Хто не може воювати, але хоче також наближувати Перемогу - приєднуйтеся до нашого дуже гарного проекту з Інтернет-атаки ординських негідників :)

Вже є вагомі результати, а з вами їх буде ще більше ;)

https://t.me/divan_uragan

Звернулася ініціативна група активістів з Німеччини.

Шукають чи має хтось співчуваючого протестам українців громадянина Німмечини, треба їм допомога.

stop.war.genocide@gmail.com

Льоша, після перемоги України у війні ти обов‘язково дізнаєшся правду і тобі буде соромно за твій нав‘язаний дорослими необдуманий вчинок - вітати загарбників, які йдуть убивати людей в іншу країну.

Але каструлю твоїй мамі вони так і не повернуть. Це у них в крові.

https://t.me/olvoitko

РЕМОНТ І ДОНОРСТВО ДРОНІВ

Компанія FlyTechnology допомогла нам забезпечити кілька груп крепких козаків дронами.

А ще безкоштовно ремонтує дрони для ЗСУ.

Пишіть якщо треба рятувати своїх підбитих «пташок», бо на всіх нових може не вистачити 😄

Ну і якщо розбили свою «пташку» — не викидайте. А віддайте їм, і, можливо, саме ваш дрон врятує дрон іншого підрозділу як донор.

⬇️⬇️⬇️

https://t.me/Fly_Support (пілоти підпишіться щоб не про..бати потім)

Наближається 90-ий день російсько-української війни, вирішив записати тут свої думки на цю дату, щоби було потім на згадку і, може, вони ще комусь виявляться цікавими 🙂

Найстрьомніше було на початку.

Виходячи з дому 24 лютого, думав, що скоро може статися останній бій, але не було думки його не дати. Хоча більше вірилося - якось вивеземо, вистоїмо і прорвемося. Вірилося у сили нашої великої країни та її чудової безстрашної нації. В перші дні це дуже додавало сил.

Повною фантасмагорією відчувалися бойові дії під Києвом, на Житомирській трасі. Квартал, у якому роками гуляв з дітьми, 15 хвилин від нього машиною, і вже танки, гармати, війна.

Було бажання за всяку ціну відкинути ворога від міста, яке за 20 років стало мені рідним. Від дуже мальовничого й затишного міста, з яким пов‘язано стільки гарних спогадів й важливих моментів у житті. Ну й дуже не хотілося, щоб якась смердюча свиня рилася в моїй квартирі, там усе тільки моє і моєї родини))) Для цього інколи йшли піхотою проти ворожої техніки й завдавали окупантам втрат. Повністю розумів ризик, але і розумів, для чого це треба.

Втечу окупантів з-під Києва відчув як першу перемогу. Зберегти позиції там в орди не залишалося жодних шансів. Наша артилерія зробила той напрям конвеєром смерті для вторжників у прямому сенсі. Бувало, що знаходили російську техніку, давали координати і її ставили в чергу на знищення, бо арта працювала ще по цілях, виявлених раніше, хоча арти було багато і працювала вона 24/7.

На початку квітня кілька годин зустрічі з дружиною і наймолодшою донькою вперше з 24 лютого та від’їзд східніше, підготовка до битви за Донбас, яка триває й досі.

І ситуація, принаймні, на нашому напрямі дуже багато в чому зараз повторюється з тодішньою ситуацією під Києвом. Перший наступ орди, зупинка просування ворога й початок спроб обережно контратакувати. Тільки впевненості і віри в кінцеву спроможність повністю виграти цю війну зараз набагато більше, ніж було 24 лютого 🙂 Ворог окопується, настрої - дойдьом до Львова за трі дня, вже далеко в минулому. Тепер намагаються хоч захопити всю Луганську область, хоч утримати Херсон. Але, даруйте за тавтологію, хер їм, а не Херсон)))

Наостанок кілька думок, яким я бачу майбутнє. 90 днів, на жаль, це далеко не кінець війни, навіть не половина. Буде ще багато жахливих сторінок, людських втрат і масштабних руйнувань. Але в кінці ми переможемо неодмінно. В деталях не знаю, якою буде ця перемога. Знаю лише, що такою її сприйматиме вся українська нація, по-іншому ми тепер уже просто не зупинимося 🙂

Вічна Слава полеглим героям! Ваші життя зберегли країну, яка буде навіки вільною та квітучою.

А живим - сил пошвидше завершити все це. Перелом скоро, треба збільшити оберти 😉

90 днів. Перенесіться у 24 лютого і подумайте про цей строк.

https://t.me/olvoitko

Моє включення в ефірі «5 каналу» про стан справ на фронті і подальші перспективи перебігу російсько-української війни.

https://t.me/olvoitko

Стаття про участь героїчного танкіста Дмитра Балабухи в російсько-українській війні.

Наша «Спілка ветеранів війни з Росією» довго боролася в судах за долю Дмитра, але вийшов на свободу він тільки, коли розпочалося повномасштабне вторгнення.

Дуже цікава стаття. Після перемоги про життя таких людей зніматимуть фільми.

https://t.me/olvoitko

http://che.cn.ua/index.php/all-news/item/7168-pozyvnyi-tankist-shchob-osvoity-abrams-meni-treba-try-dni?fbclid=IwAR2ksiE4OW5CgGCQxuEmrmYPmaU2WdoK_jI2RZj9yOSqoUqGwyhQtf1Hsb0

Прем'єра «Антиподів» з військовослужбовцем ЗСУ, лідером руху «Суспільство майбутнього» Євгеном Карасем — о 20:00! Приєднуйтесь:

https://youtu.be/XEnzMS69JU8

Зараз Росія на Донбасі розстрілює останні сентименти до ідеї «русского міра», які ще зберігалися у певної категорії людей в Україні.

В 2014-15-16 роках ватників тут було набагато більше. Зараз, звичайно не без окремих уродів, але переважна більшість населення повністю сприяє ЗСУ і просить одного - пошвидше вигнати російських окупантів з української землі.

Розмовляв про це з одним дядьком, який витягав уцілілі речі зі свого розбомбленого будинку. Типу, от раніше тут вам навіть подобалося лднр, а рашку взагалі майже обожнювали, а тепер усе змінилося, чому?

А він каже: раньше ми думалі, что россія за нас переживаєт, а тєпєрь увідєлі, что она хочєт нас всєх убіть.

https://t.me/olvoitko

Моє включення в ефірі «5 каналу» щодо ситуації на фронті.

https://t.me/olvoitko

​​Ця велика війна складається з різних етапів.
Впродовж місяця після широкомасштабного вторгнення ворог сидів під Києвом, і думалося, що така ситуація надовго й вибити його буде дуже складно.
А вже на початку квітня ми з козаками дивилися на колючку російсько-українського кордону, за яку втекло те величезне угрупування (на фото моя спина з карабіном 🙂).
Тож, коли зараз починає здаватися - битва за Донбас триватиме вічно, а потім нам ще й вибивати орду, й звільняти окуповані міста і села повільно та болісно, я згадую той етап цієї війни.
Не вірю, що після перелому, росіяни битимуться за кожен метр землі, не їхня ця земля, тут вони - непрохані гості, зайди, заволоки. Й орда сама чудово це знає та розуміє.
А перелом обов‘язково буде. Ситуація розвивається за українським планом, ворог не досяг жодної зі своїх стратегічних цілей й уже ніколи не досягне.
Київ за три дні - стало просто анекдотом. 🙂 А так на початок думали не лише росіяни, але й наші західні партнери.
Метою другого етапу наступу орди мало стати оточення всіх українських підрозділів на Лівобережжі. Клини від Ізюму й з кримського напряму повинні були відрізати всі наші сили ООС. Зараз же ось уже який день тримається героїчний Сєвєродонецьк, а на півдні просуваємося потроху не вони, а ми.
Тому все буде добре 😉
Російські неприкормлені пропагандисти просто виють - орда з величезними втратами бере один рубіж оборони, українські підрозділи відходять на підготовлений інший, й утилізація орків починається знову 🙂
Й сурмлять про те, що точно настане в якийсь момент. Російська армія втратить наступальний потенціал. Невідворотною є точка граничних втрат техніки й живої сили, після якої вигадувати якісь наступні етапи «спецоперації» вже стане неможливим навіть кремлівським безумцям й орда зупиниться.
А потім і побіжить.
Як вже втікала з Київщини, Чернігівщини і Сумщини.
Тому, зберігаймо спокій і планово знищуймо окупантів 🙂.
120 днів від широкомасштабного вторгнення величезної орди, яка наводила жах на всю Європу, а Україна - вільна, й такою і лишиться ;)

https://t.me/olvoitko

Моє включення в ефірі «5 каналу» щодо ситуації на фронті.

https://t.me/olvoitko

Поки є час між бойовими завданнями, трохи випереджаючи дату, напишу кілька своїх думок до 5 місяців після широкомасштабного вторгнення орди.

Вже очевидно, що окупанти зазнали поразок у двох стратегічних операціях.

Під час першої було оголошено намір взяти Київ й змінити владу в Україні. В результаті, розбитим виявилося не лише величезне угрупування ворога, яке безпосередньо наступало на столицю, а й наступні ешелони цієї операції в Чернігівській і Сумській областях. Рятувалися втечею. Самі російські військові у своїх блогах називають підсумок першого етапу «бєг к граніце» 🙂

Перед початком другої, «битви за Донбас», ворогом заявлялася ціль оточити всі лівобережні сили ЗСУ одночасними наступами від Ізюму на південь, і від Гуляйполя на північ. Отримавши потужну відсіч уже в квітні, орда зосередилася на наступі по невеликому, в масштабах всього театру бойових дій, напрямі Сєвєродонецька-Лисичанська. Навіть у такому, дуже урізаному форматі, виконати головну ціль з оточення підрозділів ЗСУ в тому районі окупанти не змогли.

Зараз росіяни перегруповуються і намагаються зрозуміти, що їм робити далі. Наступальний потенціал перебуває на останньому видиху. По всій РФ в екстреному порядку намагаються сформувати «добровольчєскіє батальйони» від місцевої влади. Окупанти, які вже повоювали в Україні, і яким вдалося втекти назад на болота, пишуть, що йти в такі підрозділі можуть «одні лохі». Нової техніки немає, середній командний склад орди вибитий дуже сильно. Сформувати нові боєздатні частини в таких умовах надзвичайно складно. Можна сформувати лише батальйони гарматного м‘яса, й до самих мокшів це потроху починає доходити.

В цей час ЗСУ завдають ударів у глибину, знищуючи склади з боєкомплектом, штаби і шляхи логістики ворога. Де дозволяє ситуація, переходять до звільнення населених пунктів й покращення власних позицій.

Орда досі велика й потужна. Але якщо в березні ми всіма силами відбивалися від звіра, намагаючись вижити під час його раптового стрибка, то за ці місяці нам вдалося завдати йому кількох серйозних ран. Зараз звір зачаївся, ще ричить і скалить свої ікла, проте відчуває, що з ролі мисливця з кожним тижнем потроху переходить у роль здобичі. Крізь рани витікає сила звіра, червоні прапорці навколо нього починають зближуватися. Він ще буде битися, бо розуміє, що просто так піти йому вже не дадуть. Ще завдасть нам багато горя, втрат і руйнувань.

Але звір має бути вбитим, щоби, зализавши рани, не повернутися потім.

І у нас вистачить сил це зробити.

https://t.me/olvoitko

- Чи думав я, що росіянам не вдасться зайти у Київ?
- Ні, не думав, але робив усе, щоби не зайшли.

- Чи думав я, що за місяць нам вдасться розбити орду в Київській, Чернігівській і Сумській областях?
- Ні, не думав, але викладався, щоби це стало дійсністю.

- Чи думав я, що окупанти не матимуть успіху у битві за Донбас?
- Ні, не думав, але працював для цієї мети.

- Чи думаю я, що нам вдасться швидко звільнити захоплені території?
- Ні, не думаю, але докладаю зусиль, щоби наблизити цей час хоч на трохи.

Роби, що можеш, і перемоги прийдуть 😉

5 місяців від широкомасштабного вторгнення Росії. Боротьба за існування Української Нації триває.

https://t.me/olvoitko

Те, що ми зараз робимо з російською армією, схоже на спилювання великого дерева.

Коли пила врізається в нього і робить перші рухи, для дерева, ніби, і не відчутно загалом. Воно таке ж велике, і так само міцно продовжує стояти в землі.

Далі теж не особливо помітно, що це величезне дерево колись впаде. Воно потріскує, стікає соками, але лише з останніми рухами пили починає різко хилитися і падає. Й це падіння вже не зупинити.

Так, ми не могли і не можемо зараз, кількома масованими різкими ударами розбити орду, як не можна зрубати велике дерево кількома ударами сокири. Але дуже добре робимо невеликі, проте методичні рухи пили. Правильно вибрано напрям руху. Кожна перебита артерія комунікацій, кожен склад, кожна стоянка техніки чи аеродром, навіть кожна окрема знищена ворожа одиниця поступово, проте невпинно, наближають нас до падіння армії окупантів.

Звичайно, навіть при достатній кількості критичних ударів, орда впаде не за один день, та процес цей уже не буде довгим, у порівнянні зі всією війною.

А головне, що процес падіння ворог уже не зможе зупинити 😉

https://t.me/olvoitko

Публікував періодично пости до круглих дат широкомасштабного вторгнення російської орди в Україну.

А тепер півроку пройшло і аналізувати то нічого 🙂

Широкомасштабний наступ «фтарой армії міра» звівся до взяття байраку, яруги, дерева край села і підступу до підступів.

Усе це з величезними втратами окупантів, і завданням вогневого ураження збоку ЗСУ 24/7.

Давайте ваньки, ще трохи побийтеся в наступальних піррових конвульсіях.

А що буде вже незабаром, ви ніколи не забудете 😉

Головне, на цьому етапі нам уже точно не розслаблятися, брати і сестри.

Працюймо, колос захитався, з нього повсюди сиплеться глина.

https://t.me/olvoitko

Вчора вночі у Вирій відійшов Великий Воїн, надзвичайно смілива, дієва і разом з тим добра людина, мій друг «Тенгрі».

Познайомилися у 2014-ому, і з того часу «Тенгрі», фактично, не покидав фронт. Безліч відчайдушних та ефективних операцій, про які ми дізнавалися з новин, на його рахунку. Тому справжнє ім‘я «Тенгрі» не можна розкривати навіть після загибелі.

Смертельне поранення отримав у переддень наступу, готуючи його. Шансів на життя практично не було, ми всі вірили в чудо, «Тенгрі» кілька днів боровся в лікарні, не повертаючись до свідомості, але Бог вирішив, що такий Воїн тепер потрібен йому на небі.

Горджуся дружбою, мав Честь останнім часом з ним попрацювати. Тепер продовжуємо той шлях, який підготував нам «Тенгрі», віддавши за це своє життя. І йдемо ним гідно.

Прийдіть попрощатися з Великим Воїном.

Субота, 3 вересня, Київ, 12:00 Михайлівський собор, 14:00 Байковий цвинтар, крематорій, спецзала.

Вічна Слава і Вічна Пам‘ять Герою!

https://t.me/olvoitko