Коли один із його бійців після детонації «скиду» дістав поранення в шию і думав, що вже все, згадав настанови командира: «Той, хто знає, «навіщо» жити, витримає майже будь-яке «як». Перше — це твоя родина, друзі та земля, за яку ти б’єшся; твоє виживання — це їхня безпека і майбутнє. А витримати будь-яке «як» можливо завдяки здобутим навичкам і знанням. Тому вчіться, хлопці, сумлінно».

Тоді, під час бою, солдат зміг зібрати волю в кулак, відкотитися до кущів, згадати курс тактичної медицини й вижити. Мімоза (Михайло) — не лікар, але в роті, яку він очолював, навіть медики вміли стріляти з усіх видів зброї, зокрема ПТРК (протитанкового керованого ракетного комплексу). Що вже казати про інших бійців. Він завжди приділяв велику увагу навчанню своїх підлеглих, що неодноразово рятувало їм життя.

Ризикувати власним життям Мімоза почав ще на Майдані у переломному 2014 році. Звідти поїхав на фронт: спочатку під Луганськ, а згодом — на Донецький напрямок. До війни мав успішну кар’єру провідного менеджера в казино. Гроші, перспективи... Не кажучи вже про чудову дружину та двох доньок. Через півтора року Михайло повернувся додому, але мирне життя тривало лише до початку повномасштабного вторгнення. «За пару днів до того, — згадує боєць 428-го ОБ БпС, — чомусь захотілося перевірити свої армійські речі. Просто так. Але, як виявилося, передчуття мене не підвело».

Воно не зраджувало його і в боях. «У Вінстона Черчилля, який мав реальний бойовий досвід, є вислів: «Якщо ви йдете через пекло — йдіть не зупиняючись». Я з ним не зовсім згоден, — посміхається Мімоза. — Якось під Бахмутом, коли ми виходили з позицій під обстрілом, я вирішив не зупинятися в яру, хоча те місце здавалося зручним для перепочинку. І ми вчинили правильно. Того самого дня, я навпаки зупинив хлопців біля ферми неподалік перехрестя, яке ми мали перетнути. Воно мені просто не сподобалося. Кажу хлопцям: «Стоп машина! Перекур». Ця пауза стала вирішальною: перехрестя накрили «Градами». Очевидно, ворог через дрон вирахував, що саме в той момент ми мали бути там».

Так чи інакше, тоді вийшли вдало. Один раз — через пекло без зупинки. Інший — вчасно зупинилися. Тринадцять врятованих життів. Звірине чуття та досвід.

«Найчастіше допомагало знання місцевості, де я воював ще з 2014 року», — згадує Михайло. Воно рятувало і його, і всіх побратимів, які були поруч. Що стосується фрази: «Якщо знаєш «навіщо», то витримаєш будь-яке «як». За словами Мімози, насправді автором є відомий психолог Віктор Франкл, який пройшов через всі кола пекла німецьких концтаборів у Другу Світову». «Те пекло, яке вчинили російські окупанти на українській землі, ми обов’язково подолаємо, — не сумнівається досвідчений боєць. — Головне — не зупинятися».

Підпісуйся на канал

📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube