Ми твердо віримо, що всі справжні джерела Іспанії живі. Іспанія переживає важкі часи через потрійний поділ: поділ, породжений місцевим сепаратизмом, поділ між політичними партіями та поділ, породжений класовою боротьбою. Коли Іспанія знайде спільну мету, яка подолає всі ці розбіжності, вона буде великою, як у часи свого розквіту.

24 квітня 1903 року народився вождь іспанського народу Хосе Антоніо Прімо де Рівера. Народився в сім'ї генерала з аристократичним корінням Мігеля Прімо де Рівери, який свого часу був лояльним до деградантського короля диктатором Іспанії. На відміну від інших аристократів по всій Європі, Антоніо не навернувся у консервативний монархізм із його латентною тягою до Нью-Йоркських фінансів, а розумів необхідність адекватної відповіді на комунізм, що заражав уми мас класовою боротьбою та ідеєю громадянської війни. Він дійшов до необхідності прийняття тоталітарного, націоналістичного та корпоративного фашизму за зразком Італії і заснував у 1933 році Іспанську Фалангу, яка стала після об'єднання з групою Рамоса єдиним представником іспанського фашизму, який почав запеклу боротьбу з вічними реакцією та ротфронтом. Однак незадовго до початку громадянської війни, що розділила Іспанію, Хосе Антоніо Був заарештований республіканськими органами. Під час війни переговори йшли про обмін де Рівери та Рамоса на полонених комуністів, однак консерватор Франко не вельми то й хотів опозиції і здав обох лідерів іспанського фашизму, після чого вони були розстріляні.

Однак не дивлячись на свою трагічну смерть, Фаланга продовжила жити і отримала великий приріст прибічників, що були невдоволеними поміркованими консерваторами і монархістами. Згодом Фаланга влилася в нову партію, яка тим не менш була переформатована у традиціонал-монархічне казна-що. Не дивлячись на трагічну історію Фаланги, вона стала головним представником дійсно фашистського руху в Іспанії і спадком нашої ідеї в Європі.

Arriba España!

Демократія—це жалюгідна віра в колективну мудрість індивідуального невігластва. Наскільки я знаю, ніхто в цьому світі—а я роками шукав записи та найняв агентів, щоб мені допомогли—ніколи не втрачав грошей, недооцінюючи інтелект великих мас простих людей. Також ніхто ніколи не втрачав через це державну посаду. Це схоже на те, ніби населення випило якесь зілля, що викликає божевілля, засліпивши їх перед розумом і раціональністю, зробивши їх сприйнятливими до найнижчих і демагогічних маніпуляцій.

—Говард Лавкрафт.

Дорогі друзі! Хочемо вам порадити збірку нашого камрада з каналу Rhutenia. Не так давно він закінчив свій цикл перекладів творів про НС, а сам пішов на заслужений перманентний відпочинок. Тож хочемо вам запропонувати цей збірник праць націонал-соціалістів ХХ століття. Приємного прочитання!

Юліус Евола про свою зустріч з Корнеліу Кодряну у 1938 році:

"Ми запитуємо Кодряну, наскільки його рух духовно пов'язаний із православ'ям. Він відповідає: «В цілому ми прагнемо оновити в формі національної свідомості та живого переживання те, що в релігії занадто часто виявляється муміфікованим та перетворюється на традиціоналізм сонливого духовенства. Ми опинилися в сприятливих умовах, оскільки наша національна релігія не приймає дуалізму між вірою і політикою і вона здатна забезпечити етичні і духовні елементи, необхідні для розбудови нашого руху. Саме з нашої релігії Залізна Гвардія отримує свою основопокладаючу ідею–ідею екуменізму. Це шлях позитивного подолання як інтернаціоналізму, так і будь-якого абстрактного раціоналістичного універсалізму. Ідея екуменізму є ідеєю суспільства, що розуміється як життєва єдність, живий організм, як спільне життя не тільки з нашим народом, але й із Богом та нашими мертвими. Здійснення подібної ідеї як дієвого досвіду є головною ціллю нашого руху; політика, партія, та все інше для нас є лише наслідками та відгалуженнями. Ми повинні воскресити цю центральну реальність і тим самим оновити румунів, що дозволить у подальшому також відродити націю та державу. Особливим є те, що для нас присутність померлих у вселенській нації є не абстракцією, а реальністю; наші мертві це, перш за все, наші герої. Ми не можемо відокремлювати себе від них, вони як сила, що звільнилася від людської обумовленості, пронизують і підтримують наше вище життя.
Легіонери періодично збираються невеликими групами, які називаються «гнізда». Ці збори супроводжуються особливими обрядами. Будь-які збори починаються зі звернення до всіх наших полеглих побратимів, на які ті, хто зібрався, відповідають "Присутній". Але це не проста церемонія або алегорія, це реальне звернення до духів наших предків"

Христос Воскрес!

Сьогодні ми знову відчуваємо, як на Сході формується новий потужний буревій (більшовизм). Ми чуємо в наших вухах завивання шалених східних вітрів і подих гримучих темних хмар звідти. Нарід Фінляндії, що живе в лещатах власних суперечностей, політичних та ідеологічних розбіжностей, під час великих фінансово-економічних труднощів, іде назустріч цій бурі, хоче він того чи ні. Ворошилов уже збирає війська, від чиїх слідів більше не росте трава й уся країна червоних сутінків знову готується атакувати миролюбний нарід Фінляндії, а після нас–решту Західної Цивілізації.
Але якщо тільки наш нарід зуміє пробудиться від страху перед Богом і від живого почуття націоналізму, ми змогли б упевнено протистояти цій східній бурі апокаліпсису. Тоді фінський нарід і все фінське плем'я знайдуть своє місце під сонцем, а народи Карелії та Інґрії повернуться на свої знелюднені, занедбані, донині поневолені землі. Тоді справдиться мрія Героїв часів Великого Лихоліття, яким доводилося з безсилою ненавистю спостерігати, як кам'яні стіни Санкт-Петербурга споруджуються на берегах Неви. Саме тоді втілиться в життя ідея молодих людей, котрі лежать у безлічі безіменних могилах на просторах Карелії та Інґрії, які мріяли про весну, що так і не настала для них. Тоді ми побачимо, відчуємо, що молитву матері-інгерманландки, котра дотепер намагається нагодувати дитину грудним молоком власного зів'ялого тіла за горами в Красноярську, почули.
Світанок Воскресіння нарешті тоді засяє над похмурими кладовищами й руїнами в Карелії та Інґрії. Ми маємо набратися сміливости й сил, щоб дочекатися цього знаменного моменту, про який писав убитий невідомими карателями інґерманландський поет Антті Тійттанен, чиє серце розривалося в очікуванні національної ранкової зорі: «У нас має бути сила вірити, що цей день скоро настане, сила молитися, щоб він обов'язково й безповоротно міг настати».

—Еліас Симойокі, лютеранський пастор.

Тепер кожен організм спрямований до цілого, як недосконале до досконалого, тому кожний організм існує природно заради цілого. З цієї причини ми бачимо, що якщо здоров'я всього тіла вимагає відсікання якогось члена, бо він став гнилим або заразним для інших членів, то це буде і похвально, і корисно, якщо його відсікти або іншими словами просто знищити. Тепер кожна окрема людина пов'язана з усім суспільством, як частина з цілим. Тому, якщо людина є небезпечною і заразною для громади, суспільства або держави через якійсь гріх, похвально і корисно, щоб її було вбито для збереження спільного блага, бо "мала закваска псує ціле тісто" (1 Кор. 5:6). Тому смертна кара за своїм призначенням є річчю від Бога яка допомагає нам у підтримці порядку, і противно в церкві було би закривати очі на здійснення людьми безперервно-добровільно гріхів (а гріх за своєю природою є добровільним злочином) які шкодять невинним нашим людям, за гуманістичною концепцією щодо поблажок ховається явний облік сатани.

—Святий Тома Аквінський.

Легіонерський рух–це не просто політична організація, а духовна школа життя. Це шлях особистого та національного очищення, містичний зв'язок з нашими предками та нашою землею, поєднання Православної віри з боротьбою за національне воскресіння. Через відданість нашим традиціям і готовність до самопожертви ми прагнемо пробудити дух нашого народу і повернути собі належне місце в історії. Рух вимагає морального і духовного відродження, де кожен член повинен втілювати чесноти мужності, вірності та смирення. Ми прагнемо створити новий тип румуна, сильного у вірі, незламного у волі та відданого високому покликанню відродження нашої нації.

—Святий Корнеліу Кодряну.

Фашизм, чим більше він розглядає і спостерігає за майбутнім і розвитком людства, зовсім окремо від політичних міркувань моменту, не вірить ні в можливість, ні в корисність вічного миру. Таким чином, вона відкидає доктрину пацифізму–народжену відмовою від боротьби і актом боягузтва перед обличчям жертв. Тільки війна доводить до найвищого напруження всю людську енергію і накладає печатку благородства на народи, які мають мужність зустріти її. Всі інші випробування–це замінники, які ніколи не ставлять людину в ситуацію, коли вона повинна прийняти велике рішення–вибір між життям і смертю.

—Беніто Мусоліні.

Симон Петлюра (другий ліворуч) оглядає 2-гу піхотну дивизію «Запоріжська Січ». Орієнтовно Заліщики, кінець квітня 1919 р., після переходу через Румунію. Праворуч від Петлюри Юхим Божко (з кинджалом за поясом). Справа в сірій черкесці з хрестом на грудях Юрій Горліс-Горський.

Найбільшою загрозою для нашого народу є комуністична гниль, яка прагне знищити наші традиційні цінності, християнську віру та національну ідентичність. Він пропагує гнилий атеїзм, матеріалізм і класову боротьбу, що веде до розпаду моральної та соціальної структури нашого народу. Комунізм прагне знищити сім'ю, наріжний камінь нашого суспільства, замінивши її державним контролем та індоктринацією. Він сіє розбрат і ненависть між соціальними класами, створюючи середовище вічного конфлікту і нестабільності. Наш обов'язок–захистити нашу націю від цієї підступної ідеології, захистити нашу спадщину, забезпечити виживання і процвітання нашого народу в щоб це нам не стало, краще наш народ повністю загине в боротьбі з цією сволочю ніж воно у нас буде в державі.

—Корнеліу Кодряну.

Панство, нагадую про збір, за участь в якому ви можете отримати книгу Дмитра Корчинського з його особистим підписом. Залишилось всього 2000 грн, тож просимо вас допомогти довести до кінця збір.

В останніх роках спір про життєвість демократії й її устроєвих форм точився з особливою силою. Брали в ньому участь філософи, соціологи, історики, правники, політики, економісти і т. д. Тепер прийшов час для висновків цього спору. Їх продиктувало життя й його факти, які розкрилися перед здивованим людством з вибухом сучасної війни між демократіями й націоналістичними державами. На полях Фляндрії й Франції, демократія збанкротувала катастрофально. І ця катастрофа до кінця викрила її парадокс, що став запереченням життєвих вимог і обставин нашої епохи. Прийшов час, коли це в усій повноті й ясності зрозуміли саме ті народи, яким лиха доля судила довший час бути «класичними демократіями». Хто має очі, щоб бачити хай уміє дивитися! Він багато навчиться з історії правління партійних клік і мафій, що репрезентували ці демократії...
Надломлені Версаєм сили Німеччини знову віднайшли себе в історичній місії націонал-соціялізму. Опанувавши владу, цей рух розпочав нову від самих корінів–ідейну, організаційну, політичну, економічну й мілітарну перебудову нації–виявляючи в своїй творчості могутній духовий порив, реалізм і далекозорість. Цим його зусиллям демократія не вміла впродовж низки літ протиставити жадного рівноцінного еквіваленту! Ніби для контрасту, вона робила якраз усе навпаки! Німецькій вірі й ідеї вона протиставила свій скептицизм і релятивізм; жертвенності–аморальний культ найбільших життєвих вигод при найменших зусиллях; тоталітарній зорганізованості нації–суспільні антагонізми й партійні заколоти.

—Микола Сціборський.

Одного весняного дня 1951 року Ісус сказав мені після Святого Причастя: «Сьогодні вранці душа Беніто Муссоліні увійшла на небо».

—Зі щоденнику Блаженної Едвідже Карбоні, відома як католицький містик завдяки своїми чудесами і янгольским виддіням, на даний момент йде процес її канонізації та зарахування до лику святих.