- Причиною СВО стало агресивне розширення НАТО на схід, РФ має захищати свої кордони!

- Так там Фінляндія в НАТО вступила, це вам шо, як, матушка, проглотім?

- Це зовсім інша історія, Фінляндія не становить військової загрози для РФ, на відміну від України.

- Африка дуже цікавий для нас регіон, в якому РФ розширює свій вплив і нарощує контингент.

- пане Буданов, ви можете підтвердити, що це ГУР влаштував підрив Вагнерів у Судані fpv-дронами?

- не можу підтвердити або спростувати цю інформацію, окрім того, що будемо знаходити їх по всій планеті і знищувати.

- Але в ключових для себе регіонах РФ не здасть позицій. Ми навіть тримаємо там військовий контингент миротворців.

- Вибачаюсь, але ми їх вбили. Така прикра помилка. Всіх в клоч'я. Шо ви з цим зробите?

- Нічого, не проблема. Ви ж не спеціально, ви ж вибачилися. Ну і Карабах це ж ваша конституційна територія.

- А Крим, до речі, наша конституційна територія. Шо ви там як?

- Нє, ну Крим це зовсім інша історія, ми перетворили весь Крим на одну військову базу, там серце нашого Чорноморського флоту, він неприступний.

*зі штабу флоту йде чорний дим*

- Та шо ви такоє кажете. І шо, чим плануєте відповісти?

*Мовчать. Сопуть*

Інерція людської свідомості полягає в тому, що ми віримо в те, що було вчора, як у щось, що буде завжди. Поки воно не зміниться радикально. Після цього ми починаємо вірити, що це було зрозуміло і очевидно заздалегідь.

Те, що ми бачимо перед собою зараз - це не якісь поодинокі історії про боротьбу імперії. Це ми з вами бачимо, як Росія зникає. Зараз ми вже бачимо, що вона не може займатися проекцією сили назовні. Вже дуже скоро ми побачимо неможливість проекції сили всередину себе. А потім ми будемо впевнені в тому, що завжди знали, що РФ розвалиться. Особливо впевнені будуть в цьому ті люди, які зараз вважають, що РФ внутрішньо монолітна, як ніколи, і зовнішня загроза її лише зміцнює.

У нас дыра в безопасности и в опасности.

Повністю згоден з усіма ораторами

Якщо вам було цікаво, як стати сверхдержавою, посібник для чайників демонструється зараз прямо перед нами.

- Привіт, мужик. Там коротше, спільні наші виклики безпеці у тебе в Судані цьому твойому.
- Які виклики?
- Такі виклики, що ми їх дронами вже роз'їбали нахуй. Вагнєр, вагнер, тіки пісюни по стінам. От такі виклики. Розумієш. Дрони наші. Літають. У тебе. По Судану. Шоб викликів безпеці не було. Спільній. Нашій з тобою. Альо. Ти слухаєш взагалі?
- Ееее, ето, етосамоє, а я шо маю зробити?
- А ти, мужик, купі кірпіч. В сенсі я маю на увазі, а ти тепер приймеш участь в ініціативі Grain from Ukraine. Бо ти за мир і проти викликів.

У США над Білим Домом вітер колише два прапори. Перший – зрозуміло, американський державний, з зірками та смугами. А другий під ним – майже повністю чорний. Невеликий, але помітний. І коли президент США, або будь-хто з його гостей дивиться на Білий Дім, він бачить маленький чорний прапор і згадує.

Згадує, що не всі американські військові повернулися додому.

Цей прапор зазвичай так і називається: POW/MIA flag. POW – це військовополонений, а МІА – зниклий безвісти під час бойових дій. На прапорі зображений профіль чоловіка за колючим дротом і напис «You Are Not Forgotten». «Ви не забуті». Цей прапор висить над Білим Домом завжди.

І я б хотів, щоб схожий прапор висів у нас. Над Офісом Президента, над парламентом, над меріями і всіма міністерствами. Щоб кожен, хто заходить в ці будівлі – від президента і міністра до останнього помічника чиновника – щодня бачив би цей прапор і згадував про наших полонених і зниклих безвісти. Згадував і діяв.

Ми не можемо просто скопіювати американський варіант прапору. Це було б неправильно. Тому ми з командою розробили свій варіант. Символи зрозумілі: це чорно-білий негатив державного прапора, на якому рука зі світлої частини, зі світла і волі, простягається до руки внизу, у темряві тюрми або землі.

Я показав макет Тайрі, бо хто краще за неї розуміє все про полон. Тайра сказала, що не вистачає якихось слів, гасла, девізу, який буде прямо говорити про волю, про памʼять і про помсту. Обовʼязково про помсту. Тому що памʼять сама по собі мало чого варта.

Я пропоную вам запропонувати цей девіз у коментарях. А парламенту я пропоную розробити закон, як у США, щоб прапор у памʼять про зниклих і полонених висів над кожною з важливих державних установ до того часу, поки останній із них не повернеться додому. Варто також провести відкритий конкурс на дизайн цього прапору і зробити його макет відкритим, щоб його міг без порушення авторських прав роздрукувати і повісити кожен, хто забажає.

Важливо памʼятати. Важливо діяти.

Поки не повернеться останній із них.

Останній із нас.

Духи хоть хорошие? Шанель, не Красная Москва?

На відміну від айфонів, лапті (а в холодну пору року - валянки) є надзвичайно корисними і зовсім не мають іонізуючого випромінення. Тому Роспотрєбнадзор пропонує росіянам користуватися вашими улюбленими валянками і не вийобуватися.

Всё так. Только не в Брянской области, а в Севастополе, не из Града, а из Стором Шэдоу, и не трёх коров, а тридцать четырёх свиней, включая командующего тем, что раньше было флотом, и ещё подсвинков сотню с лишним.

Другого Киева у нас для вас нет.

Кукольний театр прийшов брати на поруки Карабаса. Акробати дю солєй всі нанюхались солєй.

Там часом на Росії новий підручник історії Мединського робить для національно-визвольного руху малих народів все, що може, і навіть більше.

Наприклад, тут написано, шо нам, велікоросам, поїбать, шо там у вас, чурки, в ваших чуркостанах коїться, і чому інколи пишуть Уфа, а інколи УЄФА. Башкіри, татари, чи нас їбе, просто залізайте в йобаний Т-34 і пиздуйте помирати за Путіна, а ми їбали розбиратися, у кого там столиця Казань, а у кого Уфа.

Которие народи трохи поїбонутіше, ті вже спитали з Мединського суворо, тому вони пообіцяли, що частину про депортацію чечен у Казахстан виправлять в тому сенсі що не будуть казати, який дєдушка Сталін молодець, шо всіх чурок к ногтю пріжал. Інші народи поки що охуївають мовчки.

Росіяни страшно обурюються сьогодні. Ще трохи і встануть на коліна, щоб почати бунт.

Історія така - у Волгограді якийсь Николай Журавель спалив Коран. За це він опинився в тюрмі. А тюрма опинилася в Чечні.

Там до нього в камеру, по офіційній версії, зайшли Рамзан Кадиров і його улюблений синок Адам Кадиров. Після чого Рамзан вийшов, а Адам побив цього Ніколая.

Так от сьогодні Рамзан виклав відео з телефона, як Адам пиздить Ніколая руками і ногами. По всьому виходить, що операторська робота - самого Рамзана.

Ну і Кадиров це хоумвідео виклав зі словами шо ну, пишаюся сином, заїбісь, молодець.

І вся Росія така їбать, шо діється, це ж позасудова розправа, як голова суб'єкту федерації може таке робити, дозволяти, заохочувати, їбать горе.

І шо ж ви з цим зробите, дарагіє маі масквічі? Навєрно, ніхуя, правильно?

Ну значить звикайте.

Вся ваша надія має бути на те, що сержант Микола з Козятина не пиздитиме вас Кобзарем у камері, тому що Микола з Козятина член ЄС, НАТО, ВТО і ЗНО.

Нє, ну має спрацювати, хулє. Наші диверсанти такі тепер - все, пизда, дрон на Москву має пролетіти територією Білорусі, ми не можемо, там заборонено.

Так, ладно, мы должны иметь некоторый гражданский досуг. В ефірі рубрика "життя зірок".

Є такий білоруський стендапер Слава Комісаренко (з політичної точки зору всьо ок, сво не підтримав, з РФ звалив, поневіряється). Він тут у Києві на концерті познайомився з дівчиною, Юлією Шашковою.

І одружився. Така історія приємна радісна. І жили вони довго і щасливо аж пару тижнів.

Після чого Слава дізнався від благодарних слушателів, що його жінка раніше була азаза, лол, позор, вебкамщіцею. Показувала ЖОПУ чужим мужикам за гроші, який встид. Куди дивиться церква і батьки.

Ну і коротше Слава такий їбать, горе в сім'ї, Юля, ти шо, не незаймана? Шо люди скажуть, яка ганьба. І розійшлися.

Я вважаю, це доволі цікава історія, тому що на дворі сука йобаний 2023 рік. В 2023 році Джонні Сільверхенд уже йобнув атомну бомбу на Арасака-тауер, а ми тут все ще не можемо визначитися, чи є у жінки жопа, і якщо є, наскільки детально нам дозволено про це знати.

Ти сука стендапер. Твоя работа - страждати, поневірятися, отримувати стрес, і робити з нього цікаві неочікувані філософські висновки у формі коротких притч, які потім розповідати людям зі сцени в мікрофон, щоб вони ззовні сміялися, а внутрішньо плакали. Якщо ти цього не робиш, а просто жартуєш анекдоти-пєсні-тости, то ти не стендапер, а артіст разговорного жанра, як Задорнов.

Ну і как би те шо жінка твоя тобі боялася сказати, що вона робила вебкам - це погано її характеризує, звичайно, але і тебе це характеризує не краще. Це ж які цікаві відносини у людей бувають, що заміж вийти вона тобі довіряє, а визнати, що її соски уже хтось до тебе бачив - не довіряє. How deeply fucked this world is.

Ну і Слава Комісаренко і його жінка Юлія тут, звичайно, просто так, для ілюстрації, для красного словца.

Мене цікавить в цілому. Це ж не тільки в нього так. Це ж в цілому у нас ніхто нікому не довіряє і не розповідає, просто їбуться там якось мовчки, потім одружуються якось, без подробиць, потім живуть роками без довіри. Довго і щасливо. Гроші роздільно тримають.

Хуяр нас бомбой, Джонні Сільверхенд, ми проїбали навіть Арасаку.

ПРИШЛОСЬ ПОЙТИ НА ЭТО В СИЛУ НЕКОТОРЫХ ПРИЧИН!

Райадминистрация в Башкирии выдала москалю медаль в фотошопе "в силу некоторых причин". Некоторые причины простые - сам орденоносец был тяжелым трехсотым, и впоследствии сдох в больничке, так и не узнав, что родина слышит, родина знает.

Да и хуй с ним, фотошопы новых нарисуют!

Сурков ненадовго вийшов із героїнового туману і заявив, що Росія буде сопідором у глобальному тріумвіраті.

Сопідором ви, звичайно, будете, але тріумвірат сопідорів буде трохи простіший - Росія, Іран, Північна Корея.

Стосовно того, що ми з москалями якісь генетично різні люди.

Я не вірю в нації і в національний менталітет, як щось, записане генетично. У мене є на цей випадок велика складна теорія, яка спирається на політичну карту, економічні моделі, а головне, на комплекс мемів (у формі шкільного виховання, анекдотів, телепрограм, музики і взагалі всього інформаційного фону), які формують рольові моделі, і стають самопідкріплюючоюся парою. Буквально - людина росте на анекдотах і піснях, вивчає по ним, яким йому бути, виростає, реалізує ці анекдоти і пісні, і про нього пишуться нові анекдоти і пісні.

(Нагадую, що в російських анекдотах хохол переважно дурний, а в українських анекдотах москаль переважно мертвий).

Отже, я не вірю в генетику, але вірю в мистецтво.

Тому я пропоную послухати російське мистецтво.

Я гарантую вам, що це мистецтво, і дуже добре мистецтво - це апологія віршу Лєрмонтова "Родина". Більше того - це мистецтво високої пропагандистської цінності. Це бойова пісня, написана для того, щоб москалі краще ходили на війну. І вона саме так і працює.

Ми з друзями послухали і охуїли від флешбеків. Це пісня про наше сіре радянське дитинство, про Миколаїв-Одесу-Мелітополь-Кривий Ріг початку 90-х.

Але для нас ці історії - це аргумент ніколи в це не повертатися, зробити все, щоб у наших дітей було все інакше. А для них ці пісні - це аргумент, щоб у всіх дітей у світі все було саме так.

Тобто для нас це демотивуюча пісня, а для них мотивуюча.

От така світоглядна різниця за 20 років склалася. Не можу не радіти цьому факту.

П.С.: Маю мрію записати на цю пісню новий кліп. Щоб російські полонені в своїх сірих робах унило читали ці стихи на камеру, по рядку. "Вы не смогли построить рай. И я похоже тоже не смогу". Оце було б діло. Оце б у них на росії бомбануло. Оце б ми додали їм сенсів, замінували б культурний пласт.

https://youtu.be/F96kWqQ0vVQ?si=oe-j6CguMou95dVD

Пріключєнія Сироєжкіна в йобаном Тамбові.

Режисер - Хуй Річі. В ролях - мао цзедун, шаміль, зульфія, аладін. В ролі йобаного чма - йобане чмо.

https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82_3