Перечитав майже повністю канал. Може це не супер прозвучить, але є дуже толкові статті. Я аш за себе порадів 😅
Гадки не маю як зробити найс пошук по каналу 🤷‍♂️

Але також є згадки про росію, і взагалі я цей канал починав задля реклами магазину, але вийшло як вийшло

https://youtu.be/sXsNxkoVOvg

Якщо ви ще не бачили цього, то подивіться 😊

Цим чолов‘ягою я надихаюся вже дуже давно 😌
Не так часто він дає інтерв‘ю

https://youtu.be/eURVhkaKqBE

Ні, тут не інстаграм, але я дозрів вести тг 🫡

Перше
Я буду вести українською, така в мене позиція стосовно публічного простору, тому вибачайте, хто не розуміє (якщо ви ще тут). Канал і так втратив майже половину людей за останні роки, поки я його не вів, але я відчуваю, що зараз це все важливо.

Друге
Я перечитував канал цього року, і там справді купа цікавої інформації. Видаляти чи перекладати я не буду. Було як було, є як є.

Третє
За ці роки трохи змінилося графіті, а також і моє місце в ньому. І я досі не можу звикнути, коли мене впізнають чи хочуть сфотографуватися. Ніби це все не для цього було, але чомусь зараз так.

Четверте
Змінилося те, що я малюю і для чого. Мається на увазі, що я від більш складного графіті перейшов до більш простого. Чому — не можу сказати, хоч причин навколо більш ніж достатньо. Я гадаю, що ідея «бути почутим» зараз більш актуальна, ніж була раніше, ніби «мова малюнку» простіша тепер. Ну, це філософія — просто кажу, що трохи змінилося графіті.

П’яте
Підтримувати українське графіті іноді дуже складно. З різних причин, про це, мабуть, окремо буду розповідати, але глобально — максимальний місандерстендінг і відсутність бажання щось робити «не для себе» у людей. Ті хто щось робив раніше і досі роблять, нових поки що немає. Так і тягнемо напівмертву культуру.

В цілому цього поки що достатньо.
Ось вам те, що я там малював вчора. Перекрив недороблений троуап молоді, якщо ти читаєш то напиши мені, подарю тобі балон за таку ситуацію )

В цілому ми вже вирішили, афіша ще робиться, але 6 вересня 9006 джем на набережній )
120 срібла ньютон беремо, щось по чорному ще буде, привеземо Фарбекс для самих сміливих )

Доречі, завтра їдемо в Київ вже на 9006, а в суботу джем.

Чи розраховуємо ми, що буде багато людей? Думаю під 100 буде. В основному молодь, але ми беремо з собою 120 баллонів + Montana Cans Ukraine виділили нам ще 42 червоних на контур, тому 42 людини ще отримають червоний і тут вже акцент буде на більш дорослих чи вправних людях, вибачайте.
Стіну фарбувати привеземо велике ведро Фарбексу, але фарбопульт брати не будемо, будуть валіки )

Доречі чому я саме називаю це джем, хоча ми і трохи фарби даємо і здавалось би фестиваль ніби )
Я був на багатьох фестивалях, в тому числі в Європі і сама назва «фестиваль» особисто мене зобов’язує підготувати стіни, дати кольорові балони, запросити якихось людей з іншої країни тощо. Я знаю що всім більше подобається 9006 називати фестивалем, але по-моєму це саме джем - самі прийшли, самі собі закатали, кайфанули від спілкування і малювання, від графіті і пішли з емоцією домой, а те, що я можу давати балони, так це тільки завдяки магазину (а магазин це дозволяє завдяки всім, хто купляє щось)

Також в розробці і прям фестиваль на набережній, чи на іншій локаціі, там прям спонсорська фарба буде, кольорова, але я поки не отримаю фарбу в Україні я анонсувати не буду, бо ми про це з брендом говоримо з червня!(

Так шо побачимось в суботу 🫡

Змінив на іншу картинку, не побачив, що був неправильний час ))

Початок на 13.00 !

Таке

Може ви вже бачили це відео в інсті.
Було дуже багато питань «де це?»
Це Бухарест, на івент зʼїхались тіпи з усієї Румунії, хоч там навіть ніхто не надавав фарбу чи вписку.
Це був просто джем в прикольній локації, але, на скільки я зрозумів, вони там проходять не часто.

Маючи досвід організації джемів, в деякі моменти в Бухаресті, мені було дуже сумно в черговий раз усвідомлювати, що ми знову майже втратили цілу культуру.
Ми втрачаємо талановитих райтерів, які становляться закордонними і найчастіше втрачають звʼязок з українською реальністю.
Звичайним людям це не цікаво і, в цілому, ніколи не було цікаво.
Кожного разу починаємо ніби спочатку.

Ото дивлюсь що відбувається в світі з тими дронами і їбаною кацапією, і на фоні цього крики СТРІТФАЙЛЗ ОЖИИИВ )

12 років був мертвий і ожив)
Ми там колись хайпували, було прикольно, знаходили контакти, дізнавались шо в світі коїться, це десь 2008-2013 якраз.
Зараз же ситуація дуже відрізняється і я, якщо чесно, залишаю відсоток, що Стрітфайл може ожити знову, але ставку на це не роблю зовсім ) У нас є мільйон різних платформ, де люди вже мають своі аудиторії і вони не захочуть йти звідти.

Зараз це суто виглядає передьорнути на старі фотки для тих, хто полюбляє це діло і згадати як було круто)

Давайте краще український стрітфайлз зробимо (вже в роботі давно) і тут шось будемо робити навколо того, шо маємо, бо нам для того, щоб хоч щос цікаве було, потрібно хоч щось самим робити )

Ви дуже недооцінюєте білий EasyMax. Та і взагалі він не отримав уваги майже, хоча фарба кайфова.

Кожен прийшов по своє 😅

Останні років 6–7 потрохи наростало розчарування у графіті своєму, а останні роки — і глобально в графіті.
Чим більше малюєш, тим прикольніше, але коли ти малюєш і не просуваєшся ні в чому в графіті, то це стояння на місці спонукає тебе чи розчаровуватись, чи шукати задоволення в чомусь банальному. А також можна одночасно робити і те, і те.

Спочатку все почалось із того, що я почав розчаровуватись у стайлі. Хоч я і вважаю, що стайл — це відображення нас самих, але виходить із цього, що я з багатогранного став дуже простим, і це усвідомлення мені не подобається.
Але не слід забувати і про те, що багато сил було вкладено в магазин, і, насправді, магазин потребує дуже багато креативної енергії, яку я витратив на нього замість графіті.

Також глобально було розчарування в тому, що стайл не отримував бажаного мною фідбеку, і мені завжди здавалося, що я дуже сильно не дотягую до того, що мені подобається.
Глобально можна багато причин назвати, але десь 7 років тому я почав усвідомлено спрощувати те, що роблю. І зараз я бачу результат цього у тому, що мені частіше навіть прикольніше намалювати щось просте, і я залишаюсь задоволений цим малюванням як процесом.

І чим більше я малюю такого простого графіті, тим більше я розумію, наскільки багато зусиль було прикладено до стилю, і я розумію, що мені дійсно подобається все це складне малювання.
Але у реаліях сучасного життя я не можу вже витрачати день або два на малювання чогось конкретного — з різних причин.
Мабуть, найбільша причина в тому, що мені просто немає енергії на це малювання.

Я проходив уже ці етапи на більшому рівні енергії і розумію, що мені потрібно зробити: скільки намалювати скетчів і як підібрати фони, щоб повернутися в стрій. Але банально іноді, а навіть не іноді — мені прикольніше просто посидіти вдома, повтикати в телефон.
Глобально енергії не вистачає не тільки на графіті, а й на багато чого іншого. Але у графіті я це відчуваю дуже сильно.

Уся ця історія з небажанням складного малювання дозволила мені зрозуміти, що саме я люблю в цьому процесі.
Виявилось, що найбільше я люблю просто фарбувати поверхню балоном.
Мені подобається на різні поверхні наносити фарбою ім’я чи команду. Я багато разів пробував тегати маркерами (за останні роки) чи клеїти стікери, але глобально завжди приходжу до того, що нічого не замінить мені балон.

Зараз на одному рівні з ім’ям та командою я ще готовий абсолютно у своїх інтересах малювати щось патріотичне — у межах того, що я вмію малювати, і щоб не потрібно було для цього витрачати 10 днів.
Тому що це мені доставляє моральне задоволення насправді.
І саме у цих простих діях для мене криється вся любов до графіті в даний момент.

Це все про що.
Замало пройти шлях у 25 років — потрібно ще зберегти в собі бажання і любов до того, що ти робиш.
І хай це не така любов, як була 10 чи 15 років тому — вона досі є❤️

Хоча 10–15 років тому, окрім любові, було багато зацікавленості й цікавості дізнатись щось нове і знайти межу, яку я не зможу переступити.
Межу досі не знайшов.
По магазину дуже багато меж, але то скоріше про гроші все 🤷‍♂️

Якщо будь-яка культура чи хобі — це автомобіль, то ми в ньому — якась деталь. Чи деталь, що допомагає рухатись, чи якась дрібниця всередині салону, яку ніхто не бачить.
При цьому всьому ми згодом змінюємо свою позицію в цьому автомобілі.
Я іноді відчуваю себе частиною двигуна, а іноді — самим двигуном. Але так чи інакше, для того щоб двигун працював і автомобіль рухався, у нас у країні не вистачає ні пального, ні гарних доріг (умов), ні запчастин, та й інфраструктури загалом недостатньо. А ще й частина деталей безповоротно за кордоном в «автомобілях».
Це так, на подумати.

Дається таке вже трохи тяжкувато 🥲