💪 Ті, хто боронить небо над Києвом

Андрій Дячук - оператор ПЗРК зенітно-ракетного артилерійського дивізіону Президентської бригади. Високого зросту, з добрим обличчям, уважним поглядом та виразними сивими вусами. На його рахунку три збитих безпілотники, а також дві крилаті ракети, які він поцілив з різницею в шість хвилин.

Його пост знаходиться на одній з багатоповерхівок Києва. Під літнім сонцем дах нагрівається і в спекотну погоду температура на його "робочому місці" сягає 50 градусів.

Довгі дні чергувань зводяться до кількох вирішальних секунд: навестись на ціль, зафіксувати її та зробити пуск. Якщо все зроблено правильно, далі ракета комплексу Stinger зробить усе сама.

🗣 «Ціль, яка летить в темряві зі швидкістю 5 метрів на секунду, потрібно кілька секунд тримати в прицілі. Тоді Stinger сигналізує, що зрозумів ціль і готовий її переслідувати. Лише тоді ви можна натиснути на курок. Ці секунди вкрай важливі».

Довгі чергування в очікуванні роботи виснажують і змушують сумніватися у своїй ролі. Андрію 57 років, він досвідчений військовий і добре все розуміє. Молодим важче, їм здається, що вони мало роблять і рвуться в бій. Доводиться вдаватись до мотиваційних промов, розповідає Андрій: "Якщо хоча б одна з ракет чи безпілотників пройде повз нас і досягне цілі, вони можуть накоїти багато лиха".

Трохи далі від Києва, біля річки, чергує інша група мисливців на ракети та безпілотники. Їхня зброя - зенітна установка ЗУ-23-2, встановлена на вантажівку. Конструктори передбачали, що "зенітка" працюватиме на землі, але в цій роботі важлива кожна секунда, тому зброю встановили прямо в кузов. На дверях машини, як на фюзеляжі винищувача, позначки вражених цілей.

🗣 «Війна в повітрі це дорого. Один наш патрон коштує приблизно тридцять євро, одна черга - 20 патронів. Наша ціль, безпілотник, коштує приблизно двадцять тисяч євро, але може завдати мільйони шкоди і вбити когось», - каже командир.

📸 Фотографії: Peter Sazonov для італійського видання la Repubblica