Сьогодні ми прощаємося з Олександром Ройтбурдом — великим митцем, великим громадянином, великим патріотом, великим професіоналом, який в спілкуванні був дуже простою, доступною і людяною особистістю. І разом з тим викликав великий супротив тих, хто не розуміє його творчість, мистецтво, Одесу і Україну.

Він не рвався за посадами, навпаки — відштовхував їх. Для нього це було просто додаткове навантаження. Натомість дуже сильно любив свою працю. І це стосується не тільки музею, який має стати пам’ятником Олександру.

Я підтримую ініціативу одеситів, нашої фракції, наших депутатів розпочати процес присвоєння Одеському художньому музею ім’я Олександра Ройтбурда. Цим ми увічнимо його пам’ять.

Не всі розуміють творчість Ройтбурда лише тому, що поки не дотягнулися його рівня. Це ще прийде, не маю жодного сумніву. Бо ж Олександр був людиною, яка дуже любила європейську Україну, цивілізовану Україну, сучасну Україну, драйвову Україну. І показував це у своїй творчості.

Команда Європейська Солідарність сьогодні тут, разом з усіма, хто знав і любив Олександра. Велика честь, що він був моєю довіреною особою на виборах президента. Був депутатом обласної ради від «Європейської Солідарності» та повністю поділяв наші принципи. Дуже дякую тобі за це, Олександре. Ми відповідальні за те, щоб зберегти високу планку, яку він поставив щодо майбутнього України. Йому було нелегко, але він твердо вірив в Україну, в Одесу, одеситів, українців.

Він не йде від нас. Він залишається в наших серцях. І буде жити з нами до тих пір, поки ми будемо його пам’ятати. А ми будемо його пам’ятати завжди.

Вічна пам’ять Олександру Ройтбурду!

Росіяни забруднили нафтою 80 км2 Чорного моря. Першопочатково повідомлялося про всього лише 200 м2 розливу, тобто цифри ймовірно занизили в 400 тисяч разів! Зараз пляму течією несе до Криму, що може вбити природу південного узбережжя і спричинити справжню екологічну катастрофу.

Вилив стався ще 7 серпня біля Новоросійська, на терміналі яким володіє в тому числі держава Російська Федерація. Про аварію повідомили лише через два дні, та ще й суттєво занизили реальні масштаби і терміни ліквідації. Зараз за допомогою супутників це добре видно.

Министр обороны России Сергей Шойгу заявил, что наиболее страшной для России является не внешняя, а «внутренняя угроза», связанная с попытками разложить общество изнутри, и если ей не противостоять, в стране может повториться сценарий Ливии и Югославии.

Также, он заявил, что ему «посчастливилось и повезло» работать вместе с Слободаном Милошевичем, а также Радованом Караджичем и Ратко Младичем, позднее признанными виновными в геноциде Гаагским трибуналом.

Шойгу, не переживай, мы вам крысиные тропы в условную Аргентину перекроем, и будете вместе с Путиным и всей камарильей отвечать в Гааге, на том же месте, где сидел Милошевич.

Подробнее об этом рассказываю в новом видео на ютуб-канале:
https://youtu.be/djI78Dx9QDk

У пропагандистов своя атмосфера 😂

Кримська платформа: які ризики і що робити?

Деокупація Криму – ключовий пріоритет державної політики. Проведення 23 серпня саміту Кримської платформи відповідає цій меті й має важливе значення як для мобілізації міжнародної підтримки й солідарності, так і визначення подальшої стратегії дій. За всією помпезністю підготовки форуму українська влада разом із перевагами має чітко усвідомлювати й ризики.

Як їм запобігти?

- Саміт Кримської платформи не розпочинає, а продовжує зусилля з деокупації Криму. Юридичні рамки для цієї роботи були фактично закладені з ухваленням резолюції 68/262 ГА ООН від 27.03.2014, яка засвідчила, що Крим – це Україна. Ця ініціатива почала відлік прийняттю доброго десятку резолюцій та рішень і ГА ООН, і РЄ, і Європарламенту, і ПА НАТО, і ПАРЄ про деокупацію й демілітаризацію Криму. Включно з історичною Декларацією Помпео. У Кремлі раді були б обнулити все це. Тим більше руками Києва, з якого продовжують говорити «повернемо Крим у міжнародний порядок денний» і «до Зеленського ніхто про Крим не говорив і нічого не робилося». Час міняти методички.

- Рівень представництва на Кримській платформі справа не другорядна. Взірцевою була б цифра 100, адже саме стільки країн проголосували за згадану резолюцію ГА ООН на підтримку України. І саме ця кількість мала б залишатися «золотим орієнтиром». Хоча важлива не лише кількість, а і якість. Навряд чи можна буде говорити про успіх саміту Кримської платформи, якщо в ній не візьмуть участь високі представники ООН, ОБСЄ, Верховного комісара ООН з прав людини та ключових партнерів, включно з Туреччиною та всіх держав-членів ЄС.

- Заключний документ Кримської платформи не може бути менш амбітним за змістом, ніж резолюції ООН. Вихолощена й беззуба Хартія в Києві стала б «автоголом» у власні ворота. Натомість, революційна мова документа була б важливою основою для майбутніх амбітних резолюцій у рамках інших міжнародних форумів. Маркером має бути наявність положення про готовність партнерів до посилення санкцій проти РФ, у т.ч. російських компаній, які використовують незаконно побудований Керченський міст чи формулювання про забезпечення ефективності існуючих санкцій.

- Варто запобігти ризику замкнути тему деокупації Криму лише на бренд Київської платформи. Звільнення півострова – саме в інтернаціоналізації, а не локалізації. Як і в масштабному задіянні міжнародного права і ключових організацій, судових інстанцій, правозахисних організацій тощо. Важливо було б після Київського сегменту вивести питання деокупації Криму й на платформу ООН з амбіцією проведення заходу високого рівня (звичайно це потребуватиме надзусиль і часу). Це був би ефективний шлях розширити географію підтримки, передусім за рахунок країн Латинської Америки, Азії, Африки.

- Фінальний документ Київського саміту не має підміняти існуючі рішення ООН, інших міжнародних організацій. Очевидно, що політико-юридичне значення резолюції ГА ООН набагато вагоміше за текст будь-якої хартії. Нагадаю, що саме завдяки посиланню на резолюцію ГА ООН 68/262 від 27.03.2014 Україні вдалося відстояти в рамках УЄФА контури карти України разом із Кримом на формі національної збірної з футболу. Важливо й те, що відповідно до резолюцій ГА ООН Генсек ООН готує щорічні доповіді щодо їх імплементації й ситуації навколо Криму.

І насамкінець: саміт Кримської платформи не має стати заходом лише для внутрішньої аудиторії чи інструментом підвищення політичних рейтингів. Пригадується як колись, за інших президентів, у т.ч. у часи Януковича теж скликалися пафосні форуми (приклад Ялтинський саміт глав держав ЦСЄ) як спосіб відновити втрачену міжнародну легітимність, продемонструвати гостинність для іноземців, а для українського виборця - “впливовість” першої фігури держави у світі. Мало хто задумувався над тим, з якими почуттями гості поїдуть з України. Хочеться вірити, що цього разу все не так, і на Банковій розуміють ризики: наші партнери не мають поїхати з розумінням того, що вони взяли участь в одноразовому дійстві та спостерігали за “шоу одного актора”. Зміст має переважати форму.

Музей Ройтбурда

Андрей Федорив поддержал нашу инициативу присвоить Одесскому художественному музею имя Александра Ройтбурда и выпустил очень трогательное видео про то, каким был Саша, как он любил свое дело и как никогда не опускал руки. Обязательно посмотрите: https://youtu.be/ICFK-S0kz_g

Вечная память 🙏🏼

🇦🇫 В Афганістані таліби проводять наступ на столицю Кабул з усіх напрямків, афганський уряд заявив про "мирний перехід влади"

З Днем археолога! 🎉

15 серпня в Україні відзначають День археолога. Вітаю всіх причетних зі святом! Ваша робота дуже важлива, адже без минулого у всіх нас не може бути майбутнього. І ваші знахідки бувають на вагу золота не лише у буквальному сенсі, а й для розуміння становлення всієї країни.

Я неодноразово бував на археологічних розкопках. Цілий день ми проводили на палючому сонці, і зрештою навіть знаходили досить цінні речі. Ви уявити собі не можете, які це неймовірні відчуття – доторкнутися до історії.

Тож бажаю усім археологам побільше важливих відкриттів та результативних експедицій. Дякуємо вам за вашу працю!

🇦🇫В сеть попало видео, как тысячи афганцев в аэропорту Кабула пытаются покинуть страну до полного установления диктатуры. Люди буквально штурмуют самолеты.

Все новости: Думская | Написать нам👈

Сейчас весь мир следит за тем, как террористы «Талибана» захватывают Афганистан, а тем временем террористы в Украине при поддержке России уничтожаются целые города.

Раньше в городе Красный Луч Луганской области проживало почти 100 тысяч человек. Там работали шахты «Донбассантрацит», заводы, предприятия. Но в 2014-м году в город зашли казаки, а потом Красный Луч оказался под контролем так называемой «ЛНР». Раньше местным жителям промывали головы и все были уверены, что они кормят Украину, что они могут жить как арабские шейхи, только Украина им мешает.

И что же теперь произошло? Предприятия уничтожены, оборудование с заводов вывезено в Россию. Все семь шахт «Донбассантрацита» закрыты, пять из них – затоплены. Теперь в городе проживает 50 тысяч человек. Даже сами боевики рассказывают о плачевном состоянии города.

В видео подробно рассказываю о том, как «русский мир» уничтожает Донбасс и оставляет после себя выжженную землю.

https://youtu.be/BuP7Zof-cXo