Куяльницьке кладовище одне з найбільших і найстаріших козацьких цвинтарів України, розташоване на околицях Одеси та є історичною пам'яткою другої половини XVIII – кінця XIX століть.

Загалом на кладовищі знаходиться понад 500 поховань, з яких близько 200 увінчані кам'яними хрестами, а 32 мають написи.

За допомогою фотограмметрії та 3D-моделювання команда «Піксельовані Реальності» зацифрувала 32 хрести. Отримані у результаті високоточні моделі та текстури дозволили розібрати нові знаки та уточнити роки частини поховань.

«Куяльницьке кладовище руйнує імперські міфи про історію Одеси та доводить, що українці жили тут задовго до заснування міста», 

– зазначила Яна Бойцова, співзасновниця ГО «Піксельовані Реальності».

#культурна_Одеса

👉 Офіційні новини Одеси

▶️ YouTube-канал Одеси

⚡️ Офіційний сайт Одеси

В Одесі вулицю Восьмого березня перейменовано на вулицю Вікандера і Ларсена - на честь засновників корково-лінолеумного заводу в районі Балтівської слобідки. А нові назви провулків та ліній Восьмого березня в більшості пов'язані з продукцією, людьми та технічним циклом заводу.
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
🍾Перше коркове виробництво з'явилося в Одесі в 1878 р., коли Едуард Арпс заснував корковий завод на схилі Водяної балки. До складу правління входили підприємці Яльм та Карл-Август Вікандери, які пізніше разом зі шведським підприємцем Ларсеном заснували в Одесі фірму «Вікандер і Ларсен», що торгувала корками. В 1905 році на Преображенській, 60 відкрилася контора та фабричний склад пробки Акціонерного товариства пробкової мануфактури «Вікандер і Ларсон».  В 1913 році контора з магазином переїхала до спеціально обладнаного будинку на Рішельєвській, 26. 

🏭У 1910-1911 рр. Вікандер придбав декілька гектарів землі біля підніжжя Жеваховой гори в районі Балтівської слобідки. Тут було побудовано новий корково-лінолеумний завод. Деякі будівлі та один із символів підприємства - величезні ворота з двома арками - були споруджені за проєктом архітектора  Християна Бейтельсбахера.

🚢До заводу вздовж Балтської дороги проклали власну залізницю, що забезпечувала доставку з Одеського морського порту сировини та відвантаження готової продукції. До 1913 р. підприємство вийшло на повну виробничу потужність і стало одним із найбільших виробників лінолеуму в Європі.

У Першу світову війну  припинилося надходження експортної сировини (кори пробкового дуба) в порт Одеси, згодом було зруйновано й будівлі заводу. У 1918 році Вікандер виїхав за кордон.  На цьому закінчилася історія промислового гіганта в масштабах Європи і почалася інша історія. У 1921 році виробництво націоналізовано, а 1925 р. завод отримав назву «Більшовик». У 2004 році рішенням суду завод був визнаний банкрутом. 

Від бізнес-імперії Вікандера та Ларсена залишилися ворота заводу й комплекс магазинів  на вулиці Рішельєвській - між вулицями Жуковського та Єврейською.

#культурна_Одеса

👉 Офіційні новини Одеси

▶️ YouTube-канал Одеси

⚡️ Офіційний сайт Одеси