Згадав сьогодні, як у 2000 році Одеську область накрив дощ з морозом, все енергозабезпечення від Роздільної до Жмеринки (та від Слобідки до Первомайську), включно з контактним дротом на залізниці, було обірвано, та я просидів два чи три тижні у колишньому Котовську у складі великої групи, що забезпечувала рух та відновлення. Загалом там понад місяць відновлювали все.

А зараз це вже другий чи навіть третій такий дощ за зиму (ОК, не такий само, але те ж з поривами дротів як вчора), та війна, та немає ким — відновлення займає години, навіть не дні.

Здається, ми трохи не усвідомлюємо, як розвинулися за ці останні 25 років.

Навіть цікаво, чому нашу скромну підстанцію 110/10 кВ русня вважає настільки важливою, що вже вдруге за рік б'є по ній десятком дронів? Не Трипільська, не Ладижинська ГРЕС, навіть не Дарницька, — просто стандартна підстанція, що живить кілька селищ.

Правда, сьогодні було спокійніше — тільки одні двері у двір від вибуху відчинилися, але нічого не вилетіло. Ну, а світло то таке — його навіть обіцяють повернути десь сьогодні, а якщо ні, то є генератор, батарею зарядити.

Якщо маєте дві години на цікавий подкаст — дуже раджу послухати Орисю Демську у Павла Клімкіна. Зазвичай тема мов в Україні викликає істерику та відстоювання чорно-білих підходів, а пани Орися як науковець розповідає зважено та спокійно.

Між іншим, від неї лунає досить очевидна думка, яку ми не осмислюємо достатньо, на мій погляд — вперше в історії українського народу ми маємо одночасно чотири покоління культури — від Ліни Костенко до сучасних молодих митців, тобто не переламаний хребет.

В подкасті згадується нова книжка про Одесу, "Одеса. Степом і Морем розказана історія", я її замовив, почну читати наступною. Що читаю саме зараз — окремо.
https://youtu.be/resGiO0jYYg

Змушений визнати, що дещо поспішив з рекомендацією книги Орисі Демської про Одесу та мову. Я її купив (в електронному варіанті), прочитав та відверто розчарований.

Коли відкриваєш книгу, яка, судячи з назви, присвячена Одесі, мовам та історії, то, знаючи, що автор книги є науковцем, очікуєш зустріти викладення наукових фактів, так, в популярній формі, але наведених точно, та досить повно пояснених, з обґрунтуванням та висновками. Чого точно не очікуєш — це стикнутись з постійними повторами дивних поетичних виразів, наче вставлених скриптами або LLM (наприклад, "вигін луки тепер Одеської затоки", або постійні нагадування "того самого року", після чого наводиться обовʼязково ще дві події, незрозуміло як повʼязані зі згаданою датою). Або з фантазіями на кшталт припущення, що мілетські засновники колонії на берегах Чорного моря виганяли туди всіх невгодних, зокрема євреїв. Насправді в той час, 5-6 століття до нашої єри, євреї потерпали від Вавілонського полонення та до Іонії не переселялись. Ствердження про те, що серед мешканців Північного Причорномор'я того часу були семіти, ґрунтуються на написах на свинцевих табличках, знайдених на острові Березань та в Ольвії, що вважаються, найімовірніше, фінікійськими.

Мабуть, автор, постійно перелічуючи мови, якими розмовляли на місці, де зараз розташована Одеса, намагалася показати, що тут завжди було багато чого, багато хто жив та багатьма мовами розмовляв, а головна мова Російської імперії панувала лише пару століть, проте це, на мою думку, вийшло непереконливо. Так само не вдалося переконливо показати, що українська тут має право панувати — здебільшого розповідається про інтелігенцію, активістів "Просвіти", та про базар, що, на думку автора, ілюструє, що навколо Одеси була українська. Спроб хоча б пояснити, чому вона там була, не робиться — це окремо дивно. Як можна було намагатися довести щось про українську мову навколо Одеси, та не згадати жодне поселення козаків, що оселилися тут після розгрому Запорізької Січі (а дехто селився ще до цього) — не розумію.

Відверто кажучи, це якась недолуга пропаганда. Доволі погано написана. Такий собі лінгвістичний TikTok. Тому посилання не даю.

Іноді книжки бувають важкі, але необхідні. Я зараз прочитав перший том книги Андрія Кураєва "Мифология русских войн" та можу сказати, що це саме така книга.

Починаючи з твердження, що книга присвячена спору з популярним наративом російської пропаганди "Росія ніколи не на кого не нападала, завжди розширювалася мирно та зберегла всі народи, що доєдналися до неї", автор починає, як він попереджає, висипати факти. Ви будете сміятися, але справді з печенігів та половців, точніше, з князів Святослава та Олега.

Цитати та посилання складають приблизно дві третини тексту першого тому. Це часописи, сказання, щоденники, хроніки, спогади, листування — дуже великий та ретельно відібраний масив інформації, який дуже переконливо показує, що Московія, а потім Росія, вела загарбницькі війни, підкорювала (тобто окупувала) сусідні території, вбивала та виганяла корінне населення тощо.

Я не знаю, чи бажав отець Андрій такого ефекту, але коли читаєш це підряд (а мушу зізнатися, що це навіть затягує), виникає жахливий образ країни, де власних ресурсів практично не було, тому всю свою історію, тобто майже тисячу років, вона грабувала сусідів, потім захоплювала їх землі, нищила міста та села з населенням, займалася справжнім геноцидом (хоча саме це слово автор майже не використовує) та … гадила. Тобто, справді — свідоцтва самих різних часів, хоч Московського царства, хоч війни з Наполеоном, хоч першої світової, згадують, що після російських військ завжди все було зруйновано, розбито та обмазано екскрементами.

Тому все те, що ми бачили останні чотири роки в новинах та соцмережах — це не щось нове, не результат якоїсь особливої деградації росіян при Путіні, це так було завжди. Про це Кураєв пише ще в передмові — згадує, що й в історії Європи були війни, катування, знищення міст, геноцид населення колоній, але Європа від цього минулого їде, усвідомлює його водночас як Росія їм милується, "розчісує колишні образи" та навіть повторює "подвиги" дідів.

Книга видана в Німеччині та є у продажу на Амазоні та європейських книгарнях.

Маю зізнатися — користуюся спеллчекером, коли пишу українською. Я ніколи не вивчав її — коли я вперше в житті пішов в школу в Україні, то спитав у вчительки української "Як мені наздогнати решту класу?". У відповідь я почув приблизно те, що знають всі — "Де ви були вісім років", тобто "А як ви наздоженете, якщо у вас оцінок з другого по десятий клас немає?". Це зрозуміло, бо ще за місяць до цього я вивчав в школі азербайджанську.

Тому я отримав право взагалі не ходити на уроки української мови та літератури, хоча за це прийшлося здавати не один, а два випускних екзамени за вибором (в один день, між іншим). Вища освіта також не вплинула на рівень української — перша технічна документація на залізниці українською зʼявилася саме тоді, коли я вже закінчив вчитися, а робив я це у Дніпрі.

Ні, як можна почути, я українською розмовляю, звичайно, розумію її, та, як бачите, навіть пишу — проте роблю помилки, а це нестерпно, бо в інших мовах я дуже швидко бачу помилки та взагалі перфекціоніст. Тому користуюся спеллчекером та ретельно перевіряю будь-який текст, навіть коментарі — бо переплутаю "и" з "і" та одразу згадають й про Одесу, й про Яндекс.

Я користуюся LanguageTool — це дуже потужна штука, але вона перевіряє орфографію, пунктуацію та майже не ловить русизми. Ба більше — в деяких випадках саме моя найбільша проблема з «і» та «и» пролазить, оскільки саме слово може правильно писатися і так, і так (такій, такий). Загалом, я помучився і вирішив подивитися, що з цим і русизмами можна зробити.

Виявилося, що LanguageTool — це відкритий продукт, що можна розширяти, щоправда, тільки якщо ви розгортаєте його у себе. Це мене ніколи не лякало, тому Claude отримав завдання та почав виконувати.

Ми взяли корпус UA-GEC — це корпус помилок, складений Grammarly, та викладений в open-source. З нього витягли розділи, де зібрані помилки зі стилю, плавності, сполучуваності та кальок. Крім того, додали правила з узгодження. Перший варіант містив більш ніж 1000 правил та давав кучу false positives. Довелось переробляти, тестувати, але в результаті наче вийшло непогано. Цей текст я свідомо не перевіряв більше ніде — тому, якщо тут є помилки, то це вже не помилки, а баги.

Якщо комусь цікаво спробувати чи навіть користуватися постійно — ось репозиторій, що містить і самі правила, і інструкцію з локального розгортання (вам знадобиться Docker). Якщо знайдете помилки або маєте що додати — там можна issue надіслати, або навіть PR зробити.

Дуже цікаве дослідження — автори проаналізували результати опитувань громадськості в Китаї після запровадження у 2021 році заборони на приватне репетиторство. В результаті такої заборони очікувана кількість дітей на родину зросла на 7%, а дослідження в містах із високою щільністю освітніх закладів показало, що падіння реальної народжуваності уповільнилося теж на 7% порівняно з іншими містами.

Причина в тому, що висока конкуренція в освітній сфері призводить до додаткових видатків у родинах на позашкільну освіту дитини, зокрема репетиторство. Заборона на такі послуги знижує цей тягар, і виховання дитини починає сприйматися як більш доступне фінансово.

Здається, саме час запровадити якийсь total cost of child 😊.

Крім того, зменшення такої освітньої лихоманки призводить до зменшення психологічного тиску в родинах та вивільнення часу — до 0,69 години на день на контроль за навчанням дитини. Цікаво, що покращення більше відчули переважно батьки, а не матері, а також батьки з вищою освітою.

Я давно не звертався за допомогою у зборах на потреби ЗСУ. Це не означає, що потреб і допомоги не було, звісно.

Зараз є досить великий запит — полк зв'язку ППО Сходу потребує обладнання для пунктів управління, а саме моніторів/телевізорів 43 дюйми, з кріпленнями та всім іншим. Загальна сума — 37500 грн.

Я вважаю, що це спільна справа — все, що зіб'ють на сході, не долетить до центральних областей і тим більше західних. Тож давайте допоможемо.

Реквізити колишні — зверніть увагу, що Revolut більше не працює:

Paypal — sergey.petrenko@gmail.com
Монобанк — https://send.monobank.ua/jar/8Agk3Rr4xn
Приват https://www.privat24.ua/send/irhr8 або 5168752157716500
BTC — 343ypLkZqqdppEehJxGGLrWFZQ6TckdfUu
ETH — 0x621398403993a0Dde05DF9612166A73D7B246855
USDT (TRC20) - TJkSAAmZfJpDQqp3JQ6PwACU2bvJTxdBDf
USDT (TRC20) Telegram — TNizbqgNcihgESK6unzH4j7SEcXUAneyf9 (або @grayodesa)
USDT (ERC20) — 0x621398403993a0Dde05DF9612166A73D7B246855

Виявляється, що сьогодні виповнюється 100 років від дня народження Леслі Нільсена. Того самого Френка Дребіна з "Naked Gun", "Police Squad", або доктора з "Airplane". Так, я знаю, що до цього в нього були серйозні ролі, але ми його любимо саме за цей пародійний гумор.

Спочатку не зрозумів, чому так обговорюють новину про те, що в росії видалили домени YouTube, WhatsApp та ще декілька з національної системи доменних імен, тобто з суверенного DNS-сервісу — видалили так видалили, у нас так Київстар зробив давно з багатьма ru-доменами, тому через мобільний зв'язок неможливо їх відкрити (в iOS немає можливості вказати кастомні DNS для мобільного з'єднання).

Але виявляється, все не так просто. За роки розвитку «чебурнету» ця система НСДІ як кореневий DNS стала обов'язковою для всіх провайдерів. Тобто такої свободи як у нас, коли ти чи інші провайдери можуть використовувати Google DNS або Cloudflare, у них нема. А кастомні налаштування на рівні домашніх мереж — це все ж таки заняття ґіків. При цьому звичайні запити до DNS добре видно будь-кому — тобто провайдер або роскомнагляд може цей трафік фільтрувати. А шифровані запити — через DoH або DoT — блокуються або по SNI, або по порту (наприклад, 853 порт використовується тільки для DoT).

Заблокувати Google DNS та 1.1.1.1 нескладно, я так розумію, що це не роблять виключно, щоб не класти корпоративні мережі. Але переважна більшість звичайних користувачів і так блокуються простим видаленням домену з DNS, а з 10 відсотками просунутих розберуться потім.

Це непогано, бо показує напрямок розвитку — контролювати населення їм важливіше, ніж забезпечувати технологічні процеси, тому щоразу, коли ця дилема постане, вони будуть віддавати перевагу заборонам та блокуванням. Саме так зараз вони чинять із Telegram, а до цього зробили з WhatsApp, який був дуже популярним у побуті, як це не дивно.

Руїнами рунету задоволений.

Хотів знову почитати, як гарно Маск повиганяв усіх зайвих розробників із Twitter та все гарно працює, але Something went wrong…

Багато хто пам'ятає Роберта Дюваля за фразою "I love the smell of napalm in the morning", але для мене він той, хто каже "I'am German Irish" босу в Голлівуді та "Do me a favor, Sonny, take this into consideration".

Але із задоволенням упізнав його в радянському генералі у "Hemingway&Gellhorn". А він ще грав і грав.

RIP.

А що Залужний?
Міг залишитись легендарним генералом, що врятував країну в найважчий час, а вирішив стати звичайним українським політиком.

Здається, чийсь бот здурів та почав незрозуміло чого відкривати issue в репозиторії Claude Code. Там таких issue кілька, ще про Etihad питає. Цікаво, що саме змусило бот так з глузду з'їхати?

Ні, я не буду згадувати, як то було чотири роки тому. Працювати треба.

Як повідомляють моніторингові канали, активність шахедів спостерігається наразі біля Миколаєва, Харкова та Кувейту.

А це коментар від LLM, що перевіряє мені дописи

Продовжую потрохи допилювати проект з розвитку власних правил для LanguageTool для української мови та виклав v2.0.

Для цієї версії, окрім додавання русизмів з корпуса UA-GEC, довелося розібратися з омонімією та зробити перевірку правил по наявних корпусах (до речі, мова змінюється швидко, багато текстів навіть з 90-х вже трохи застарілі). У підсумку — додано понад 300 правил із розпізнавання русизмів, коригування пунктуації, узгодження та керування.

Окремо я зробив ще невеличкий пайплайн з дистиляції LLM — щоразу, коли я пишу текст українською та моя версія LanguageTool вже не бачить помилок, він перевіряється LLM, та результати зберігаються в датасет "Оригінал — скоригований текст — аналіз помилок". Як назбирається кілька десятків прикладів — розбираємо та пробуємо сформулювати правила. Я приблизно так само робив у школі, коли вчителька питала про правила — швидко згадував, що і як пишеться, та виводив правило. Якби я знав тоді, що я LLM…

Отже, все це викладено на Github, охочі можуть запустити власний сервер LanguageTool та перемкнутися на нього. Тим більше, що сам LanguageTool скасував безплатний доступ (окрім двотижневого тріалу).

https://github.com/grayodesa/LT-Ukranian-calques

Когнітивний дисонанс — це коли ти не одразу розумієш, чому Зеленський обговорює безпеку в Затоці, хоча туди летіли буквально три дрони та ще один подався десь на Паланку, але все ж уже позбивали…