А тепер - поляки здорової людини! Оце висипали 2 тонни лайна (буквально) під ворота вілли, де мешкає російський посол. Надіє є🤝

Перший в історії України Оскар - за фільм «20 днів у Маріуполі».

Я думаю та сцена ще ніколи не чула такої промови як у Мстислава Чернова.

👩‍💻Люди, які працюють віддалено, мають роботу - але не кар’єру.

Ця фраза мене спершу обурила, і не виходила в мене з голови вже кілька днів поспіль. Але як би мені не хотілось це визнавати, робота в офісі таки має свої переваги в плані вашої видимості як професіонала.

Бо складник, який необхідний для кар’єрного зросту, це хороші взаємозв’язки з колегами і ключовими стейкхолдерами, за якими кінцеве слово. Коли працюєш віддалено, то:

➡️ дуже бракує комунікації віч-на-віч, встановлення контакту;

➡️ рішення приймаються повільніше, ніж коли в офісі підходиш до столу колеги і ви за пару хв все перетерли;

➡️ треба прикладати більше зусиль, аби робота була видима.

Про дівоче і робоче⬇️

❓Що ж робити, аби не опинитись на узбіччі кар’єрного життя в корпорації?

➡️ влаштовувати більше дзвінків 1-на-1, аби ближче знайомитись з колегами, також з тими, які поза вашою командою/організацією. До речі, віддалена робота в маленьких групах найефективніша;

➡️ якщо є змога - їздити у відрядження, хоча б трохи показуватись в офісі, влаштовувати збіговиська;

➡️ покращувати свою документацію та асинхронну комунікацію - листи, чати, залишати коментарі в документах;

➡️ робити воркшопи та презентації, де показувати свою роботу, якісь нові процеси чи best практики;

➡️ багатьох дратує small talk на початку зідзвонів, але це ваша дуже необхідна “змазка”;

➡️ ну і за можливості завжди світити личком в камеру і задавати питання - аби вас було видно і чути, впізнаваність то гарно.

Робота віддалено це реально дуже класно в плані можливостей. Це дає гнучкість, свободу і досвід, який важко було б здобути у рідному місті, наприклад. Але виключити камеру і сидіти тишком нишком це одразу цвях у свій кар’єрний зріст.

⬆️Котусі, раптом треба на чомусь зупинитись детальніше з пунктів вище, дайте знати - зроблю вам шпаргалки🐰

Допис про віддалену комунікацію так вам відізвався, що я вирішила його запостити і на лінкедін також.

Йой. Він доволі завірусився, і я отримала трохи негативу😅 Бо люди вперто переконані, що просто хорошої роботи достатньо і торгують обличчям лише такі нероби, як я.

Тим часом людям, які просто класно виконують свою роботу, не підіймають зп по 2-3 роки (дані взяла з вибірки людей, які були в мене на консультації).

Не буду нікого переконувати, а краще я вам підготую допис про small talk✨ Після роботи. Коли доторгую🤣

👜Продайте сумку людям!👜

На Hermes подали в суд в США за нечесні бізнес практики.😳

Під цими практиками мається на увазі «Hermes Game» як її охрестили в соцмережі. Річ в тім, що культові сумки бренду Kelly i Birkin неможливо прийти і просто купити в бутіку. Для того у покупця має бути хороша історія покупок та хороші стосунки з конкретним продавцем-консультантам.

Модниці в погоні за сумками скуповують ермесівській посуд та взуття, аби консультант змилувався і виніс сумку (яка ще й може бути не в тому розмірі чи кольорі).

Так, ви правильно почули - аби купити сумку, яка, увага, і так коштує поза 10 тисяч долярів, ви маєте потратити перед тим стільки ж) Хоча, з того що я чула - така дурна ситуація хіба в США і Дубаях. Європейські бутики більш лояльні, плюс там можна записатись в чергу на сумку - так як вони виготовляються вручну. ⬇️

⬆️В чому ж причина такої практики?

Через підвищений попит бренд намагається контролювати так званих баєрів, і надавати пріорітет “підтвердженим” і давнім покупцям. Так як сумка Ерме, навідміну від машини з автосалону, тільки підіймається в ціні після того, як покидає магазин.

Але за словами СЕО Акселя Дюма нікому покупки не нав’язують, але продавці справді мають право вето - і не винести сумку, якщо є підозра щодо намірів покупця (це баєр, який одразу перепродасть).

Цікаво, чи ця судова справа стане прецедентом і чи простим смертним знову стане легше придбати омріяну сумку після продажу нирки:)

Small talk - це коротка неформальна розмова про тривіальні речі на кшталт погоди, яку зазвичай ведуть у компанії малознайомих людей або ж аби розтопити кригу на початку зідзвонів/зустрічей. Це як прогріти машину перед стартом:)

Втім, в робочому середовищі це величезне яблуко розбрату. Бо хоча після ковідних часів кількість неформальних інтеракцій між колегами зменшилась, і small talk дуже рятує, багатьох “розмови ні про що” дратують і відволікають від роботи. Особливо якщо це вже якийсь 7й дзвінок підряд.

Гортайте вниз, ділюсь порадами, як правильно смол токати⬇️

Про дівоче і робоче💫