сонячним промінням, ніжною журбою, молодістю думок, поривань і закликів. вона чарує, хмеліє, впивається у шкіру терпкими і яскравими образами.
ця збірка для тих, хто хоче закохатись вишневими місячними ночами; хто хоче любити людей, країну; хто хоче нести у цей світ красу, сонце і себе."
- Тетяна Тарасенко, райтерка o.poetry & facts.
🌻 "Інші речі", Юрій Іздрик
"Юрко Іздрик- це поет, що вміє торкатися твоїх потаємностей, використовуючи максимальну тактильність слова, ритму, такту.
У цій збірці окрім поезії, можна поглянути і на "інші речі" - малюнки, які ненароком вплітаються в тіло кожного вірша, додаючи інакшості. Здавалося, це "інші речі", але водночас такі близькі, що непомітно стають "нашими".
- Анастасія Костенко, редакторка.
🐚 "Поезія Срібного століття"
"Поезія Срібного століття" схожа на криницю для спраглих. Коли я відчувала себе в пустелі образності, ця антологія ставала моєю водою серед піску. Лірика та філософія, яка створила новий простір чуттєвості і змайструвала в нього власні двері. Символічно, що відкривають її вірші російського поета та філософа Володимира Соловйова, центром філософії якого є космічна сутність Софія. Цікаві поетичні збіги."
- Софія Білогрива, голова SMM
⚡️"Вибране", Василь Стус
"Кожне слово, кожна думка, кожен твір Василя Стуса сповнені сили й стійкості людського духу, боротьби за свободу, духовним відродження всупереч тяжкій долі. Неможливо залишитися попереднім собою після прочитання його творів."
- Марія Компанієць, оформлення й комунікації.
своїми улюбленими збірками ти можеш поділитися в нашому інтерактиві в Інстаґрамі, а також заглянути на нашу нову сторінку у Фейсбуці!
вже дуже скоро побачимося.
love,
o.poetry
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
друже,
темна кімната. вечір. крісло. крісло. вечір. світло в кімнаті ввімкнулося. знайомі кнопки. пульт паралельно килиму. зелена кнопка. сіра кнопка. звук.
ця телепередача така знайома. люди діляться своєю поезією. відверто, чесно, по-своєму. "я теж пишу", - подумалося. дістаєш блокнот із комоду. переглядаєш хороводи слів на жовтих сторінках у лінійку.
“добрий день! ви. у телевізорі. читаєте свої вірші”. радість. тремтіння. захват.
вірш.
вже цієї суботи.
love,
o.poetry
темна кімната. вечір. крісло. крісло. вечір. світло в кімнаті ввімкнулося. знайомі кнопки. пульт паралельно килиму. зелена кнопка. сіра кнопка. звук.
ця телепередача така знайома. люди діляться своєю поезією. відверто, чесно, по-своєму. "я теж пишу", - подумалося. дістаєш блокнот із комоду. переглядаєш хороводи слів на жовтих сторінках у лінійку.
“добрий день! ви. у телевізорі. читаєте свої вірші”. радість. тремтіння. захват.
вірш.
вже цієї суботи.
love,
o.poetry
друже,
зовсім скоро телевізор із темної кімнати транслюватиме поетичну телепередачу. тому традиційно знайомимо тебе з усіма деталями майбутнього літвечору.
коли? 27 березня о 18:00.
як саме? у зумі. лінк на подію ми надішлемо на канал o.poetry за 15 хвилин до початку.
якою мовою можна читати? якою написаний дорогий тобі вірш.
а де реєструватися? ніде - ми читаємо у форматі вільного мікрофону.
коли люди в поетичних колах дізнаються одне про одного - це гріє наші серця. тому протягом вечору триватиме онлайн-віршосушка: у чаті ти зможеш поділитися лінками на свої творчі сторінки/телеґрам-канали. після заходу всі покликання ми опублікуємо на каналі.
цього разу на тебе чекає ще одна цікава опція взаємодії, але про неї трохи згодом.
ми рахуємо дні до зустрічі.
love,
o.poetry
зовсім скоро телевізор із темної кімнати транслюватиме поетичну телепередачу. тому традиційно знайомимо тебе з усіма деталями майбутнього літвечору.
коли? 27 березня о 18:00.
як саме? у зумі. лінк на подію ми надішлемо на канал o.poetry за 15 хвилин до початку.
якою мовою можна читати? якою написаний дорогий тобі вірш.
а де реєструватися? ніде - ми читаємо у форматі вільного мікрофону.
коли люди в поетичних колах дізнаються одне про одного - це гріє наші серця. тому протягом вечору триватиме онлайн-віршосушка: у чаті ти зможеш поділитися лінками на свої творчі сторінки/телеґрам-канали. після заходу всі покликання ми опублікуємо на каналі.
цього разу на тебе чекає ще одна цікава опція взаємодії, але про неї трохи згодом.
ми рахуємо дні до зустрічі.
love,
o.poetry
друже,
іноді здається, що ти знаєш про o.poetry все. проте є один важливий аспект нашої діяльності, який ми згадуємо не так часто через карантинні обмеження.
цей вектор - благодійність. перші поетичні вечори, які відбувалися офлайн, були пов’язані саме з благодійними акціями.
нарешті ми знайшли спосіб організувати таку опцію дистанційно. бібліотека села Березівка, що на Вінниччині, потребує хороших книг. аби долучитися - потрібно надіслати за власний кошт будь-яку книгу в гарному стані.
координати для надсилання:
24111, Вінницька область, Могилів-Подільський район,
село Березівка.
Хава Валентина Петрівна
тел. 0684974342
будемо вдячні, якщо ти сфотографуєш книгу перед надсиланням та поділишся цим із нами через гештеґ #opoetry_and_books.
робімо добро разом.
love,
o.poetry
іноді здається, що ти знаєш про o.poetry все. проте є один важливий аспект нашої діяльності, який ми згадуємо не так часто через карантинні обмеження.
цей вектор - благодійність. перші поетичні вечори, які відбувалися офлайн, були пов’язані саме з благодійними акціями.
нарешті ми знайшли спосіб організувати таку опцію дистанційно. бібліотека села Березівка, що на Вінниччині, потребує хороших книг. аби долучитися - потрібно надіслати за власний кошт будь-яку книгу в гарному стані.
координати для надсилання:
24111, Вінницька область, Могилів-Подільський район,
село Березівка.
Хава Валентина Петрівна
тел. 0684974342
будемо вдячні, якщо ти сфотографуєш книгу перед надсиланням та поділишся цим із нами через гештеґ #opoetry_and_books.
робімо добро разом.
love,
o.poetry
а ось і лінк на подію!
зверніть увагу: впускаємо всіх рівно о 18:00🤍
https://us05web.zoom.us/j/81005057838?pwd=a1FaSUUvNURTdlQzYWMwYXNyaUZCUT09
зверніть увагу: впускаємо всіх рівно о 18:00🤍
https://us05web.zoom.us/j/81005057838?pwd=a1FaSUUvNURTdlQzYWMwYXNyaUZCUT09
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
друже!
щоразу здається, що то був наш найкращий поетичний вечір, і сьогодні ми думаємо аналогічно. стільки нових облич, знайомств і свіжих віршів. так тепло, весняно, душевно.
ніхто не чужинець, ніхто не випадковий.
а зараз час для традиційної віршосушки!
Magne Kalinsen: @magne_k_skald
maria: @zhmenyazlyv
Квера: @k2920pm
Yulia Karpets: @ykarp
Julia Zaremska: @generations_of_angels_A
Юля Красій: @shiverss
Дарина Чупат: @fen_met
Nadiia Kosarevych: @syniichay
Kate Antonenko: @caaaaatherinee
Єгор Дьомін: @diominpoetry
Olexandr Zhylko: @zhylkos
Катерина Балашова: @galdranorn
Софа Білогрива: @grannysattic
мідянка: @emralltpoetry
Катря: @iamrauha
Чай(ка): @chaika_viruchaika
Khrystyna Kobko: https://www.instagram.com/im_voraus_vergangenes/
вільшанка ґретхен: @edelstaub
скоро зустрінемося на записі трансляції!❤️
love,
o.poetry
щоразу здається, що то був наш найкращий поетичний вечір, і сьогодні ми думаємо аналогічно. стільки нових облич, знайомств і свіжих віршів. так тепло, весняно, душевно.
ніхто не чужинець, ніхто не випадковий.
а зараз час для традиційної віршосушки!
Magne Kalinsen: @magne_k_skald
maria: @zhmenyazlyv
Квера: @k2920pm
Yulia Karpets: @ykarp
Julia Zaremska: @generations_of_angels_A
Юля Красій: @shiverss
Дарина Чупат: @fen_met
Nadiia Kosarevych: @syniichay
Kate Antonenko: @caaaaatherinee
Єгор Дьомін: @diominpoetry
Olexandr Zhylko: @zhylkos
Катерина Балашова: @galdranorn
Софа Білогрива: @grannysattic
мідянка: @emralltpoetry
Катря: @iamrauha
Чай(ка): @chaika_viruchaika
Khrystyna Kobko: https://www.instagram.com/im_voraus_vergangenes/
вільшанка ґретхен: @edelstaub
скоро зустрінемося на записі трансляції!❤️
love,
o.poetry
Вона міцно тримає нас за погляд, цією невидимою ниткою, що пронизує все тіло. Вона лине, та ніколи не наближається. Торкнутись її, означало б пізнати найвищу з насолод, тому її фрескова шкіра ніколи не знала людського тепла. Драпірування зеленого, червоного, синього, золотого полотен рухає статичність застиглих у вічності фарб. Вона дає надхненність і запал усім митцям і мисткиням від дня свого створення.
Так, Іван Франко теж не оминув живописний шедевр ренесансного художника Рафаеля Санті "Сикстинська Мадонна", написавши вірш-екфразис про нього.
Франко використовує риторичність двох запитань (питання-захоплення — "Хто смів сказать, що не Богиня ти?", — та запитання-звинувачення — "Де той безбожник, що без серця дрожі/ В твоє лице небесне заглянути може?"), які становлять перший катрен, та кілька варіантів відповідей, що містяться в другому катрені та двох терцинах. Автор намагається представити відповіді як різні типи свідомості: романтичної ("Так, ти Богиня! Мати, райська роже..."), скептичної ("Бач, я, що в небесах не міг найти / Богів перед тобою клонюсь тоже"), атеїстичної ("О Бозі, духах мож ся сумнівати/ І небо й пекло казкою вважати, /Та ти й краса твоя — не казка, ні!") і, зрештою, реалістичної, модернової ("І час прийде, коли весь світ покине/ Богів і духів, лиш тебе, Богине,/ Чтить буде вічно — тут, на полотні"). Отже, поет через свою авторську медитацію над образом Мадонни, відтворив усю історію людства.
Цей маніфест невмирущості мистецтва, попри будь-який часопростір, лише закріплює ідею Гіппократа — «vita brevis est, ars longa» («життя коротке, а мистецтво — вічне»)
Образ Сикстинської Мадонни у виконанні Рафаеля, що не залишав байдужим жодне покоління поетів, став символом людського життя, тому один із Франкових "вольних сонетів" й отримав однойменну з художнім полотном назву, увібравши в себе всю його естетику.
Іван Франко намалював цю картину знов, лишень його фарби стали словами, а пензлі — пером та чорнилами.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
o.poetry & factsВона міцно тримає нас за погляд, цією невидимою ниткою, що пронизує все тіло. Вона лине, та ніколи не наближається. Торкнутись її, означало б пізнати найвищу з насолод, тому її фрескова шкіра ніколи не знала людського тепла. Драпірування зеленого, червоного, синього, золотого полотен рухає статичність застиглих у вічності фарб. Вона дає надхненність і запал усім митцям і мисткиням від дня свого створення.
Так, Іван Франко теж не оминув живописний шедевр ренесансного художника Рафаеля Санті "Сикстинська Мадонна", написавши вірш-екфразис про нього.
Франко використовує риторичність двох запитань (питання-захоплення — "Хто смів сказать, що не Богиня ти?", — та запитання-звинувачення — "Де той безбожник, що без серця дрожі/ В твоє лице небесне заглянути може?"), які становлять перший катрен, та кілька варіантів відповідей, що містяться в другому катрені та двох терцинах. Автор намагається представити відповіді як різні типи свідомості: романтичної ("Так, ти Богиня! Мати, райська роже..."), скептичної ("Бач, я, що в небесах не міг найти / Богів перед тобою клонюсь тоже"), атеїстичної ("О Бозі, духах мож ся сумнівати/ І небо й пекло казкою вважати, /Та ти й краса твоя — не казка, ні!") і, зрештою, реалістичної, модернової ("І час прийде, коли весь світ покине/ Богів і духів, лиш тебе, Богине,/ Чтить буде вічно — тут, на полотні"). Отже, поет через свою авторську медитацію над образом Мадонни, відтворив усю історію людства.
Цей маніфест невмирущості мистецтва, попри будь-який часопростір, лише закріплює ідею Гіппократа — «vita brevis est, ars longa» («життя коротке, а мистецтво — вічне»)
Образ Сикстинської Мадонни у виконанні Рафаеля, що не залишав байдужим жодне покоління поетів, став символом людського життя, тому один із Франкових "вольних сонетів" й отримав однойменну з художнім полотном назву, увібравши в себе всю його естетику.
Іван Франко намалював цю картину знов, лишень його фарби стали словами, а пензлі — пером та чорнилами.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
друже,
якщо шукаєш, що переглянути зараз, то на тебе вже чекає новий випуск нашої передачі!
перемикай на наш канал, дивися й слухай. для зручности в описі відео є всі необхідні часові відмітки✨
а ще - це єдина телепередача без рекламних пауз.
love,
o.poetry
https://youtu.be/7S564DobdH4
якщо шукаєш, що переглянути зараз, то на тебе вже чекає новий випуск нашої передачі!
перемикай на наш канал, дивися й слухай. для зручности в описі відео є всі необхідні часові відмітки✨
а ще - це єдина телепередача без рекламних пауз.
love,
o.poetry
https://youtu.be/7S564DobdH4
YouTube
o.poetry online: all the tracks are on tv | 27/03/21
час для твоєї улюбленої передачі без жодної реклами! timestamps:00:05 - переднє слово: вітання, формат, віршосушка07:18 - опис благодійної акції10:24 ...
Поет Володимир Маяковський, його товариш-наставник Давид Бурлюк та поет-авіатор Василь Каменський понад усе хотіли розповісти великому загалу про футуризм, кубізм та кардинально новий швидкісний світ, який наступає на п’яти. Взимку 1913 року друзі з «Гілеї» розпочинають подорож містами-містечками: Харків, Миколаїв, Одеса, Симферополь, Київ тощо. Кожний вечір — лекційна частина та поетичні читання.
Головне — привабити глядача, тому варто:
● ретельно скласти програму, на часі теми: «Нові гуни», «Про мідь та м’ясо», «Генії без костюмів»;
○ малювати афіші з уривками власних поезій: «В. Каменский. Я! Танго с коровами. Вл. Маяковский. Я! На флейтах водосточных труб. Д. Бурлюк. Я! Доитель изнурённых жаб»;
● але не все щастя в поезіях та промовах. Нове мистецтво — синтез! Треба подумати про музику та декорації. Останні розмалюємо після афіш. Кажуть, в київському театрі буде піаніно. Воно не знадобиться, тож його підвісимо до стелі;
○ повітряні кулі — цікаво. В Одесі прив’яжемо до столу велику зелену;
● тепер подбаймо про зовнішній вигляд. Якщо немає грошей на краватку, позичимо жовту стрічку сестри. «Фурор»! Далі буде рожевий смокінг Маяковського та жовто-червоні сорочки. Каменський — вишневий жакет та зелений жилет;
звичайно грим. Його краще носити усюди, бо тоді більше людей знатиме, що в їхньому місті відбудеться «остання віршобійня футуристів» чи «олімпіада російського футуризму»;
○ якщо будуть нахабні вигуки, як з М. Криницьким, стримано покласти батіг на стіл.
Сьогодні В. Хлєбніков з нами, «О, засмейтесь смехачи!» у виконанні автора збурить авдиторію.
Щасти! Завтра в ранкових газетах побачимо реакцію.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
А для тих, хто хоче дізнатися більше, маємо посилання♦️
o.poetry & factsПоет Володимир Маяковський, його товариш-наставник Давид Бурлюк та поет-авіатор Василь Каменський понад усе хотіли розповісти великому загалу про футуризм, кубізм та кардинально новий швидкісний світ, який наступає на п’яти. Взимку 1913 року друзі з «Гілеї» розпочинають подорож містами-містечками: Харків, Миколаїв, Одеса, Симферополь, Київ тощо. Кожний вечір — лекційна частина та поетичні читання.
Головне — привабити глядача, тому варто:
● ретельно скласти програму, на часі теми: «Нові гуни», «Про мідь та м’ясо», «Генії без костюмів»;
○ малювати афіші з уривками власних поезій: «В. Каменский. Я! Танго с коровами. Вл. Маяковский. Я! На флейтах водосточных труб. Д. Бурлюк. Я! Доитель изнурённых жаб»;
● але не все щастя в поезіях та промовах. Нове мистецтво — синтез! Треба подумати про музику та декорації. Останні розмалюємо після афіш. Кажуть, в київському театрі буде піаніно. Воно не знадобиться, тож його підвісимо до стелі;
○ повітряні кулі — цікаво. В Одесі прив’яжемо до столу велику зелену;
● тепер подбаймо про зовнішній вигляд. Якщо немає грошей на краватку, позичимо жовту стрічку сестри. «Фурор»! Далі буде рожевий смокінг Маяковського та жовто-червоні сорочки. Каменський — вишневий жакет та зелений жилет;
звичайно грим. Його краще носити усюди, бо тоді більше людей знатиме, що в їхньому місті відбудеться «остання віршобійня футуристів» чи «олімпіада російського футуризму»;
○ якщо будуть нахабні вигуки, як з М. Криницьким, стримано покласти батіг на стіл.
Сьогодні В. Хлєбніков з нами, «О, засмейтесь смехачи!» у виконанні автора збурить авдиторію.
Щасти! Завтра в ранкових газетах побачимо реакцію.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
А для тих, хто хоче дізнатися більше, маємо посилання♦️
Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний...
Квітень зрадливо зрадливо холодний. Дерева і досі так прикро так прикро голі. Стиха тихо накрапає дощ. Я чую його під шкірою. Він не передзвонив. Ще з минулої весни. А тепер не приходить й у сни. Я курю і курю папіроси.
Там самотить їх парк. Він сьогодні не там. Він так хоче у парк. Він хоче бути розмовним.
Михайль Семенко завше був зацікавлений мовними й фонетичними експериментам (чого лише варто "Місто"). Він звертався до анаграм: вони надають творам інтимного, часом навіть карнавального відбитку, збагачують, шліфують, красять форму, зміст та емоцію. Унікальний доробок Семенка, його витончена поетична техніка, інтерес до ігор зі звуком, іменами, сугестивого звукопису, створення власної граматики, мовних норм завжди так бунтівно кричали з-поміж його сучасників.
Інтимні вірші М.Семенка зі збірки "П'єро кохає" зробили з неї найкращу серед творчості письменника. Майбутня дружина поета Лідія запала глибоко в серце й світ побачив "Обожеволені коси", "Заплети косу міцніш" та "Сьогодні". Остання поезія містить анаграму прізвища коханої Семенка, а звукові повтори та алітерація на "с" і "м" створюють також звукообраз прізвища і криптоніма автора (СЕМ, СЕМЕНКО).
Його форма була простою, та водночас такою багаторівневою. Не диво, що, читаючи твори Семенка, можна створити власний сенс, власну площину, на яку перенесеться весь біль і німота.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
p.s. трохи більше про інтерпретації цього вірша й не тільки читай тут.
o.poetry & factsЯ сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний...
Квітень зрадливо зрадливо холодний. Дерева і досі так прикро так прикро голі. Стиха тихо накрапає дощ. Я чую його під шкірою. Він не передзвонив. Ще з минулої весни. А тепер не приходить й у сни. Я курю і курю папіроси.
Там самотить їх парк. Він сьогодні не там. Він так хоче у парк. Він хоче бути розмовним.
Михайль Семенко завше був зацікавлений мовними й фонетичними експериментам (чого лише варто "Місто"). Він звертався до анаграм: вони надають творам інтимного, часом навіть карнавального відбитку, збагачують, шліфують, красять форму, зміст та емоцію. Унікальний доробок Семенка, його витончена поетична техніка, інтерес до ігор зі звуком, іменами, сугестивого звукопису, створення власної граматики, мовних норм завжди так бунтівно кричали з-поміж його сучасників.
Інтимні вірші М.Семенка зі збірки "П'єро кохає" зробили з неї найкращу серед творчості письменника. Майбутня дружина поета Лідія запала глибоко в серце й світ побачив "Обожеволені коси", "Заплети косу міцніш" та "Сьогодні". Остання поезія містить анаграму прізвища коханої Семенка, а звукові повтори та алітерація на "с" і "м" створюють також звукообраз прізвища і криптоніма автора (СЕМ, СЕМЕНКО).
Його форма була простою, та водночас такою багаторівневою. Не диво, що, читаючи твори Семенка, можна створити власний сенс, власну площину, на яку перенесеться весь біль і німота.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
p.s. трохи більше про інтерпретації цього вірша й не тільки читай тут.
Forwarded from KMA Today
Помер Андрій Мелешевич
Повідомив віцепрезидент НаУКМА Василь Ожоган.
Редакція KMA Today приносить співчуття всім, хто знав Андрія Анатолійовича.
Повідомив віцепрезидент НаУКМА Василь Ожоган.
Редакція KMA Today приносить співчуття всім, хто знав Андрія Анатолійовича.
Facebook
Log in to Facebook
Log in to Facebook to start sharing and connecting with your friends, family and people you know.
«If lilies are lily white if they exhaust noise and distance and even dust»
— Ґертруда Стайн «Ніжні ґудзики»
Спробуємо підняти повіки. Прочитати та відчути. Вона так цього хотіла. Ґертруда Стайн дозволила поезії бути поезією без протистояння смерти, любови, добра, зла. Відкинемо думки, будемо сягати глибин у речах та мові.
Поетична збірка «Ніжні ґудзики» — три частини повсякдення пані Ґертруди: «Їжа», «Предмети», «Кімнати» — єднаються ґудзиками, нанизаними на ниточки. Це збірка не віршів, а прозових абзаців, що «бабуся аванґарду» вважала емоційними. Імовірніше не через те, що вони емоції виказують, а тому що їх обмежують.
А коли Ґертруда не створювала сама, то міркувала про тексти інших. У своїх есеях вона прагнула не собі, але нам передати те, як відчувається всередині неї поезія. Наприклад, англійські поети: у житті на острові повсякденні речі замкнені у собі, не маючи витоків, тому вірші наповнені. На материку все для неї розпорошувалося — речі, слова, речення.
Ґертруда Стайн та її брат Лео прибули до Парижу 1903 року. Їх еміграцію називали естетичною. Рю де Флер, 27 — усі знали адресу сучасного мистецтва, осердя двох химерних американців, які першими віддали гроші за картини Пікассо та Матісса. Ґертруда Стайн буде з’являтися не лише в їх житті, але і на картинах. Так, це її Пабло писав 80 сеансів і все ж був розкритикований. Далі до Ґертруди наблизиться світ літературний — вона буде «братом» Ґемінгвея, проводитиме час із Фіцджеральдами та першою скаже про втрачене покоління.
До її поезії ще довго не будуть підступатися, але ми все частіше піднімаємо повіки, читаємо, перебираючи пальцями вже такі справжньо ніжні ґудзики.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
o.poetry & facts«If lilies are lily white if they exhaust noise and distance and even dust»
— Ґертруда Стайн «Ніжні ґудзики»
Спробуємо підняти повіки. Прочитати та відчути. Вона так цього хотіла. Ґертруда Стайн дозволила поезії бути поезією без протистояння смерти, любови, добра, зла. Відкинемо думки, будемо сягати глибин у речах та мові.
Поетична збірка «Ніжні ґудзики» — три частини повсякдення пані Ґертруди: «Їжа», «Предмети», «Кімнати» — єднаються ґудзиками, нанизаними на ниточки. Це збірка не віршів, а прозових абзаців, що «бабуся аванґарду» вважала емоційними. Імовірніше не через те, що вони емоції виказують, а тому що їх обмежують.
А коли Ґертруда не створювала сама, то міркувала про тексти інших. У своїх есеях вона прагнула не собі, але нам передати те, як відчувається всередині неї поезія. Наприклад, англійські поети: у житті на острові повсякденні речі замкнені у собі, не маючи витоків, тому вірші наповнені. На материку все для неї розпорошувалося — речі, слова, речення.
Ґертруда Стайн та її брат Лео прибули до Парижу 1903 року. Їх еміграцію називали естетичною. Рю де Флер, 27 — усі знали адресу сучасного мистецтва, осердя двох химерних американців, які першими віддали гроші за картини Пікассо та Матісса. Ґертруда Стайн буде з’являтися не лише в їх житті, але і на картинах. Так, це її Пабло писав 80 сеансів і все ж був розкритикований. Далі до Ґертруди наблизиться світ літературний — вона буде «братом» Ґемінгвея, проводитиме час із Фіцджеральдами та першою скаже про втрачене покоління.
До її поезії ще довго не будуть підступатися, але ми все частіше піднімаємо повіки, читаємо, перебираючи пальцями вже такі справжньо ніжні ґудзики.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
Земленька зі сну збудилась
В трави й квіти замаїлась,
Звір і птичка веселиться
Миром Божим світ краситься
В уявленні українців весна завжди була порою особливою: імперіальний холод зими змінювався стиглим гарячим сонцем. Народні звичаї та обряди завжди супроводжували це пробудження природи, а весняна календарно-обрядова поезія і зовсім належить до найдавніших пластів календарного фольклору.
Гаївки — обрядові пісні в супроводі дівочих хороводів — є особливим її фрагментом. Вони стали невід'ємною частиною християнської культури, їх часто пов'язують безпосередньо зі світлим святом Великодня, та гаївки виникли ще за часів язичництва. Наші пращури пов'язували воскресіння природи зі святом зустрічі Гайбога і богині Гаї, саме в цей день над річками люди співали пісень у їх честь, які тепер ми знаємо як гаївки або гагілки. Вони сповнені бадьорого настрою, енергії, сподівань та надії. Їх виконують від ранньої весни аж до закінчення сівби — зелених свят або русальної неділі.
Згодом, гаївки втратили своє магічно-сакральне значення і космогонічні мотиви змінились на більш приземлені й побутові. Тепер давні архаїчні елементи збереглись лише у формі натяку, далекого відлуння наших предків, та їх і досі варто ловити, виконувати і читати.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
o.poetry & factsЗемленька зі сну збудилась
В трави й квіти замаїлась,
Звір і птичка веселиться
Миром Божим світ краситься
В уявленні українців весна завжди була порою особливою: імперіальний холод зими змінювався стиглим гарячим сонцем. Народні звичаї та обряди завжди супроводжували це пробудження природи, а весняна календарно-обрядова поезія і зовсім належить до найдавніших пластів календарного фольклору.
Гаївки — обрядові пісні в супроводі дівочих хороводів — є особливим її фрагментом. Вони стали невід'ємною частиною християнської культури, їх часто пов'язують безпосередньо зі світлим святом Великодня, та гаївки виникли ще за часів язичництва. Наші пращури пов'язували воскресіння природи зі святом зустрічі Гайбога і богині Гаї, саме в цей день над річками люди співали пісень у їх честь, які тепер ми знаємо як гаївки або гагілки. Вони сповнені бадьорого настрою, енергії, сподівань та надії. Їх виконують від ранньої весни аж до закінчення сівби — зелених свят або русальної неділі.
Згодом, гаївки втратили своє магічно-сакральне значення і космогонічні мотиви змінились на більш приземлені й побутові. Тепер давні архаїчні елементи збереглись лише у формі натяку, далекого відлуння наших предків, та їх і досі варто ловити, виконувати і читати.
авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie
Жан-Поль Сартр казав: «Структури не виходять на вулицю». На вулиці однак можуть вийти поезія та мистецтво, бути втіленням певности в непевні часи змін. Такий час художниця Ольга Сосновська визначає «майбутнім здійсненим безперервним», в якому ховається прагнення перетворити майбутнє в цілість теперішнього, а минуле залишити позаду.
Назва виставки сучасного білоруського мистецтва «Кожны дзень» оприявнює тяглість опору, солідарність населення та намір кожного дня не приставати на реальність, штучно нав’язувану.
Ще одне артикульоване поняття проєкту — "неможливість мови", вивласнення смислів із гасел, наказів та обіцянок. Перформативна робота «Якщо минуле не закінчиться» білоруського письменника та художника Аляксея Талстова — це спроможність поезії повернути сенси у слова. Аляксей читає свої вірші навпроти пам’ятників радянської доби з проханням покинути майбутнє.
Хто перший помітить відсутність одне одного: люди чи п’єдестали? Вони зникомі?
Становлення майбутнього відбувається в застиглості бронзових бюстів, мозаїчних обрисів на центральних площах білоруських міст. Становлення майбутнього відбувається також, поки тривають слова художника, а погляди людей концентровані на відеодокументації читань.
Автор мовить: «Я вимагаю мрію!».
Перформативну поезію Аляксея Талстова та роботи інших білоруських художників можна побачити на виставці «Кожны дзень», що триває до 6 червня у просторі Мистецького Арсеналу в Києві.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
o.poetry & factsЖан-Поль Сартр казав: «Структури не виходять на вулицю». На вулиці однак можуть вийти поезія та мистецтво, бути втіленням певности в непевні часи змін. Такий час художниця Ольга Сосновська визначає «майбутнім здійсненим безперервним», в якому ховається прагнення перетворити майбутнє в цілість теперішнього, а минуле залишити позаду.
Назва виставки сучасного білоруського мистецтва «Кожны дзень» оприявнює тяглість опору, солідарність населення та намір кожного дня не приставати на реальність, штучно нав’язувану.
Ще одне артикульоване поняття проєкту — "неможливість мови", вивласнення смислів із гасел, наказів та обіцянок. Перформативна робота «Якщо минуле не закінчиться» білоруського письменника та художника Аляксея Талстова — це спроможність поезії повернути сенси у слова. Аляксей читає свої вірші навпроти пам’ятників радянської доби з проханням покинути майбутнє.
Хто перший помітить відсутність одне одного: люди чи п’єдестали? Вони зникомі?
Становлення майбутнього відбувається в застиглості бронзових бюстів, мозаїчних обрисів на центральних площах білоруських міст. Становлення майбутнього відбувається також, поки тривають слова художника, а погляди людей концентровані на відеодокументації читань.
Автор мовить: «Я вимагаю мрію!».
Перформативну поезію Аляксея Талстова та роботи інших білоруських художників можна побачити на виставці «Кожны дзень», що триває до 6 червня у просторі Мистецького Арсеналу в Києві.
авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj
