1992 рік. Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію Державного гімну України. Музику до нього створив Михайло Вербицький.
Для нас, військових, Гімн — це не просто офіційна мелодія. Це те, що стискає горло й вирівнює спину. Те, що звучить у голові перед виходом на завдання, під час втрат і після важких боїв. Кілька перших акордів — і ти вже не сам. За тобою народ, історія, побратими.
У найтемніші години — без світла, тепла, інколи без сну й спокою — Гімн стає точкою опори. Він зшиває країну в єдине ціле, нагадує, заради чого ми стоїмо й чому не маємо права відступити.
Поки звучить наш Гімн — Україна жива.
І ми зробимо все, щоб він лунав і надалі. 🇺🇦
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
Для нас, військових, Гімн — це не просто офіційна мелодія. Це те, що стискає горло й вирівнює спину. Те, що звучить у голові перед виходом на завдання, під час втрат і після важких боїв. Кілька перших акордів — і ти вже не сам. За тобою народ, історія, побратими.
У найтемніші години — без світла, тепла, інколи без сну й спокою — Гімн стає точкою опори. Він зшиває країну в єдине ціле, нагадує, заради чого ми стоїмо й чому не маємо права відступити.
Поки звучить наш Гімн — Україна жива.
І ми зробимо все, щоб він лунав і надалі. 🇺🇦
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤3
16 січня — День пам’яті кіборгів.
Вони тримали Донецький аеропорт не за наказом — за переконанням.
Не тому, що були безсмертними, а тому, що не могли відступити.
«Кіборги» — це не про метал і бетон. Це про людей, у яких серце виявилось міцнішим за сталь, а віра — сильнішою за смерть. 242 дні оборони стали символом незламності українського воїна і всієї нації.
Вони довели: Україну неможливо зламати. Її можна обстрілювати, руйнувати, намагатися стерти — але вона стоятиме, доки є ті, хто готовий тримати рубіж до кінця.
Сьогодні ми згадуємо полеглих кіборгів із болем і гордістю.
Їхній подвиг — це наш обов’язок пам’ятати.
Їхня жертва — наша відповідальність вистояти.
Кіборги не вмирають.
Вони стають частиною нашої сили.
Частиною нашої боротьби.
Частиною Перемоги.
🕯 Вічна пам’ять Героям.
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
Вони тримали Донецький аеропорт не за наказом — за переконанням.
Не тому, що були безсмертними, а тому, що не могли відступити.
«Кіборги» — це не про метал і бетон. Це про людей, у яких серце виявилось міцнішим за сталь, а віра — сильнішою за смерть. 242 дні оборони стали символом незламності українського воїна і всієї нації.
Вони довели: Україну неможливо зламати. Її можна обстрілювати, руйнувати, намагатися стерти — але вона стоятиме, доки є ті, хто готовий тримати рубіж до кінця.
Сьогодні ми згадуємо полеглих кіборгів із болем і гордістю.
Їхній подвиг — це наш обов’язок пам’ятати.
Їхня жертва — наша відповідальність вистояти.
Кіборги не вмирають.
Вони стають частиною нашої сили.
Частиною нашої боротьби.
Частиною Перемоги.
🕯 Вічна пам’ять Героям.
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🫡4
Кіт Баюн
Він носить тату з Котом Баюном і відповідний позивний. Але байок не розповідає. Їх вигадують ті, хто нюхнув пороху з наперсток, а Сергій — «винюхав» його з бочки.
Коренастий, із пружною ходою та чіпким поглядом. Із початку повномасштабної війни — командир підрозділу спецоперацій. Не в штабі, а на землі: з повним БК, за будь-якої погоди, з потом, кров’ю, перемогами й втратами. І було йому тоді 53. Не перевелися козаки на землі українській.
На питання, чи важко було все змінити, він відповідає просто:
«Важко втрачати побратимів. Усе інше — дрібниці».
У нього загинув єдиний син. Про це — мовчання.
На Часовому Яру він завів на позиції 50 бійців — і всіх вивів живими.
«Зайняти позиції складно. Утримати — ще складніше. А вивести всіх — утричі важче».
Найвища доблесть командира — не нагороди, а життя його людей. Без пафосу.
Його зброя — не лише автомат, а й слово. Те, що лікує, тримає і веде за собою.
Недарма кажуть: життя і смерть — на кінчику язика.
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
Він носить тату з Котом Баюном і відповідний позивний. Але байок не розповідає. Їх вигадують ті, хто нюхнув пороху з наперсток, а Сергій — «винюхав» його з бочки.
Коренастий, із пружною ходою та чіпким поглядом. Із початку повномасштабної війни — командир підрозділу спецоперацій. Не в штабі, а на землі: з повним БК, за будь-якої погоди, з потом, кров’ю, перемогами й втратами. І було йому тоді 53. Не перевелися козаки на землі українській.
На питання, чи важко було все змінити, він відповідає просто:
«Важко втрачати побратимів. Усе інше — дрібниці».
У нього загинув єдиний син. Про це — мовчання.
На Часовому Яру він завів на позиції 50 бійців — і всіх вивів живими.
«Зайняти позиції складно. Утримати — ще складніше. А вивести всіх — утричі важче».
Найвища доблесть командира — не нагороди, а життя його людей. Без пафосу.
Його зброя — не лише автомат, а й слово. Те, що лікує, тримає і веде за собою.
Недарма кажуть: життя і смерть — на кінчику язика.
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤7
❄️ Холод — ворог, який не стріляє, але б’є безжально.
На позиціях він завжди поруч: уночі, на вітрі, в окопі, у бліндажі. Військові давно навчилися не недооцінювати мороз — бо від нього залежить витривалість, уважність і життя.
Кілька простих правил, якими користуються бійці, стануть у пригоді й цивільним цієї зими:
🔹 Шари, а не «товстий светр»
Краще кілька шарів одягу: термобілизна, утеплюючий шар, захист від вітру й вологи. Так легше зберігати тепло й рухатися.
🔹 Сухість — критично важлива
Волога забирає тепло в рази швидше. Міняйте шкарпетки, сушіть взуття й рукавиці за першої можливості.
🔹 Рух — це тепло
Навіть кілька хвилин руху запускають кровообіг. На фронті це правило номер один — не «застигання», а контрольований рух.
🔹 Гаряче пиття й калорії
Чай, кава, суп — це не комфорт, а паливо. Організм у холоді витрачає більше енергії.
🔹 Захист відкритих ділянок
Руки, ноги, шия, обличчя — найвразливіші. Балаклава чи баф іноді важливіші за ще одну куртку.
Ми знаємо, що таке холод — не з чуток.
І хоч дуже хочеться, щоб цивільні ніколи не жили за «військовими інструкціями», ці поради сьогодні рятують не лише на фронті.
Бережіть себе. Тримаймо тепло — фізично й людськи.
428 ОББпС «Тінь» 🖤
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
На позиціях він завжди поруч: уночі, на вітрі, в окопі, у бліндажі. Військові давно навчилися не недооцінювати мороз — бо від нього залежить витривалість, уважність і життя.
Кілька простих правил, якими користуються бійці, стануть у пригоді й цивільним цієї зими:
🔹 Шари, а не «товстий светр»
Краще кілька шарів одягу: термобілизна, утеплюючий шар, захист від вітру й вологи. Так легше зберігати тепло й рухатися.
🔹 Сухість — критично важлива
Волога забирає тепло в рази швидше. Міняйте шкарпетки, сушіть взуття й рукавиці за першої можливості.
🔹 Рух — це тепло
Навіть кілька хвилин руху запускають кровообіг. На фронті це правило номер один — не «застигання», а контрольований рух.
🔹 Гаряче пиття й калорії
Чай, кава, суп — це не комфорт, а паливо. Організм у холоді витрачає більше енергії.
🔹 Захист відкритих ділянок
Руки, ноги, шия, обличчя — найвразливіші. Балаклава чи баф іноді важливіші за ще одну куртку.
Ми знаємо, що таке холод — не з чуток.
І хоч дуже хочеться, щоб цивільні ніколи не жили за «військовими інструкціями», ці поради сьогодні рятують не лише на фронті.
Бережіть себе. Тримаймо тепло — фізично й людськи.
428 ОББпС «Тінь» 🖤
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4🫡1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Війна дронів — це не кадри з комп’ютерної гри. Це холодний розрахунок, нерви на межі й рішення, від яких залежать життя побратимів і результат бою.
Пілот оптоволоконних БпЛА з позивним «Оскар», боєць 428 ОББпС «Тінь», відверто розповідає про реалії бойової роботи: нюанси застосування дронів, складні моменти на фронті та те, чим насправді є служба в безпілотних військах сьогодні.
▶️ Дивіться інтерв’ю повністю
👍 Підтримайте бійця лайком
🔁 Зробіть репост — нехай правду про цю війну побачать якомога більше людей
І якщо відчуваєш, що можеш бути корисним — долучайся до лав 428 ОББпС «Тінь». Тут воюють розумом, технологіями й відповідальністю за результат.
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
Пілот оптоволоконних БпЛА з позивним «Оскар», боєць 428 ОББпС «Тінь», відверто розповідає про реалії бойової роботи: нюанси застосування дронів, складні моменти на фронті та те, чим насправді є служба в безпілотних військах сьогодні.
▶️ Дивіться інтерв’ю повністю
👍 Підтримайте бійця лайком
🔁 Зробіть репост — нехай правду про цю війну побачать якомога більше людей
І якщо відчуваєш, що можеш бути корисним — долучайся до лав 428 ОББпС «Тінь». Тут воюють розумом, технологіями й відповідальністю за результат.
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤5👍3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Екстрені відключення світла — це випробування для всієї країни. Важко вдома, в укриттях, у лікарнях, на роботі. Але на лінії зіткнення ці труднощі множаться в рази.
У цьому відео командир екіпажу ударного БпАК «Вампір» 428 ОББпС «Тінь» із позивним «Кадет» розповідає про одну з невидимих, але критично важливих складових бойової роботи — заряджання потужних акумуляторів у польових умовах. Без стабільного живлення немає вильотів, а без генераторів — немає живлення.
Саме в такі моменти нація має показати свою стійкість і єдність. Бо поки одні звикають до темряви, інші тримають фронт і роблять усе, щоб ця темрява не прийшла до нас назавжди.
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
У цьому відео командир екіпажу ударного БпАК «Вампір» 428 ОББпС «Тінь» із позивним «Кадет» розповідає про одну з невидимих, але критично важливих складових бойової роботи — заряджання потужних акумуляторів у польових умовах. Без стабільного живлення немає вильотів, а без генераторів — немає живлення.
Саме в такі моменти нація має показати свою стійкість і єдність. Бо поки одні звикають до темряви, інші тримають фронт і роблять усе, щоб ця темрява не прийшла до нас назавжди.
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤2🫡1
Винахідливість на війні — запорука успіху. Греки «довбалися» з облогою Трої десять років. Потім їм це набридло, вони вигадали побудувати дебелого дерев’яного коня та тишком-нишком запхали туди кілька відбірних підрозділів. Наївні троянці власними руками заштовхали його у місто, перепилися і вночі були вбиті.
«У далекому 2014 році ми не вигадували фейкових коней, — посміхається крізь бороду боєць 428-го ОББпС «Тінь» із позивним Шима. — Ми їздили на… зерновозах». І хоча в міста, які вони відбивали від «сепарів», напряму їхній підрозділ не заїжджав — це була чудова нагода пересуватися Донбасом, не привертаючи до себе уваги. Висаджувалися десь за кілометр-два перед блокпостом. Зачищали його, а потім і все місто за ключовими об’єктами: міліція, мерія, прокуратура тощо…
«Ми були штурмовиками, після яких заходили інші підрозділи. Робили зачистку і їхали далі. Інколи… на шкільних автобусах». Попасна стала першим містом, яке брав штурмовий загін Сергія (Шими). Потім було багато інших. Кожен знає, що міські бої — одні з найважчих. Недарма російським загарбникам у Чечні доводилося стирати Грозний вщент, тому що з кожного вікна і підвалу щось стріляло і летіло. «Сепари» на Донбасі не були такими відчайдухами, як чеченці, та й руйнувати наші міста ніхто ніколи не збирався. Але складність ведення бойових дій навіть за таких умов ніхто не скасовував.
На донбаський напрямок Шима потрапив одразу після Революції Гідності. Можна сказати, що перші бойові зіткнення у нього почалися ще на Майдані у Києві, але це не зовсім так. «Строкову службу я проходив у Нагірному Карабаху ще 1989 року, коли там спалахнув воєнний конфлікт між вірменами та азербайджанцями. Ось там мені, зеленому пацану, довелося вперше «понюхати пороху», — розповідає ветеран.
Під Іловайськом він потрапив у полон. Не тому, що добровільно здався чи був непритомним. Це були вимоги ворога. Мовляв, даємо дозвіл вивозити поранених за умови, що інші добровільно здаються. Про підступність наших «братніх» сусідів чутки ходили ще з часів «залізного» рейхсканцлера Бісмарка (XIX сторіччя), який казав, що договір із Росією не вартий паперу, на якому він підписаний. Але надія, як відомо, помирає останньою. Померти в полоні, який тривав чотири місяці, Сергію не судилося. І хоча здоров’я це йому не додало, проте бойовий дух не підірвало.
І ось зараз Шима, який пройшов «рим, крим і мідні труби», у якого син служить у ЗСУ, який побачив усе, що тільки можна побачити на війні, сумлінно несе службу в батальйоні й передає безцінний досвід молодим солдатам. А під доброзичливою посмішкою дідугана можна побачити відчайдушну затятість бійців зі стародавнього троянського коня. Хм… Правду кажуть: старий кінь борозни не псує…
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
«У далекому 2014 році ми не вигадували фейкових коней, — посміхається крізь бороду боєць 428-го ОББпС «Тінь» із позивним Шима. — Ми їздили на… зерновозах». І хоча в міста, які вони відбивали від «сепарів», напряму їхній підрозділ не заїжджав — це була чудова нагода пересуватися Донбасом, не привертаючи до себе уваги. Висаджувалися десь за кілометр-два перед блокпостом. Зачищали його, а потім і все місто за ключовими об’єктами: міліція, мерія, прокуратура тощо…
«Ми були штурмовиками, після яких заходили інші підрозділи. Робили зачистку і їхали далі. Інколи… на шкільних автобусах». Попасна стала першим містом, яке брав штурмовий загін Сергія (Шими). Потім було багато інших. Кожен знає, що міські бої — одні з найважчих. Недарма російським загарбникам у Чечні доводилося стирати Грозний вщент, тому що з кожного вікна і підвалу щось стріляло і летіло. «Сепари» на Донбасі не були такими відчайдухами, як чеченці, та й руйнувати наші міста ніхто ніколи не збирався. Але складність ведення бойових дій навіть за таких умов ніхто не скасовував.
На донбаський напрямок Шима потрапив одразу після Революції Гідності. Можна сказати, що перші бойові зіткнення у нього почалися ще на Майдані у Києві, але це не зовсім так. «Строкову службу я проходив у Нагірному Карабаху ще 1989 року, коли там спалахнув воєнний конфлікт між вірменами та азербайджанцями. Ось там мені, зеленому пацану, довелося вперше «понюхати пороху», — розповідає ветеран.
Під Іловайськом він потрапив у полон. Не тому, що добровільно здався чи був непритомним. Це були вимоги ворога. Мовляв, даємо дозвіл вивозити поранених за умови, що інші добровільно здаються. Про підступність наших «братніх» сусідів чутки ходили ще з часів «залізного» рейхсканцлера Бісмарка (XIX сторіччя), який казав, що договір із Росією не вартий паперу, на якому він підписаний. Але надія, як відомо, помирає останньою. Померти в полоні, який тривав чотири місяці, Сергію не судилося. І хоча здоров’я це йому не додало, проте бойовий дух не підірвало.
І ось зараз Шима, який пройшов «рим, крим і мідні труби», у якого син служить у ЗСУ, який побачив усе, що тільки можна побачити на війні, сумлінно несе службу в батальйоні й передає безцінний досвід молодим солдатам. А під доброзичливою посмішкою дідугана можна побачити відчайдушну затятість бійців зі стародавнього троянського коня. Хм… Правду кажуть: старий кінь борозни не псує…
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4🫡1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
22 січня — День Соборності України.
День, коли слова «разом» і «єдині» мають не символічне, а цілком реальне значення.
Соборність — це не лише про кордони на мапі.
Це про спільну волю, спільну боротьбу і спільну відповідальність.
Про тих, хто на різних напрямках робить одну справу — захищає Україну.
Сьогодні, як і понад сто років тому, нашу єдність перевіряють на міцність.
І сьогодні вона тримається — завдяки воїнам, які стоять пліч-о-пліч, незалежно від регіону, походження чи звання.
Україна єдина. Україна бореться. Україна переможе.
З Днем Соборності! 🇺🇦
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
День, коли слова «разом» і «єдині» мають не символічне, а цілком реальне значення.
Соборність — це не лише про кордони на мапі.
Це про спільну волю, спільну боротьбу і спільну відповідальність.
Про тих, хто на різних напрямках робить одну справу — захищає Україну.
Сьогодні, як і понад сто років тому, нашу єдність перевіряють на міцність.
І сьогодні вона тримається — завдяки воїнам, які стоять пліч-о-пліч, незалежно від регіону, походження чи звання.
Україна єдина. Україна бореться. Україна переможе.
З Днем Соборності! 🇺🇦
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🗣️ Майбутнє вже тут. НРК виконують завдання на фронті.
Не так давно наземні роботизовані комплекси перебували на стадії тестових розробок.
«Зараз - це вже реальність» - зазначив командир 428 ОББпС «Тінь» під час прямого включення у «Теле-марафон: Єдині Новини».
НРК дозволяють оператору здійснювати бойові задачі на лінії зіткнення, перебуваючи далеко в тилу.
До можливих завдань входить: евакуація поранених бійців, доставка боєприпасів, розвідка або ураження ворожих цілей. Оператор комплексу здатен просуватися у найнебезпечніші для піхоти ділянки.
Також у відео:
💠 Ситуація на Гуляйпільському напрямку
💠 Етапи відбору до 428 ОББпС «Тінь»
💠 Більше про НРК
Життя - найвища цінність. Опановуй передові технології у складі 428 ОББпС «Тінь».
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
Не так давно наземні роботизовані комплекси перебували на стадії тестових розробок.
«Зараз - це вже реальність» - зазначив командир 428 ОББпС «Тінь» під час прямого включення у «Теле-марафон: Єдині Новини».
НРК дозволяють оператору здійснювати бойові задачі на лінії зіткнення, перебуваючи далеко в тилу.
До можливих завдань входить: евакуація поранених бійців, доставка боєприпасів, розвідка або ураження ворожих цілей. Оператор комплексу здатен просуватися у найнебезпечніші для піхоти ділянки.
Також у відео:
💠 Ситуація на Гуляйпільському напрямку
💠 Етапи відбору до 428 ОББпС «Тінь»
💠 Більше про НРК
Життя - найвища цінність. Опановуй передові технології у складі 428 ОББпС «Тінь».
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍2❤1
День зовнішньої розвідки України.
🏆 428 ОББпС «Тінь» нагадує про досягнення, що не так давно, здавалися недосяжними.
Жодна з цих операцій не була б можливою без ефективної та професійної роботи розвідників.
Дякуємо за службу!
Разом до перемоги!
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
🏆 428 ОББпС «Тінь» нагадує про досягнення, що не так давно, здавалися недосяжними.
Жодна з цих операцій не була б можливою без ефективної та професійної роботи розвідників.
Дякуємо за службу!
Разом до перемоги!
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4👍2
По дорозі на лінію бойового зіткнення, на Гуляйпільському напрямку, у селі Богуслав є місце, яке знають і цінують багато військових — їдальня «Шлях Захисників».
Тут смачно, по-домашньому і абсолютно БЕЗКОШТОВНО годують військових, медиків та волонтерів.
Без зайвих слів, без умов — просто з турботою і щирим бажанням підтримати тих, хто тримає фронт.
У такі моменти особливо відчувається: тил — це не абстрактне слово. Це конкретні люди, конкретні руки і тепла їжа після важкої дороги.
Від підрозділу 428 ОББпС «Тінь» на знак щирої подяки всій команді «Шляху Захисників» ми подарували свій бойовий прапор.
Ваша праця — це теж внесок у нашу спільну Перемогу.
Тримаємось. І знаємо, заради кого і заради чого.
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
Тут смачно, по-домашньому і абсолютно БЕЗКОШТОВНО годують військових, медиків та волонтерів.
Без зайвих слів, без умов — просто з турботою і щирим бажанням підтримати тих, хто тримає фронт.
У такі моменти особливо відчувається: тил — це не абстрактне слово. Це конкретні люди, конкретні руки і тепла їжа після важкої дороги.
Від підрозділу 428 ОББпС «Тінь» на знак щирої подяки всій команді «Шляху Захисників» ми подарували свій бойовий прапор.
Ваша праця — це теж внесок у нашу спільну Перемогу.
Тримаємось. І знаємо, заради кого і заради чого.
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4👍2
Знав би ворог, що вони випускають з-за грат на волю не Зайця (позивний Дениса), а вовка який тільки за рахунок дронів знищить більше півсотні особового складу ворога – то, певно, закатували би його у буцигарні.
Туди він потрапив, коли був на заробітках до 2014 року. Як це трапляється – його ошукали. Пішов до шахраїв розібратись «що до чого», а замість «кровно-зароблених» отримав вісім(!) років увʼязнення. Звісно, що за хибними звинуваченнями, щоб іншим неповадно було відстоювати свої права. Добре, що після половини строку, його, по конвенції, перевели у місця обмеження волі на батьківщину.
Потім - УДЗ (умовно-дострокове звільнення), а зараз – давно заслужене посвідчення УБД. «А був час, коли в армію брати не хотіли, – згадує боєць 428 ОББпС. І це не дивлячись на те, що колись проходив строкову службу в підрозділі спецпризначення «Барс». Тоді тюремний строк, хоч трохи і зіпсував репутацію майбутнього дронаря, але не настільки щоб у ТЦК не зрозуміли, яку вмотивовану «бойову машину» держава може втратити в особі Зайця.
Його позивний викликає когнітивний дисонанс. Статний, з прямим впевненим поглядом, та голлівудською посмішкою. Зі слів його побратимів - хоробрості та відчайдушності Денису не займати. Втім, як і «заячої» швидкості та спритності у прийнятті рішень. Але зауважимо, глибоко обдуманих. «Спочатку воював у підрозділі, що збивав ворожі БПЛА. Потім вирішив сам на них літати. FPV-дрон опанував за три дні». - без «заячого» вихваляння, оспіваного байкарями, каже Заєць.
Хоч і кажуть люди, що якщо макітра «варить», то і диплом не треба, але книг у своєму житті боєць перечитав мама не горюй. А скільки квитків на концерт кабзону ворогам роздав – важко і підрахувати. «Тому, що коли виявляєш ворожий бліндак (бліндаж на сленгу - прим.авт.), а потім починаєш залітати в нього з «подарунком», - жартує Ден - то важко сказати скільки там було хазяїв».
Як і у випадку, коли свій дрон він направив у купу протитанкових мін, які окупанти переносили прямо… у медичних ношах. Зі слів героя, гепнуло тоді дуже смачно. На тому ж напрямку (Ізюм), вже наприкінці зими, рік тому, завдяки роботі Дена та побратимів з інших екіпажів, стало спокійніше, адже кілзону вдалося розширити до 10 км. За цю роботу від побратимів з піхоти була дуже велика подяка.
А ось, дякуючи постійним зайняттям спортом, якось вдалося залишитись живим. Сталось це коли до його спостережного пункту (доволі сильно «розібраного» попередніми обстрілами) прилетів скид з дрона. Миттєва реакція боксера, у поєднані зі стрибком, якому би позаздрив сам чемпіон Бубка, допомогли відбутися «всього» осколковим пораненням у спину. На здоровому організмі воно зажило, як на собаці, пардон, на зайці.
Хм… Зайці, який нищив вовків поодинці і цілими зграями.
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
Туди він потрапив, коли був на заробітках до 2014 року. Як це трапляється – його ошукали. Пішов до шахраїв розібратись «що до чого», а замість «кровно-зароблених» отримав вісім(!) років увʼязнення. Звісно, що за хибними звинуваченнями, щоб іншим неповадно було відстоювати свої права. Добре, що після половини строку, його, по конвенції, перевели у місця обмеження волі на батьківщину.
Потім - УДЗ (умовно-дострокове звільнення), а зараз – давно заслужене посвідчення УБД. «А був час, коли в армію брати не хотіли, – згадує боєць 428 ОББпС. І це не дивлячись на те, що колись проходив строкову службу в підрозділі спецпризначення «Барс». Тоді тюремний строк, хоч трохи і зіпсував репутацію майбутнього дронаря, але не настільки щоб у ТЦК не зрозуміли, яку вмотивовану «бойову машину» держава може втратити в особі Зайця.
Його позивний викликає когнітивний дисонанс. Статний, з прямим впевненим поглядом, та голлівудською посмішкою. Зі слів його побратимів - хоробрості та відчайдушності Денису не займати. Втім, як і «заячої» швидкості та спритності у прийнятті рішень. Але зауважимо, глибоко обдуманих. «Спочатку воював у підрозділі, що збивав ворожі БПЛА. Потім вирішив сам на них літати. FPV-дрон опанував за три дні». - без «заячого» вихваляння, оспіваного байкарями, каже Заєць.
Хоч і кажуть люди, що якщо макітра «варить», то і диплом не треба, але книг у своєму житті боєць перечитав мама не горюй. А скільки квитків на концерт кабзону ворогам роздав – важко і підрахувати. «Тому, що коли виявляєш ворожий бліндак (бліндаж на сленгу - прим.авт.), а потім починаєш залітати в нього з «подарунком», - жартує Ден - то важко сказати скільки там було хазяїв».
Як і у випадку, коли свій дрон він направив у купу протитанкових мін, які окупанти переносили прямо… у медичних ношах. Зі слів героя, гепнуло тоді дуже смачно. На тому ж напрямку (Ізюм), вже наприкінці зими, рік тому, завдяки роботі Дена та побратимів з інших екіпажів, стало спокійніше, адже кілзону вдалося розширити до 10 км. За цю роботу від побратимів з піхоти була дуже велика подяка.
А ось, дякуючи постійним зайняттям спортом, якось вдалося залишитись живим. Сталось це коли до його спостережного пункту (доволі сильно «розібраного» попередніми обстрілами) прилетів скид з дрона. Миттєва реакція боксера, у поєднані зі стрибком, якому би позаздрив сам чемпіон Бубка, допомогли відбутися «всього» осколковим пораненням у спину. На здоровому організмі воно зажило, як на собаці, пардон, на зайці.
Хм… Зайці, який нищив вовків поодинці і цілими зграями.
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4👍2
27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Брікенау, що розташовувався на території сучасної Польщі.
Під час Другої світової війни, нацисти вбили 6 млн євреїв - 1,5 млн – в Україні, зокрема в Бабиному Яру.
«Голокост дав людству важливий урок: урок того, що існують права людини. Бо якщо хтось може зруйнувати державу, людству потрібні поняття, які дадуть можливість врятувати від знищення особу, яка втратила свою державу»
— Тімоті Снайдер
81 рік по тому, ще один агресор продовжує геноцид на українській землі. Ми не втратили і не втратимо державу. Кожного дня продовжуємо боротьбу за безпеку наших громадян. Ця боротьба обовʼязково завершиться, а майбутнє за нами.
Ніхто не забутий. Вічна памʼять 🕯️
Підпісуйся на канал
📱 Донать! 📱 Instagram
📱 Facebook 📱 YouTube
Під час Другої світової війни, нацисти вбили 6 млн євреїв - 1,5 млн – в Україні, зокрема в Бабиному Яру.
«Голокост дав людству важливий урок: урок того, що існують права людини. Бо якщо хтось може зруйнувати державу, людству потрібні поняття, які дадуть можливість врятувати від знищення особу, яка втратила свою державу»
— Тімоті Снайдер
81 рік по тому, ще один агресор продовжує геноцид на українській землі. Ми не втратили і не втратимо державу. Кожного дня продовжуємо боротьбу за безпеку наших громадян. Ця боротьба обовʼязково завершиться, а майбутнє за нами.
Ніхто не забутий. Вічна памʼять 🕯️
Підпісуйся на канал
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤3💔1