Ну тобто коли летить на склади Фори - це как би похуй, тому що там же їжа, її можуть їсти військові, це легітимна військова ціль. Коли горять українські книжки - це как би похуй, тому що їх можливо писали українські військові, а значить це легітимна військова ціль.

АЛЕ.

Коли виявляється, що може прилетіти в російський аеропорт - це тероризм, бо там же ЛЮДІ.

Просто там в росії люді, а тут в Україні лише військові цілі. Тому сюди можна все, а туди нічого не можна, потому шо а нас то за чьто.

Одно вона зрозуміла правильно - нам похуй на гражданских, мы будем запускать дроны где хотим. не розумію, як може бути інакше. не розумію, кому в принципі не похуй на гражданскіх в росії, включно з самим гражданскімі в росії, і чому саме ми маємо бути єдиними в світі, кому на них не похуй.

З метою підвищення ситуаційної обізнаності особового складу з політичною ситуацією в 17 столітті, додивився третій сезон серіалу 1670, і одразу почав дивитися серіал "пригоди козака виговського".

Дуже неправильне рішення, дуже неправильна комбінація. Це як випити шампанського і закусити дозою хмурого.

💪 Перше правило Клубу щомісячних донаторів ДемСокири – якщо можете оформити щомісячний донат, оформіть щомісячний донат.

Другого правила немає.

Саме регулярні донати дають нам впевненість, що й наступного місяця ми впораємося: закриємо термінові потреби військових без запуску масштабних зборів, продовжимо волонтерську й громадську діяльність, покриємо витрати на логістику, склади, підготовку звітності та діяльність команди, потішимо вас креативним контентом, а також зможемо оперативно організувати процеси та втілити інші важливі проєкти.

Ваші підписки на донат у 200, 500, 1000, 2000 чи 5000+ гривень на місяць для нас дуже цінні. Вони дають можливість нам планувати, прогнозувати і не зупинятися.

А ще – це дуже зручно та швидко. Один раз оформивши/оновивши підписку на щомісячний регулярний донат, ви будете певні, що ваші внески працюють.

📌 Отже, як це зробити:

✅ Ви можете оформити щомісячну підписку через Монобанк

1️⃣ Для цього необхідно перейти за цим посиланням
https://send.monobank.ua/jar/3KCKr9RCkG?sb=true&a=1000
і натиснути «Підключити автодонат».

2️⃣ Далі обрати зручну суму щомісячного платежу і натиснути «Продовжити».
За замовчуванням обрано 1000 гривень.

3️⃣Натиснути «Оплатити 1000 гривень» або обрану вами суму.

✅Ви також можете оформити/поновити підписку через сайт ДемСокири.

Якщо у вас вже була підписка – перевірте, чи вона досі працює. А якщо ні – поновіть. Це просто і дуже важливо.

Основні причини втрати щомісячної підписки:
▪️Картку перевипустили або сплив термін її дії;
▪️Не було грошей у моменти списання;
▪️Перевищений ліміт на оплату в інтернеті;
▪️Банк заблокував транзакцію з інших причин.

Щоб оформити нову підписку:
Крок 1: Перейдіть на наш сайт за посиланням https://sokyra.space/uk#help
Крок 2: Оберіть варіант «Щомісячна допомога»
Крок 3: Оберіть суму донату
Крок 4: Оберіть вносити дані чи опцію «Лишитися анонімним»
Крок 5: Натисніть «Продовжити»
Крок 6: Далі тисніть «Оплатити»
Крок 7: Оберіть зручний для вас спосіб оплати та здійсніть платіж.

Якщо ж у вас виникають питання щодо підписок на донати, ви завжди можете написати нам на пошту donate@sokyra.space
або ж звернутися в особливий чат для донорів у telegram: https://t.me/sokyradonate

Дякуємо, що ви поруч!

Вибачте, що не про ГУР і СБУ. До важливих питань.

12 годин тому вийшла гра The Blood of the Dawnwalker, я уже пройшов пролог і шо я вам маю сказати, гра прям одразу має нас чомусь навчити.

Геймплей, двіжок, там всьо понятно, всьо красиво, ведьмак геральт в Молдові, там всьо норм. Але питання викликає головний сюжетний поворот.

Сюжет наступний: ти в молдові, в 14 сторіччі, йобаний брудний нищий холоп в селі йобаних брудних нищих холопів. Вас їбе страшним йобом король весь у золоті брильянтах і страшно поневіряє, щоб ви залишалися брудними йобаними нищими холопами.

Тут зверху на додачу до короля починається епідемія чуми. Король вирішує проблему чуми довольно просто - вбиває нахуй всіх хто кашлянув.

Дивлячись на цей бєспрєдєл із лєсу виходить страшний неприятний древній вампір і починає з того, що вбиває нахуй короля. Йобаним брудним холопам він каже шо тепер він новий головний, і положняк тепер наступний - всі живуть як хочуть, податки відміняються, всіх примусово вакцинують шляхом давання глотнути вампірової крові. Це всіх миттєво виліковує від чуми і заодно від усіх інших хвороб крім дурної голови, дурна голова так не лікується. Єдина умова нового князя - раз на місяць здавати йому кров, бо він тоже шото має кушать. Всі господні заповіді відміняються і замість них вводяться нові страшні безчеловєчні вампірські закони - не убий, бо вб'ю нахуй, не укради, бо вб'ю нахуй, живи нормально мирно нікого не трогай, бо вб'ю нахуй. Від цих безчєловєчних законів йобані брудні холопи відчувають себе страшно поневоленими і нещасними.

Шоб було понятніше насколько головний злодєй вампір є злодєєм, він постановляє що з лісу можуть вийти якісь рогаті лісові йєті, на яких селяни раніше охотилися яко на монстрів. Страшні рогаті лісові йєті виявляються розумною формою життя схильною до пацифізму, просто страшною і рогатою. Від того, що йобаним брудним холопам більше не можна вбивати все шо не виглядає, як вони, йобані брудні холопи відчувають страшну наругу і несправедливість.

Від відчуття наруги і несправедливості йобані брудні холопи влаштовують повстання. Повстання головний вампір подавляє приблизно за годину, після чого каже ну бля, я хотів по хорошому, ви не хотіли по хорошому, ви хотіли монстра - ви отримаєте монстра, і вбиває тучу народу, а хто вижив, той живе як худоба в підвалі його замка і опять такі працює донором крові, просто вже в зовсім інших побутових умовах.

І ти такий головний герой - це не можна терпіти, я піду і страшно отомщу цьому звіру демону покидьку.

Так у мене лише одне питаннячко - а хто тут злодєй і почєму, і чи не можна блять не шукать от добра добра, а просто жити собі нормально в своє задоволення?

Відчуваю, що якщо я найду відповідь на це питання, це пояснить мені багато в поведінці населення цього регіону, і я наприклад зрозумію, чому Петер Мадяр не відкриває Україні переговорні кластери в ЄС.

Децимації, які ми заслужили.

Як відомо, полтавські скульптори ніколи не бачили шекспірів, тому що шекспіри ніколи не водилися в цій місцевості, тому зображати шекспірів вони не вміли, але це їх не зупиняло.

Я шо хочу сказати. Я хочу сказати, що під час третьої світової мені дуже пощастило бути українським євреєм. Це дозволяє мені ідентифікувати себе як єврея, коли Україна починає по крупному кринжувати, або як українця, коли по крупному починає кринжувати Ізраїль.

Проблема лише в тому, що останнім часом доводиться змінювати ідентичність дуже вже часто. Рахунок інколи йде на хвилини.

Ось наприклад тут ізраїльські військові почали малювати номери на руках та обличчях затриманих арабів. Номери на руках. Ізраїльська армія. Кому б ще і знати, хто малював номери на руках в минулій серії.

Добре, що я українець. Принаймні сьогодні, бо ще невідомо до кого завтра набу прийде.

Вгадайте, яка країна вирішила доїбатись до японців і вчора відкрила в Хабаровську статую, де радянський солдат знищує японську хризантему.

Приємно і корисно зайвий раз нагадати нашим тихоокеанським друзям про те, що їх сусід - йобане токсичне чмо.

Абсолютно невідомо, хто це зробив, і що означають будьоновка і російсько-німецький розмовник, знайдені на місці інциденту.

Відпустка, якщо її проводити вдома на малій батьківщині, це такий час коли не виходить не підбивати підсумки.

Прадід мій був полковником Червоної Армії, звільняв від німців Миколаїв і тут похований. Дід мій був великою людиною в миколаївській промисловості, і радником губернатора. Все життя я живу так, щоб перемогти діда.

Зараз, гуляючи по Миколаїву, я вперше зрозумів, що переміг. Вже багато років, як переміг, але вперше зрозумів. Дід би мною пишався.

На стіні на вулиці Соборній написані вірші Гліба Бабича. Ми були добрими знайомими, коли він був живий. Зараз його ім'ям названо вулицю, колишню вулицю 8 березня. На цій вулиці була велика стройка, коли я був малий, ми там скакали між арматурою. Тепер там на кожному домі написано, що Гліб Бабич загинув і номер дома.

Миколаївці не в восторгу від перейменувань. Не можуть запам'ятати стільки нових слів. Що їм Бабич.

Навряд чи я загину на війні, моя служба не пов'язана з високою смертністю, але колись я все ж помру, і так до того йде, що моїм іменем теж назвуть вулицю десь тут. Нехай там буде табличка "вулицю названо на честь Олександра Сергійовича Нойнеця, третього свого імені, він міг вбити Пригожина, міг спалити десяток НПЗ, але не міг отримати картку Ощадбанка".

А рядом буде вулиця Віталія Кіма. "Цю вулицю, школу, парк, бібліотеку, кінотеатр, площу і стрипклуб названо на честь Віталія Кіма, головного ветерана, який жодного дня не служив".

У нашого міста багато героїв. Візьмемо з долі мед.

Все як завжди, Тарасе — зрада, брехня, плітки,
Кожен, хто хоче слави — рве тебе на шматки.
Слів та думок уламки ліплять на прапори —
Гетьмани знову б’ються, квапляться догори.
Кожен собі потрохи тягне на свій город,
Долю і волю прагне вигадати народ.
Знов від брехні до правди — дуже маленький крок.
Хтось вибирає битву, інші — ідуть в шинок.
Дехто тягар тримає, дехто — над ним ірже,
Дехто, щоб не цуратись, тягне собі чуже.
Досі не бачать правди, досі шукають зло,
Мов півтора століття начебто — не було.
Вибач, Тарасе, поки — трощене все, як лід.
Вчили — не зрозуміли люди твій заповіт.
Нас гартували трохи — покидьки і бої.
Ті, хто за нами прийдуть — будуть цілком твої.
Слухай… Кобзар тихенько жестом мене спинив
— Хлопче, ти сам, я бачу, дещо не зрозумів.
Ви вже змогли підвестись паростком із золи.
Що вам чекати, друже? — Ви вже давно прийшли.
Хтось збереже цю землю, хтось в ній посіє хліб,
Хтось нагодує слабших — ким вони не були б.
Вийде із диму сонце, зійде вночі зоря,
В кожній хвилині буде дещо від Кобзаря.
Душі тримайте разом. Розум тягніть з юрби.
Йти догори не важко — тим, хто вже не раби.
Хочеш дійти до світла — треба зробити крок.
Є в Україні воля. Є в Україні Бог.
Нумо, Тарас промовив — візьмемо з долі мед?
І закрутивши вуса, взявся за кулемет…

Доволі дивно, що наразі вони готові шукати і платити десятки мільйонів гривень застави, щоб не отримувати послуги цілодобової охорони, але подають такі законопроекти.

Hans, are we the baddies?

Гендерна апропріація - це страшно.

Нам скоро потрібна буде бусифікація на керівні державні посади. Губернаторів неможливо знайти, міністрами люди бути відмовляються, з прокурорами теж тепер непруха почалася.