Наші воїни — це не лише ті, хто сьогодні тримає стрій на передовій. Це також ті, хто зараз проходить важкий шлях лікування, відновлення та реабілітації після поранень. І для нас надзвичайно важливо, аби кожен боєць знав — про нього пам’ятають, його чекають і ним пишаються.
ЦВС 1 мб та 2 мб розпочали відвідування наших захисників у медичних закладах по всій Україні. Першою точкою стало Запоріжжя, де маленькі українці підготували для військових щирі малюнки та слова підтримки — прості дитячі речі, які інколи лікують сильніше за ліки.
Сьогодні продовжуємо у Дніпрі. Попереду — інші міста та медичні заклади по всій країні.
Для нас це не формальність. Це про вдячність. Про підтримку. Про людяність. Про те, щоб кожен наш боєць відчував: він не залишився сам у найважчий момент.
Ми хочемо чути наших військових, допомагати їм, бути поруч та робити все можливе для їхнього якнайшвидшого одужання і повернення до рідної 67 ОМБр.
Разом — сила.
Разом — родина.
Ми не залишаємо своїх. 🇺🇦
ЦВС 1 мб та 2 мб розпочали відвідування наших захисників у медичних закладах по всій Україні. Першою точкою стало Запоріжжя, де маленькі українці підготували для військових щирі малюнки та слова підтримки — прості дитячі речі, які інколи лікують сильніше за ліки.
Сьогодні продовжуємо у Дніпрі. Попереду — інші міста та медичні заклади по всій країні.
Для нас це не формальність. Це про вдячність. Про підтримку. Про людяність. Про те, щоб кожен наш боєць відчував: він не залишився сам у найважчий момент.
Ми хочемо чути наших військових, допомагати їм, бути поруч та робити все можливе для їхнього якнайшвидшого одужання і повернення до рідної 67 ОМБр.
Разом — сила.
Разом — родина.
Ми не залишаємо своїх. 🇺🇦
❤27🫡10🕊3
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
«Присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок…», - новобранці 67 ОМБр, які пройшли БЗВП на базі бригади, нещодавно урочисто склали присягу та отримали сертифікати про завершення навчання.
«67 окрема механізована бригада - це люди, які знають ціну боротьби, які упродовж чотирьох років воюють на гарячих напрямках фронту й продовжують віддано виконувати свій обовʼязок, - зазначив заступник командира 67 бригади підполковник Микола КОГУТ. - Ви гідно пройшли базову загальновійськову підготовку. Ви долучаєтесь до нашої великої військової родини, де цінують побратимство й довіру. Попереду ще буде багато випробувань та важких рішень. Але разом, відчуваючи надійне плече побратимів, ми все здолаємо на шляху до перемоги».
Присяга - це мить, коли слово набуває ваги честі, а вибір стає дорогою служіння Україні. Добровольці свідомо стають до лав тих, хто бере на себе відповідальність за державу, за своїх рідних і за майбутнє, яке виборюється сьогодні.
Відвічна Україно!
Свята! Могутня! Соборна! 🇺🇦
«67 окрема механізована бригада - це люди, які знають ціну боротьби, які упродовж чотирьох років воюють на гарячих напрямках фронту й продовжують віддано виконувати свій обовʼязок, - зазначив заступник командира 67 бригади підполковник Микола КОГУТ. - Ви гідно пройшли базову загальновійськову підготовку. Ви долучаєтесь до нашої великої військової родини, де цінують побратимство й довіру. Попереду ще буде багато випробувань та важких рішень. Але разом, відчуваючи надійне плече побратимів, ми все здолаємо на шляху до перемоги».
Присяга - це мить, коли слово набуває ваги честі, а вибір стає дорогою служіння Україні. Добровольці свідомо стають до лав тих, хто бере на себе відповідальність за державу, за своїх рідних і за майбутнє, яке виборюється сьогодні.
Відвічна Україно!
Свята! Могутня! Соборна! 🇺🇦
❤32🫡5🔥4👍1🕊1
🕯️Щороку 18 травня Україна вшановує День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Воїни 67 окремої механізованої бригади стоять у цій пам’яті разом із кримськими татарами, адже те, що імперія робила у 1944 році, вона продовжує чинити й сьогодні. Крим - це Україна, а кримські татари є корінним народом українського Криму.
18 травня 1944 року Крим ще не прокинувся від нічної тиші, а машина сталінського терору вже почала свій рух. Підступно, як уміє лише імперія, побудована на насильстві та зневазі до людського життя. У той час, коли кримськотатарські чоловіки воювали на фронтах Другої світової війни, захищаючи землю від нацизму, радянський режим ухвалив рішення покарати цілий народ. Людей виривали з домівок серед ночі, давали лічені хвилини на збори й силоміць заганяли у товарні вагони.
Близько 200 тисяч кримських татар були депортовані до Середньої Азії. Дорога в нелюдських умовах без води, їжі та медичної допомоги стала смертним вироком для тисяч людей. У вагонах, призначених для худоби, помирали діти і жінки. Формальним приводом для депортації радянська влада назвала нібито “зраду”, хоча серед депортованих були фронтовики та родини військових. Це був не акт “переселення” і не “воєнна необхідність”. Це був цілеспрямований геноцид - спроба знищити народ, стерти його пам’ять, культуру та зв’язок із рідною землею.
Сьогодні українські Воїни знову ведуть боротьбу проти тієї самої імперської сутності, яка десятиліттями будувала свою владу на терорі, депортаціях і поневоленні народів. Воїни 67 ОМБр продовжують боротьбу за свободу, за право жити на своїй землі та за майбутнє, у якому зло імперії буде знищене назавжди.
Ніколи не пробачимо. Помстимося!
INSTAGRAM | FACEBOOK |YOUTUBE |
18 травня 1944 року Крим ще не прокинувся від нічної тиші, а машина сталінського терору вже почала свій рух. Підступно, як уміє лише імперія, побудована на насильстві та зневазі до людського життя. У той час, коли кримськотатарські чоловіки воювали на фронтах Другої світової війни, захищаючи землю від нацизму, радянський режим ухвалив рішення покарати цілий народ. Людей виривали з домівок серед ночі, давали лічені хвилини на збори й силоміць заганяли у товарні вагони.
Близько 200 тисяч кримських татар були депортовані до Середньої Азії. Дорога в нелюдських умовах без води, їжі та медичної допомоги стала смертним вироком для тисяч людей. У вагонах, призначених для худоби, помирали діти і жінки. Формальним приводом для депортації радянська влада назвала нібито “зраду”, хоча серед депортованих були фронтовики та родини військових. Це був не акт “переселення” і не “воєнна необхідність”. Це був цілеспрямований геноцид - спроба знищити народ, стерти його пам’ять, культуру та зв’язок із рідною землею.
Сьогодні українські Воїни знову ведуть боротьбу проти тієї самої імперської сутності, яка десятиліттями будувала свою владу на терорі, депортаціях і поневоленні народів. Воїни 67 ОМБр продовжують боротьбу за свободу, за право жити на своїй землі та за майбутнє, у якому зло імперії буде знищене назавжди.
Ніколи не пробачимо. Помстимося!
INSTAGRAM | FACEBOOK |YOUTUBE |
🫡24❤7👍5🕊4
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
До бійців 67 окремої механізованої бригади завітали журналісти Медіацентру Збройні Сили України / The Armed Forces of Ukraine. Ми показали, як проходить підготовка воїнів бригади, бойове злагодження підрозділів та шлях, який долає кожен новобранець перед виконанням бойових завдань.
У випуску програми «Полігон» сапери бригади розповіли про власні інженерні «ноу-хау», якими сьогодні цікавиться весь світ.
Сюжет про людей, які свідомо стали на захист України, про характер, витримку та силу добровольчого духу.
🎥 Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine
INSTAGRAM | FACEBOOK |YOUTUBE
У випуску програми «Полігон» сапери бригади розповіли про власні інженерні «ноу-хау», якими сьогодні цікавиться весь світ.
Сюжет про людей, які свідомо стали на захист України, про характер, витримку та силу добровольчого духу.
🎥 Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine
INSTAGRAM | FACEBOOK |YOUTUBE
❤36🫡4🔥3👍1🕊1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🙏🏼 67 окрема механізована бригада, як невід’ємна складова 12 Армійського корпусу, стала частиною важливої духовної події для нас та наших побратимів. Освячення ікони Архистратига Михаїла у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври. Чин освячення провів намісник Києво-Печерської лаври - єпископ Авраамій.
Від імені 67 окремої механізованої бригади участь у богослужінні та чині освячення ікони взяв капелан бригади Роман КОВАЛЬЧУК. Разом із духовенством, військовослужбовцями, представниками командування та благодійниками він розділив цю важливу мить духовного єднання.
У час, коли Україна виборює свою свободу, такі духовні символи нагадують про силу українського духу.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
INSTAGRAM | FACEBOOK |YOUTUBE
Від імені 67 окремої механізованої бригади участь у богослужінні та чині освячення ікони взяв капелан бригади Роман КОВАЛЬЧУК. Разом із духовенством, військовослужбовцями, представниками командування та благодійниками він розділив цю важливу мить духовного єднання.
У час, коли Україна виборює свою свободу, такі духовні символи нагадують про силу українського духу.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
INSTAGRAM | FACEBOOK |YOUTUBE
❤33🕊6🫡6
З Всесвітнім днем вишиванки!
Тисячі років тому руки трипільських жінок виводили перші символи на полотні. Вони ще в ті часи знали: є щось, що треба зберегти і передати далі. Це знання жило у пальцях, переходило від матері до доньки, від роду до роду, крізь вогонь і загарбання, крізь заборони і переслідування.
Козак одягав вишиту сорочку перед боєм як оберіг. Козацька шабля і вишивка служили одній справі: Запорозька Січ була фортецею тіла, а вишивка була фортецею духу.
Коли російська імперія забороняла українську мову й культуру, вишивка мовчки робила свою справу. Орнамент не можна заборонити указом. Стібок не можна вислати на сибір. Українські жінки в таборах вишивали на клаптиках тканини, бо розуміли просту річ: поки є вишивка, є Україна. Це був їхній спосіб боротьби й водночас збереження національних цінностей.
Бійці 67 окремої механізованої бригади сьогодні воюють зброєю. Але за їхніми плечима стоять матері, які продовжують стародавній обряд. Той самий орнамент, який бачили на собі козаки під Берестечком, живе у вишиванках, що їдуть на фронт разом із сухпайками і дитячими малюнками.
московія понад триста років намагалася переконати світ, що українців не існує. Вишиванка щоразу відповідала на цю брехню без слів: ми існуємо і ми дуже сильні. Вишивка квітла новими орнаментами, перетинала кордони і виходила на площі світових столиць.
Одягнути вишиванку сьогодні - це підтвердження того, що народ, який пройшов крізь Голодомори, табори, русифікацію, окупацію радянським союзом і повномасштабне вторгнення, стоїть і стоятиме.
Твоя вишиванка - то код Українського народу, присяга, перед предками, перед дітьми, які ще народяться у вільній країні.
З Днем вишиванки.
Слава Нації 🇺🇦
INSTAGRAM | FACEBOOK |YOUTUBE
Тисячі років тому руки трипільських жінок виводили перші символи на полотні. Вони ще в ті часи знали: є щось, що треба зберегти і передати далі. Це знання жило у пальцях, переходило від матері до доньки, від роду до роду, крізь вогонь і загарбання, крізь заборони і переслідування.
Козак одягав вишиту сорочку перед боєм як оберіг. Козацька шабля і вишивка служили одній справі: Запорозька Січ була фортецею тіла, а вишивка була фортецею духу.
Коли російська імперія забороняла українську мову й культуру, вишивка мовчки робила свою справу. Орнамент не можна заборонити указом. Стібок не можна вислати на сибір. Українські жінки в таборах вишивали на клаптиках тканини, бо розуміли просту річ: поки є вишивка, є Україна. Це був їхній спосіб боротьби й водночас збереження національних цінностей.
Бійці 67 окремої механізованої бригади сьогодні воюють зброєю. Але за їхніми плечима стоять матері, які продовжують стародавній обряд. Той самий орнамент, який бачили на собі козаки під Берестечком, живе у вишиванках, що їдуть на фронт разом із сухпайками і дитячими малюнками.
московія понад триста років намагалася переконати світ, що українців не існує. Вишиванка щоразу відповідала на цю брехню без слів: ми існуємо і ми дуже сильні. Вишивка квітла новими орнаментами, перетинала кордони і виходила на площі світових столиць.
Одягнути вишиванку сьогодні - це підтвердження того, що народ, який пройшов крізь Голодомори, табори, русифікацію, окупацію радянським союзом і повномасштабне вторгнення, стоїть і стоятиме.
Твоя вишиванка - то код Українського народу, присяга, перед предками, перед дітьми, які ще народяться у вільній країні.
З Днем вишиванки.
Слава Нації 🇺🇦
INSTAGRAM | FACEBOOK |YOUTUBE
❤50🫡6
Робота наших фахівців з цивільно-військового співробітництва всіх механізованих та мотопіхотного батальйонів продовжується.
Наші побратими і посестри відвідують військових, які проходять лікування та реабілітацію у медичних закладах по всій Україні. Сьогодні — це вже не лише центральні області, а й захід України.
Особливо зворушливим став момент, коли побратими з 2 МБ 67 бригади передали нашим пораненим воїнам прапори з підписами братів по зброї. Для когось — це просто прапор. А для наших хлопців — відчуття причетності до великої родини, рідного підрозділу, до когорти тих, з ким вони пройшли найважчі моменти свого життя.
Під час зустрічей ми побачили справжніх Героїв. Хлопців, які втратили кінцівки, пережили важкі поранення, але не втратили головного — сили духу, віри та любові до України.
Кожна історія — окрема. Важка. Сильна. Справжня.
Вони розповідали про бойові виходи, про братерство, про життя до війни та про те, як зараз вчаться жити по-новому. І попри все у їхніх очах залишається сила. Та сама сила, завдяки якій тримається наша держава.
Для нас ці зустрічі — це про підтримку. Про братерство. Про вдячність людям, які віддали своє здоров’я за Україну та за кожного з нас.
Ми хочемо, щоб кожен військовий знав — його пам’ятають, ним пишаються і його чекають у рідній 67 ОМБр.
Своїх не залишаємо. Ніколи. 🇺🇦
Наші побратими і посестри відвідують військових, які проходять лікування та реабілітацію у медичних закладах по всій Україні. Сьогодні — це вже не лише центральні області, а й захід України.
Особливо зворушливим став момент, коли побратими з 2 МБ 67 бригади передали нашим пораненим воїнам прапори з підписами братів по зброї. Для когось — це просто прапор. А для наших хлопців — відчуття причетності до великої родини, рідного підрозділу, до когорти тих, з ким вони пройшли найважчі моменти свого життя.
Під час зустрічей ми побачили справжніх Героїв. Хлопців, які втратили кінцівки, пережили важкі поранення, але не втратили головного — сили духу, віри та любові до України.
Кожна історія — окрема. Важка. Сильна. Справжня.
Вони розповідали про бойові виходи, про братерство, про життя до війни та про те, як зараз вчаться жити по-новому. І попри все у їхніх очах залишається сила. Та сама сила, завдяки якій тримається наша держава.
Для нас ці зустрічі — це про підтримку. Про братерство. Про вдячність людям, які віддали своє здоров’я за Україну та за кожного з нас.
Ми хочемо, щоб кожен військовий знав — його пам’ятають, ним пишаються і його чекають у рідній 67 ОМБр.
Своїх не залишаємо. Ніколи. 🇺🇦
❤28🫡7🕊1