Шануймо наші традиції:
31 грудня, ЩЕДРИЙ ВЕЧІР за новоюліанським календарем.
На Харківщині, за традицією, господині готували щедрий стіл, на якому були переважно молочні та м’ясні страви, але головною обрядовою стравою залишалися кутя і узвар. Також готували пироги з різними начинками. Вдень по вулицях ходили дитячі гурти щедрівників та меланкарів, а під вечір молодіжні та дорослі. Гурти водили ряджених в «козу», «Меланку». Зазвичай у «козу» та «Меланку» рядили когось із хлопців. Їм надягали маску кози до якої кріпили справжні роги, вивертали кожух вовною догори, а руки одягали рукавиці. Меланку рядили у спідницю, велику хустку, щоки фарбували. Рядилися так, щоб люди не взнали хто виконував ці ролі. Якщо гурти щедрівників складалися переважно з жіночої статі та невеликої кількості чоловіків, то меланкували виключно жіночі гурти.
Лабораторія досліджень нематеріальної культурної спадщини
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #культура #звичаї #традиції
31 грудня, ЩЕДРИЙ ВЕЧІР за новоюліанським календарем.
На Харківщині, за традицією, господині готували щедрий стіл, на якому були переважно молочні та м’ясні страви, але головною обрядовою стравою залишалися кутя і узвар. Також готували пироги з різними начинками. Вдень по вулицях ходили дитячі гурти щедрівників та меланкарів, а під вечір молодіжні та дорослі. Гурти водили ряджених в «козу», «Меланку». Зазвичай у «козу» та «Меланку» рядили когось із хлопців. Їм надягали маску кози до якої кріпили справжні роги, вивертали кожух вовною догори, а руки одягали рукавиці. Меланку рядили у спідницю, велику хустку, щоки фарбували. Рядилися так, щоб люди не взнали хто виконував ці ролі. Якщо гурти щедрівників складалися переважно з жіночої статі та невеликої кількості чоловіків, то меланкували виключно жіночі гурти.
Лабораторія досліджень нематеріальної культурної спадщини
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #культура #звичаї #традиції
Шануймо наші традиції:
5 січня, ГОЛОДНИЙ СВЯТВЕЧІР, за новоюліанським календарем.
Цей день на Харківщині називали ще Водосвяття, тому що зранку чи після обіду освячували воду у криничках, колодезях.
Освячену воду зберігали і використовували як ліки для себе і для худоби. Могли також цією водою бризкати в хаті, господарських будівлях, на подвір’ї і крейдою писали хрестики, щоб «злі сили туди не входили». Втретє до схід сонця господині варили кутю, узвар і ставили на покуть. Стіл був пісний, навіть пирогів не пекли.
Ось як згадують наші інформанти:
* «На святках було багато Водосвятій. Святили колодізі, Ордань була на Осколі (річка – Н.О.), а до Ордані святили воду в колодізях. Якшо приход великий, обід там справляли, а як обід не справляли, то так посвятять (воду – Н.О.) і на тому конєц. Люди беруть свячену воду. [З чого робили кропильце? – Н О.] З васильків. Ото кропильце, в тарілочку водички вмочав, і ото батюшка покропить всіх».
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #Водосвяття
5 січня, ГОЛОДНИЙ СВЯТВЕЧІР, за новоюліанським календарем.
Цей день на Харківщині називали ще Водосвяття, тому що зранку чи після обіду освячували воду у криничках, колодезях.
Освячену воду зберігали і використовували як ліки для себе і для худоби. Могли також цією водою бризкати в хаті, господарських будівлях, на подвір’ї і крейдою писали хрестики, щоб «злі сили туди не входили». Втретє до схід сонця господині варили кутю, узвар і ставили на покуть. Стіл був пісний, навіть пирогів не пекли.
Ось як згадують наші інформанти:
* «На святках було багато Водосвятій. Святили колодізі, Ордань була на Осколі (річка – Н.О.), а до Ордані святили воду в колодізях. Якшо приход великий, обід там справляли, а як обід не справляли, то так посвятять (воду – Н.О.) і на тому конєц. Люди беруть свячену воду. [З чого робили кропильце? – Н О.] З васильків. Ото кропильце, в тарілочку водички вмочав, і ото батюшка покропить всіх».
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #Водосвяття
Шануймо наші традиції:
6 січня, ВОДОХРЕЩА, за новоюліанським календарем.
На Харківщині ще казали: Хрещення, Йордань, Ордань.
На річці з льоду вирізали хрест, обливали його буряковим квасом. Батюшка там правив службу, освячував воду в Йордані і всі бажаючі набирали. З водою йшли додому, нею освячували худобу, птицю, в сараях, на подвір’ї. Після обіду виганяли кутю з покутя, бо вже зверешилися святки. Коли вигонили кутю, то стукали по святому вуглі хати макогоном, казали: «Геть, кутя, із покутя, а узвар на базар». Коли дівчата на виданні виганяли кутю, то слухали в якому кутку собака загавкає, в той бік і заміж піде.
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #Водохреща #Богоявління #Йордан
6 січня, ВОДОХРЕЩА, за новоюліанським календарем.
На Харківщині ще казали: Хрещення, Йордань, Ордань.
На річці з льоду вирізали хрест, обливали його буряковим квасом. Батюшка там правив службу, освячував воду в Йордані і всі бажаючі набирали. З водою йшли додому, нею освячували худобу, птицю, в сараях, на подвір’ї. Після обіду виганяли кутю з покутя, бо вже зверешилися святки. Коли вигонили кутю, то стукали по святому вуглі хати макогоном, казали: «Геть, кутя, із покутя, а узвар на базар». Коли дівчата на виданні виганяли кутю, то слухали в якому кутку собака загавкає, в той бік і заміж піде.
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #Водохреща #Богоявління #Йордан
Шануймо наші традиції:
🔶2 лютого СТРІТЕННЯ, за новоюліанським календарем. На Харківщині ще казали: «Стрітєніє». Зазвичай зранку йшли до церкви, освячували воду або це робили ще з вечора. Коли хтось із родини приносив воду, потрібного було передати її через поріг, тобто «стріти», тому і казали «стрітенська вода». Її зберігали вдома від різних негараздів чи застосовували коли хто хворіє з членів родини. Також дбайливі господарі визначали, яка буде весна, рання чи пізня. Коли півень нап’ється води із калюжі, скоро вже й тепло мало бути. Деякі відомості з експедиційних записів від наших інформантів:
* «На Стрітєнія півень води нап’ється із калюжки, то значіть сійте просо, урожай буде на просо». (Зап. 14.08.1994 р. у с. Іванівка на Шевченківщині Харківської обл. від Пашкової Поліни Прохорівни, 1914 р. н. (с. Роздольне на Шевченківщині).
Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#Харківщина #українці #традиції #звичаї
🔶2 лютого СТРІТЕННЯ, за новоюліанським календарем. На Харківщині ще казали: «Стрітєніє». Зазвичай зранку йшли до церкви, освячували воду або це робили ще з вечора. Коли хтось із родини приносив воду, потрібного було передати її через поріг, тобто «стріти», тому і казали «стрітенська вода». Її зберігали вдома від різних негараздів чи застосовували коли хто хворіє з членів родини. Також дбайливі господарі визначали, яка буде весна, рання чи пізня. Коли півень нап’ється води із калюжі, скоро вже й тепло мало бути. Деякі відомості з експедиційних записів від наших інформантів:
* «На Стрітєнія півень води нап’ється із калюжки, то значіть сійте просо, урожай буде на просо». (Зап. 14.08.1994 р. у с. Іванівка на Шевченківщині Харківської обл. від Пашкової Поліни Прохорівни, 1914 р. н. (с. Роздольне на Шевченківщині).
Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#Харківщина #українці #традиції #звичаї
Шануймо наші традиції:
9 березня СОРОК СВЯТИХ, за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день ще називали «сόроки». За звичаєм, рано вранці господині ліпили та випікали пташок: «жайворонків», «сорок», щоб їх обов’язково було сорок. Бубликів також багато пекли разом із пташками, бо сім’ї великі, а смаколиків всім хотілося, особливо дітям. Пташки ліпили з однієї чи двох качалочок тіста, хвостик і крильця по краях розплескували та надрізали ножем, щоб красиві були. Замість очей ставили дрібні засушені ягоди, насіння соняшника чи кісточки з вишні.
Кожна дитина вибігала на вулицю і хвалилася своїми пташками. Вважалося, що цього дня має вилетіти сорок пташок – жайворонків, бо саме вони мали принести з собою тепло і весну. Щоб це швидше здійснилося бажання, діти розкладали пташок вздовж тину.
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура
9 березня СОРОК СВЯТИХ, за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день ще називали «сόроки». За звичаєм, рано вранці господині ліпили та випікали пташок: «жайворонків», «сорок», щоб їх обов’язково було сорок. Бубликів також багато пекли разом із пташками, бо сім’ї великі, а смаколиків всім хотілося, особливо дітям. Пташки ліпили з однієї чи двох качалочок тіста, хвостик і крильця по краях розплескували та надрізали ножем, щоб красиві були. Замість очей ставили дрібні засушені ягоди, насіння соняшника чи кісточки з вишні.
Кожна дитина вибігала на вулицю і хвалилася своїми пташками. Вважалося, що цього дня має вилетіти сорок пташок – жайворонків, бо саме вони мали принести з собою тепло і весну. Щоб це швидше здійснилося бажання, діти розкладали пташок вздовж тину.
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура
Шануймо наші традиції:
17 березня останній день МАСНИЦІ.
На Харківщині, тиждень перед Великим Постом, називали Масляна, Масляниця, Масниця.
Кожного дня варили вареники із сиром, смажили млинці, ходили чи їздили один до одного в гості. Заміжні жінки «справляли колодку» (колодка – невеликий або великий дрючок), яку чіпляли неодруженим парубкам, яким вже час було одружитися. В’язали рушником чи мотузкою до ноги і водили по вулиці з метою «знайти парубку дівку». Щоб жінки відв’язали колодку, треба було відкупитися, тобто поставити їм могорич та пригостити. Як правило, жінки вели парубка до хати і батьки вже мали відкупляти сина. Не рідко колодку в’язали і дівці, яку приходили сватати, а вона відмовила. Дівчині замість колодки чіпляли хустку чи гроші на стрічці.
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #масниця
17 березня останній день МАСНИЦІ.
На Харківщині, тиждень перед Великим Постом, називали Масляна, Масляниця, Масниця.
Кожного дня варили вареники із сиром, смажили млинці, ходили чи їздили один до одного в гості. Заміжні жінки «справляли колодку» (колодка – невеликий або великий дрючок), яку чіпляли неодруженим парубкам, яким вже час було одружитися. В’язали рушником чи мотузкою до ноги і водили по вулиці з метою «знайти парубку дівку». Щоб жінки відв’язали колодку, треба було відкупитися, тобто поставити їм могорич та пригостити. Як правило, жінки вели парубка до хати і батьки вже мали відкупляти сина. Не рідко колодку в’язали і дівці, яку приходили сватати, а вона відмовила. Дівчині замість колодки чіпляли хустку чи гроші на стрічці.
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #масниця
Шануймо наші традиції:
25 березня БЛАГОВІЩЕННЯ, за новоюліанським календарем. Велике релігійне свято, люди ходили до церкви, святкували. У цей день не можна взагалі нічого робити, як казали: «Навіть пташка гнізда не в’є». Тож не гріх було і бабам зібратися та за двором посидіти, «погомоніти», новинами поділитися. Примічали, яка погода на Благовіщення, така мала бути і на Великдень. Великим святом вважався і наступний день, 26 березня, який називали «празник Благовісника». Підтвердженням є спогади від наших інформантів.
*«Благовіщення каратєльний празник. Кажуть: «шо птичка гнізда в цей день не в’є». Ми придержуємося всіх празників, які наші батьки празнували. Не знаємо правільно чи ні, а батьки наші празнували і ми празнуємо». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині Харківської обл. від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині Харківської обл.).
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї
25 березня БЛАГОВІЩЕННЯ, за новоюліанським календарем. Велике релігійне свято, люди ходили до церкви, святкували. У цей день не можна взагалі нічого робити, як казали: «Навіть пташка гнізда не в’є». Тож не гріх було і бабам зібратися та за двором посидіти, «погомоніти», новинами поділитися. Примічали, яка погода на Благовіщення, така мала бути і на Великдень. Великим святом вважався і наступний день, 26 березня, який називали «празник Благовісника». Підтвердженням є спогади від наших інформантів.
*«Благовіщення каратєльний празник. Кажуть: «шо птичка гнізда в цей день не в’є». Ми придержуємося всіх празників, які наші батьки празнували. Не знаємо правільно чи ні, а батьки наші празнували і ми празнуємо». (Зап. 22.07.2000 р. у с. Чепели на Золочівщині Харківської обл. від Зозулі Петра Марковича, 1910 р.н. (с. Польова на Дергачівщині Харківської обл.).
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї
Шануймо наші традиції:
10 квітня СЕРЕДРОХРЕСНА СЕРЕДА, що ділить Великий Піст навпіл. На Харківщині господні випікали обрядове печиво у вигляді хрестиків і називали їх «хрѐсті», «хрестець» або «хрестик». Вони були різних розмірів. Найбільші хрѐсті випікали, засушували, занурювали у посівне зерно, а коли їхали у поле сіяти, то брали обов’язково з собою. У обрядову випічку, особливо у великі хрестики, вкладали дрібні гроші. Хто знаходив копійки, мав бути щасливим. У невеличкі хрестики також вкладали гроші або ж вуглинку. Хто з діток знаходив гроші, радів, бо мав бути щасливим, кому ж діставалася вуглинка, не дуже вдалим буде рік. Зазвичай, для кращого смаку, хрѐсті зверху змазували збитим яйцем чи медом.
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура
10 квітня СЕРЕДРОХРЕСНА СЕРЕДА, що ділить Великий Піст навпіл. На Харківщині господні випікали обрядове печиво у вигляді хрестиків і називали їх «хрѐсті», «хрестець» або «хрестик». Вони були різних розмірів. Найбільші хрѐсті випікали, засушували, занурювали у посівне зерно, а коли їхали у поле сіяти, то брали обов’язково з собою. У обрядову випічку, особливо у великі хрестики, вкладали дрібні гроші. Хто знаходив копійки, мав бути щасливим. У невеличкі хрестики також вкладали гроші або ж вуглинку. Хто з діток знаходив гроші, радів, бо мав бути щасливим, кому ж діставалася вуглинка, не дуже вдалим буде рік. Зазвичай, для кращого смаку, хрѐсті зверху змазували збитим яйцем чи медом.
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура
Шануймо наші традиції:
23 квітня за новоюліанським календарем відзначають день СВЯТОГО ЮРІЯ. На Харківщині більшість інформантів літнього віку цей день називали «Ягорія». Коли ж мова йшла про росу, то казали: «юр’ївська роса». Зазвичай виганяли перший раз навесні худобу на пашу, намагалися, щоб корови пройшли по юр’ївській росі – молока буде більше. Гілочкою освяченої вербички хльоскали, «шоб худобину ніхто не зурочив». Також цього дня саджали огірки, гарбузи, кавуни та дині, щоб був багатий урожай.
«На Ягорія запасювали худобу. Виганяли, шоб паслася до схід сонця. Кажний хазяїн виганяв, шоб корова пройшлася по юр’ївській росі». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині Харківської обл. від Макаренко Віри Тихонівни, 1913 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
«А весною тоді, як виганяють уже худобу, так ото беруть той прутик і б’ють корову, гонють свяченою вербичкою».
Наталія Олійник,
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура
23 квітня за новоюліанським календарем відзначають день СВЯТОГО ЮРІЯ. На Харківщині більшість інформантів літнього віку цей день називали «Ягорія». Коли ж мова йшла про росу, то казали: «юр’ївська роса». Зазвичай виганяли перший раз навесні худобу на пашу, намагалися, щоб корови пройшли по юр’ївській росі – молока буде більше. Гілочкою освяченої вербички хльоскали, «шоб худобину ніхто не зурочив». Також цього дня саджали огірки, гарбузи, кавуни та дині, щоб був багатий урожай.
«На Ягорія запасювали худобу. Виганяли, шоб паслася до схід сонця. Кажний хазяїн виганяв, шоб корова пройшлася по юр’ївській росі». (Зап. 19.07.2003 р. у с. Білий Колодязь на Вовчанщині Харківської обл. від Макаренко Віри Тихонівни, 1913 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині). З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
«А весною тоді, як виганяють уже худобу, так ото беруть той прутик і б’ють корову, гонють свяченою вербичкою».
Наталія Олійник,
ООМЦКМ
#Харківщина #українці #традиції #звичаї #культура
Шануймо наші традиції: 28 квітня, за тиждень до Великодня, православні відзначають ВЕРБНУ НЕДІЛЮ. Пізно ввечері, напередодні свята, чи рано вранці у неділю, віряни йшли до церкви на службу, освячували гілочки вербички, несли додому і хльоскали нею всіх членів родини, щоб вони були здорові і не хворіли. Гілочки зв’язували у пучечок і зберігали на покуті за іконами, «шоб грім та блискавка хату не запалили». Коли пекли паску на Великдень, маленькими гілочками приколювали шишку чи хрестик на вершечок паски, щоб гарно вдалася обрядова випічка, щоб «верх у пасці не з’їхав». Їх також кидали у піч, щоб паска гарно загнітилася. Нею вигонили і худобу на пашу перший раз навесні. Зазвичай у кінці городу, якщо там була близько вода, господарі намагалися уткнути галузку, щоб вербичка росла. У народних піснях часто згадується верба: «В кінці греблі шумлять верби…» чи «Ой ти, верба, де ти зросла?..».
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї
Наталія Олійник
#Харківщина #українці #традиції #звичаї