друже,

на небі все закінчується лише для того, аби знову початись. на цій сцені день і ніч стоять, притулившись спинами. сонце й місяць стоять, закривши одне одному обличчя. їхні механічні оберти, мов у годинника, ніколи не починалися й ніколи не закінчаться.

рука сонця відкрила місяцю око.

нова фаза. відчуваєш? місяць дивиться у вікна, слідкує за рухом води, поступово наливається світлом. усе повторюється знову, але по-новому.

щойно рук на місячному обличчі не залишиться - ми знову з тобою побачимось.

30 січня о 18:00.

love,
o.poetry

друже,

інакше й бути не могло. наповнення по вінця - це кульмінація існування, неминуча складова життя. небесна підлога тримає срібну кулю. вона повна собою та дає стільки світла, скільки знає й уміє.

обличчя місяця до нас відкрите - відкриймо до нього свої. і читаймо йому вірші, розповідаймо йому про своє красиве, ніжне та сильне.

робімо це вільно й відкрито. робімо це з повагою одне до одного. робімо це з підтримкою та щирими посмішками. робімо це разом.

приходь.

love,
o.poetry

друже,

з-під пальців сонця виглядає серп світла. обличчя місяця майже повністю закрите долонями.

старим він має зморщені руки й безліч ластовиння, проте невдовзі знову прокинеться в колисці. у цій виставі завершення - завжди початок.

завтра над містами зійде повний, налитий світлом місяць. зустрінемося з тобою на його темному боці.

шоста вечора.
лінк на каналі.

love,
o.poetry

Чекаємо на всіх за цим покликанням рівно о 18:00 ❤️
https://us05web.zoom.us/j/85005189552?pwd=dGNPY204YVFiSkJLUlNRcUlSVU45dz09

​друже!

ми знов побачилися сьогодні, і, як завжди, це було найтеплішим вечором цього січня. чути й бачити вас у різних куточках міста чи навіть країни - неймовірна річ. обов'язково побачимося ще, але вже встигли скучити. найближчим часом тут з'явиться і стрім читань❤️
а поки - час для віршосушки тих, хто сьогодні до нас завітав!

1. мідянка: t.me/emralltpoetry
2. Юлія Карпець: https://t.me/juliekorper
3. Катря: https://t.me/iamrauha
4. Юля Заремська: https://t.me/generations_of_angels_A
5. Квера: https://t.me/k2920pm
6. Олександр Жилко: https://t.me/zhylkos
7. Лісок: @LeTheMaybug
8. Юлія Красій: https://t.me/shiverss
9. Владислава Дем'янчук: @dadiart
10. Одарка: http://t.me/fen_met
11. Вікторія Кадіна: https://t.me/joinchat/VpEZmBOcKJsmNXJ_
12. Катерина Балашова: https://t.me/galdranorn
13. Magne Kalinsen: https://t.me/magne_k_skald
https://soundcloud.com/magne_kalinsen
14. Любава: https://t.me/viergefolie_blog
https://t.me/na_stoli_podcast
15. Марія: t.me/zhmenyazlyv
16. Тетяна Тарасенко: t.me/arslongaaaa
17. Саша Чайка: https://t.me/chaika_viruchaika
18. Софія Білогрива: https://t.me/grannysattic
19. Єгор Дьомін: https://t.me/diominpoetry

до нових зустрічей✨

love,
o.poetry

​o.poetry & facts

«Ти краща за цю Джоконду. Бо Ти — це Ти і Ти...»

Жіночі образи посідали по-справжньому особливе місце в ліриці Стуса, постаючи в різних іпостасях — палкої коханки, друга, матері, цнотливої дівчини, а своєрідність цих образів була зумовлена специфікою художнього сприйняття світу митцем, його дуже особливою творчою манерою.

Він промалював межу між високим самохизуванням коханки та сірою буденністю навкруги у вірші "А скажи — Модільяні був ідіот?". Експозиційна еротична сцена, спалах пристрасті, перебитий її недоречними питаннями і роздумами, що знайшли своєї розв'язки в проханні вбити докучливу муху, бо та "дзижчить і дзижчить".

Іноді жінки набувають менш інтимного характеру і постають у побутових замальовках, як, наприклад, у поезії "Йдуть три циганки розцяцьковані", в якій Стус розкривав соціальні проблеми, застосовуючи окремі епізодичні деталі.

Та саме образ своєї любої жінки особливо помітно викоханий і з ніжністю був прописаний — "...перегортаю сторінки книжок, / іду в крамницю, / слухаю Бортянського, / про тебе думаю". Епістолярний діалог між Стусом і його дружиною розкриває її як богиню, Богородицю, особливо часто — Еврідіку. Відомо, що Еврідіка — це дружина півця і поета Орфея, та в листах це звертання пішло від захоплення Стусом поемою Рільке "Орфей, Еврідіка й Гермес". Дуже тендітно поет вбачав у ній Джіневру — "Переді мною портерт Джіневри деї Бенічі, написаний Леонардо да Вінчі 1482 р. Це Ти — перша, яку я пізнав багато літ тому (Тільки в тебе незрівнянно кращий носик)", — і навіть порівнював із Джокондою — "... ти краща за цю Джоконду. Бо Ти — це Ти і Ти.". Так і вивершився серед інших цей образ-мрія, ідеал тієї жінки, яку так лебедино кохав Василь Стус.

авторка - Тетяна Тарасенко
ілюстрація - Катерина Осипчук

P.S. Принагідно ділимося кавером Мар'яни Клочко "на згадку для Стефанії Шабатури" на слова В. Стуса❤️

що подивитися в неділю ввечері? запис трансляції нашого літературника!
для зручності в описі під відео є часові позначки всіх виступів.
дякуємо, що ви з нами❤️

love,
o.poetry

https://youtu.be/WPsTYJ6NgaQ

друже,

листи зазвичай починають із новин. давай про них у кінці, добре? багато чого іншого хочеться розповісти.

перш за все, тут і зараз тебе не вистачає. тиша засніжених вулиць навіює спокій, занурює в дитячі спогади. знаєш, стільки всього трапляється смішного й дивного, сумного й милого. і щоразу, без винятку, уявляється історією, написаною тобі. так, ніби в кав’ярні ти слухаєш усі ці байки, побрехеньки, пережиті мрії, чужі світи.

кажуть, не так довго залишилося до весни. і ще кажуть, що любов - вигадка для малюків. як добре, що ми з тобою іншої думки.

з любов'ю та на її честь,
o.poetry

друже,

як добре, що ми віримо у зв’язки, пропущені крізь телефонні дроти. вийшовши в поле, можна почути голоси, які несуться з одного кінця світу до іншого - так думають мрійники, але в чомусь вони мають рацію.

чесно, набридає дзвонити, хочеться чогось такого, що можна було б зберегти. піксельний світ має свою красу, але вона лише в голові й цього буває замало. дистанційно, звісно, краще, ніж зовсім ніяк, та серцю важко пояснити реалії.

важливо! у магазин навпроти завезли твої улюблені квіти.

з любов'ю та на її честь,
o.poetry

o.poetry & facts

​«Над медовим ручаєм
Літеплом небо вмите.
В воді, як руки твої,
Світяться віти.»
- Володимир Свідзинський

Його слово пашіє сонячними степами. Стиха скрадаючись травами, впізнаємо блакитний цикорій, поет називав його «петровим батогом», встеляв шлях до коханої небесними пелюстками.

Ще більше щастить, коли натрапляємо на дрібні жовті квіточки буркун-зілля - символ вірности в давній традиції. У Свідзинського ця рослина рятує головного героя з циклу «Зрада», повертаючи його до життя, а в одній із балад «сумує…сивий буркун» біля князівни, що «в нагірних палатах плаче».

У степах його поезій часто опиняємося біля героїв, що незворотньо втратили один одного. Тут неминуче згадуються рядки з біографії Свідзинського, який залишається разом з малою дочкою після смерти її матері від тифу. Проте не хвороба забирає життя в «лади» з поезій, то розрив-трава має магічну силу розривати «ночі і дні», вона ховає «ладу» «в корені темної ялини»; ліричний герой обертається «тінню виноградних очей».

А втім, у кожній поезії він змирено зазнає усіляких метаморфоз, проходить шлях шукань «голубки», в кінці все ж пише її ім’я «на дереві сонця, на корі». Які б «мечі» не вихоплювали бур’яни, якими би підступними не були ящірки, завжди залишаються «духмяні сонячні уста». Поет теж залишався, продовжував оживлювати «ведмежу дивину», «зозулині черевички», «павуту», через які розповідав цьому світові про нього самого.

Чекайте літа, їдьте ближче до трав, слухайте, як-то вони шепочуть віршами Володимира Свідзинського.

авторка - Юлія Карпець @korperji
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj

p.s. Маємо для вас збірку В. Свідзинського❤️

друже,

про квіти важливо, бо вони вже засушені й готові тобі надійти. настав час писати й надсилати листи. ми не згодні з тими, хто стверджує, що не на часі спілкування поштою - ця магія буде актуальною завжди.

день закоханих - це гарна нагода поділитися з кимось теплим, справжнім, написаним від руки письмом.

ось і обіцяна новина: тут ти знайдеш формочку, заповнивши яку, зможеш взяти участь в обміні листами. незнайомці та незнайомки чекатимуть на твої слова.

з любов'ю та на її честь,
o.poetry

Привіт, друзі!

Ми дуже вдячні всім, хто вирішив (чи ще вирішує) взяти участь в обміні листами. Щогодини нас стає все більше, тож ми зібрали основні моменти тут:

- 17.02 дедлайн заповнення формочки
- 19.02 ми напишемо кожній та кожному з вас та надішлемо анкету людини, якій ви писатимете листа. У ній будуть усі питання з формочки, тож ви знатимете трішки про ваших адресатів💫

Декілька порад:
- не пишіть вашим адресатам у соцмережах, доки їм не надійде лист. Збережімо відчуття магії!
- наприкінці листа додайте ваш нік у Телеґрам, аби ваш адресат міг вас потім знайти
- пишіть про поезію, про те, чим вона є для вас, про ваших улюблених авторів. Пишіть про те, що з літератури запалює вогники у ваших очах!

і нехай станеться магія!

​o.poetry & facts

«Я хочу пити сонячні настої,
Пізнать до краю радощі земні...»

Образність поетики Василя Симоненка крешить сонцепоклонною естетикою настільки, що читаючи його твори, ніжне сонячне проміння, яке виривається з-поміж рядків і рим, можна відчути на порцеляні власної шкіри.

Поет пов'язав із сонцем усе найсвітліше, найдорожче, те, що наповнює його натхненням, усе цінне в людині він вимірює сонячністю: "Хто на сонце очей не мружить?/ От хіба що сліпі — та й все".

Цей космонім завше був яскраво виражений в українському фольклорі, бо поставав в очах народу метафорою моральної чистоти, духовного світла, його часто протиставляли темноті й нечистій силі, так робив і Симоненко: "У небі тішились хмари, / У небі сонце пливло, / Під небом кривавіли чвари / І лютовало зло".

У поетичній свідомості автора сонце — не просто небесне світило, а уособлення життєвих орієнтирів, символ ідеалу й чистого начала, яке жевріє в кожному: "Сонце ходить до нас не в гості — / Сонце з нами живе!", — це поривання до краси, правди, світла, яке повинен плекати в собі кожен, хто хоче назвати себе людиною: "Я хочу пити сонячні настої, / Пізнать до краю радощі земні!", "Я кличу вас у відчаї не гнуться, / А вибухати, як нові сонця́!".

Цей образ митець порівнював і з теплим почуттям кохання, щастя, з його допомогою передавав свій внутрішній світ у переповнених експресією рядках: "Люди — прекрасні, / Земля — мов казка, / Кращого сонця ніде немає!", — використовує його й для створення словесних пейзажів, витончених метафор, які змушують відчувати прохолодний літній спокій та гармонію: "На тихій Зеленій горі/ Біліє батькова хата, / А під нею засмучена мати/ Пасе сонячних зайчиків у дворі".

Ці солярні мотиви пронизують усього Симоненка і його творчість, стають ключовими, відображаючи сонцепоклонну натуру автора, яка сягає корінням міфологічних уявлень і традицій нашого народу.

авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie

​o.poetry & facts

«Давно вже ти Орфею нам не грав.
В тернах лежить покинута кітара»
— «Орфеєве чудо» Лесі Українки.

Що як ми оминатимемо часові межі та конкретних персоналій, досліджуючи поезію? Що як звернути на середохрестя образу, до прикладу Орфея, та споглядати дивовижну зустріч ідей у міжчассі?
Історія непорятування Еврідіки відома, перш за все, з «Метаморфоз» Овідія. Але ніколи сюжет не вичерпувався темою кохання: Орфей - митець, який прагне зазирнути в очі своїй істині (Еврідіці), заради якої він співає своїх чарівливих пісень, того не усвідомлюючи, творить мистецтво. Поет, який побував у царстві Аїда приваблював європейських модерністів: Драй-Хмара та Зеров перекладатимуть 55 «Сонетів до Орфея» Рільке.

Буде також зустріч Поля Валері та Лесі Українки. Перший у своєму сонеті згадує золотаве місто, що його допомагає будувати Орфей, зрушуючи каміння грою на кітарі. Цю історію оприявнює українська поетка: під враженням від непосильної літературної праці Івана Франка, вона присвячує йому свій драматичний етюд «Орфеєве чудо».

І все ж наріжною для Орфея завжди буде Еврідіка, спонука його музики і творчих страждань, яку він палко бажає собі повернути. Леся Українка оприявнює цей мотив: в «Лісовій пісні» Мавка рятує Лукаша від загибелі, тим він вчиться «мудрости». Поетка завжди вдавалася до наголошування на силі жіночих образів, тому недивно, що в прочитанні-перетворенні античного міту Лесі Українці суголосить вже сучасна французька режисерка Селін Ск’ямма: у її кінострічці «Портрет дівчини у вогні» Орфеєм стає мисткиня вікторіанської доби, що її кохану дівчину примусово видають заміж.

Остання їх зустріч — «постійне повернення» — погляд в темінь позаду, з якої продовжить родитися людина, її поезія та мистецтво.

авторка - Юлія Карпець @korperji
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj

картина - Robert J. Tiess, Escaping Hades: Orpheus and Eurydice, Before the Look

​o.poetry & facts

«…ясне небо, все повна певність від дощу… і якась легкість повітря… все це здіймає духа людині»
(з листів Лесі Українки під час перебування в Єгипті)

Давньоєгипетські пісні, в яких Леся Українка вбачала схожість з українськими, часто спонукали її до перекладацької діяльності, але згодом перо поетки народило цілий цикл із шести поезій — "Весна у Єгипті", — написаний безпосередньо під час перебування мисткинею в Гелуані 1910 року. Він став квінтесенцією знань письменниці про "золоту" країну, яка тепер є окремим образом на канві лесиної поетики.

"Весна" починається віршем "Хамсин", написаним під впливом емоцій, які наринули на Лесю Українку під час споглядання «рудого демона... як він світ у жовтий кошмар зміняє» (з листів). Хамсин — жагучий сухий вітер із пустелі, споріднений з аравійськими самумами, — персоніфікується і постає перед читачем "жагою паленого", "рудим демоном... з сухими крильми". Образний світ поезії глибоко мистецький: мелодійність, хореографічність, візуальна витонченість деталей, за яких центральний образ набуває міфічного змісту.

"Дихання пустині" доповнює картину зображенням пустельного простору з подихом "рівним", "вільним", "гарячим та чистим, мов святим". Емотивність виявляється у тиші, спокої, мовчанні, які прийшли на зміну страшній стихії.
Третя єгипетська арабеска Лесі Українки "Афрі" направляє промені нашої уваги на внутрішній світ Єгипту, його культуру, яка закарбувалась у віках.

Суб'єктивне сприйняття авторки образу Єгипту нам показане у творах "Сон", "Вітряна ніч" і "Вість з півночі", основною рисою яких є ностальгічний характер. Вся поезія побудована на прийомі паралелі та співвіднесення Україна/Єгипет.
Увесь цикл — це маленький світ цинобрового неба, золотих пісків безмежних пустель та величних стихій, над якими людина немає ніякої влади.

"Весна у Єгипті" виривається за звичні для нас мотиви Лесиної творчості, що розкриває її у більш складних мистецьких гранях.

авторка - Тетяна Тарасенко @listenherelittlebitch
ілюстрація - Катерина Осипчук @okathie

​o.poetry & facts

«(Містечковий дурень регоче ридма,
І під гавкіт собак розгоряється хмиз.)»
— з циклу «Середньовічний звіринець» Юрія Андруховича.

«Бу-Ба-Бу» — кожний приголосний вибухав у «бурлеск-балаган-буфонаду» у Львові 1992 року, коли Неборак, Ірванець та Андрухович витворювали поезо-оперу «Крайслер Імперіал». Вона стане віхою в перетворенні образу українського поета, у відродженні поетичного дійства від часів «Хайль семе нкоми».
Звичні для постмодерну іронія, кітч, гротеск переломилися на українському ґрунті через спадщину авангарду і через давніші епохи, зокрема бароко. Останній звільнив «бубабістів» із приписів соцреалізму та став невичерпною нагодою карнавалізувати дійсність, як у згадуваній опері.

Водночас такі поетичні цикли, як «Середньовічний звіринець» Юрія Андруховича, ставали підтвердженням, що за зручним інструментарієм старої традиції ховається також уважне її вивчення та спроба реновації. Лиш звернути увагу на вогник від свічки, що палає, поки оживлено дух людини. Чи не через це відкидають тіні свічки в сьогоденних каплицях?

Понад те, у постмодернового поета слово набирає середньовічної ваги — у «Грифона» ліричний герой просить захистити кохану, яка «на грифелі пише в стотисячний раз» його ім’я, у такий спосіб вона сама намагається його оберігати, поки герой на шляху до свого становлення.

Маємо апріорно химерних ніжних звірів, що їм загрожує ангело-птахорізка в міських мурах. На противагу жителі міста частіше небезпечні та недоторканні, окрім чарівниць, поодиноких халамудників та музик, які безтурботно перехиляють кухлі пива. Вони навряд свідомі своєї значної ролі в карнавальному вимірі поетичного світу «бубабіста». І це лише його дрібка.

авторка - Юлія Карпець @korperji
ілюстрація - Катерина Балашова @le_juj

вітаємо всіх із Всесвітнім днем поезії!
на його честь учасниці нашої команди вирішили поділитися своїми улюбленими поетичними збірками й пояснити, чим ті так припали їм до душі.

💫 Sweet-dark, Savannah Brown
"збірка-всесвіт; збірка, що змушує зупинитися й куштувати слова (особливо, якщо читати вірші з неї вголос). книжка для розмови з собою й розмітки мапи власної душі - від найяскравіших до найтемніших куточків. very sweet but so dark."
- Катерина Балашова, співзасновниця o.poetry.

☀️ Date & Time, Phil Kaye
"Date and time" обережно бере читача за руку й проводить минулим; помічаєш, яка це вразливість – пригадувати й оповідати, приходити та йти, розпочинати заново. Скільки вразливостві, але й сили загалом у тім, аби бути людиною.
Ця збірка про чесність та прийняття, а також про те, що кожна історія повинна мати початок, середину й кінець, але порядок необов'язково має бути саме таким."
- Катерина Осипчук, співзасновниця o.poetry.

🕊 Зібрання творів Емілі Дікінсон
"Раджу цю збірку, бо всередині нас такий же великий, як і ззовні; бо скучила за бджолами та вітерцем у травах; бо Дікінсон вчить ваги кожного слова."
- Юлія Карпець, райтерка o.poetry & facts.

🌙 "Земне тяжіння", Василь Симоненко
"збірка "земне тяжіння" - та, що стріляє в думки і серце сонячним промінням, ніжною журбою, молодістю думок, поривань і закликів. вона чарує, хмеліє, впивається у шкіру терпкими і яскравими образами.
ця збірка для тих, хто хоче закохатись вишневими місячними ночами; хто хоче любити людей, країну; хто хоче нести у цей світ красу, сонце і себе."
- Тетяна Тарасенко, райтерка o.poetry & facts.

🌻 "Інші речі", Юрій Іздрик
"Юрко Іздрик- це поет, що вміє торкатися твоїх потаємностей, використовуючи максимальну тактильність слова, ритму, такту.
У цій збірці окрім поезії, можна поглянути і на "інші речі" - малюнки, які ненароком вплітаються в тіло кожного вірша, додаючи інакшості. Здавалося, це "інші речі", але водночас такі близькі, що непомітно стають "нашими".
- Анастасія Костенко, редакторка.

🐚 "Поезія Срібного століття"
"Поезія Срібного століття" схожа на криницю для спраглих. Коли я відчувала себе в пустелі образності, ця антологія ставала моєю водою серед піску. Лірика та філософія, яка створила новий простір чуттєвості і змайструвала в нього власні двері. Символічно, що відкривають її вірші російського поета та філософа Володимира Соловйова, центром філософії якого є космічна сутність Софія. Цікаві поетичні збіги."
- Софія Білогрива, голова SMM

⚡️"Вибране", Василь Стус
"Кожне слово, кожна думка, кожен твір Василя Стуса сповнені сили й стійкості людського духу, боротьби за свободу, духовним відродження всупереч тяжкій долі. Неможливо залишитися попереднім собою після прочитання його творів."
- Марія Компанієць, оформлення й комунікації.

своїми улюбленими збірками ти можеш поділитися в нашому інтерактиві в Інстаґрамі, а також заглянути на нашу нову сторінку у Фейсбуці!
вже дуже скоро побачимося.

love,
o.poetry

друже,

темна кімната. вечір. крісло. крісло. вечір. світло в кімнаті ввімкнулося. знайомі кнопки. пульт паралельно килиму. зелена кнопка. сіра кнопка. звук.

ця телепередача така знайома. люди діляться своєю поезією. відверто, чесно, по-своєму. "я теж пишу", - подумалося. дістаєш блокнот із комоду. переглядаєш хороводи слів на жовтих сторінках у лінійку.

“добрий день! ви. у телевізорі. читаєте свої вірші”. радість. тремтіння. захват.

вірш.

вже цієї суботи.

love,
o.poetry

друже,

зовсім скоро телевізор із темної кімнати транслюватиме поетичну телепередачу. тому традиційно знайомимо тебе з усіма деталями майбутнього літвечору.

коли? 27 березня о 18:00.
як саме? у зумі. лінк на подію ми надішлемо на канал o.poetry за 15 хвилин до початку.
якою мовою можна читати? якою написаний дорогий тобі вірш.
а де реєструватися? ніде - ми читаємо у форматі вільного мікрофону.

коли люди в поетичних колах дізнаються одне про одного - це гріє наші серця. тому протягом вечору триватиме онлайн-віршосушка: у чаті ти зможеш поділитися лінками на свої творчі сторінки/телеґрам-канали. після заходу всі покликання ми опублікуємо на каналі.

цього разу на тебе чекає ще одна цікава опція взаємодії, але про неї трохи згодом.

ми рахуємо дні до зустрічі.

love,
o.poetry

друже,

іноді здається, що ти знаєш про o.poetry все. проте є один важливий аспект нашої діяльності, який ми згадуємо не так часто через карантинні обмеження.

цей вектор - благодійність. перші поетичні вечори, які відбувалися офлайн, були пов’язані саме з благодійними акціями.

нарешті ми знайшли спосіб організувати таку опцію дистанційно. бібліотека села Березівка, що на Вінниччині, потребує хороших книг. аби долучитися - потрібно надіслати за власний кошт будь-яку книгу в гарному стані.

координати для надсилання:
24111, Вінницька область, Могилів-Подільський район,
село Березівка.
Хава Валентина Петрівна
тел. 0684974342

будемо вдячні, якщо ти сфотографуєш книгу перед надсиланням та поділишся цим із нами через гештеґ #opoetry_and_books.

робімо добро разом.

love,
o.poetry

а ось і лінк на подію!
зверніть увагу: впускаємо всіх рівно о 18:00🤍

https://us05web.zoom.us/j/81005057838?pwd=a1FaSUUvNURTdlQzYWMwYXNyaUZCUT09