☦️🇺🇦 Адміни традиціоналісти створили папку зі своїми каналами на будь-який смак: від філософії та історії до мемів і постіронії. Підтримуймо інформаційний опір лібералам та московитам, що бажають знищення Руси-України!
Підпишись:
https://t.me/addlist/fm2HfUfzkLZlMTdi
Підпишись:
https://t.me/addlist/fm2HfUfzkLZlMTdi
Спогади Гетьмана Павла Скоропадського доводилось читати ще до останнього Майдану. І тоді якось було враження, ніби багато поглядів Гетьмана уже застаріли, бо за сто років багато що змінилося.
Перечитуючи зараз, бачу, що на жаль, нічого не змінилося, і насправді Скоропадський був правий дуже багато в чому.
Сьогодні наша справедлива ненависть до ворога переросла в безглузду одержимість, від якої страждаємо ми ж самі. Адмін завжди був проти московитів, тому що вони нищать українську ідентичність. Ми захищаємося від РФ, бо якщо РФ переможе - українців просто не стане, як окремого народу. РФ репресує всіх українських активістів, а народ московізує і розчинить в собі.
Але раптом з'явилась біда звідки не чекали. Почуття ресентименту в українців, що проявляється в поясненні усіх своїх бід виною Московії і виною Російської Імперії, переросло у справжню українофобію. Із таких переконань окремих груп українців сьогодні виросла ціла національна ідея, яка закликає нищити усе українське просто через те, що воно є в московитів, або виникло до 1991-го року. Українці в такій ідеології - це вічні жертви злих колонізаторів, що ніколи ні на що не впливали, а були лише безвольними маріонетками окупантів. Самостійність українців ніби визнається в період Київської Русі, але це лише на словах, бо увесь реальний спадок цього періоду теж або ігнорується, або приписується московитам.
І тут виникає жахливе усвідомлення, що ми боремося проти одних ворогів, які хочуть нас знищити, але нас уже нищать ворогі наші, внутрішні. І, на жаль, це не обмежуться однією культурою чи історією. У бажанні бути не такими, як москалі, українці бездумно приймають усі сучасні безбожні і людиноненависницькі ідеології, такі як боротьба з релігією, сімейними цінностями, прийняття усіх форм девіацій.
Навіть після нашої перемоги над РФ є велика небезпека, що на хвилі масового усвідомлення згубності такої ідеології, в Україні переможуть промосковські сили, наприклад якийсь Арестович, і то це в кращому випадку.
І що з цим робити? Та мабуть нічого вже не вдієш, можна лише надіятись на чудесне Боже втручання. І в цей час боротися проти РФ, в надії відтягнути час нашого зникнення.
Наводжу деякі цитати Павла Скоропадського, що наштовхнули на такі роздуми:
У украинцев ужасная черта — нетерпимость и желание добиться всего сразу; в этом отношении меня не удивит, если они решительно провалятся. Кто желает все сразу, тот в конце концов ничего не получает.
...
Верно, эта обстановка, счастливо сложившаяся для украинского движения, вскружила всем этим украинским деятелям голову, и они закусили удила, но я думаю, что ненадолго. Галичане интеллигентнее, но, к сожалению, их культура из-за исторических причин слишком разнится от нашей. Затем, среди них много узких фанатиков, в особенности в смысле исповедывания идеи ненависти к России. Вот такого рода галичане и были лучшими агитаторами, посылаемыми нам австрийцами.
...
Тут, кстати сказать, эта ненависть разжигается униатскими священниками.
...
С точки зрения социальной, галичане умереннее, они даже не социалисты, а просто очень демократично настроенные люди. В этом отношении они были бы нам очень полезны и умерили бы пыл нашей интеллигенции, воспитанной в русских школах со всеми их отрицательными чертами. Но из-за этой ненависти к Великороссии мне приходилось много с ними бороться. Эта ненависть у них настолько сильна, что идеям большевизма, чего доброго, на Украине они не будут перечить.
...
Винниченко говорил (не мне, но мне передавали), что для создания Украины он считает необходимым, чтобы по ней прокатилась волна большевизма. Я лично этого не слыхал, но охотно верю, так как знаю точку зрения таких людей. Разве можно было мне идти рука об руку с подобными людьми?
НТП
Перечитуючи зараз, бачу, що на жаль, нічого не змінилося, і насправді Скоропадський був правий дуже багато в чому.
Сьогодні наша справедлива ненависть до ворога переросла в безглузду одержимість, від якої страждаємо ми ж самі. Адмін завжди був проти московитів, тому що вони нищать українську ідентичність. Ми захищаємося від РФ, бо якщо РФ переможе - українців просто не стане, як окремого народу. РФ репресує всіх українських активістів, а народ московізує і розчинить в собі.
Але раптом з'явилась біда звідки не чекали. Почуття ресентименту в українців, що проявляється в поясненні усіх своїх бід виною Московії і виною Російської Імперії, переросло у справжню українофобію. Із таких переконань окремих груп українців сьогодні виросла ціла національна ідея, яка закликає нищити усе українське просто через те, що воно є в московитів, або виникло до 1991-го року. Українці в такій ідеології - це вічні жертви злих колонізаторів, що ніколи ні на що не впливали, а були лише безвольними маріонетками окупантів. Самостійність українців ніби визнається в період Київської Русі, але це лише на словах, бо увесь реальний спадок цього періоду теж або ігнорується, або приписується московитам.
І тут виникає жахливе усвідомлення, що ми боремося проти одних ворогів, які хочуть нас знищити, але нас уже нищать ворогі наші, внутрішні. І, на жаль, це не обмежуться однією культурою чи історією. У бажанні бути не такими, як москалі, українці бездумно приймають усі сучасні безбожні і людиноненависницькі ідеології, такі як боротьба з релігією, сімейними цінностями, прийняття усіх форм девіацій.
Навіть після нашої перемоги над РФ є велика небезпека, що на хвилі масового усвідомлення згубності такої ідеології, в Україні переможуть промосковські сили, наприклад якийсь Арестович, і то це в кращому випадку.
І що з цим робити? Та мабуть нічого вже не вдієш, можна лише надіятись на чудесне Боже втручання. І в цей час боротися проти РФ, в надії відтягнути час нашого зникнення.
Наводжу деякі цитати Павла Скоропадського, що наштовхнули на такі роздуми:
У украинцев ужасная черта — нетерпимость и желание добиться всего сразу; в этом отношении меня не удивит, если они решительно провалятся. Кто желает все сразу, тот в конце концов ничего не получает.
...
Верно, эта обстановка, счастливо сложившаяся для украинского движения, вскружила всем этим украинским деятелям голову, и они закусили удила, но я думаю, что ненадолго. Галичане интеллигентнее, но, к сожалению, их культура из-за исторических причин слишком разнится от нашей. Затем, среди них много узких фанатиков, в особенности в смысле исповедывания идеи ненависти к России. Вот такого рода галичане и были лучшими агитаторами, посылаемыми нам австрийцами.
...
Тут, кстати сказать, эта ненависть разжигается униатскими священниками.
...
С точки зрения социальной, галичане умереннее, они даже не социалисты, а просто очень демократично настроенные люди. В этом отношении они были бы нам очень полезны и умерили бы пыл нашей интеллигенции, воспитанной в русских школах со всеми их отрицательными чертами. Но из-за этой ненависти к Великороссии мне приходилось много с ними бороться. Эта ненависть у них настолько сильна, что идеям большевизма, чего доброго, на Украине они не будут перечить.
...
Винниченко говорил (не мне, но мне передавали), что для создания Украины он считает необходимым, чтобы по ней прокатилась волна большевизма. Я лично этого не слыхал, но охотно верю, так как знаю точку зрения таких людей. Разве можно было мне идти рука об руку с подобными людьми?
НТП
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Москалі зняли оскароносний фільм, видаючи його за події в харківському храмі. Ледве зрозуміли, що фейк
Forwarded from † ЛНК ꑭ
✝Ecclesia Militans! (Церква войовнича)
Передзамовлення на футболки відкрито!
- 450 грн
50% прибутку - на потреби війська*
Для замовлення писати : @lnkmessage
Підписатись
Передзамовлення на футболки відкрито!
- 450 грн
50% прибутку - на потреби війська*
Для замовлення писати : @lnkmessage
Підписатись
16 травня в Луцьку відбувся семінар «Богослужбові мови Київської традиції: українська мова та київський ізвод. Стан, перспективи, проблеми»
Перший тематичний блок форуму був присвячений особливостям україномовного богослужіння, складнощам і перспективам перекладу богослужбових текстів українською мовою та питанням апробації богослужбової літератури в ПЦУ, УПЦ та україномовних парафіях інших православних Церков.
У другому тематичному блоці учасники форуму обговорили особливості використання київського ізводу, його історії, транслітерації, варіацій та культурне значення у становленні, розвитку і вкоріненні української богослужбової традиції.
Учасники семінару мали нагоду познайомитись із засновником хору «Вогонь Традиції» і сайту віра.укр Ігорем Дзюбою та провели дискусію з теми його доповіді «Київський ізвод: штучна реставрація чи жива традиція? Складнощі транслітерації церковнослов’янських текстів».
Перший тематичний блок форуму був присвячений особливостям україномовного богослужіння, складнощам і перспективам перекладу богослужбових текстів українською мовою та питанням апробації богослужбової літератури в ПЦУ, УПЦ та україномовних парафіях інших православних Церков.
У другому тематичному блоці учасники форуму обговорили особливості використання київського ізводу, його історії, транслітерації, варіацій та культурне значення у становленні, розвитку і вкоріненні української богослужбової традиції.
Учасники семінару мали нагоду познайомитись із засновником хору «Вогонь Традиції» і сайту віра.укр Ігорем Дзюбою та провели дискусію з теми його доповіді «Київський ізвод: штучна реставрація чи жива традиція? Складнощі транслітерації церковнослов’янських текстів».