Forwarded from Єлісєйські поля
Кримська платформа: які ризики і що робити?
Деокупація Криму – ключовий пріоритет державної політики. Проведення 23 серпня саміту Кримської платформи відповідає цій меті й має важливе значення як для мобілізації міжнародної підтримки й солідарності, так і визначення подальшої стратегії дій. За всією помпезністю підготовки форуму українська влада разом із перевагами має чітко усвідомлювати й ризики.
Як їм запобігти?
- Саміт Кримської платформи не розпочинає, а продовжує зусилля з деокупації Криму. Юридичні рамки для цієї роботи були фактично закладені з ухваленням резолюції 68/262 ГА ООН від 27.03.2014, яка засвідчила, що Крим – це Україна. Ця ініціатива почала відлік прийняттю доброго десятку резолюцій та рішень і ГА ООН, і РЄ, і Європарламенту, і ПА НАТО, і ПАРЄ про деокупацію й демілітаризацію Криму. Включно з історичною Декларацією Помпео. У Кремлі раді були б обнулити все це. Тим більше руками Києва, з якого продовжують говорити «повернемо Крим у міжнародний порядок денний» і «до Зеленського ніхто про Крим не говорив і нічого не робилося». Час міняти методички.
- Рівень представництва на Кримській платформі справа не другорядна. Взірцевою була б цифра 100, адже саме стільки країн проголосували за згадану резолюцію ГА ООН на підтримку України. І саме ця кількість мала б залишатися «золотим орієнтиром». Хоча важлива не лише кількість, а і якість. Навряд чи можна буде говорити про успіх саміту Кримської платформи, якщо в ній не візьмуть участь високі представники ООН, ОБСЄ, Верховного комісара ООН з прав людини та ключових партнерів, включно з Туреччиною та всіх держав-членів ЄС.
- Заключний документ Кримської платформи не може бути менш амбітним за змістом, ніж резолюції ООН. Вихолощена й беззуба Хартія в Києві стала б «автоголом» у власні ворота. Натомість, революційна мова документа була б важливою основою для майбутніх амбітних резолюцій у рамках інших міжнародних форумів. Маркером має бути наявність положення про готовність партнерів до посилення санкцій проти РФ, у т.ч. російських компаній, які використовують незаконно побудований Керченський міст чи формулювання про забезпечення ефективності існуючих санкцій.
- Варто запобігти ризику замкнути тему деокупації Криму лише на бренд Київської платформи. Звільнення півострова – саме в інтернаціоналізації, а не локалізації. Як і в масштабному задіянні міжнародного права і ключових організацій, судових інстанцій, правозахисних організацій тощо. Важливо було б після Київського сегменту вивести питання деокупації Криму й на платформу ООН з амбіцією проведення заходу високого рівня (звичайно це потребуватиме надзусиль і часу). Це був би ефективний шлях розширити географію підтримки, передусім за рахунок країн Латинської Америки, Азії, Африки.
- Фінальний документ Київського саміту не має підміняти існуючі рішення ООН, інших міжнародних організацій. Очевидно, що політико-юридичне значення резолюції ГА ООН набагато вагоміше за текст будь-якої хартії. Нагадаю, що саме завдяки посиланню на резолюцію ГА ООН 68/262 від 27.03.2014 Україні вдалося відстояти в рамках УЄФА контури карти України разом із Кримом на формі національної збірної з футболу. Важливо й те, що відповідно до резолюцій ГА ООН Генсек ООН готує щорічні доповіді щодо їх імплементації й ситуації навколо Криму.
І насамкінець: саміт Кримської платформи не має стати заходом лише для внутрішньої аудиторії чи інструментом підвищення політичних рейтингів. Пригадується як колись, за інших президентів, у т.ч. у часи Януковича теж скликалися пафосні форуми (приклад Ялтинський саміт глав держав ЦСЄ) як спосіб відновити втрачену міжнародну легітимність, продемонструвати гостинність для іноземців, а для українського виборця - “впливовість” першої фігури держави у світі. Мало хто задумувався над тим, з якими почуттями гості поїдуть з України. Хочеться вірити, що цього разу все не так, і на Банковій розуміють ризики: наші партнери не мають поїхати з розумінням того, що вони взяли участь в одноразовому дійстві та спостерігали за “шоу одного актора”. Зміст має переважати форму.
Деокупація Криму – ключовий пріоритет державної політики. Проведення 23 серпня саміту Кримської платформи відповідає цій меті й має важливе значення як для мобілізації міжнародної підтримки й солідарності, так і визначення подальшої стратегії дій. За всією помпезністю підготовки форуму українська влада разом із перевагами має чітко усвідомлювати й ризики.
Як їм запобігти?
- Саміт Кримської платформи не розпочинає, а продовжує зусилля з деокупації Криму. Юридичні рамки для цієї роботи були фактично закладені з ухваленням резолюції 68/262 ГА ООН від 27.03.2014, яка засвідчила, що Крим – це Україна. Ця ініціатива почала відлік прийняттю доброго десятку резолюцій та рішень і ГА ООН, і РЄ, і Європарламенту, і ПА НАТО, і ПАРЄ про деокупацію й демілітаризацію Криму. Включно з історичною Декларацією Помпео. У Кремлі раді були б обнулити все це. Тим більше руками Києва, з якого продовжують говорити «повернемо Крим у міжнародний порядок денний» і «до Зеленського ніхто про Крим не говорив і нічого не робилося». Час міняти методички.
- Рівень представництва на Кримській платформі справа не другорядна. Взірцевою була б цифра 100, адже саме стільки країн проголосували за згадану резолюцію ГА ООН на підтримку України. І саме ця кількість мала б залишатися «золотим орієнтиром». Хоча важлива не лише кількість, а і якість. Навряд чи можна буде говорити про успіх саміту Кримської платформи, якщо в ній не візьмуть участь високі представники ООН, ОБСЄ, Верховного комісара ООН з прав людини та ключових партнерів, включно з Туреччиною та всіх держав-членів ЄС.
- Заключний документ Кримської платформи не може бути менш амбітним за змістом, ніж резолюції ООН. Вихолощена й беззуба Хартія в Києві стала б «автоголом» у власні ворота. Натомість, революційна мова документа була б важливою основою для майбутніх амбітних резолюцій у рамках інших міжнародних форумів. Маркером має бути наявність положення про готовність партнерів до посилення санкцій проти РФ, у т.ч. російських компаній, які використовують незаконно побудований Керченський міст чи формулювання про забезпечення ефективності існуючих санкцій.
- Варто запобігти ризику замкнути тему деокупації Криму лише на бренд Київської платформи. Звільнення півострова – саме в інтернаціоналізації, а не локалізації. Як і в масштабному задіянні міжнародного права і ключових організацій, судових інстанцій, правозахисних організацій тощо. Важливо було б після Київського сегменту вивести питання деокупації Криму й на платформу ООН з амбіцією проведення заходу високого рівня (звичайно це потребуватиме надзусиль і часу). Це був би ефективний шлях розширити географію підтримки, передусім за рахунок країн Латинської Америки, Азії, Африки.
- Фінальний документ Київського саміту не має підміняти існуючі рішення ООН, інших міжнародних організацій. Очевидно, що політико-юридичне значення резолюції ГА ООН набагато вагоміше за текст будь-якої хартії. Нагадаю, що саме завдяки посиланню на резолюцію ГА ООН 68/262 від 27.03.2014 Україні вдалося відстояти в рамках УЄФА контури карти України разом із Кримом на формі національної збірної з футболу. Важливо й те, що відповідно до резолюцій ГА ООН Генсек ООН готує щорічні доповіді щодо їх імплементації й ситуації навколо Криму.
І насамкінець: саміт Кримської платформи не має стати заходом лише для внутрішньої аудиторії чи інструментом підвищення політичних рейтингів. Пригадується як колись, за інших президентів, у т.ч. у часи Януковича теж скликалися пафосні форуми (приклад Ялтинський саміт глав держав ЦСЄ) як спосіб відновити втрачену міжнародну легітимність, продемонструвати гостинність для іноземців, а для українського виборця - “впливовість” першої фігури держави у світі. Мало хто задумувався над тим, з якими почуттями гості поїдуть з України. Хочеться вірити, що цього разу все не так, і на Банковій розуміють ризики: наші партнери не мають поїхати з розумінням того, що вони взяли участь в одноразовому дійстві та спостерігали за “шоу одного актора”. Зміст має переважати форму.
🧑🎨 Подільськ — третя культурна столиця України
🛤 Саме з такими плакатами сьогодні біля шостої ранку учні та викладачі Гончаренко центру у Подільську на місцевому вокзалі зустрічали «ГогольTRAIN». Це мобільний культурний форум, який проходить прямо на арт-потязі та поєднує у собі 6 фестивалів. Перформанси та виступи відбуваються там під час поїздки з Києва до Одеси, а самі вагони оформлені художниками з усієї країни.
🙌 Всі давно переконалися, що культура та велике мистецтво має об'єднувати не лише мегаполіси, а й маленькі міста. Радий, що ми у Гончаренко центрі просуваємо цю ідею та закликаємо приєднуватися до нас відомі українські проекти. Дійсно, тільки спільно ми зможемо розвивати нашу країну та рухатися вперед.
🚆Тому сподіваюся, що наступного року у розкладі зупинок «ГогольTRAIN» обов'язково з'явиться Подільськ!
🛤 Саме з такими плакатами сьогодні біля шостої ранку учні та викладачі Гончаренко центру у Подільську на місцевому вокзалі зустрічали «ГогольTRAIN». Це мобільний культурний форум, який проходить прямо на арт-потязі та поєднує у собі 6 фестивалів. Перформанси та виступи відбуваються там під час поїздки з Києва до Одеси, а самі вагони оформлені художниками з усієї країни.
🙌 Всі давно переконалися, що культура та велике мистецтво має об'єднувати не лише мегаполіси, а й маленькі міста. Радий, що ми у Гончаренко центрі просуваємо цю ідею та закликаємо приєднуватися до нас відомі українські проекти. Дійсно, тільки спільно ми зможемо розвивати нашу країну та рухатися вперед.
🚆Тому сподіваюся, що наступного року у розкладі зупинок «ГогольTRAIN» обов'язково з'явиться Подільськ!
Музей Ройтбурда
Андрей Федорив поддержал нашу инициативу присвоить Одесскому художественному музею имя Александра Ройтбурда и выпустил очень трогательное видео про то, каким был Саша, как он любил свое дело и как никогда не опускал руки. Обязательно посмотрите: https://youtu.be/ICFK-S0kz_g
Вечная память 🙏🏼
Андрей Федорив поддержал нашу инициативу присвоить Одесскому художественному музею имя Александра Ройтбурда и выпустил очень трогательное видео про то, каким был Саша, как он любил свое дело и как никогда не опускал руки. Обязательно посмотрите: https://youtu.be/ICFK-S0kz_g
Вечная память 🙏🏼
YouTube
ПАМЯТИ АЛЕКСАНДРА РОЙТБУРДА | АРХИВ FEDORIV VLOG
Одесский художественный музей должен носить имя Александра Ройтбурда. А ещё он должен стать в 3-5 раз больше. Это лучшее, что может быть сделано в память о нем. Это правильно. Так должно быть.
В архивах FEDORIV VLOG было совсем мало видео с Сашей. Мы смонтировали…
В архивах FEDORIV VLOG было совсем мало видео с Сашей. Мы смонтировали…
Forwarded from Українська правда
🇦🇫 В Афганістані таліби проводять наступ на столицю Кабул з усіх напрямків, афганський уряд заявив про "мирний перехід влади"
З Днем археолога! 🎉
15 серпня в Україні відзначають День археолога. Вітаю всіх причетних зі святом! Ваша робота дуже важлива, адже без минулого у всіх нас не може бути майбутнього. І ваші знахідки бувають на вагу золота не лише у буквальному сенсі, а й для розуміння становлення всієї країни.
Я неодноразово бував на археологічних розкопках. Цілий день ми проводили на палючому сонці, і зрештою навіть знаходили досить цінні речі. Ви уявити собі не можете, які це неймовірні відчуття – доторкнутися до історії.
Тож бажаю усім археологам побільше важливих відкриттів та результативних експедицій. Дякуємо вам за вашу працю!
15 серпня в Україні відзначають День археолога. Вітаю всіх причетних зі святом! Ваша робота дуже важлива, адже без минулого у всіх нас не може бути майбутнього. І ваші знахідки бувають на вагу золота не лише у буквальному сенсі, а й для розуміння становлення всієї країни.
Я неодноразово бував на археологічних розкопках. Цілий день ми проводили на палючому сонці, і зрештою навіть знаходили досить цінні речі. Ви уявити собі не можете, які це неймовірні відчуття – доторкнутися до історії.
Тож бажаю усім археологам побільше важливих відкриттів та результативних експедицій. Дякуємо вам за вашу працю!
Forwarded from Думська – новини Одеси та України
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🇦🇫В сеть попало видео, как тысячи афганцев в аэропорту Кабула пытаются покинуть страну до полного установления диктатуры. Люди буквально штурмуют самолеты.
Все новости: Думская | Написать нам👈
Все новости: Думская | Написать нам👈
Сучасні митці не з’являються просто так. Це довгий і тривалий процес. Звісно, потрібно відкривати нові галереї, виставки, щоб сучасне мистецтво в нашій країні мало гідний розвиток. Але освіта у цій сфері посідає не останнє місце.
На жаль, не всі талановиті діти мають змогу ходити до художніх шкіл. Тому нещодавно в «Гончаренко Центрі» в Івано-Франківську провели спеціальний 5-денний курс «Школи сучасного мистецтва». Діти мали змогу не тільки послухати лекції, вони ще й відвідали музей, дізналися, як створюються виставки і провели практичне заняття з малювання пейзажу в місцевому парку.
Можливо хтось з цих хлопчиків та дівчаток стане відомим митцем у майбутньому. І такі школи мистецтва – це натхнення і перший крок до великої мети.
На жаль, не всі талановиті діти мають змогу ходити до художніх шкіл. Тому нещодавно в «Гончаренко Центрі» в Івано-Франківську провели спеціальний 5-денний курс «Школи сучасного мистецтва». Діти мали змогу не тільки послухати лекції, вони ще й відвідали музей, дізналися, як створюються виставки і провели практичне заняття з малювання пейзажу в місцевому парку.
Можливо хтось з цих хлопчиків та дівчаток стане відомим митцем у майбутньому. І такі школи мистецтва – це натхнення і перший крок до великої мети.
Сейчас весь мир следит за тем, как террористы «Талибана» захватывают Афганистан, а тем временем террористы в Украине при поддержке России уничтожаются целые города.
Раньше в городе Красный Луч Луганской области проживало почти 100 тысяч человек. Там работали шахты «Донбассантрацит», заводы, предприятия. Но в 2014-м году в город зашли казаки, а потом Красный Луч оказался под контролем так называемой «ЛНР». Раньше местным жителям промывали головы и все были уверены, что они кормят Украину, что они могут жить как арабские шейхи, только Украина им мешает.
И что же теперь произошло? Предприятия уничтожены, оборудование с заводов вывезено в Россию. Все семь шахт «Донбассантрацита» закрыты, пять из них – затоплены. Теперь в городе проживает 50 тысяч человек. Даже сами боевики рассказывают о плачевном состоянии города.
В видео подробно рассказываю о том, как «русский мир» уничтожает Донбасс и оставляет после себя выжженную землю.
https://youtu.be/BuP7Zof-cXo
Раньше в городе Красный Луч Луганской области проживало почти 100 тысяч человек. Там работали шахты «Донбассантрацит», заводы, предприятия. Но в 2014-м году в город зашли казаки, а потом Красный Луч оказался под контролем так называемой «ЛНР». Раньше местным жителям промывали головы и все были уверены, что они кормят Украину, что они могут жить как арабские шейхи, только Украина им мешает.
И что же теперь произошло? Предприятия уничтожены, оборудование с заводов вывезено в Россию. Все семь шахт «Донбассантрацита» закрыты, пять из них – затоплены. Теперь в городе проживает 50 тысяч человек. Даже сами боевики рассказывают о плачевном состоянии города.
В видео подробно рассказываю о том, как «русский мир» уничтожает Донбасс и оставляет после себя выжженную землю.
https://youtu.be/BuP7Zof-cXo
YouTube
🔥МЫ ХОТИМ КАК В УКРАИНЕ! САМИ ЖРИТЕ ВАШИ ГНИЛЫЕ ПОМИДОРЫ – У ЛЮДЕЙ В «ЛНР» СДАЛИ НЕРВЫ
В 2014-м году в Красный Луч, как и в другие города Донбасса, пришли "освободители". "Русский мир" привел к тому, что город сегодня находится в предсмертном состоянии: кремлевские марионетки из "ЛНР" закрыли все шахты "Донбассантрацита". А их здесь было, как…
Мой комментарий по поводу обращения Януковича к украинцам.
Городок в западно-американской степи. Салун. За столом сидят два ковбоя, местный и приезжий, и пьют виски. Вдруг по улице кто-то проносится на огромной скорости, паля во все стороны из револьверов. В салуне никто и ухом не ведёт. Приезжий местному:
— Билли?
— Да, Гарри?
— Что это было, Билли?
— Это был Неуловимый Джо, Гарри.
— А почему его зовут Неуловимым Джо, Билли?
— Потому что его никто ещё не поймал, Гарри.
— А почему его никто ещё не поймал, Билли?
— Потому что он нахрен никому не нужен, Гарри.
Кто тут в роли Неуловимого Джо, вы уже поняли )))
Городок в западно-американской степи. Салун. За столом сидят два ковбоя, местный и приезжий, и пьют виски. Вдруг по улице кто-то проносится на огромной скорости, паля во все стороны из револьверов. В салуне никто и ухом не ведёт. Приезжий местному:
— Билли?
— Да, Гарри?
— Что это было, Билли?
— Это был Неуловимый Джо, Гарри.
— А почему его зовут Неуловимым Джо, Билли?
— Потому что его никто ещё не поймал, Гарри.
— А почему его никто ещё не поймал, Билли?
— Потому что он нахрен никому не нужен, Гарри.
Кто тут в роли Неуловимого Джо, вы уже поняли )))
К 30-летию Независимости в стране победила «какая разница»?
Стыдно видеть такое непонимание истории и места. Хотя вся деятельность «95 квартала» у власти сводится к еще одному хорошему видосику.
Фото Богдана Кутепова.
Стыдно видеть такое непонимание истории и места. Хотя вся деятельность «95 квартала» у власти сводится к еще одному хорошему видосику.
Фото Богдана Кутепова.
⚡️⚡️⚡️23 серпня відбудеться позачергове засідання Верховної Ради присвячене Кримській Платформі. В Раді зібрано 150 підписів.