Нестор Шуфрич знову намагається атакувати українську мову. Депутат від забороненої опзж зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт, яким пропонує обмежити застосування державної мови в Україні.
Усім має бути очевидно: ця війна — не лише за території, а за саму ідентичність. За мову, культуру, історію. росія вимагає від України скасувати мовне законодавство як одну з умов переговорів. На окупованих територіях українськомовних громадян катують, вбивають, викрадають їхніх дітей. Українська мова — це символ спротиву і свободи.
І от у цей час, коли українці захищають свою землю і свою мову, у парламенті зʼявляється законопроєкт, який фактично реалізовує вимоги країни-агресора. Абсурд? Ні — провокація.
Шуфрич подає свою ініціативу нібито як захист прав угорськомовної меншини. Але справжня мета — не мова. Це спроба знову зіштовхнути Україну з Угорщиною. Адже саме мовне питання — предмет постійних політичних спекуляцій Будапешта, коли йдеться про наше членство в ЄС.
Шуфрич був одним з найбільш агресивних противників ухвалення Закону про забезпечення функціонування української мови як державної. Я це добре пам’ятаю: саме з ним у мене були найгарячіші дебати з парламентської трибуни під час ухвалення мовного закону.
Тепер він повертається з новою атакою. Але ми повинні пам’ятати: захист української мови — це питання нашого національного виживання. І спроби її обмеження під прикриттям «захисту меншин» — це не про турботу. Це — політична диверсія.
📝Микола Княжицький
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Усім має бути очевидно: ця війна — не лише за території, а за саму ідентичність. За мову, культуру, історію. росія вимагає від України скасувати мовне законодавство як одну з умов переговорів. На окупованих територіях українськомовних громадян катують, вбивають, викрадають їхніх дітей. Українська мова — це символ спротиву і свободи.
І от у цей час, коли українці захищають свою землю і свою мову, у парламенті зʼявляється законопроєкт, який фактично реалізовує вимоги країни-агресора. Абсурд? Ні — провокація.
Шуфрич подає свою ініціативу нібито як захист прав угорськомовної меншини. Але справжня мета — не мова. Це спроба знову зіштовхнути Україну з Угорщиною. Адже саме мовне питання — предмет постійних політичних спекуляцій Будапешта, коли йдеться про наше членство в ЄС.
Шуфрич був одним з найбільш агресивних противників ухвалення Закону про забезпечення функціонування української мови як державної. Я це добре пам’ятаю: саме з ним у мене були найгарячіші дебати з парламентської трибуни під час ухвалення мовного закону.
Тепер він повертається з новою атакою. Але ми повинні пам’ятати: захист української мови — це питання нашого національного виживання. І спроби її обмеження під прикриттям «захисту меншин» — це не про турботу. Це — політична диверсія.
📝Микола Княжицький
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Європейська Солідарність
Питають, як санкції можуть бути «превентивними»? Сам не знав. Прочитав писульку мінʼюсту. Як каже молодь, «прозрів». Від цинізму, безапеляційності і ігнорування базових правових положень. Гляньте самі те, що жирним шрифтом. 📝Ростислав Павленко 🇪🇺Слідкуйте…
Тема «превентивних санкцій» не така проста і точно не персональна.
Свавільне позбавлення власності, коштів, прав і можливості участі в громадському та політичному житті - невідʼємна частина світогляду Зеленського і Зекоманди.
Притому «легітимність» таких кроків визначається виключно на основі «подобається-не подобається», а відповідні емоції в суспільстві формуються кампаніями у медіа та соцмережах.
Ще в жовтні 2019 Зеленський щиро пропонував визначати, чи хтось «бандит»,… опитуючи людей.
У березні 2020 говорив, що ладен «вішати» «олігархів» - а тут, бач, якісь юриличні процедури треба проходити… Хто є «олігархом» - виіршувати, звісно, збирався сам. Навіть закон відповідний протягнув через ВР.
Заодно щоб медіаринок переділити на свою користь, і позбавити суспільство чути альтернативні думки. Бо всі мають бути згодні з тим, хто у нас «олігарх», а хто - молодець і «найвеличніший лідер сучасності».
У 2021 почав наліво-направо застосовувати санкції РНБО - примовляючи, що контрабанда, робота по надрах (от не дає йому спокою ця тема), і навіть лісове господарство - це … «теж тероризм». Сподіваючись, що любить наш народ гучні фрази…
А з початком повномасштабного вторгнення, як тільки минула фізична небезпека для мешканців бункеру на Банковій - почав використовувати важелі воєнного стану для задоволення своїх марень…
Якщо йому вдасться домогтись, що «правдою» залишиться лише його думка, а іншим заткнуть рота - Україна перетвориться у дуже некомфортне місце для життя. Та й про тривалість життя постане питання - бо заколисування самовихвалянням суттєво підриває ефективність держави.
А ворог ніде не зник.
📝Ростислав Павленко
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Свавільне позбавлення власності, коштів, прав і можливості участі в громадському та політичному житті - невідʼємна частина світогляду Зеленського і Зекоманди.
Притому «легітимність» таких кроків визначається виключно на основі «подобається-не подобається», а відповідні емоції в суспільстві формуються кампаніями у медіа та соцмережах.
Ще в жовтні 2019 Зеленський щиро пропонував визначати, чи хтось «бандит»,… опитуючи людей.
У березні 2020 говорив, що ладен «вішати» «олігархів» - а тут, бач, якісь юриличні процедури треба проходити… Хто є «олігархом» - виіршувати, звісно, збирався сам. Навіть закон відповідний протягнув через ВР.
Заодно щоб медіаринок переділити на свою користь, і позбавити суспільство чути альтернативні думки. Бо всі мають бути згодні з тим, хто у нас «олігарх», а хто - молодець і «найвеличніший лідер сучасності».
У 2021 почав наліво-направо застосовувати санкції РНБО - примовляючи, що контрабанда, робота по надрах (от не дає йому спокою ця тема), і навіть лісове господарство - це … «теж тероризм». Сподіваючись, що любить наш народ гучні фрази…
А з початком повномасштабного вторгнення, як тільки минула фізична небезпека для мешканців бункеру на Банковій - почав використовувати важелі воєнного стану для задоволення своїх марень…
Якщо йому вдасться домогтись, що «правдою» залишиться лише його думка, а іншим заткнуть рота - Україна перетвориться у дуже некомфортне місце для життя. Та й про тривалість життя постане питання - бо заколисування самовихвалянням суттєво підриває ефективність держави.
А ворог ніде не зник.
📝Ростислав Павленко
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Європейська Солідарність
Година запитань до уряду. Слуги бʼють рекорди по відвідуваності….
Чергова година запитань до Уряду…
Те, що дуже мало в залі нардепів, ми вже звикли.
Але ж‼️як ця хвороба зверхності паралізувала всю виконавчу владу!
Відповіді поверхневі, не цікаво слухати, бо крім загальних слів нічого конкретного.
Звісно, на питання про угоду щодо корисних копалин-у відповідь Премʼєр зачитав текст Меморандуму, який о 9.40 сьогодні розмістили на Урядовому порталі.
Ну як це назвати?
Хоча б слово промовив яка мета цього меморандуму -кому посилаємо сигнал? : громадянам України, партнерам з європейського союзу, рфіі??? Про що цей сигнал?
Чи це я так думаю, а в них інше бачення…
Проте, він ще нахабно заявив що депутати зможуть прочитати текст угоди про корисні копалини тоді, коли вона буде на ратифікації у ВР.
Щодо відповіді міністра фінансів на питання підготовки бюджету країни на наступний рік, вона теж була лаконічна 😟 а саме -«планів щодо фіскалізаціі немає, податків піднімати не плануємо, щодо фінансів на 2026 рік Уряд працює над відповідями на любі варіанти подій. Наступного тижня розпочнуться консультації з міністрами фінансів країн партнерів»
Це з тих питань, що цікаво було б почути мені.
Доведеться і далі самим розбиратися…
📝Ніна Южаніна
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Те, що дуже мало в залі нардепів, ми вже звикли.
Але ж‼️як ця хвороба зверхності паралізувала всю виконавчу владу!
Відповіді поверхневі, не цікаво слухати, бо крім загальних слів нічого конкретного.
Звісно, на питання про угоду щодо корисних копалин-у відповідь Премʼєр зачитав текст Меморандуму, який о 9.40 сьогодні розмістили на Урядовому порталі.
Ну як це назвати?
Хоча б слово промовив яка мета цього меморандуму -кому посилаємо сигнал? : громадянам України, партнерам з європейського союзу, рфіі??? Про що цей сигнал?
Чи це я так думаю, а в них інше бачення…
Проте, він ще нахабно заявив що депутати зможуть прочитати текст угоди про корисні копалини тоді, коли вона буде на ратифікації у ВР.
Щодо відповіді міністра фінансів на питання підготовки бюджету країни на наступний рік, вона теж була лаконічна 😟 а саме -«планів щодо фіскалізаціі немає, податків піднімати не плануємо, щодо фінансів на 2026 рік Уряд працює над відповідями на любі варіанти подій. Наступного тижня розпочнуться консультації з міністрами фінансів країн партнерів»
Це з тих питань, що цікаво було б почути мені.
Доведеться і далі самим розбиратися…
📝Ніна Южаніна
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Мир за 24 години. Кінець ілюзії
Пам’ятаєте обіцянки Дональда Трампа завершити війну в Україні за 24 години? Ця історія наближається до свого сумного завершення. Держсекретар США Марко Рубіо заявив: якщо мир в Україні стане недосяжним, Сполучені Штати можуть вийти з процесу його досягнення.
А тим часом інший представник США, Стів Віткофф, у розмові з Wall Street Journal зізнався: під час перемовин з Путіним той був одержимий українськими територіями. Вітков навіть припустив, що Київ може поступитися деякими регіонами, якщо вони є переважно російськомовними. За його словами, Росія нібито може «отримати» частину цих регіонів.
Очевидно, що з такими підходами про мир говорити неможливо. Україна ніколи не відмовиться від своїх територій. По-перше, в нас немає «російськомовних регіонів» у тому сенсі, який вкладає в це Москва. По-друге, навіть там, де багато людей розмовляють російською, ми маємо дбати про права корінних народів — зокрема кримських татар, для яких Крим є єдиною батьківщиною. Батьківщиною, де Росія неодноразово вчиняла проти них геноцид і продовжує це робити зараз.
Реальної платформи для перемовин наразі не існує — і це не провина України. Ми заявили про готовність до припинення вогню. Але Росія — устами Лаврова та інших — досі вимагає усунення «причин» війни. А ці «причини» — намагання Москви знищити Україну і повернути Європу в епоху залізної завіси.
Схоже, що США можуть відійти від мирного процесу, бо не бачать шляхів для реального компромісу. І тоді основний тягар стримування агресора ляже на плечі Європейського Союзу. Про це я говорив неодноразово — наші зв’язки з ЄС критично важливі.
Чи хочемо ми розірвати стосунки зі Сполученими Штатами Америки? Звичайно, ні. Підтримка США для нас і далі залишається надзвичайно важливою. Зокрема — у сфері озброєння. Важливо, щоб Сполучені Штати щонайменше продовжили продавати Україні зброю, якщо Україна та країни ЄС готові її купувати. А в майбутньому — щоб США повернулися до повноцінної підтримки України. Бо саме Росія є реальною, а не уявною загрозою — і для миру, і для демократії, і для всього цивілізованого світу.
Ми маємо не просто декларувати, а виконувати європейські стандарти: верховенство права, забезпечення принципів свободи слова, демократію. І не тільки задля членства в ЄС. А тому, що це — єдиний шлях зберегти Україну сильною, об’єднаною і частиною європейської цивілізації.
Настав час не сваритися між собою, а об’єднуватися. Інтегруватися. Захищати і Україну, і Європу — разом.
📝Микола Княжицький
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Пам’ятаєте обіцянки Дональда Трампа завершити війну в Україні за 24 години? Ця історія наближається до свого сумного завершення. Держсекретар США Марко Рубіо заявив: якщо мир в Україні стане недосяжним, Сполучені Штати можуть вийти з процесу його досягнення.
А тим часом інший представник США, Стів Віткофф, у розмові з Wall Street Journal зізнався: під час перемовин з Путіним той був одержимий українськими територіями. Вітков навіть припустив, що Київ може поступитися деякими регіонами, якщо вони є переважно російськомовними. За його словами, Росія нібито може «отримати» частину цих регіонів.
Очевидно, що з такими підходами про мир говорити неможливо. Україна ніколи не відмовиться від своїх територій. По-перше, в нас немає «російськомовних регіонів» у тому сенсі, який вкладає в це Москва. По-друге, навіть там, де багато людей розмовляють російською, ми маємо дбати про права корінних народів — зокрема кримських татар, для яких Крим є єдиною батьківщиною. Батьківщиною, де Росія неодноразово вчиняла проти них геноцид і продовжує це робити зараз.
Реальної платформи для перемовин наразі не існує — і це не провина України. Ми заявили про готовність до припинення вогню. Але Росія — устами Лаврова та інших — досі вимагає усунення «причин» війни. А ці «причини» — намагання Москви знищити Україну і повернути Європу в епоху залізної завіси.
Схоже, що США можуть відійти від мирного процесу, бо не бачать шляхів для реального компромісу. І тоді основний тягар стримування агресора ляже на плечі Європейського Союзу. Про це я говорив неодноразово — наші зв’язки з ЄС критично важливі.
Чи хочемо ми розірвати стосунки зі Сполученими Штатами Америки? Звичайно, ні. Підтримка США для нас і далі залишається надзвичайно важливою. Зокрема — у сфері озброєння. Важливо, щоб Сполучені Штати щонайменше продовжили продавати Україні зброю, якщо Україна та країни ЄС готові її купувати. А в майбутньому — щоб США повернулися до повноцінної підтримки України. Бо саме Росія є реальною, а не уявною загрозою — і для миру, і для демократії, і для всього цивілізованого світу.
Ми маємо не просто декларувати, а виконувати європейські стандарти: верховенство права, забезпечення принципів свободи слова, демократію. І не тільки задля членства в ЄС. А тому, що це — єдиний шлях зберегти Україну сильною, об’єднаною і частиною європейської цивілізації.
Настав час не сваритися між собою, а об’єднуватися. Інтегруватися. Захищати і Україну, і Європу — разом.
📝Микола Княжицький
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Forwarded from Петро Порошенко
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Після удару балістикою по дитячому майданчику у Кривому Розі ми передали комплекс ПДТР «Ай-Петрі» для захисту містян. А сьогодні ми в Сумах, щоб продовжити цю ініціативу.
Про це розповів журналістам, перебуваючи в місті Суми, де цими днями прощаються із загиблими внаслідок удару двох ворожих іскандерів. 35 дітей та дорослих загинули, а кількість поранених — понад сотню людей…
Ми приїхали в Суми не лише покласти квіти. Наша мета — захистити кожне українське місто, насамперед прифронтові.
Нині в українському бойовому арсеналі немає кращої протидії російським балістичним ракетам, окрім установок Patriot. Але кожному терористичному удару передують російські розвідувальні дрони.
Саме тому ми запропонували місцевій владі міста Суми передати комплекси ПДТР «Ай-Петрі», щоб прикрити місто від ворожих ракет. Військові називають «Ай-Петрі» «вбивцями КАБів», тому що вони найкраще показали себе як зброя проти авіабомб та розвідувальних БПЛА.
Одразу після цього — на фронт до хлопців та дівчат. Бо ми щодня працюємо для захисту українців.
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Про це розповів журналістам, перебуваючи в місті Суми, де цими днями прощаються із загиблими внаслідок удару двох ворожих іскандерів. 35 дітей та дорослих загинули, а кількість поранених — понад сотню людей…
Ми приїхали в Суми не лише покласти квіти. Наша мета — захистити кожне українське місто, насамперед прифронтові.
Нині в українському бойовому арсеналі немає кращої протидії російським балістичним ракетам, окрім установок Patriot. Але кожному терористичному удару передують російські розвідувальні дрони.
Саме тому ми запропонували місцевій владі міста Суми передати комплекси ПДТР «Ай-Петрі», щоб прикрити місто від ворожих ракет. Військові називають «Ай-Петрі» «вбивцями КАБів», тому що вони найкраще показали себе як зброя проти авіабомб та розвідувальних БПЛА.
Одразу після цього — на фронт до хлопців та дівчат. Бо ми щодня працюємо для захисту українців.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Петро Порошенко
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Вантаж на 30 000 000 для ЗСУ — доставлено. Адресата ви добре знаєте — це бойові бригади ЗСУ на Сумщині.
Тут хлопці та дівчата чекають на реальні дії та допомогу, на техніку та зброю. А не на підготовку влади до виборів, зачистку політичного поля та піар влади. Тому ми тут попри незаконні та абсолютно безглузді «превентивні санкції». Продовжуємо робити свою справу.
Допомогу привезли для бойових підрозділів, які щодня боронять Україну:
🔹 95-та окрема десантно-штурмова бригада
🔹 1-ша окрема танкова бригада
🔹 36-та окрема бригада морської піхоти
🔹 47-ма окрема артилерійська бригада
🔹 82-га окрема десантно-штурмова бригада
🔹 54-й окремий розвідувальний батальйон
🔹 421-й окремий батальйон безпілотних систем
🔹 104-та окрема бригада ТРО
🔹 251-й окремий батальйон 241-ї бригади ТРО
…і ще кілька підрозділів, імена яких лишимо без згадки на їхнє прохання.
Серед техніки та обладнання на 30 мільйонів, які сьогодні привезли:
🔸 більше 700 FPV-дронів різних комплектацій: на оптоволокні, з машинним зором, з нічним баченням
🔸 14 DJI Mavic різних комплектацій: PROшки та нічні
🔸 21 комплекс купольного РЕБ «Шатро» на рамі
🔸 19 модифікованих супутникових систем Starlink
🔸 4 квадорцикли різних комплектацій: короткі для пересування і «мурахи» для доставки вантажу
🔸 мобільний шиномонтаж з системою RunFlat
🔸 мобільна ремонтна майстерня
🔸 прально-душовий комплекс
🔸 детектори дронів «Цукорок», дизельні генератори, 2 кВт зарядні станції
Це — додаткова можливість зберегти життя, виконати бойове завдання і повернутися живим. Дочекатися довгоочікуваного миру і якнайшвидше його наблизити. Над і цим працюємо щодня, попри всі перешкоди.
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Тут хлопці та дівчата чекають на реальні дії та допомогу, на техніку та зброю. А не на підготовку влади до виборів, зачистку політичного поля та піар влади. Тому ми тут попри незаконні та абсолютно безглузді «превентивні санкції». Продовжуємо робити свою справу.
Допомогу привезли для бойових підрозділів, які щодня боронять Україну:
🔹 95-та окрема десантно-штурмова бригада
🔹 1-ша окрема танкова бригада
🔹 36-та окрема бригада морської піхоти
🔹 47-ма окрема артилерійська бригада
🔹 82-га окрема десантно-штурмова бригада
🔹 54-й окремий розвідувальний батальйон
🔹 421-й окремий батальйон безпілотних систем
🔹 104-та окрема бригада ТРО
🔹 251-й окремий батальйон 241-ї бригади ТРО
…і ще кілька підрозділів, імена яких лишимо без згадки на їхнє прохання.
Серед техніки та обладнання на 30 мільйонів, які сьогодні привезли:
🔸 більше 700 FPV-дронів різних комплектацій: на оптоволокні, з машинним зором, з нічним баченням
🔸 14 DJI Mavic різних комплектацій: PROшки та нічні
🔸 21 комплекс купольного РЕБ «Шатро» на рамі
🔸 19 модифікованих супутникових систем Starlink
🔸 4 квадорцикли різних комплектацій: короткі для пересування і «мурахи» для доставки вантажу
🔸 мобільний шиномонтаж з системою RunFlat
🔸 мобільна ремонтна майстерня
🔸 прально-душовий комплекс
🔸 детектори дронів «Цукорок», дизельні генератори, 2 кВт зарядні станції
Це — додаткова можливість зберегти життя, виконати бойове завдання і повернутися живим. Дочекатися довгоочікуваного миру і якнайшвидше його наблизити. Над і цим працюємо щодня, попри всі перешкоди.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from 🇺🇦 Софія Федина
Яка невимовна радість: з ворожого полону повертаються 277 захисників і захисниць!
Сьогодні додому повернулись воїни з гарнізону Маріуполя, нацгвардійці, моряки, ТрО, ДШВ, Сили безпілотних систем та інші. Більшість — молоді хлопці та дівчата, народжені після 2000 року. Серед них — жінка-військовослужбовиця, яка перебувала в полоні ще з травня 2022 року.
Сьогодні додому повернулись воїни з гарнізону Маріуполя, нацгвардійці, моряки, ТрО, ДШВ, Сили безпілотних систем та інші. Більшість — молоді хлопці та дівчата, народжені після 2000 року. Серед них — жінка-військовослужбовиця, яка перебувала в полоні ще з травня 2022 року.
Forwarded from Петро Порошенко
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Дванадцятий Великдень під час російсько-української війни. І вже четвертий під час повномасштабного вторгнення.
Протягом Страсного тижня російські нелюди продовжували посилати на наші міста ракети, якими вбивали десятки безневинних українців.
Під час всеночної служби у Михайлівському Золотоверхому монастирі ми, разом з сотнями киян, молилися. Молилися, щоб єдність, яка врятувала нашу країну на початку вторгнення, повернулася. Молилися, щоб нарешті Господь зберіг Україну та наш народ. Молилися, щоб на нашу землю повернулись мир та спокій.
Віра дає нам надію на Світле Воскресіння всієї України. Дуже сподіваємось, що Бог почує молитви українців.
Христос воскрес!
📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter
Протягом Страсного тижня російські нелюди продовжували посилати на наші міста ракети, якими вбивали десятки безневинних українців.
Під час всеночної служби у Михайлівському Золотоверхому монастирі ми, разом з сотнями киян, молилися. Молилися, щоб єдність, яка врятувала нашу країну на початку вторгнення, повернулася. Молилися, щоб нарешті Господь зберіг Україну та наш народ. Молилися, щоб на нашу землю повернулись мир та спокій.
Віра дає нам надію на Світле Воскресіння всієї України. Дуже сподіваємось, що Бог почує молитви українців.
Христос воскрес!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Головною подією після 21.04.2019, звісно, є початок повномасштабного вторгнення росії.
Бачу, піднімається хвиля публікацій «путін усе одно напав би».
Це хибна спроба: путін напав у 2014. Питання в тому, наскільки влада була готова до ескалації - і наскільки ефективний опір очікували кремлівські стратеги.
Бо одна справа - прогризати ешелоновану оборону, зайняту мотивованими військами, проходити мінні поля, форсувати річки під вогнем і отримувати ракетні удари по тилу, а зовсім інше - парадним строєм котитися по вільних дорогах чи висаджувати десант проти строковиків Нацгвардії.
І от якраз різниця між цими двома ситуаціями - цілком залежала від свідомих дій влади.
Вина за агресію лежить на путіні - ще з 2014. А от підготовка до війни - цілком відповідальність Зеленського. Тим більше, його попереджали і пропонували робити дуже конкретні речі. Але на Банковій слухали голоси з росії і білорусії, ще й хизувалися цим.
Є дуже конкретні рішення: перенесення строків оборонних (зокрема ракетних) програм у 2019-20, згортання / недофінансування Держоборонзамовлення до 2021, фінансування «доріг, а не армії» (навіть хизування цим особисто Зеленського), відведення військ, розмінування…
Сонм замовних кримінальних справ і буйство ДБР, які паралізували цілі сектори оборони: від постачання бронежилетів до розкриття перед рф надходження клістронів для ППО. Так кортіло «накопати на Порошенка», що закопували обороноздатність країни.
Відмова від «приготування останньої миті» - збільшення фінансування ЗСУ для мобілізації, злагодження і забезпечення резерву, виведення військ на позиції на загрожених напрямках…
Саме ці рішення визначили реальний стан української оборони на момент вторгнення.
Чесна розмова про підсумки шести років має включати і ці аспекти. Бо хто такий путін - відомо навіть дітям. Важливо, до чого ви готуєте країну, маючи такого сусіда.
📝Ростислав Павленко
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Бачу, піднімається хвиля публікацій «путін усе одно напав би».
Це хибна спроба: путін напав у 2014. Питання в тому, наскільки влада була готова до ескалації - і наскільки ефективний опір очікували кремлівські стратеги.
Бо одна справа - прогризати ешелоновану оборону, зайняту мотивованими військами, проходити мінні поля, форсувати річки під вогнем і отримувати ракетні удари по тилу, а зовсім інше - парадним строєм котитися по вільних дорогах чи висаджувати десант проти строковиків Нацгвардії.
І от якраз різниця між цими двома ситуаціями - цілком залежала від свідомих дій влади.
Вина за агресію лежить на путіні - ще з 2014. А от підготовка до війни - цілком відповідальність Зеленського. Тим більше, його попереджали і пропонували робити дуже конкретні речі. Але на Банковій слухали голоси з росії і білорусії, ще й хизувалися цим.
Є дуже конкретні рішення: перенесення строків оборонних (зокрема ракетних) програм у 2019-20, згортання / недофінансування Держоборонзамовлення до 2021, фінансування «доріг, а не армії» (навіть хизування цим особисто Зеленського), відведення військ, розмінування…
Сонм замовних кримінальних справ і буйство ДБР, які паралізували цілі сектори оборони: від постачання бронежилетів до розкриття перед рф надходження клістронів для ППО. Так кортіло «накопати на Порошенка», що закопували обороноздатність країни.
Відмова від «приготування останньої миті» - збільшення фінансування ЗСУ для мобілізації, злагодження і забезпечення резерву, виведення військ на позиції на загрожених напрямках…
Саме ці рішення визначили реальний стан української оборони на момент вторгнення.
Чесна розмова про підсумки шести років має включати і ці аспекти. Бо хто такий путін - відомо навіть дітям. Важливо, до чого ви готуєте країну, маючи такого сусіда.
📝Ростислав Павленко
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Forwarded from ГЕРАЩЕНКО ІРИНА (I G)
Рівно шість років тому шостий президент України здобув переконливу перемогу на демократичних виборах. Це було багато в чому протестне голосування, 73% українців проголосували проти «бариги», «ліпєцкой фабрики», «мінських угод», «наживатися на війні», «а то путін нападьот», повіривши в маніпулятивні меседжі політичних неофітів і їх інформаційної обслуги. Флагманом цієї брудної пропагандистської кампанії були плюси і інші медведчуківські канали, які з ранку до вечора, кілька років поспіль, просували думку, що це «Порошенко напав на Україну».
6 років тому Наталочки і Сірьожі влаштували всенародне свято, вони і досьогодні повторюють мантру, що Зеленський - це найкраще, що могло трапитися з Україною. Правда, цей пропагандистський марафон вже не дивляться в Маріуполі, фортеці Бахмуті, Авдіївці, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Волновасі, Сватовому….
Сьогодні на Українська правда вийшла полемічна стаття лауреата Шевченківської премії , журналіста і воїна Павло Казарін, в якій він розмірковує, чи можливо було б уникнути великої війни, якби не Зеленський.
Для мене і нашої команди очевидно, що відповідальність за напад на Україну і в 2014 , і в 2022 несе виключно Путін, путінська Росія, всі без виключення росіяни, які допустили цементування диктаторського режиму і для яких великорусский шовінізм- релігія. З 2014 по 2019 я жорстко полемізувала з тими, хто перекладав відповідальність за війну на Порошенка. Це страшна трагедія для України, що скільки людей повірили в цей кремлівський наратив, який тягли сюди деякі українські медіа і проросійські політики, підігруючи Кремлю, перекладаючи відповідальність на українську владу. Тим не менше, кримінальні справи проти Порошенка за «контрнаступ влітку 2014 на Донбасі» і відсіч ворогу в листопаді 2018 в Керченській протоці і досі не закриті, навпаки, активно «розслідуються» ДБР.
З 2019, попри чітку опозицію до Зеленського, я не змінила своєї позиції щодо війни. Повну відповідальність за вбивства українців, знищення українських міст, порушення мінських угод до 2022, несе путінська росія. Це не Зеленський напав на Україну в лютому 2022, воєнний злочин здійснив Путін.
Але відповідальність за провал підготовки до вторгнення, повне ігнорування сигналів наших партнерів, не виконання державного оборонного замовлення, згортання ракетних програм і виробництво ВПК, недофінансування ЗСУ через пріоритетність асфальту, не проведену евакуацію культурних цінностей і дитячих будинків бодай поблизу лінії зіткнення, коли передчуття війни було вже в повітрі - це вже повна відповідальність української влади. Яка в січні 2021 садила Порошенка, замість зібрати за столом всіх колишніх українських президентів і разом думати , як протидіяти Путіну. І дуже дивно, що в статті Казаріна про це ні слова. ЗСУ є головним гарантом нашої державності, суверенітету і незалежності, і я щиро дякую Павлу за захист України, приналежність до найавторитетнішої української армійської спільноти. Тож він точно усвідомлює, що підготовка резервів і посилення українського ВПК в 2019- 2022 могли б бути стримуючими і превентивними факторами для нападу, або б сповільнили російський бліцкриг на Півдні і інших напрямках.
Чому Путін не напав раніше? Шановний автор, як на мене, дає спрощене узагальнення, розмірковуючи виключно в парадигмі Порошенко & Зеленський і забуваючи про зовнішнішні чинники. Політика стримування агресора замість придушити його санкціями з боку Німеччини і США, ЄС вцілому - апріорі була помилковою, бо дозволяла російській економіці розвиватися, будуючи «Північний потік» і експортуючи енергоносії. Але фактор Меркель і Трампа, безумовно, грав свою роль для Путіна, це були чи не єдині світові лідери, окрім Сі, з якими він певним чином рахувався.
А от українська влада пересварилася з нашими партнерами напередодні вторгнення, звинувачуючи їх в «скабєєвщині» і нагнітанні паніки, яка може знищити нашу економіку. Хоч з 2021 року влада мала робити все для посилення антипутінської коаліції, вірити західними розвідкам і зробити все для посилення оборони.
6 років тому Наталочки і Сірьожі влаштували всенародне свято, вони і досьогодні повторюють мантру, що Зеленський - це найкраще, що могло трапитися з Україною. Правда, цей пропагандистський марафон вже не дивляться в Маріуполі, фортеці Бахмуті, Авдіївці, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Волновасі, Сватовому….
Сьогодні на Українська правда вийшла полемічна стаття лауреата Шевченківської премії , журналіста і воїна Павло Казарін, в якій він розмірковує, чи можливо було б уникнути великої війни, якби не Зеленський.
Для мене і нашої команди очевидно, що відповідальність за напад на Україну і в 2014 , і в 2022 несе виключно Путін, путінська Росія, всі без виключення росіяни, які допустили цементування диктаторського режиму і для яких великорусский шовінізм- релігія. З 2014 по 2019 я жорстко полемізувала з тими, хто перекладав відповідальність за війну на Порошенка. Це страшна трагедія для України, що скільки людей повірили в цей кремлівський наратив, який тягли сюди деякі українські медіа і проросійські політики, підігруючи Кремлю, перекладаючи відповідальність на українську владу. Тим не менше, кримінальні справи проти Порошенка за «контрнаступ влітку 2014 на Донбасі» і відсіч ворогу в листопаді 2018 в Керченській протоці і досі не закриті, навпаки, активно «розслідуються» ДБР.
З 2019, попри чітку опозицію до Зеленського, я не змінила своєї позиції щодо війни. Повну відповідальність за вбивства українців, знищення українських міст, порушення мінських угод до 2022, несе путінська росія. Це не Зеленський напав на Україну в лютому 2022, воєнний злочин здійснив Путін.
Але відповідальність за провал підготовки до вторгнення, повне ігнорування сигналів наших партнерів, не виконання державного оборонного замовлення, згортання ракетних програм і виробництво ВПК, недофінансування ЗСУ через пріоритетність асфальту, не проведену евакуацію культурних цінностей і дитячих будинків бодай поблизу лінії зіткнення, коли передчуття війни було вже в повітрі - це вже повна відповідальність української влади. Яка в січні 2021 садила Порошенка, замість зібрати за столом всіх колишніх українських президентів і разом думати , як протидіяти Путіну. І дуже дивно, що в статті Казаріна про це ні слова. ЗСУ є головним гарантом нашої державності, суверенітету і незалежності, і я щиро дякую Павлу за захист України, приналежність до найавторитетнішої української армійської спільноти. Тож він точно усвідомлює, що підготовка резервів і посилення українського ВПК в 2019- 2022 могли б бути стримуючими і превентивними факторами для нападу, або б сповільнили російський бліцкриг на Півдні і інших напрямках.
Чому Путін не напав раніше? Шановний автор, як на мене, дає спрощене узагальнення, розмірковуючи виключно в парадигмі Порошенко & Зеленський і забуваючи про зовнішнішні чинники. Політика стримування агресора замість придушити його санкціями з боку Німеччини і США, ЄС вцілому - апріорі була помилковою, бо дозволяла російській економіці розвиватися, будуючи «Північний потік» і експортуючи енергоносії. Але фактор Меркель і Трампа, безумовно, грав свою роль для Путіна, це були чи не єдині світові лідери, окрім Сі, з якими він певним чином рахувався.
А от українська влада пересварилася з нашими партнерами напередодні вторгнення, звинувачуючи їх в «скабєєвщині» і нагнітанні паніки, яка може знищити нашу економіку. Хоч з 2021 року влада мала робити все для посилення антипутінської коаліції, вірити західними розвідкам і зробити все для посилення оборони.
Forwarded from ГЕРАЩЕНКО ІРИНА (I G)
Та й лондонський саміт НАТО в грудні 2019 не варто було ігнорувати, бо паризькій зустрічі з Путіним цей зовнішньополітичний шпагат аж ніяк не допоміг…
Очевидно, що тема підготовки до війни- найбільш проблемна для команди Зеленського. Бо в цьому питанні- дуже болючі відповіді про втрачений час, можливості, які спровокували важкі для країни наслідки. Ця дискусія ще попереду, бо спочатку потрібно перемогти ворога. До речі, тема перемоги дивним чином зникла з риторики влади, паралельно з забутими вже самітами миру і планами стійкості.
Три роки важкої війни влада активно експлуатувала гасло «Мінська 3 не буде». І судячи з останніх новин щодо переговорного процесу, це правда. Бо в мінських домовленостях було чітко зафіксована територіальна цілісність України, Донецька і Луганська області визнавалися українськими і ніде ані слова не було про відмову від Криму… А виконання цих угод було чітко привʼязане до санкцій.
Я, до речі, щиро бажаю нинішній українській переговорній команді досягти подібного результату, адже основна червона лінія для українського суспільства - це територіальна цілісність і суверенітет України.
Павло Казарін завершує свою колонку до шестиріччя Зеленського висновком, що головне - не переміг Медведчук, бо прихід до влади пʼятої колони Кремля дійсно б означав захоплення України з середини. Але я не настільки оптимістична, як автор колонки. Можливо тому, що щодня бачу в парламенті існування коаліції Слуг і ОПЗЖ, які разом обкрадають українську Армії, переспрямовуючи кошти на пропагандистський марафон, закупівлю російського застарілого обладнання для АЕС чи на дороги, замість купувати дрони і будувати фортифікації. Бачу, як з ВР роблять слухняну і залежну від Банкової «держдуму», руйнуючи парламентаризм і субʼєктність. Щодня відчуваю, що особа в кріслі спікера отримує фізичне задоволення від приниження опозиції.
А, можливо, мій песимізм будується на відвідуванні судів над бойовими командирами чи «превентивними санкціями» проти Порошенка, який вже 6 років не при владі. Бо ці судилища, політична цензура і тиск на опозицію мало чим відрізняється від часів Януковича.
Перемогти росію важливо не лише на полі бою і в дипломатії, треба перемогти її в собі і не дати побудувати всередині. І це сьогодні відповідальність Зеленського, який вже 6 років як сконцентрував всю повноту влади. Не варто цементувати цю владу портновщиною в судах, розправами з опонентами і союзами з ОПЗЖ.
#ПІДПИСУЙТЕСЯ
Очевидно, що тема підготовки до війни- найбільш проблемна для команди Зеленського. Бо в цьому питанні- дуже болючі відповіді про втрачений час, можливості, які спровокували важкі для країни наслідки. Ця дискусія ще попереду, бо спочатку потрібно перемогти ворога. До речі, тема перемоги дивним чином зникла з риторики влади, паралельно з забутими вже самітами миру і планами стійкості.
Три роки важкої війни влада активно експлуатувала гасло «Мінська 3 не буде». І судячи з останніх новин щодо переговорного процесу, це правда. Бо в мінських домовленостях було чітко зафіксована територіальна цілісність України, Донецька і Луганська області визнавалися українськими і ніде ані слова не було про відмову від Криму… А виконання цих угод було чітко привʼязане до санкцій.
Я, до речі, щиро бажаю нинішній українській переговорній команді досягти подібного результату, адже основна червона лінія для українського суспільства - це територіальна цілісність і суверенітет України.
Павло Казарін завершує свою колонку до шестиріччя Зеленського висновком, що головне - не переміг Медведчук, бо прихід до влади пʼятої колони Кремля дійсно б означав захоплення України з середини. Але я не настільки оптимістична, як автор колонки. Можливо тому, що щодня бачу в парламенті існування коаліції Слуг і ОПЗЖ, які разом обкрадають українську Армії, переспрямовуючи кошти на пропагандистський марафон, закупівлю російського застарілого обладнання для АЕС чи на дороги, замість купувати дрони і будувати фортифікації. Бачу, як з ВР роблять слухняну і залежну від Банкової «держдуму», руйнуючи парламентаризм і субʼєктність. Щодня відчуваю, що особа в кріслі спікера отримує фізичне задоволення від приниження опозиції.
А, можливо, мій песимізм будується на відвідуванні судів над бойовими командирами чи «превентивними санкціями» проти Порошенка, який вже 6 років не при владі. Бо ці судилища, політична цензура і тиск на опозицію мало чим відрізняється від часів Януковича.
Перемогти росію важливо не лише на полі бою і в дипломатії, треба перемогти її в собі і не дати побудувати всередині. І це сьогодні відповідальність Зеленського, який вже 6 років як сконцентрував всю повноту влади. Не варто цементувати цю владу портновщиною в судах, розправами з опонентами і союзами з ОПЗЖ.
#ПІДПИСУЙТЕСЯ
Цікава дискусійна стаття. Павло Казарін завершує її таким висновком: «Війна розпочалася тому, що не переміг Медведчук».
Не думаю, що Путін вірив у перемогу Медведчука в Україні після Революції гідності. Силу «пʼятої колони», яку він очолював показали вибори 2019 і навряд чи він мав ще якийсь потенціал для її нарощування.
Росія швидко і безповоротно втрачала інструменти політичного впливу в Україні з 2014. І в Кремлі бачили це.
Перемога Зеленського під гаслами «какая разніца» зародили там надію на його відновлення, яка в тім незабаром зазнала краху.
Але для нас важливішим є не те, що Путін втратив сподівання на втілення своїх мрій Зеленським, а те, що сам Зеленський далі вірив, що Путін буде далі вірити йому. А тому готуватися до війни не треба, більш того, якісь кроки в цьому напрямку підточать віру Путіна у нього і спровокують його. Це був абсолютно хибний підхід.
Як помилковим є підхід будь-кого хто вважає, що від будь-якого українського президента залежало буде чи не буде повномасштабне вторгнення. Певен - це рішення залежало виключно від Путіна. Натомість від рішень українського керівництва залежало наскільки ми будемо готові до нього.
📝Володимир Вʼятрович
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Не думаю, що Путін вірив у перемогу Медведчука в Україні після Революції гідності. Силу «пʼятої колони», яку він очолював показали вибори 2019 і навряд чи він мав ще якийсь потенціал для її нарощування.
Росія швидко і безповоротно втрачала інструменти політичного впливу в Україні з 2014. І в Кремлі бачили це.
Перемога Зеленського під гаслами «какая разніца» зародили там надію на його відновлення, яка в тім незабаром зазнала краху.
Але для нас важливішим є не те, що Путін втратив сподівання на втілення своїх мрій Зеленським, а те, що сам Зеленський далі вірив, що Путін буде далі вірити йому. А тому готуватися до війни не треба, більш того, якісь кроки в цьому напрямку підточать віру Путіна у нього і спровокують його. Це був абсолютно хибний підхід.
Як помилковим є підхід будь-кого хто вважає, що від будь-якого українського президента залежало буде чи не буде повномасштабне вторгнення. Певен - це рішення залежало виключно від Путіна. Натомість від рішень українського керівництва залежало наскільки ми будемо готові до нього.
📝Володимир Вʼятрович
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Українська правда
Якби не Зеленський
Ідея бліцкригу народилася в Кремлі не так через недосвідченість шостого президента України. Вона могла народитись як реакція на зачистку політичного ландшафту від агентів Москви.
Європейська Солідарність
Рівно шість років тому шостий президент України здобув переконливу перемогу на демократичних виборах. Це було багато в чому протестне голосування, 73% українців проголосували проти «бариги», «ліпєцкой фабрики», «мінських угод», «наживатися на війні», «а то…
‼️ 21 квітня 2019, рівно шість років тому, ми звернули «не туди»…
Результат: повномасштабна війна, втрата людського капіталу, збідніння людей, знищення економічного потенціалу, виклики для майбутнього!!!
Позитив: українці обʼєдналися навколо «армії, мови, віри»!
Аналіз того, чому так відбулося, ще буде. Зараз же головне – допомога ЗСУ ! Армія – це виживання держави!
📝Олег Синютка
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Результат: повномасштабна війна, втрата людського капіталу, збідніння людей, знищення економічного потенціалу, виклики для майбутнього!!!
Позитив: українці обʼєдналися навколо «армії, мови, віри»!
Аналіз того, чому так відбулося, ще буде. Зараз же головне – допомога ЗСУ ! Армія – це виживання держави!
📝Олег Синютка
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
У соцмережах точиться гаряча дискусія: чи відбулося б повномасштабне вторгнення, якби у 2019 році президентські вибори виграв не Володимир Зеленський, а Петро Порошенко? Цю розмову ініціював Павло Казарін своєю колонкою на Українській правді. Він припустив, що однією з причин російського нападу стало те, що проросійські сили на кшталт Медведчука не прийшли до влади, а навпаки — опинилися за ґратами.
Але чи має сьогодні сенс сперечатися про те, яким був би альтернативний розвиток подій? Ми точно знаємо: росія робила все можливе, аби Порошенко програв вибори. І ми пам’ятаємо, як Кремль симпатизував Зеленському — політику, який закликав “просто подивитися Путіну в очі”.
Зараз Росія знову знову намагається змінити українську владу. Тепер уже Зеленського. Його росіяни вважають зрадником, який осмілився перечити самому путіну. Вони хочуть знищити державу. Останнє стає для нас головним викликом — не минуле, а майбутнє.
Ми повинні розуміти: війна може тривати ще довго. І в цій реальності держава повинна бути сильною, ефективною, цілеспрямованою. А для цього потрібна єдність — у суспільстві, в політиці, в управлінні. Але, на жаль, сьогодні ми бачимо протилежне.
Українська влада не робить майже нічого для досягнення цієї єдності. Старі хиби державного управління — корупція, неефективність, марнославство, дешевий піар — нікуди не зникли. І це пригнічує набагато більше, ніж теоретичні варіанти виборів п’ятирічної давності.
Ми маємо думати не про альтернативні історії, а про те, як збудувати справжню, сильну, європейську, незалежну від росії Україну. І як виграти цю війну. Або принаймні — зберегти націю і державу.
📝Микола Княжицький
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!
Але чи має сьогодні сенс сперечатися про те, яким був би альтернативний розвиток подій? Ми точно знаємо: росія робила все можливе, аби Порошенко програв вибори. І ми пам’ятаємо, як Кремль симпатизував Зеленському — політику, який закликав “просто подивитися Путіну в очі”.
Зараз Росія знову знову намагається змінити українську владу. Тепер уже Зеленського. Його росіяни вважають зрадником, який осмілився перечити самому путіну. Вони хочуть знищити державу. Останнє стає для нас головним викликом — не минуле, а майбутнє.
Ми повинні розуміти: війна може тривати ще довго. І в цій реальності держава повинна бути сильною, ефективною, цілеспрямованою. А для цього потрібна єдність — у суспільстві, в політиці, в управлінні. Але, на жаль, сьогодні ми бачимо протилежне.
Українська влада не робить майже нічого для досягнення цієї єдності. Старі хиби державного управління — корупція, неефективність, марнославство, дешевий піар — нікуди не зникли. І це пригнічує набагато більше, ніж теоретичні варіанти виборів п’ятирічної давності.
Ми маємо думати не про альтернативні історії, а про те, як збудувати справжню, сильну, європейську, незалежну від росії Україну. І як виграти цю війну. Або принаймні — зберегти націю і державу.
📝Микола Княжицький
🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!