Момент пострілу: рух, зосередженість, удар

Все починається з руху. Бійці стрімко займають позиції – кожен знає свою роль, кожен діє швидко та злагоджено. В очах – зосередженість, у рухах – впевненість.

Лунає команда. Пальці лягають на спускові гачки, зброя готова до роботи. Постріл. Спалах. Віддача, що пробирає до кісток. Секунда – і снаряд уже летить у ціль.

Мить, що вирішує бій, про тих, хто наближає перемогу в кожному русі, кожному пострілі, кожному влучанні.

Так воюють бійці 1 самохідного артилерійського дивізіону. Так знищується ворог.

🕊Instagram📩Telegram 📱YouTube
😎 Facebook🥳TikTok 📱Twitter

Для фахівців з Європи і США стало відкриттям, наскільки швидко військові психологи з України інтегрують нові підходи в своїй роботі під час війни.

У Брюсселі на 2 міжнародному саміті «Партнерство та здоров'я ветеранів» наш побратим, військовий психолог 67 ОМБр Алхімік представив кілька методів терапії: біосугестивна терапія, чиста мова епістемологічна метафора та сомнотерапія (розлади сну).

Про свою роботу в ЗСУ, співпрацю з ізраїльськими колегами та про Брюссель друг Алхімік розповідає в інтерв’ю.

— Юрію, Ви брали участь в експерименті, коли систему морально-психологічного забезпечення спробували замінити психологами.

— Суть змін полягала в тому, щоб перевірити, як працюють психологічні механізми в умовах, коли морально-психологічне забезпечення фактично зникає. Ми тестували, як реагує особовий склад, які механізми адаптації спрацьовують, як командири та побратими впливають на стан військових.

І тоді ж ізраїльтяни проводили з нами заняття по стабілізації та самостабілізації — за їхньою методикою. Вони привезли свої напрацювання, які використовували у власних військових операціях, і адаптували їх під наші реалії.

— Що саме включає ця методика?

— Вона базується на глибокому розумінні психічної стійкості в бойових умовах. Там акцент робиться на тому, як швидко і ефективно відновлюватися бійцям після стресових ситуацій, як правильно комунікувати з військовими в критичні моменти. Це не просто «поговорити», а працювати саме з мозком військового, щоб людина могла повернутися в стрій і виконувати бойові завдання. Це навченість командирів та побратимів для роботи за методами стабілізації.

— Ви пізніше зустрілися з ізраїльськими колегами вже в Брюсселі. Наскільки корисною була нова зустріч?

— Це була цікава співпраця, де ми підбивали підсумки нашої роботи, обговорювали результати застосування методик у реальних умовах. Я ділився досвідом їх впровадження в українських умовах, розповідав, що працює краще, а що потрібно адаптувати.

Водночас у Брюсселі були представники інших країн, які уважно слухали й аналізували наш досвід. Для багатьох було відкриттям, наскільки швидко українська армія інтегрує нові підходи. Ми говорили про те, як психологічне забезпечення впливає на бойову ефективність, і я помітив, що наші методи вже починають цікавити західних партнерів.

— Якою була реакція іноземних колег?

— Вони були «оху**вші»! Умовно кажучи, вони звикли сприймати Україну як країну, що воює, але не завжди усвідомлювали, наскільки глибоко ми працюємо з бойовим стресом. Вони задавали багато питань: як саме працює психологічна підтримка у підрозділах, які методи дають найкращий результат, як українські військові справляються з тривалими ротаціями та постійним навантаженням?

Дехто з них зізнався, що в їхніх країнах система психологічного супроводу військових має інший досвід, на відміну від психологів ЗСУ. Тобто у них є структура, є процедури, але немає такої гнучкості, як у нас. Українська армія в умовах ведення бойових дій змушена адаптуватися швидко, і саме це робить нас унікальними.

— Ви сказали, що саме в Брюсселі Вам зробили пропозицію, від якої складно відмовитися…

— Поки що не розкриватиму деталей. Це була серйозна пропозиція, яка відкриває багато можливостей. Поки я в лавах ЗСУ, реалізувати її не вийде. Тому питання на паузі. Зараз всі свої зусилля спрямовую на допомогу побратимам.

— Що Вас мотивує працювати з людьми? Адже це нелегко в умовах війни.

— Я «наркоман» своєї справи, розумієте? Чим більше людей, тим більше «ловлю кайф» від роботи. Я люблю працювати з людьми, спостерігати, як вони змінюються, як вони справляються з труднощами.

— Нещодавно Вас бачили на полігоні під час занять. Продовжуєте навчати військових?

— Так, це частина моєї роботи. Я працюю з особовим складом, навчаю, проводжу стабілізаційні сесії. Ми впроваджуємо різні підходи, щоб допомогти військовим зберігати бойову ефективність.

🎬 Відділення комунікацій 67 ОМБр

🕊Instagram📩Telegram 📱YouTube
😎 Facebook🥳TikTok 📱Twitter