А ви кажете санкції не працюють. От бачите, навіть російська мусарня визнає, що без українського керівництва, менеджменту і організації вони не можуть навіть наркоти в Москві наварити.

Повністю згодний з Дугіним! Хуярте там всі один одного, організуйте 37-й рік, доноси, ГУЛАГ, розстрільні трійки, воронки, ура!

Онуки Міхалкова нехай потім кіно про це знімуть, "утамльонниє сонцем-2023".

Прощай, товарищ Ягода,
Хороший ты человек.
Как миг пролетели годы,
И вот – двадцать первый век.
Операция без боли,
Потом два месяца в санатории,
И вот я и будто новый, в родной конторе я,
И да, скучаю невольно по всем,
Кто остался там,
Слава Богу, работы по горло –
Враги опять по тылам.
Двадцать выездов в сутки,
Тридцать выездов в сутки,
И здесь в каждом доме
Притаились какие-то суки!

Можливо, хтось із вас пам’ятає гучний кейс про незаконне ввезення наприкінці грудня минулого року техніки Apple на 100+ мільйонів гривень (це приблизно 14 мільйонів грн ПДВ, неотриманих податковою). Робоча відпрацьована корупційна схема: по документах митниці проходить одна машина, а заїжджає дуже схожа на неї, але інша. А митники цієї маленької різниці активно не помічають.

Тоді БЕБ зреагував досить швидко (після того як в справі вже начудили НацПол та ДБР). Водієві фури оголосили підозру, викрили факт змови із митниками, техніку заарештували і вилучили, відкрили кримінальне провадження.
Здавалося б, маємо просту зрозумілу справу. Типова закарпатська митниця, контрабас, підставна фура, злочинна бездіяльність митників, БЕБ молодці. Але раптом з’являється компанія, що оголошує себе власником майна, надає до ТСК якісь папери, які нібито підтверджують законність ввозу товарів. І починає голосно скаржитися, що БЕБ безпідставно тисне на них.

Справа швидко набуває резонансу, і ось, весь інтернет вже гуде про злочинний БЕБ, який в скрутні воєнні часи несправедливо вбиває бідний чесний український бізнес. І взагалі, мало не хоче віджати техніку собі під виглядом передачі до ЗСУ.
Резонансну справу розглядає ТСК під головуванням Ярослава Железняка. І тут виясняється, що надані комісії документи, упс, мають ознаки підробки. Як в тому анекдоті – «Як же так вийшло? – Ну, значить, не вийшло». БЕБ розпочинає додаткове провадження, на цей раз за фактом подання підробних документів. Поки слідство триває, бідні чесні бізнесмени, зморені безпідставним тиском злочинного БЕБ, тікають за кордон. Проте принаймні заарештована техніка на 2 мільйони доларів залишається в Україні (і навіть є надія, що або вона, або гроші з її продажу будуть передані ЗСУ за законами воєнного часу).

У фіналі історії, здавалося б, БЕБ молодець, і ложечки знайшли, але осадочок залишився. Реноме Бюро наразі таке, що навіть очевидно ефективна його діяльність піддається сумніву і автоматично розглядається громадськістю крізь призму зради.

Тож сьогодні перед БЕБ крім, власне, виконання основних обов’язків стоїть і друга важлива задача – легітимізуватися в очах суспільства і набути репутаційної ваги. Потрібна планомірна робота і постійна комунікація з усіма стейкхолдерами процесу, щоб довіра до БЕБ зростала після кожного успішного кейсу. Яких у Бюро, наразі, не так і мало – Фірташ, незаконна ігорка тощо.

Базою цієї довіри повинен стати прозорий конкурсний відбір детективів БЕБ. Громадськість має побачити, що до органу йдуть не вчорашні податкові поліцейські, замазані на хабарях, а чесно відібрані на конкурсній основі професіонали із бажанням реформ та реконструкції системи економічної безпеки країни.

Так само цього прозорого конкурсу від нас очікує МВФ. Виконання структурних маяків МВФ - є важливою задачею, що стоїть перед Україною, як державою. Ми повинні (вперше в історії України) повністю виконати взяті на себе зобов’язання та показати, що зараз ми надійний послідовний партнер. Наслідки невиконання угод з МВФ завжди вилазили нам боком, навіть за відсутності повномасштабного вторгення. Зараз це критично.
Ось тоді, при правильному конкурси, можливо, слово БЕБ базово важитиме більше за вкиди податкових ухилянтів та підробників документів, а Україна продовжить набувати ваги в очах партнерів.

Дякую йобаній РФ за будівництво руїн Азовсталі.

Я подумав, що це реально картина з майбутнього. Це Росія, яка напала зі зброєю в руках, але оскільки Україна багаторазовий чемпіон з видачі пизди, то отримала пизди, захотіла миритися-обніматися, але цього не сталося, тому вона сидить і корчить з себе жертву.

А за кадром ще більш реальна картина майбутнього. Там світова спільнота, яка тільки що аплодувала тому, як майстерно Україна видає РФ пиздов, дискваліфікує Україну за небажання обійматися.

Смішна історія. Швець знайшов, що Дубінський поїхав за кордон, лікувати свого батька-сєпара, а замість того опинився, принаймні однією ногою, в Барселоні, на своїй подружці, помічниці депутата Бужанського.

Дубінський добу мовчав, а через добу виклав відео з української заправки, де він їсть хотдог і шле нахуй всіх хейтерів, тобто нас.

Логіка цього кроку очевидна - показати всім, що ні, то все піздьож, він не барселонець і не румун, а українець, депутат, який в Україні робить депутатське депутатство, а вороги і соросята його оббріхують.

Нажаль для Дуба, робота депутата полягає не в тому, щоб їсти хотдог на заправці, а в тому, щоб тиснути на кнопку у Верховній Раді. Тому перевірка, чи він в Україні на роботі, чи просто в паніці прилетів до України, коли його схопили на гарячому, доволі примітивна - піти на сайт Верховної Ради і подивитися в регламенті голосувань, як голосував Дубінський.

ПОГАНІ НОВИНИ, ЙОБАНИЙ ТИ ПУДЕЛЬ КОЛОМОЙСЬКИЙ. Вчора, під час голосування про дострокове припинення депутатських повноважень народного депутата України Арістова Ю.Ю. (№9530) народний депутат Дубінський був сука шо - сюрприз-сюрприз, ВІДСУТНІЙ.

Тому що вчора депутат Дубінський був зайнятий - незважаючи на те, які дорогі квитки в день відльоту, стрімголов пиздував з Барселони до України.

Туристична Агенція "Швець і другани". Забезпечуємо аварійні трансфери народних депутатів по всьому світу.

Нє, ну тут згоден.

Нє, ну шо. Довели цього чорта до того стану, коли він нам щоденно звітує про свою присутність в країні і на робочому місці. Непогано. Продовжимо працювати в напрямку підвищення відвідуваності ВР.

Мар'яна, ви не людина, ви - меч.

Я маю на увазі, ви надзвичайно тупа.

В якому сука сенсі "ви б сприйняли такого бойового медика"? В сенсі от я наступив на лєпєсток, ось мене довезли до стабіка, ось я там зустрічаю медика, а медик - Ірина Клеймьонова, її вага 118 кіло і я такий нє, ви знаєте, я вас, пані Ірино, не сприймаю, везіть мене до іншого.

Сука нє. Життя не так влаштоване. Та бля навіть якщо бойовим медиком виявиться лисий з кварталу, то ніхто не відмовлятиметься. Життя так влаштоване, що це лисий з кварталу відмовляється, а ми нє. Хоча нє. Ведучою новин працювати лисий з кварталу не відмовляється, і працює. Хоча на вигляд він уже шо Поворознюк. Але ми нічо, хаваємо і таке.

Коротше. Ірина Клеймьонова, 118 кг, бойовий медик, нуль претензій до ефективності.

Не заходить бодішеймінг, успакойся.

За якоюсь невідомою мені причиною, я замість ранкової недільної кави читаю новини про те, як Путін виступає на параді ВМФ РФ.

Це просто пісня, і я дуже рекомендую кремльовським лікарям в майбутньому колоти Путіну саме те, що ви сьогодні йому вкололи, або якщо це якийсь двійник, то всіх інших вбити і використовувати саме цього. Бо це якийсь безумний поет-романтик на дімедроловому приході, читати його цитати це фізична guilty pleasure, майже як дивитися на змагання чотирьохрічних дітей з таеквондо. Дивишся такий, і їбать, що, що блять, охуєть, їбать смішно, диви, як ножку тягне.

Процитую вам найкраще:

"Патриотизм в основе флотской культуры помогает выполнять задания и вызывает гордость за наш неустрашимый флот".

Да конечно. За неимением запчастей в основу развития флота был положен патриотизм, блять. Эта замена позволила вывести на первый план такие качества, как неустрашимость, бесшабашность, презрение к смерти, стремление покурить в ведро при виде ракеты, и другие важные элементы флотской культуры.

Але найкраще оце. Буквально поезія поперла:

"Наш флот беззаветно и трепетно служит нашей стране".

ПОЧЕМУ ТРЕПЕТНО, СУКА? Хуле он трепещет? Простыл? Не трепещи, мудила, ты ж военный.

Коротше, дуже пізнавально. Патріотизм, любов, бєззавєтность, трєпєт, нє вєшать нос, гардемаріни, дє-є-сять лє-єт в желє-єзнам гробу-у, ах ето право, нє цена!

Це тільки початок. Я вам так по секрету скажу, з наступного року всі буряки в РФ будуть заміновані СБУ, або генетично модифіковані ГУР з метою нанесення непоправних змін жертвам борща на генетичному рівні.

Избинг, квасмейкинг, лебеда-фуд, лыко-крафт, органическая репа, мастер-классы от лучших московских лаптелье и другие перспективные активитиз в условиях суверенной экономики.

Люди кажуть, що це місце моста називається "устой".

Як на мене, більше схоже, що там у моста клітор. Але я не спеціаліст навіть з мостів, не те шо.

У нас офігенна нація.

Мало хто міг би зробити те, що ми робили на Майдані або у перші дні повномасштабки. А ми робили і посміхались — через сльози.

Ми дуже сильні. Ми вміємо їбашити. Те, що для багатьох страшний сон, — для нас вівторок.

Ми різні. Як і всі народи світу. Інколи ми тупимо всією країною. А інколи дивуємо весь світ змінами на краще. Ми робимо помилки і робимо правильні речі. І правильних речей ми робимо більше.

У нас непроста історія. У нас важке майбутнє і ще важчий характер. Ми — реалісти, і хочемо неможливого.

Нам з нами непросто. Але ми є те, що ми є.

Ми цю війну не розпочинали. Але ми її закінчимо.

Досить жерти себе. Жеріть ворогів.

Вони там, де порєбрік.

Юрій Гудименко, командир саперного відділення, співзасновник та до 24.02.2022 лідер Демократичної Сокири

Як можна побачити з попереднього допису, я не дуже хороша людина.

Жир и пот Твери.

Их ни с чем не спутать.

"Попытка", ахаха. Не, ну попытка очевидно была. Отрицательно безуспешная попытка, я бы сказал. Дрон долетел до здания министерства экономического развития РФ, где был уничтожен силами министерства, а именно кабинетами и рабочими местами.

Очень стойкие люди, конечно. Интересно, если нам начнет в Кабмин на Грушевского прилетать, мы тоже сможем таким кирпичом рожу держать? Типа ничаво, барин, важные министерства не задеты, попытка не удалась.

Предметом первой необходимости для украинского военного является не турникет, как принято считать, а ксерокопия паспорта. Ксерокопии паспорта расходуются в армии с фантастической скоростью. Пора у волонтеров заказывать уже, я не знаю.

Но новость не в этом, а вот в чем. Требует начальство срочно подать какие-то очень важные документы про меня, которые оказывается надо было подать ещё месяц назад, а я проебал. Я их подаю, после чего оказывается, что форма подачи изменилась и надо подать ещё раз, но уже иначе. Я подаю иначе, их возвращают с правками. Одна из правок сообщает мне, что я указал свое звание "младший сержант", а я нифига не младший сержант, а просто сержант. И кстати надо прислать ксерокопию паспорта ещё раз.

Вот в такой торжественной атмосфере я и узнал, что меня оказывается повысили. Свята мати героїв, зійди до серця мого, там лежить ксерокопія паспорта.

Требуется комментарий смешнее, чем новость. У меня такого нету.