Я завжди вважав, як і дракон Стендаль, що бойове хрещення - це втрата цноти, така ж необхідна, як і інша. З усіх моїх друзів, мабуть, ніхто не роздумував над цим дивним, привабливим і страшним випробуванням довше, ніж я, не замалював його більше, не надавав більшого значення тому, як його можна подолати. Якби я проігнорував його, це було б винятковим упущенням для смертного нашого привітного століття. Якою б не була війна, вона сама по собі варта того, щоб про неї жити і розмірковувати.
- Люсьєн Ребате
- Люсьєн Ребате
Нинішня «українська» політика має чіткі диференційні ознаки, якими відрізняється від політики в національних державах: безідейність або чужі ідеї як вияв національної політичної мудрості; безпринципність як мистецтво компромісу; персоналізм як замінник ідей і програм; клановість як форма партійності; кумівство як зразок «народності» влади; підкилимність як форма «прозорості» влади; політичні торги як спосіб перетворення політики в бізнес, багатовекторність як прикриття своєї залежності від всіх і вся; відсутність ідеї-мети державотворення як прикриття сваволі чергового пана, клану чи п'ятої колони; зрада як норма стосунків; манія величі політичних нікчем як компенсація комплексу меншовартості в них; колаборація, бажання вступити в якісь міжнародні блоки як політична реалізація тваринного інстинкту стадності та слідування (за кимось: наприклад, курчат за квочкою чи хоча б за м'ячем); інстинкт мавпування (чужих реалій) як наслідок власної ідейно-про грамової імпотенції; принципові антинародність, антинаціональність, антиукраїнство як вияви сутності людей якоїсь «міжнародної національності», які нами
правлять і творять «українську» політику; підміна політичної боротьби клановою гризнею і видавання гризні за боротьбу як спосіб зацікавлення виборців, здобуття корита влади чи уникнення операції відрізання рила від владного корита; шахрайство як форма взаємин влади з народом...
Сенс такої політики–заміна поганих на гірших, шахраїв на пройдисвітів, бюрократів на злодіїв навпаки. Проте саме головне що здобули демократію браття!
—
правлять і творять «українську» політику; підміна політичної боротьби клановою гризнею і видавання гризні за боротьбу як спосіб зацікавлення виборців, здобуття корита влади чи уникнення операції відрізання рила від владного корита; шахрайство як форма взаємин влади з народом...
Сенс такої політики–заміна поганих на гірших, шахраїв на пройдисвітів, бюрократів на злодіїв навпаки. Проте саме головне що здобули демократію браття!
—
Фрагмент з "Феномен неолібералізму"
Спортивне життя є одинока сила, що може поставити щасливий новий світ на місце теперішнього монотонного істніння. Воно створює довкола людини нову атмосферу. Риси бридоти, тривіяльности, потворности навіть не можуть опертися магічному впливові атлетичної людини. Здається, що на прекраснім тілі юнака спорт позволяє грати пристрасті, але опанованій і стриманій, яка не тратить нічого з своєї глибини.
«Спорт і Краса», Літературно - науковий вістник, 1930 р.
«Спорт і Краса», Літературно - науковий вістник, 1930 р.
Цього дня пав героїчний син Німеччини, Горст Вессель. Підступно вбитий червоними терористами у своїй квартирі, Горст, тим не менш, прославився не тільки для НСДАП та Німеччини, а й для всього Заходу, своєю величною Horst Wessel lied. Сьогодні, 23 лютого, ми славимо світлу пам'ять полеглого штурмфюрера СА. Горст Вессель - присутній!
Коли німецька нація обмежила до мінімума свої життєві потреби для завдань економічної автаркії–демократія весело глузувала, що Герінг годує німців "гарматами замість масла" й пропаґувала безтурботнє пожирання смачних "біфштексів". І під її впливами сміявся над «дурними німцями» пересічний француз і англієць, навіть не підозріваючи, що прийде час, коли німці матимуть і гармати, і масло, а він ні того, ні другого... Націонал-соціалізм ударно виковував із молоді новий тип німця–борця й володаря; а в Парижі в цей час на педагогічних зїздах учителі публічно де клярували, що ".найцінніша річ–це життя; краще бути в рабстві, ніж вмерти...". Але в умовах демократії–їх ніхто не карав за цей злочин: вони ж, мовляв, висловлювали свої особисті пе- реконання» (найсвятіша для демократів річ!).
В посвяті й аскетизмі, німецька нація цілими роками день і ніч працювала на заводах і фабриках, в містах і селах. Для майбутнього! А у Франції в той самий час відбувалася вакханалія, "ставіскіяди", Блюм грав на демагогії 40 годинного робочого тижня, а "народні фронти": організували громадську війну, з саботажами й штрайками. І що найцікавіше для засліпленості й звиродніння демократії: всі ці злочини й безголовя проголошувалися за ідеал політичної мудрості. Публічну опінію запевнювало, що все гаразд, що Франція багата й сильна, має найкращу армію (тоді Петенові ще не давали говорити!) і–найголовніше це "лінія Мажино". Для дефетизму й ментальності демократії—ця "лінія Мажіно" було своєманітним символом! І багатьом здавалося, що це все справді так, і що кінця не буде демократичній "проспериті". Характерно, що навіть такий реалістичний французький ум, як Фланден, мав одного разу необережність заявити, що французький нарід "занадто розумний", щоб запроваджувати в себе авторитарний устрій...
—Микола Сціборський, 1941 рік.
В посвяті й аскетизмі, німецька нація цілими роками день і ніч працювала на заводах і фабриках, в містах і селах. Для майбутнього! А у Франції в той самий час відбувалася вакханалія, "ставіскіяди", Блюм грав на демагогії 40 годинного робочого тижня, а "народні фронти": організували громадську війну, з саботажами й штрайками. І що найцікавіше для засліпленості й звиродніння демократії: всі ці злочини й безголовя проголошувалися за ідеал політичної мудрості. Публічну опінію запевнювало, що все гаразд, що Франція багата й сильна, має найкращу армію (тоді Петенові ще не давали говорити!) і–найголовніше це "лінія Мажино". Для дефетизму й ментальності демократії—ця "лінія Мажіно" було своєманітним символом! І багатьом здавалося, що це все справді так, і що кінця не буде демократичній "проспериті". Характерно, що навіть такий реалістичний французький ум, як Фланден, мав одного разу необережність заявити, що французький нарід "занадто розумний", щоб запроваджувати в себе авторитарний устрій...
—Микола Сціборський, 1941 рік.
Фашистська держава не залишається байдужою перед релігійним явищем взагалі і перед позитивною конфесією, зокрема, якою в Італії є католицизм. Держава не має своєї теології, але вона має мораль. У фашистській державі Християнство розглядається як один з найбільш глибоких проявів духу, тому воно не тільки шанується, але й користується захистом і заступництвом.
Фашистська держава не створила свого "Бога", як це зробив Робеспєр у момент крайнього марення Конвенту; воно не прагне подібно до безбожного більшовизму, викорінити релігію з народних душ. Фашизм шанує Бога аскетів, святих, героїв, а також Бога, як його споглядає і до нього волає серце народу.
—Беніто Мусоліні.
Фашистська держава не створила свого "Бога", як це зробив Робеспєр у момент крайнього марення Конвенту; воно не прагне подібно до безбожного більшовизму, викорінити релігію з народних душ. Фашизм шанує Бога аскетів, святих, героїв, а також Бога, як його споглядає і до нього волає серце народу.
—Беніто Мусоліні.
Я не знаходжу в комунізмі нічого віддаленого симпатичного чи романтичного; це боягузлива й ганебна капітуляція перед звичайним стадом і анестезування всього, що відрізняє людину від нижчих тварин. Чоловік, який підносить його до зірок, як панацею від усякої хвороби та земний рай не за горами, є або оманливим візіонером, або мерзотним опортуністом, який прагне використовувати довірливих для особистої вигоди.
Йому або не вистачає сили духу зіткнутися зі Всесвітом таким, яким він є, або в глибині душі знає, що він не може конкурувати в справедливому полі, і тому прагне обійти закони природи, штучно нівелюючи всі відмінності та скасовуючи індивідуальну та національну конкуренцію. Це продукт заздрісних, боягузливих, не амбітних, ледачих, і дурних нелюдів, і його поширення можна зупинити лише безупинними зусиллями всіх, хто може зрозуміти, що це таке, і хто може чітко бачити, куди воно має тенденцію.
—Говард Лавкрафт.
Йому або не вистачає сили духу зіткнутися зі Всесвітом таким, яким він є, або в глибині душі знає, що він не може конкурувати в справедливому полі, і тому прагне обійти закони природи, штучно нівелюючи всі відмінності та скасовуючи індивідуальну та національну конкуренцію. Це продукт заздрісних, боягузливих, не амбітних, ледачих, і дурних нелюдів, і його поширення можна зупинити лише безупинними зусиллями всіх, хто може зрозуміти, що це таке, і хто може чітко бачити, куди воно має тенденцію.
—Говард Лавкрафт.
Сім'я належить до тих цінностей, які слід захищати як від комунізму, так і від ліберально-атомістичної концепції особистості. Але для того, щоб підтримати і захистити її від процесу розпаду, який зараз активно триває, її необхідно "дебуржуазувати" та інтегрувати з поняттями народності і традиції–як кровної, так і духовної.
З цією метою важливо розвивати почуття приналежності до більшої спільноти, що ґрунтується на спільній спадщині та цінностях, а також сприяти глибшому зв'язку з духовними та культурними традиціями, які формували нашу ідентичність протягом багатьох поколінь.
—Юліус Евола.
З цією метою важливо розвивати почуття приналежності до більшої спільноти, що ґрунтується на спільній спадщині та цінностях, а також сприяти глибшому зв'язку з духовними та культурними традиціями, які формували нашу ідентичність протягом багатьох поколінь.
—Юліус Евола.
Ті, хто марширує з нами, неодмінно зіткнуться з образою, нерозумінням, лютою ворожнечею і, можливо, з лютістю боротьби та небезпекою. Натомість ми можемо лише запропонувати їм глибоку віру в те, що вони борються за те, що велика земля може жити, і що нова земля народиться з крові старої. Сум по Батьківщині кличе сильних, хоробрих і правдивих.
—Освальд Мослі.
—Освальд Мослі.
Ми повинні шанувати працю, тому що нація процвітає завдяки поту та праці працівників. Фашизм прагне підвищити гідність праці та забезпечити справедливу винагороду для тих, хто робить внесок у велич держави, але і також ми відкидаємо експлуатацію робітничого класу буржуазією і прагнемо встановити систему, де праця шанується, а робітникам відводиться належне їм місце в суспільстві. За фашизму гідність праці підтримується, а добробут робітника є першочерговою турботою.
Воістину труд є благословенним ділом для людей! Іще на початку існування людства Бог дав нам завдання займатися працею та нести користь для нашого суспільства, і так, ми зневажаємо безробіття та прагнемо знищити цей паразит у державі! В будь-якому випадку кожна людина була створена не для того щоб просто відсиджуватися на дивані.
—Хосе Антоніо Прімо де Рівера.
Воістину труд є благословенним ділом для людей! Іще на початку існування людства Бог дав нам завдання займатися працею та нести користь для нашого суспільства, і так, ми зневажаємо безробіття та прагнемо знищити цей паразит у державі! В будь-якому випадку кожна людина була створена не для того щоб просто відсиджуватися на дивані.
—Хосе Антоніо Прімо де Рівера.
Якби ви вчились так як треба, то й мудрість би своя була
А то залізете на небо - і ми - не ми, і я - не я,
І все я бачив і все знаю, нема ні пеклу ані раю,
Немає й Бога, тільки я, та куций німець вузлуватий, більш нікого
Так писала про тогочасних аналогів космополітичних провансальців людина, що народилася в цей день.
9 березня 1814 року у невеликому селі Моринці на Київщині родилася людина, яка стала символом нашого національного пробудження, яка перетворила славну добу козацтва на національний міф і чи не найголовнішу опору нашої ідентичності. Його слава досі вітає по усій нашій країні, а вороги нашої держави досі мають до нього пекельну ненависть за його внесок в наше відродження як нації. В наш час війни з московським ворогом, ми завжди повинні пам'ятати поета, що оспівував націоналізм, етнічну чистоту та зневагу до "свинопасів", яким було чхати на країну і націю а вважали важливішим просто жити тваринним життя. Слава вічна твоя, Кобзарю!
А то залізете на небо - і ми - не ми, і я - не я,
І все я бачив і все знаю, нема ні пеклу ані раю,
Немає й Бога, тільки я, та куций німець вузлуватий, більш нікого
Так писала про тогочасних аналогів космополітичних провансальців людина, що народилася в цей день.
9 березня 1814 року у невеликому селі Моринці на Київщині родилася людина, яка стала символом нашого національного пробудження, яка перетворила славну добу козацтва на національний міф і чи не найголовнішу опору нашої ідентичності. Його слава досі вітає по усій нашій країні, а вороги нашої держави досі мають до нього пекельну ненависть за його внесок в наше відродження як нації. В наш час війни з московським ворогом, ми завжди повинні пам'ятати поета, що оспівував націоналізм, етнічну чистоту та зневагу до "свинопасів", яким було чхати на країну і націю а вважали важливішим просто жити тваринним життя. Слава вічна твоя, Кобзарю!
Ми не можемо заборонити жидам ходити до Єрусалиму, але ми ніколи не можемо це санкціонувати. Жиди не визнали нашого Господа, тому ми не можемо визнати жидівський народ. Вони мали достатньо часу, щоб визнати Божественність Христа без тиску, але вони цього не зробили. Єдине що вони робили–насміхалися над нашим Господом. Якщо жидам вдасться ступити на колись обіцяну стару–нову землю, місіонери та воїни Церкви будуть готові захистити її. Єрусалим не може бути відданий в руки жидам!
—Папа Пій 10.
—Папа Пій 10.
Європа–це не просто географічне утворення; це втілення нашої спільної історії, цінностей та ідентичності. Ми повинні об'єднатися як європейці, щоб захистити нашу цивілізацію від зовнішніх загроз і внутрішнього занепаду у вигляді деструктивних ідеологій більшовизму та лібералізму. Тільки через солідарність і співпрацю ми можемо забезпечити подальше процвітання і життєздатність Європи для наступних поколінь. В противному випадку нам доведеться зіткнутися з вимиранням нашої цивілізації, культури та всіх націй Європи. Сьогодні від наших рук залежить яке буде майбутнє в нашої цивілізації...
Тож мусимо триматися лише разом, будь-який крок наших людей в іншу сторону, чи то в праву чи то в ліву сторону, може привести до катастрофи історичного значення.
—
Тож мусимо триматися лише разом, будь-який крок наших людей в іншу сторону, чи то в праву чи то в ліву сторону, може привести до катастрофи історичного значення.
—
Освальд Мослі.