Духи хоть хорошие? Шанель, не Красная Москва?

На відміну від айфонів, лапті (а в холодну пору року - валянки) є надзвичайно корисними і зовсім не мають іонізуючого випромінення. Тому Роспотрєбнадзор пропонує росіянам користуватися вашими улюбленими валянками і не вийобуватися.

Всё так. Только не в Брянской области, а в Севастополе, не из Града, а из Стором Шэдоу, и не трёх коров, а тридцать четырёх свиней, включая командующего тем, что раньше было флотом, и ещё подсвинков сотню с лишним.

Другого Киева у нас для вас нет.

Кукольний театр прийшов брати на поруки Карабаса. Акробати дю солєй всі нанюхались солєй.

Там часом на Росії новий підручник історії Мединського робить для національно-визвольного руху малих народів все, що може, і навіть більше.

Наприклад, тут написано, шо нам, велікоросам, поїбать, шо там у вас, чурки, в ваших чуркостанах коїться, і чому інколи пишуть Уфа, а інколи УЄФА. Башкіри, татари, чи нас їбе, просто залізайте в йобаний Т-34 і пиздуйте помирати за Путіна, а ми їбали розбиратися, у кого там столиця Казань, а у кого Уфа.

Которие народи трохи поїбонутіше, ті вже спитали з Мединського суворо, тому вони пообіцяли, що частину про депортацію чечен у Казахстан виправлять в тому сенсі що не будуть казати, який дєдушка Сталін молодець, шо всіх чурок к ногтю пріжал. Інші народи поки що охуївають мовчки.

Росіяни страшно обурюються сьогодні. Ще трохи і встануть на коліна, щоб почати бунт.

Історія така - у Волгограді якийсь Николай Журавель спалив Коран. За це він опинився в тюрмі. А тюрма опинилася в Чечні.

Там до нього в камеру, по офіційній версії, зайшли Рамзан Кадиров і його улюблений синок Адам Кадиров. Після чого Рамзан вийшов, а Адам побив цього Ніколая.

Так от сьогодні Рамзан виклав відео з телефона, як Адам пиздить Ніколая руками і ногами. По всьому виходить, що операторська робота - самого Рамзана.

Ну і Кадиров це хоумвідео виклав зі словами шо ну, пишаюся сином, заїбісь, молодець.

І вся Росія така їбать, шо діється, це ж позасудова розправа, як голова суб'єкту федерації може таке робити, дозволяти, заохочувати, їбать горе.

І шо ж ви з цим зробите, дарагіє маі масквічі? Навєрно, ніхуя, правильно?

Ну значить звикайте.

Вся ваша надія має бути на те, що сержант Микола з Козятина не пиздитиме вас Кобзарем у камері, тому що Микола з Козятина член ЄС, НАТО, ВТО і ЗНО.

Нє, ну має спрацювати, хулє. Наші диверсанти такі тепер - все, пизда, дрон на Москву має пролетіти територією Білорусі, ми не можемо, там заборонено.

Так, ладно, мы должны иметь некоторый гражданский досуг. В ефірі рубрика "життя зірок".

Є такий білоруський стендапер Слава Комісаренко (з політичної точки зору всьо ок, сво не підтримав, з РФ звалив, поневіряється). Він тут у Києві на концерті познайомився з дівчиною, Юлією Шашковою.

І одружився. Така історія приємна радісна. І жили вони довго і щасливо аж пару тижнів.

Після чого Слава дізнався від благодарних слушателів, що його жінка раніше була азаза, лол, позор, вебкамщіцею. Показувала ЖОПУ чужим мужикам за гроші, який встид. Куди дивиться церква і батьки.

Ну і коротше Слава такий їбать, горе в сім'ї, Юля, ти шо, не незаймана? Шо люди скажуть, яка ганьба. І розійшлися.

Я вважаю, це доволі цікава історія, тому що на дворі сука йобаний 2023 рік. В 2023 році Джонні Сільверхенд уже йобнув атомну бомбу на Арасака-тауер, а ми тут все ще не можемо визначитися, чи є у жінки жопа, і якщо є, наскільки детально нам дозволено про це знати.

Ти сука стендапер. Твоя работа - страждати, поневірятися, отримувати стрес, і робити з нього цікаві неочікувані філософські висновки у формі коротких притч, які потім розповідати людям зі сцени в мікрофон, щоб вони ззовні сміялися, а внутрішньо плакали. Якщо ти цього не робиш, а просто жартуєш анекдоти-пєсні-тости, то ти не стендапер, а артіст разговорного жанра, як Задорнов.

Ну і как би те шо жінка твоя тобі боялася сказати, що вона робила вебкам - це погано її характеризує, звичайно, але і тебе це характеризує не краще. Це ж які цікаві відносини у людей бувають, що заміж вийти вона тобі довіряє, а визнати, що її соски уже хтось до тебе бачив - не довіряє. How deeply fucked this world is.

Ну і Слава Комісаренко і його жінка Юлія тут, звичайно, просто так, для ілюстрації, для красного словца.

Мене цікавить в цілому. Це ж не тільки в нього так. Це ж в цілому у нас ніхто нікому не довіряє і не розповідає, просто їбуться там якось мовчки, потім одружуються якось, без подробиць, потім живуть роками без довіри. Довго і щасливо. Гроші роздільно тримають.

Хуяр нас бомбой, Джонні Сільверхенд, ми проїбали навіть Арасаку.

ПРИШЛОСЬ ПОЙТИ НА ЭТО В СИЛУ НЕКОТОРЫХ ПРИЧИН!

Райадминистрация в Башкирии выдала москалю медаль в фотошопе "в силу некоторых причин". Некоторые причины простые - сам орденоносец был тяжелым трехсотым, и впоследствии сдох в больничке, так и не узнав, что родина слышит, родина знает.

Да и хуй с ним, фотошопы новых нарисуют!

Сурков ненадовго вийшов із героїнового туману і заявив, що Росія буде сопідором у глобальному тріумвіраті.

Сопідором ви, звичайно, будете, але тріумвірат сопідорів буде трохи простіший - Росія, Іран, Північна Корея.

Стосовно того, що ми з москалями якісь генетично різні люди.

Я не вірю в нації і в національний менталітет, як щось, записане генетично. У мене є на цей випадок велика складна теорія, яка спирається на політичну карту, економічні моделі, а головне, на комплекс мемів (у формі шкільного виховання, анекдотів, телепрограм, музики і взагалі всього інформаційного фону), які формують рольові моделі, і стають самопідкріплюючоюся парою. Буквально - людина росте на анекдотах і піснях, вивчає по ним, яким йому бути, виростає, реалізує ці анекдоти і пісні, і про нього пишуться нові анекдоти і пісні.

(Нагадую, що в російських анекдотах хохол переважно дурний, а в українських анекдотах москаль переважно мертвий).

Отже, я не вірю в генетику, але вірю в мистецтво.

Тому я пропоную послухати російське мистецтво.

Я гарантую вам, що це мистецтво, і дуже добре мистецтво - це апологія віршу Лєрмонтова "Родина". Більше того - це мистецтво високої пропагандистської цінності. Це бойова пісня, написана для того, щоб москалі краще ходили на війну. І вона саме так і працює.

Ми з друзями послухали і охуїли від флешбеків. Це пісня про наше сіре радянське дитинство, про Миколаїв-Одесу-Мелітополь-Кривий Ріг початку 90-х.

Але для нас ці історії - це аргумент ніколи в це не повертатися, зробити все, щоб у наших дітей було все інакше. А для них ці пісні - це аргумент, щоб у всіх дітей у світі все було саме так.

Тобто для нас це демотивуюча пісня, а для них мотивуюча.

От така світоглядна різниця за 20 років склалася. Не можу не радіти цьому факту.

П.С.: Маю мрію записати на цю пісню новий кліп. Щоб російські полонені в своїх сірих робах унило читали ці стихи на камеру, по рядку. "Вы не смогли построить рай. И я похоже тоже не смогу". Оце було б діло. Оце б у них на росії бомбануло. Оце б ми додали їм сенсів, замінували б культурний пласт.

https://youtu.be/F96kWqQ0vVQ?si=oe-j6CguMou95dVD

Пріключєнія Сироєжкіна в йобаном Тамбові.

Режисер - Хуй Річі. В ролях - мао цзедун, шаміль, зульфія, аладін. В ролі йобаного чма - йобане чмо.

https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82_3

Сложный был год: война с РФ, эпидемии, проституция, феминизм и ЛГБТ. С последним мириться было нельзя, и за дело принялся знающий человек — Олег Скрипка.

Перш за все, шановний, станьте рака, бо йога любить прану.

- А что делать с Тузлой, товарищ генерал?
- Тузлой? Тузлу надо чаще мыть.

Оскільки всім політичним експертам в Україні і деяким за її межами, вже давно відомо, що наступним президентом України буде кінь з двома хуями, то я думаю, що ми тестуємо перехід від ідіократії до гіппократії. Або, простіше кажучи, ігогократії.

Живи хоть тыщу лет на свете,
А повторится всё, как встарь,
Насрут в музее, как в клозете,
Аптека, улица, фонарь.

З усіх історій про більшовицьку революцію я запам'ятав цитату "панюхай нашево говна ладна ваняит".

Пройшло сто років. А ніби й не пройшло.