Старий райтер

Кожен прийшов по своє 😅

🤣25❤6😢2🫡2👍1🤔1

1.21K views08:21

Останні років 6–7 потрохи наростало розчарування у графіті своєму, а останні роки — і глобально в графіті.
Чим більше малюєш, тим прикольніше, але коли ти малюєш і не просуваєшся ні в чому в графіті, то це стояння на місці спонукає тебе чи розчаровуватись, чи шукати задоволення в чомусь банальному. А також можна одночасно робити і те, і те.

Спочатку все почалось із того, що я почав розчаровуватись у стайлі. Хоч я і вважаю, що стайл — це відображення нас самих, але виходить із цього, що я з багатогранного став дуже простим, і це усвідомлення мені не подобається.
Але не слід забувати і про те, що багато сил було вкладено в магазин, і, насправді, магазин потребує дуже багато креативної енергії, яку я витратив на нього замість графіті.

Також глобально було розчарування в тому, що стайл не отримував бажаного мною фідбеку, і мені завжди здавалося, що я дуже сильно не дотягую до того, що мені подобається.
Глобально можна багато причин назвати, але десь 7 років тому я почав усвідомлено спрощувати те, що роблю. І зараз я бачу результат цього у тому, що мені частіше навіть прикольніше намалювати щось просте, і я залишаюсь задоволений цим малюванням як процесом.

І чим більше я малюю такого простого графіті, тим більше я розумію, наскільки багато зусиль було прикладено до стилю, і я розумію, що мені дійсно подобається все це складне малювання.
Але у реаліях сучасного життя я не можу вже витрачати день або два на малювання чогось конкретного — з різних причин.
Мабуть, найбільша причина в тому, що мені просто немає енергії на це малювання.

Я проходив уже ці етапи на більшому рівні енергії і розумію, що мені потрібно зробити: скільки намалювати скетчів і як підібрати фони, щоб повернутися в стрій. Але банально іноді, а навіть не іноді — мені прикольніше просто посидіти вдома, повтикати в телефон.
Глобально енергії не вистачає не тільки на графіті, а й на багато чого іншого. Але у графіті я це відчуваю дуже сильно.

Уся ця історія з небажанням складного малювання дозволила мені зрозуміти, що саме я люблю в цьому процесі.
Виявилось, що найбільше я люблю просто фарбувати поверхню балоном.
Мені подобається на різні поверхні наносити фарбою ім’я чи команду. Я багато разів пробував тегати маркерами (за останні роки) чи клеїти стікери, але глобально завжди приходжу до того, що нічого не замінить мені балон.

Зараз на одному рівні з ім’ям та командою я ще готовий абсолютно у своїх інтересах малювати щось патріотичне — у межах того, що я вмію малювати, і щоб не потрібно було для цього витрачати 10 днів.
Тому що це мені доставляє моральне задоволення насправді.
І саме у цих простих діях для мене криється вся любов до графіті в даний момент.

Це все про що.
Замало пройти шлях у 25 років — потрібно ще зберегти в собі бажання і любов до того, що ти робиш.
І хай це не така любов, як була 10 чи 15 років тому — вона досі є❤️

Хоча 10–15 років тому, окрім любові, було багато зацікавленості й цікавості дізнатись щось нове і знайти межу, яку я не зможу переступити.
Межу досі не знайшов.
По магазину дуже багато меж, але то скоріше про гроші все 🤷‍♂️

❤61👍6🔥6🤔2🤣2

1.24K views07:05