Стосовно того, що ми з москалями якісь генетично різні люди.

Я не вірю в нації і в національний менталітет, як щось, записане генетично. У мене є на цей випадок велика складна теорія, яка спирається на політичну карту, економічні моделі, а головне, на комплекс мемів (у формі шкільного виховання, анекдотів, телепрограм, музики і взагалі всього інформаційного фону), які формують рольові моделі, і стають самопідкріплюючоюся парою. Буквально - людина росте на анекдотах і піснях, вивчає по ним, яким йому бути, виростає, реалізує ці анекдоти і пісні, і про нього пишуться нові анекдоти і пісні.

(Нагадую, що в російських анекдотах хохол переважно дурний, а в українських анекдотах москаль переважно мертвий).

Отже, я не вірю в генетику, але вірю в мистецтво.

Тому я пропоную послухати російське мистецтво.

Я гарантую вам, що це мистецтво, і дуже добре мистецтво - це апологія віршу Лєрмонтова "Родина". Більше того - це мистецтво високої пропагандистської цінності. Це бойова пісня, написана для того, щоб москалі краще ходили на війну. І вона саме так і працює.

Ми з друзями послухали і охуїли від флешбеків. Це пісня про наше сіре радянське дитинство, про Миколаїв-Одесу-Мелітополь-Кривий Ріг початку 90-х.

Але для нас ці історії - це аргумент ніколи в це не повертатися, зробити все, щоб у наших дітей було все інакше. А для них ці пісні - це аргумент, щоб у всіх дітей у світі все було саме так.

Тобто для нас це демотивуюча пісня, а для них мотивуюча.

От така світоглядна різниця за 20 років склалася. Не можу не радіти цьому факту.

П.С.: Маю мрію записати на цю пісню новий кліп. Щоб російські полонені в своїх сірих робах унило читали ці стихи на камеру, по рядку. "Вы не смогли построить рай. И я похоже тоже не смогу". Оце було б діло. Оце б у них на росії бомбануло. Оце б ми додали їм сенсів, замінували б культурний пласт.

https://youtu.be/F96kWqQ0vVQ?si=oe-j6CguMou95dVD

Пріключєнія Сироєжкіна в йобаном Тамбові.

Режисер - Хуй Річі. В ролях - мао цзедун, шаміль, зульфія, аладін. В ролі йобаного чма - йобане чмо.

https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82_3

Сложный был год: война с РФ, эпидемии, проституция, феминизм и ЛГБТ. С последним мириться было нельзя, и за дело принялся знающий человек — Олег Скрипка.

Перш за все, шановний, станьте рака, бо йога любить прану.

- А что делать с Тузлой, товарищ генерал?
- Тузлой? Тузлу надо чаще мыть.

Оскільки всім політичним експертам в Україні і деяким за її межами, вже давно відомо, що наступним президентом України буде кінь з двома хуями, то я думаю, що ми тестуємо перехід від ідіократії до гіппократії. Або, простіше кажучи, ігогократії.

Живи хоть тыщу лет на свете,
А повторится всё, как встарь,
Насрут в музее, как в клозете,
Аптека, улица, фонарь.

З усіх історій про більшовицьку революцію я запам'ятав цитату "панюхай нашево говна ладна ваняит".

Пройшло сто років. А ніби й не пройшло.

Добрі новини - здається, ми мало того, що напали на Іркутськ, так ще й виграємо, тому мир у нас не випросити.

Zero Palevo Corporation

Церковь стоит за горкой; крест, панихида, поп,
Девочка плачет горько, гладит ладошкой гроб.
Что же за злые силы, нелюди, палачи
Папу её убили
подло, во сне, в ночи?
Папа же был хорошим! – Глазки от слёз красны.
Серьги он ей и брошку как-то принёс с войны.
Папочка был героем; бархат, медаль, портрет.
Однополчане строем – душно от сигарет.
Курят сержант с комбатом, кутаются в пальто.
"Дёмушкин зá год пятый, следующий-то кто?"
Эх, велика Россия, эх, велика страна,
Та знаємо всі адреси.
І знаємо імена.

https://t.me/SanchezKladbone

Год назад в Херсоне прошел "референдум", и Херсон воссоединился с РФ.

А спустя полтора месяца победоносная российская армия отступила со своих исконных территорий Херсонщины, и сдала нацистам на расправу мирное население, которое со счетом 85% выбрало Россию. За это, разумеется, 85% населения Херсона были уничтожены, их заменили роботами, бродячими собаками, польскими ЛГБТ-снайперами НАТО и танками Абрамс.

СВО будет продолжаться до полного освобождения от врага исконно русских территорий. Скоро российская армия будет воевать за Калининград, Ростов, Таганрог, Воронеж и возможно даже за Москву.

Владимир Соловьев: Да, Гарик, план есть. Например, взять вас всех и отправить агитбригадой на фронт. Чтобы вы вообще поняли, что в мире происходит.

Бамболейо Соловйова неважко зрозуміти. Гарік Харламов - це та людина, яка має розповідати росіянам за гроші Газпрому з телевізора, що все добре. Шуткі-самосмєйкі про патріотизм - це концепція ТНТ, яка зробила його одним з найкращих російських каналів російського пропагандистського телебачення.

Коли такі люди, як Гарік, починають бігти з корабля сучасності - це очевидна проблема. Ідея ж була в тому, що всі, хто проти, звалюють, отримують статус іноагентів і не шуршать. А Гарік же ж не такий. Гарік же ж лояльний. Гарік народ. Ба більше. Гарік гірше народа - Гарік кращі люди міста, Гарік знає, що казати народу таке, що народ тільки починає думати.

Поганий знак, мілорд. Народ хуєє. І шо ти йому зробиш.

Губернатор Краснодарского края, поддерживающий бойцов ВСУ - это, несомненно, яркая идея. Вряд ли это поможет занять пост во Временном Правительстве, но идея ок.

П.С.: Прошло полтора часа, опечатка висит на месте. МОЖЕТ ЭТО И НЕ ОПЕЧАТКА СОВСЕМ...

Мій дід Віктор Олександрович Кравченко був надзвичайно розумною людиною, прямо монстром з організації промислового виробництва. У радянські часи він був директором ОКБ, у пострадянські був радником Кінаха, коли той був прем'єр-міністром.

Дід дуже мене любив, поважав і бачив у мені великі перспективи (і він не помилився, я окей), і тому намагався мені допомагати і навчати.

Проблема була лише в тому, що дід, з висоти його шістидесятирічного досвіду, і я у мої п'ятнадцять років були розділені когнітивною прірвою. Я просто не міг зрозуміти, що він мені торочить, і в чому насправді полягають його поради. Не можна давати стратегічні поради людині, яка не досить добре виконує тактичні завдання і інколи проносить ложку повз рота.

Дід через цю прірву надзвичайно нервував і панікував, тому що розумів, що коли я зможу осягнути його досвід, він вже не зможе мені його передавати. Так, власне і сталося, але це інша історія.

Отак і тут.

Навіть якби я ставився до Каца так само добре, як мій дід до мене, я б не зміг йому пояснити, чому він єден дебіл. Нас розділяє когнітивна прірва, яку неможливо перейти, тому що для цього Кац має зрозуміти ряд речей, які знищують все його уявлення про процеси у світі, процеси у Росії, процеси в голові у нормальної людини і процеси в голові у росіянина.

На щастя, на відміну від стосунків між мною і дідом, мені абсолютно похую Кац і його вологі фантазії лібершарікова "всьо обьять і убєдіть". Може колись він зрозуміє, може ні, мене не їбе.

На жаль, Ходорковський зовсім не такий тупий і ще буде нашою великою проблемою.

Та згоден. Ситуація стане буквально критичною. Не те шо в Росії. В Росії, коли вони втратять Крим, все тільки налагодиться, ТІЛЬКИ ВИГРАЮТЬ від цього.