❤️‍🩹Захисник Маріуполя Василь Ткачук повернувся з полону та власноруч зняв своє фото з банера на Хмельниччині

Офіцер провів у російському полоні майже чотири роки. У січні 2024-го окупанти засудили його до довічного ув’язнення, проте у лютому 2026 року Василь повернувся додому в межах обміну.

22 березня в Ізяславі зібралися понад 200 людей, щоб підтримати героя, коли він знімав свій портрет з Алеї Віри та Надії.

Це такі емоції, що неможливо описати словами. Це радість. Це щастя. Я дуже мрію, щоб кожен був звільненим. Кожен, хто розміщений на нашому банері, прийшов і сам зняв фото так, як сьогодні це зробив Вася. Ми дуже раді за сім'ю і надіємось, що ще його тато прийде і зніме своє фото

— повідомила керівниця Ізяславського осередку громадської організації "Об'єднання Захисників України та їх родин" Тамара Горнюк.

Батько Василя, Олег Ткачук, досі вважається зниклим безвісти з грудня 2022 року.

Фото: Суспільне Хмельницький

👉 Підпишіться на NV

🇺🇦Українські полярники відзначають Всесвітній день метеоролога на станції "Академік Вернадський"

Особливістю цьогорічного свята став жест солідарності: полярники сфотографувалися на станції з прапором 159-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Саме в цьому підрозділі зараз служать троє метеорологів, які змінили наукові прилади на зброю, щоб захищати Україну.

Цей стяг надзвичайно важливий для нас як символ зв’язку полярної спільноти — тими, хто продовжує дослідження в Антарктиці, та тими, хто захищає Україну

— поділилися науковці.

Фото: Національний антарктичний науковий центр / Facebook

👉 Підпишіться на NV

❤️‍🩹"Прощався з життям". Історія волинського захисника Андрія Ярошика, який вижив після атаки дронів та подвійної ампутації

30-річний Андрій Ярошик із села Кукли отримав важкі поранення на Куп’янському напрямку у травні 2025 року.

Після скидів з ворожих безпілотників він сам наклав собі турнікети на обидві ноги та передав по рації координати, просячи побратимів забрати хоча б його тіло.

Вже з життям прощався… Як кажуть, бачив білий тунель. Вже не сил не було… По рації передав, що я важкий 300, біля мене двоє 200. Свої координати передав і чекав. Помолився і прощався з життям. Думав, що це кінець

— пригадав захисник.

Попри складну евакуацію, що тривала майже 23 години, воїна врятували живим. Через тривале перебування з турнікетами захиснику довелося ампутувати обидві кінцівки, а згодом він переніс відмову нирок і складну реабілітацію.

Після поранення від Андрія відвернулася кохана дівчина, проте це лише загартувало його волю до життя.

Вона мені по телефону сказала: „Нащо мені такий каліка без ніг“. Але це мене загартувало. Як мені одна людина сказала: „Це не твоє, значить, воно тобі не потрібне“. Я більше в себе повірив, більше стало наполегливості. Я не вважаю себе ні калікою, ні інвалідом. Дуже важко було спочатку, але якщо я залишився живий… Значить Бог нас не дарма залишає

— зазначив військовий.

Сьогодні Андрій уже опановує протези у центрі Superhumans і мріє відкрити власну будівельну справу з напівсухої стяжки підлоги.

Поки двоє його братів продовжують боронити Україну на фронті, ветеран планує розвивати свій бізнес та доводить, що жага до життя сильніша за будь-які травми.

Фото: Суспільне Луцьк

👉 Підпишіться на NV