Дев’ять років тому, коли спалахнули бої на Грушевського, Українська Нація розпочала черговий етап боротьби за справжню Незалежність і, як виявилося, за саме право існувати.

Програли б тоді, і російська орда досить швидко затягнула би нас у «союзну державу» без жодних прав, окрім як право знову бути німими рабами безкрайньої жорстокої імперії.

Наша відчайдушна боротьба впродовж цих років змушувала Кремль все відкритіше оголяти свою сутність аж до широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022-го.

Тепер уже все ясно - або ми, або вони, всі сили відкрито кинуті в останню битву. Йде фінальна сутичка цієї епохи.

Наш священний обов‘язок перед нащадками - завершити її Перемогою.

https://t.me/olvoitko

Ми прийдемо вночі.
У нас уже будуть їхні координати.
Крайній раз перевіримо все.
Подивимося мовчки в темряву.
Ну що, почали? Так, почали.
І десь почне вибухати, імовірно горіти, швидше за все, там хтось помре.
І ми не втомимося, і у нас не закінчиться боєприпас.
Працюємо до Перемоги.
А, можливо, й трохи довше.

https://t.me/olvoitko

Прорекламую канал друга :)

Кому подобаються цікаві відоси з мавіків, підписуйтеся, дуже вправний пілот з великим послужним списком знайденої та знищеної російської техніки - «Шпак».

Ультрас «Динамо» Київ. Громадський активіст.

Коротше, раджу ;)

https://t.me/dshpack

Моє сьогоднішнє включення на «Радіо НВ» про ситуацію на фронті.

https://youtu.be/HsEZdL123xY

https://t.me/olvoitko

Чи буде великий наступ росіян до 24 лютого 2023-го?

Почати треба з того, що він і не зупинявся з 24 лютого 2022-го. Були етапи, де ми успішно звільняли окуповані території, але ворог ні на день не припиняв бойових дій і тиснув на тих ділянках, на яких міг.

Якщо ж ми говоримо про якусь надпотужну атаку набагато значнішими силами, то орда й так кинула на війну всі свої найбільш боєздатні підрозділи.

Але готовими треба бути до всього. Після широкомасштабного вторгнення це мав зрозуміти кожен українець.

Хто може тримати в руках зброю - бути готовим воювати з російськими окупантами, хто ні - працювати на Перемогу.

А Збройні Сили били орду в Мар‘їнці і під Києвом, на Сумщині й Херсонщині, у Вугледарі й на Харківщині.

За Збройні Сили точно можу сказати, що знищуватимемо ворога всіма наявними засобами у будь-якій точці нашої країни, якою б кількістю він не попер.

Орда за цей рік нас уже багато чим лякала, але Українська Нація виявилася не з лякливих 😉

Тому хай намагаються наступати, але повернення синьо-жовтого стягу до Луганська й Донецька, Сімферополя й Севастополя це вже не зупинить 🇺🇦

https://t.me/olvoitko

Поговорили в ефірі «5 каналу» про оборону і майбутній контрнаступ.

https://youtu.be/QK2zoxe6VGk

https://t.me/olvoitko

Мій коментар щодо можливості масованого авіанальоту російських окупантів і його наслідків в ефірі «Апостроф TV».

https://youtu.be/T_0lwfWU64M

20 лютого 2014-го року ми завдали першої поразки російській імперії в цій національно-визвольній війні.

Тоді орда намагалася придушити повстання руками місцевих сатрапів. Вони були розбиті й змушені втікати до Москви.

Але імперії такого не пробачають, успішне повстання - смертельна рана для них, тому далі пішли окупація Криму, вторгнення на Донбас й, зрештою, широкомасштабна атака 24 лютого 2022-го.

Орда може лякати, обманювати, навіть підлещуватися, але ніколи не змириться з поразкою і не відпустить просто так.

Єдиний наш вихід у цій довгій війні - припинити існування самої імперії, запустити всередині неї такі процеси, які призведуть до розпаду й краху теперішнього устрою.

Тільки її руїни можуть стати міцним фундаментом для постання Української Мрії.

https://t.me/olvoitko

Огляди зброї та ще багато цікавого від мого друга.

До широкомасштабного вторгнення мав тир у Борисполі, зараз воює, тому на питанні знається достеменно :)

Раджу, підписуйтеся ;)

https://t.me/na_kurorti_prime

Пару місяців тому сказав дружині: коли скидав цю світлину ввечері 24 лютого 2022-го, думав, скоро відбудеться останній в моєму житті бій.

Вона відповіла, що розуміла.

В цьому й поліг головний прорахунок російської орди. Українці, від Мар‘їнки до Києва, від Сум до острова Зміїний, коли покинув весь світ, перед широкомасштабним вторгненням з усіх напрямків «второй арміі міра», обрали останній бій, а не капітуляцію.

І якось усе так пішло, що бій став останнім уже для ста п‘ятдесяти тисяч окупантів, їхнього крейсера «Москва», кількох стратегічних бомбардувальників та планів захоплення всієї України.

Вічна Слава Полеглим Воїнам!

Сил і наснаги живим.

Тих, хто готовий битися до кінця, але не прийняти поразку, перемогти неможливо.

https://t.me/olvoitko

Моє включення в ефірі «5 каналу» щодо ситуації на фронті.

https://youtu.be/JcJaVNzGqgk

https://t.me/olvoitko

У 2014-ому настав той момент, коли російська орда за допомогою військової сили спробувала розвернути шлях розвитку нашої країни, знову затягнути в морок дикої імперії.

Ми бачили, як перестають діяти міжнародні угоди, закони, меморандуми, як світова система безпеки розсипається, коли стикається не з дипломатичними переговороми, а з відкритою агресією.

Щоби протистояти цьому на той час уже не було іншого виходу, крім брати в руки зброю і битися з навалою. І українці взяли її.

Привілегії зустріти ворога зі зброєю в минулому були позбавлені багато поколінь наших предків. Вони були змушені помирати на розстрілах, від Голодоморів, у концтаборах.

Ми таку привілегію зараз маємо. І зброя стає все кращою, і її все більше. Не можу й згадати, коли востаннє у нас був подібний шанс на вичерпну Перемогу.

Зі святом усіх, хто відповів ударом на удар.

З Днем добровольця, друзі!

https://t.me/olvoitko

Моє включення в ефірі «Апостроф TV» щодо ситуації на фронті.

https://youtu.be/FKOQsyMtxvw

https://t.me/olvoitko

​​Рік тому у цей день багато в кого з нашого підрозділу стався другий День народження.

Ми базувалися в Неграшах й з сусідньої Бузової прийшла інформація, що кілька російських коробок їздять туди-сюди по Житомирській трасі, в бік Києва і назад на БРСМ в сторону Мотижина.

Такого нахабства ми стерпіти не могли й було вирішено зробити засаду силами дюжини козаків. За початковим планом, нас мали підтримати танк і Стугна на пікапі з інших підрозділів, проте на полі бою вони так і не з‘явилися 😀

Хтось, у тому числі і я, ліг під самою трасою, хтось став за зупинкою, інші розподілилися в будинку і провулках з нашого боку траси. Озброєння - нлави й сьомі рпг.

Детально описувати сам бій не буду, проте російський танк у кількох метрах від тебе і вогонь п‘яти коробок у твій бік - це найбільш оригінальні спогади для мене після широкомасштабного вторгнення 🙂

Підсумком стало виведення з ладу одного ординського танку і поранення мого двоюрідного брата Богдана, якому з плеча вирвало добрячий шмат м‘яса. Коробка залишилася на трасі, а Бодя вилікувався й досі служить з нами, тому розмін виявився дуже навіть незлим 😀

На фото - світлина приблизно тих днів. Лежали на полі за Неграшами, дивилися, чи не підходять російські окупанти з Мотижина.

Як добре, що зараз ті бої під самим Києвом здаються чимось з царини фантастики.

Столиця вистояла, вистоїть і вся Україна.

https://t.me/olvoitko

Про контрнаступ.

Головне, що треба знати - він неодмінно відбудеться 🙂

Коли і де? Як завжди - в найбільш неочікуваний для російської орди час, у найвразливішому для окупантів місці.

Коли брав участь у контрнаступі на півночі правобережжя Херсонщини в кінці минулого літа, основні резерви для нього прибули на першу лінію впродовж двох днів перед початком. До того орда там була спокійною, думала, має перевагу.

І це не буде останній наш наступ цієї війни. Будуть ще і ще. Нам потрібно звільнити дуже значну територію, швидко не вийде. Ворог ще чисельний і потужний. Але ми неодмінно розіб‘ємо його, скільки б на це не пішло часу і сил.

Тому готуймося 😉

Бійці знають, що робити. Всі інші - допомагаймо Силам оборони України, зараз це надзвичайно важливо.

Російські окупанти ще намагаються лізти вперед на Луганщині, в Бахмуті, Авдіївці, Мар‘їнці, поблизу Вугледара.

Але вже тремтять, уже потроху видихаються, вже передчувають наш удар.

Саме від злагодженості і особистого внеску кожного з нас залежатиме наскільки він вийде потужним.

https://t.me/olvoitko

24 лютого 2022-го російська орда думала, що прийшла по легку поживу, що візьме нас сонних у ліжках, оточить наші міста й змусить капітулювати.

А ми вже знали, як воно буде. Знали де схованки стволів, СВП і БК. Ми знали, де перехрестя, де повороти, де інші зручні місця для засідок, як рвати колонам глотку і животи.

Мали місця збору, і навіть резервні місця збору 🙂

Мали місця де пересидіти, і місця з яких нападати.

Тепер набагато легше, є фронт, є резерви, є загальний задум.

Кожен з нас знає свою роль і готовий на все.

На все, щоби перемогти, й за нашими спинами на півдні й на сході нарешті запанував мир, мир цілісної, соборної, єдиної України.

https://t.me/olvoitko

Так смішать спроби російських пропагандистів посіяти в нас сумнів у командуванні.

Командуванню ми довіряємо, вже неодноразово переконувалися, що терпимо в обороні не дарма, після оборони нас зустрічали радісні мешканці звільнених територій, за це неймовірне відчуття, можна й потерпіти якийсь час в обороні.

Але головне, що не розуміють російські пропагандисти, якби наші війська повністю втратили зв‘язок з командуванням, або якби нашим військам раптом був би відданий наказ припинити спротив, кожна бригада, кожен батальйон, кожна рота, кожний взвод, кожне відділення і кожний окремий боєць вбивав би російських окупантів настільки довго, скільки б йому вистачило боєкомплекта, міцності рук і життя.

Тримаємося, чекаємо, буде загальна готовність, буде наказ, нічого не пошкодуємо за шанс знову побачити наших щасливих людей на ще одних звільнених від ординської зарази територіях ❤

https://t.me/olvoitko

Знав Антона.

Чудовий був Козак.

До широкомасштабного вторгнення брав активну участь в діяльності нашої «Спілки ветеранів війни з Росією», зробив багато гарних справ.

А на війну пішов ще в 2014-ому.

Підпишіть і поширте, будь ласка.

Вічна Слава і Вічна Пам‘ять Герою!

https://petition.president.gov.ua/petition/190172

​​Друзі, трохи про такий очікуваний контрнаступ 🙂

Підготовка до нього триває, він обов‘язково розпочнеться, адже нам потрібно звільняти всі окуповані території в кордонах 1991 року і наших людей на них. Але не треба тиснути, аналізувати цитати, хто коли сказав, де ми будемо в цей час, і підганяти події. Думаю, в жодного українця не залишилося сумнівів у професіоналізмі вищого військового керівництва, а професіонали мають керуватися виключно ситуацією на полі бою й ухвалювати відповідні доцільні рішення. Це життя наших бійців.

Коли підрозділи підуть вперед, не слід очікувати, що через кілька днів ми будемо в Севастополі, Луганську чи Донецьку. Згадайте кампанії зі звільнення правобережжя Херсонщини й Харківської області, вони були тривалими, розтягнутими в часі на місяці. Тут головне результат і результат був гарним, маємо зробити все, щоб він був гарним і цього разу.

Російські окупанти відразу ж вкидатимуть тонни пропагандистських повідомлень, що контрнаступ захлинувся, вони всіх розбили, в нас нічого не вийшло і зараз вони ще всім покажуть, маємо не вестися на це й зберігати спокій та високий моральний дух у суспільстві.

Для ілюстрації даю скрін з російського тг-каналу, як вони писали про початок контрнаступу на півночі Херсонщини в кінці літа минулого року, де діяв мій підрозділ. Всі ми добре пам’ятаємо, чим він в результаті скінчився для окупантів 😀

Ну а поки ще є час підтримати бійців донатом, щось їм привезти чи посприяти майбутньому звільненню територій іншим чином.

Успіх майбутньої великої справи залежить від кожного з нас.

Тож гуртуймося і вперед 😉

https://t.me/olvoitko