друже,

зовсім скоро телевізор із темної кімнати транслюватиме поетичну телепередачу. тому традиційно знайомимо тебе з усіма деталями майбутнього літвечору.

коли? 27 березня о 18:00.
як саме? у зумі. лінк на подію ми надішлемо на канал o.poetry за 15 хвилин до початку.
якою мовою можна читати? якою написаний дорогий тобі вірш.
а де реєструватися? ніде - ми читаємо у форматі вільного мікрофону.

коли люди в поетичних колах дізнаються одне про одного - це гріє наші серця. тому протягом вечору триватиме онлайн-віршосушка: у чаті ти зможеш поділитися лінками на свої творчі сторінки/телеґрам-канали. після заходу всі покликання ми опублікуємо на каналі.

цього разу на тебе чекає ще одна цікава опція взаємодії, але про неї трохи згодом.

ми рахуємо дні до зустрічі.

love,
o.poetry

друже,

іноді здається, що ти знаєш про o.poetry все. проте є один важливий аспект нашої діяльності, який ми згадуємо не так часто через карантинні обмеження.

цей вектор - благодійність. перші поетичні вечори, які відбувалися офлайн, були пов’язані саме з благодійними акціями.

нарешті ми знайшли спосіб організувати таку опцію дистанційно. бібліотека села Березівка, що на Вінниччині, потребує хороших книг. аби долучитися - потрібно надіслати за власний кошт будь-яку книгу в гарному стані.

координати для надсилання:
24111, Вінницька область, Могилів-Подільський район,
село Березівка.
Хава Валентина Петрівна
тел. 0684974342

будемо вдячні, якщо ти сфотографуєш книгу перед надсиланням та поділишся цим із нами через гештеґ #opoetry_and_books.

робімо добро разом.

love,
o.poetry

а ось і лінк на подію!
зверніть увагу: впускаємо всіх рівно о 18:00🤍

https://us05web.zoom.us/j/81005057838?pwd=a1FaSUUvNURTdlQzYWMwYXNyaUZCUT09

друже!

щоразу здається, що то був наш найкращий поетичний вечір, і сьогодні ми думаємо аналогічно. стільки нових облич, знайомств і свіжих віршів. так тепло, весняно, душевно.

ніхто не чужинець, ніхто не випадковий.

а зараз час для традиційної віршосушки!

Magne Kalinsen: @magne_k_skald
maria: @zhmenyazlyv
Квера: @k2920pm
Yulia Karpets: @ykarp
Julia Zaremska: @generations_of_angels_A
Юля Красій: @shiverss
Дарина Чупат: @fen_met
Nadiia Kosarevych: @syniichay
Kate Antonenko: @caaaaatherinee
Єгор Дьомін: @diominpoetry
Olexandr Zhylko: @zhylkos
Катерина Балашова: @galdranorn
Софа Білогрива: @grannysattic
мідянка: @emralltpoetry
Катря: @iamrauha
Чай(ка): @chaika_viruchaika
Khrystyna Kobko: https://www.instagram.com/im_voraus_vergangenes/
вільшанка ґретхен: @edelstaub

скоро зустрінемося на записі трансляції!❤️

love,
o.poetry

​o.poetry & facts

Вона міцно тримає нас за погляд, цією невидимою ниткою, що пронизує все тіло. Вона лине, та ніколи не наближається. Торкнутись її, означало б пізнати найвищу з насолод, тому її фрескова шкіра ніколи не знала людського тепла. Драпірування зеленого, червоного, синього, золотого полотен рухає статичність застиглих у вічності фарб. Вона дає надхненність і запал усім митцям і мисткиням від дня свого створення.

Так, Іван Франко теж не оминув живописний шедевр ренесансного художника Рафаеля Санті "Сикстинська Мадонна", написавши вірш-екфразис про нього.

Франко використовує риторичність двох запитань (питання-захоплення — "Хто смів сказать, що не Богиня ти?", — та запитання-звинувачення — "Де той безбожник, що без серця дрожі/ В твоє лице небесне заглянути може?"), які становлять перший катрен, та кілька варіантів відповідей, що містяться в другому катрені та двох терцинах. Автор намагається представити відповіді як різні типи свідомості: романтичної ("Так, ти Богиня! Мати, райська роже..."), скептичної ("Бач, я, що в небесах не міг найти / Богів перед тобою клонюсь тоже"), атеїстичної ("О Бозі, духах мож ся сумнівати/ І небо й пекло казкою вважати, /Та ти й краса твоя — не казка, ні!") і, зрештою, реалістичної, модернової ("І час прийде, коли весь світ покине/ Богів і духів, лиш тебе, Богине,/ Чтить буде вічно — тут, на полотні"). Отже, поет через свою авторську медитацію над образом Мадонни, відтворив усю історію людства.

Цей маніфест невмирущості мистецтва, попри будь-який часопростір, лише закріплює ідею Гіппократа — «vita brevis est, ars longa» («життя коротке, а мистецтво — вічне»)

Образ Сикстинської Мадонни у виконанні Рафаеля, що не залишав байдужим жодне покоління поетів, став символом людського життя, тому один із Франкових "вольних сонетів" й отримав однойменну з художнім полотном назву, увібравши в себе всю його естетику.

Іван Франко намалював цю картину знов, лишень його фарби стали словами, а пензлі — пером та чорнилами.

авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie

друже,

якщо шукаєш, що переглянути зараз, то на тебе вже чекає новий випуск нашої передачі!
перемикай на наш канал, дивися й слухай. для зручности в описі відео є всі необхідні часові відмітки✨

а ще - це єдина телепередача без рекламних пауз.

love,
o.poetry

https://youtu.be/7S564DobdH4

​o.poetry & facts

Поет Володимир Маяковський, його товариш-наставник Давид Бурлюк та поет-авіатор Василь Каменський понад усе хотіли розповісти великому загалу про футуризм, кубізм та кардинально новий швидкісний світ, який наступає на п’яти. Взимку 1913 року друзі з «Гілеї» розпочинають подорож містами-містечками: Харків, Миколаїв, Одеса, Симферополь, Київ тощо. Кожний вечір — лекційна частина та поетичні читання.

Головне — привабити глядача, тому варто:

● ретельно скласти програму, на часі теми: «Нові гуни», «Про мідь та м’ясо», «Генії без костюмів»;

○ малювати афіші з уривками власних поезій: «В. Каменский. Я! Танго с коровами. Вл. Маяковский. Я! На флейтах водосточных труб. Д. Бурлюк. Я! Доитель изнурённых жаб»;

● але не все щастя в поезіях та промовах. Нове мистецтво — синтез! Треба подумати про музику та декорації. Останні розмалюємо після афіш. Кажуть, в київському театрі буде піаніно. Воно не знадобиться, тож його підвісимо до стелі;

○ повітряні кулі — цікаво. В Одесі прив’яжемо до столу велику зелену;

● тепер подбаймо про зовнішній вигляд. Якщо немає грошей на краватку, позичимо жовту стрічку сестри. «Фурор»! Далі буде рожевий смокінг Маяковського та жовто-червоні сорочки. Каменський — вишневий жакет та зелений жилет;
звичайно грим. Його краще носити усюди, бо тоді більше людей знатиме, що в їхньому місті відбудеться «остання віршобійня футуристів» чи «олімпіада російського футуризму»;

○ якщо будуть нахабні вигуки, як з М. Криницьким, стримано покласти батіг на стіл.

Сьогодні В. Хлєбніков з нами, «О, засмейтесь смехачи!» у виконанні автора збурить авдиторію.
Щасти! Завтра в ранкових газетах побачимо реакцію.

авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj

А для тих, хто хоче дізнатися більше, маємо посилання♦️

​o.poetry & facts

Я сьогодні курю і курю папіроси
Я сьогодні смутний
Я сьогодні смутний я сьогодні
смертельно смутний...

Квітень зрадливо зрадливо холодний. Дерева і досі так прикро так прикро голі. Стиха тихо накрапає дощ. Я чую його під шкірою. Він не передзвонив. Ще з минулої весни. А тепер не приходить й у сни. Я курю і курю папіроси.

Там самотить їх парк. Він сьогодні не там. Він так хоче у парк. Він хоче бути розмовним.

Михайль Семенко завше був зацікавлений мовними й фонетичними експериментам (чого лише варто "Місто"). Він звертався до анаграм: вони надають творам інтимного, часом навіть карнавального відбитку, збагачують, шліфують, красять форму, зміст та емоцію. Унікальний доробок Семенка, його витончена поетична техніка, інтерес до ігор зі звуком, іменами, сугестивого звукопису, створення власної граматики, мовних норм завжди так бунтівно кричали з-поміж його сучасників.
Інтимні вірші М.Семенка зі збірки "П'єро кохає" зробили з неї найкращу серед творчості письменника. Майбутня дружина поета Лідія запала глибоко в серце й світ побачив "Обожеволені коси", "Заплети косу міцніш" та "Сьогодні". Остання поезія містить анаграму прізвища коханої Семенка, а звукові повтори та алітерація на "с" і "м" створюють також звукообраз прізвища і криптоніма автора (СЕМ, СЕМЕНКО).

Його форма була простою, та водночас такою багаторівневою. Не диво, що, читаючи твори Семенка, можна створити власний сенс, власну площину, на яку перенесеться весь біль і німота.

авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie

p.s. трохи більше про інтерпретації цього вірша й не тільки читай тут.

Помер Андрій Мелешевич

Повідомив віцепрезидент НаУКМА Василь Ожоган.

Редакція KMA Today приносить співчуття всім, хто знав Андрія Анатолійовича.

​o.poetry & facts

«If lilies are lily white if they exhaust noise and distance and even dust»
— Ґертруда Стайн «Ніжні ґудзики»

Спробуємо підняти повіки. Прочитати та відчути. Вона так цього хотіла. Ґертруда Стайн дозволила поезії бути поезією без протистояння смерти, любови, добра, зла. Відкинемо думки, будемо сягати глибин у речах та мові.

Поетична збірка «Ніжні ґудзики» — три частини повсякдення пані Ґертруди: «Їжа», «Предмети», «Кімнати» — єднаються ґудзиками, нанизаними на ниточки. Це збірка не віршів, а прозових абзаців, що «бабуся аванґарду» вважала емоційними. Імовірніше не через те, що вони емоції виказують, а тому що їх обмежують.

А коли Ґертруда не створювала сама, то міркувала про тексти інших. У своїх есеях вона прагнула не собі, але нам передати те, як відчувається всередині неї поезія. Наприклад, англійські поети: у житті на острові повсякденні речі замкнені у собі, не маючи витоків, тому вірші наповнені. На материку все для неї розпорошувалося — речі, слова, речення.

Ґертруда Стайн та її брат Лео прибули до Парижу 1903 року. Їх еміграцію називали естетичною. Рю де Флер, 27 — усі знали адресу сучасного мистецтва, осердя двох химерних американців, які першими віддали гроші за картини Пікассо та Матісса. Ґертруда Стайн буде з’являтися не лише в їх житті, але і на картинах. Так, це її Пабло писав 80 сеансів і все ж був розкритикований. Далі до Ґертруди наблизиться світ літературний — вона буде «братом» Ґемінгвея, проводитиме час із Фіцджеральдами та першою скаже про втрачене покоління.

До її поезії ще довго не будуть підступатися, але ми все частіше піднімаємо повіки, читаємо, перебираючи пальцями вже такі справжньо ніжні ґудзики.

авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj

​o.poetry & facts

Земленька зі сну збудилась
В трави й квіти замаїлась,
Звір і птичка веселиться
Миром Божим світ краситься


В уявленні українців весна завжди була порою особливою: імперіальний холод зими змінювався стиглим гарячим сонцем. Народні звичаї та обряди завжди супроводжували це пробудження природи, а весняна календарно-обрядова поезія і зовсім належить до найдавніших пластів календарного фольклору.

Гаївки — обрядові пісні в супроводі дівочих хороводів — є особливим її фрагментом. Вони стали невід'ємною частиною християнської культури, їх часто пов'язують безпосередньо зі світлим святом Великодня, та гаївки виникли ще за часів язичництва. Наші пращури пов'язували воскресіння природи зі святом зустрічі Гайбога і богині Гаї, саме в цей день над річками люди співали пісень у їх честь, які тепер ми знаємо як гаївки або гагілки. Вони сповнені бадьорого настрою, енергії, сподівань та надії. Їх виконують від ранньої весни аж до закінчення сівби — зелених свят або русальної неділі.
Згодом, гаївки втратили своє магічно-сакральне значення і космогонічні мотиви змінились на більш приземлені й побутові. Тепер давні архаїчні елементи збереглись лише у формі натяку, далекого відлуння наших предків, та їх і досі варто ловити, виконувати і читати.

авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie

​o.poetry & facts

Жан-Поль Сартр казав: «Структури не виходять на вулицю». На вулиці однак можуть вийти поезія та мистецтво, бути втіленням певности в непевні часи змін. Такий час художниця Ольга Сосновська визначає «майбутнім здійсненим безперервним», в якому ховається прагнення перетворити майбутнє в цілість теперішнього, а минуле залишити позаду.
Назва виставки сучасного білоруського мистецтва «Кожны дзень» оприявнює тяглість опору, солідарність населення та намір кожного дня не приставати на реальність, штучно нав’язувану.

Ще одне артикульоване поняття проєкту — "неможливість мови", вивласнення смислів із гасел, наказів та обіцянок. Перформативна робота «Якщо минуле не закінчиться» білоруського письменника та художника Аляксея Талстова — це спроможність поезії повернути сенси у слова. Аляксей читає свої вірші навпроти пам’ятників радянської доби з проханням покинути майбутнє.
Хто перший помітить відсутність одне одного: люди чи п’єдестали? Вони зникомі?
Становлення майбутнього відбувається в застиглості бронзових бюстів, мозаїчних обрисів на центральних площах білоруських міст. Становлення майбутнього відбувається також, поки тривають слова художника, а погляди людей концентровані на відеодокументації читань.
Автор мовить: «Я вимагаю мрію!».

Перформативну поезію Аляксея Талстова та роботи інших білоруських художників можна побачити на виставці «Кожны дзень», що триває до 6 червня у просторі Мистецького Арсеналу в Києві.

авторка - Юлія Карпець @julykarp
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj

«Наступна зупинка - “Житній ринок”», - донеслося з передньої частини вагону. Двері видали фальшиве сі й рух трамваю відновився. Розмальовані будівлі Вознесенського узвозу посміхалися помаранчевим заходом та кивали зеленими гілками вслід.

Передчуття може бути тривожним, схвильованим, тремтливим. Проте сьогодні воно було не таким. Сьогодні солодше за це передчуття був, певне, лише яблуневий цвіт.

love,
o.poetry

«Наступна зупинка - "Контрактова площа"», - механічно пролунав голос чоловіка-робота. Завжди дивує дисонанс між його холодним спокоєм та цією назвою. Контрактова тепла, їй таке не пасує.

Подільський хаос Житнього ринку затихнув, щойно двері трамваю злилися в залізному поцілунку. Залишилося зовсім трохи, залишилося кілька думок і кілька дитячих посмішок у вікно.

love,
o.poetry

Контрактова відкрила нам свої обійми. Настав час розповісти тобі, навіщо ми тут.

Сьогодні ми розпочинаємо акцію “Поділ поетичний”. Мета - поширення поезії вуличками Подолу. Ми чекатимемо на твої або просто улюблені вірші в ґуґл-формочці, щоб згодом прикрасити ними стіни Контрактової. Вказання чи приховування авторства на твій розсуд.

Формочка буде відкрита з 14 по 18 травня. Дедлайн подання: 18 травня, 18:00. Через тиждень ми почнемо розклеювати власноруч оформлені вірші й на цьому етапі ти зможеш долучитися до нас (детальніше про дати та час розповімо після закриття формочки).

А зараз переходь за покликанням, аби залишити серцю Києва частинку своєї творчості.✨

love,
o.poetry

Ніжно нагадуємо про форму для участі в Подолі Поетичному! Ми та Київ чекаємо на твої вірші.

love,
o.poetry

​o.poetry & facts

«У нас була національна ідея — відродження історії та культури»

Процеси десталінізації, викриття і засудження репресій, певної лібералізації національно-культурного життя спричинили народження літературно-мистецької течії серед української інтелігенції. Плеяда молодих митців вирізнялась відсутністю страху перед владою. Прагнення нового покоління здобути свободу від тоталітарної системи переросли в появу "Клубів творчої молоді", на початку 1960-х існували в різних регіонах України. Київський КТМ "Сучасник" об'єднав найталановитішу частину молодих митців Наддніпрянщини, саме київський клуб був центральною структурною шістдесятництва. Окрім прозаїків, художників, літературних критиків, до клубу також входили поети Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Василь Стус, Ліна Костенко, Ірина Жиленко.

Чи не найпоказовіше діяльність "Сучасника" виявлялась в урочистих масових вечорах, що проходили в найкращих київських залах. У травні 1962 року в Жовтневому палаці культури відбувся вечір Леся Курбаса, червень 1963 запам'ятався вечором Івана Франка. Під грифом Клубу творчої молоді "Сучасник", Київської державної філармонії й Українського театрального товариства було надруковано афішу до вечора імені Лесі Українки у липні 1963. В останній момент вечір було заборонено, а Іван Дзюба як ведучий провів його "під штахетами". Тетяна Цимбал прочитала "Мрії", "Товаришці на спомин" та "І ти колись боролась". У березні 1964 року відбувся останній — шевченківський вечір, а вже 1965 року масові арешти обірвали життя клубу й згодом діяльність шістдесятників набула характеру дисидентства.

авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie