Я вже й хвилюватися почав — де ж новини про залізниці на болотах? Це тому, що забув, що у них там війна війною, а новорічний запій за розкладом. Ось перший робочий день — і звично сумна картина показує, що весь 2025 рік російські залізниці навантажували ще менше, ніж рік тому. Ця тенденція почалася наприкінці 2023 року та зберігається досі. Аномалія жовтня 2025 року — це статистична спритність рук, адже умовний "плюс", що було досягнуто — це приблизно година роботи всієї мережі, яку зарахували "авансом" з листопада. 

Не варто забувати, що це лише один кількісний показник. Аналогічна картина з вантажообігом (він, між іншим, почав падати швидше за навантаження, тобто не тільки везуть менше, але й на меншу відстань). Весь цей час погіршуються і якісні показники — наприклад, обіг вагона, динаміка якого показує, що вагони дедалі більше стоять, ніж їдуть. А ще вагонів стає більше, ніж потрібно, та навіть більше, ніж може проковтнути мережа. А ще набув чинності новий Прейскурант 10-01 (хоча, здається, він вже якось інакше зветься) — тобто, головний збірник тарифів, де більшість тарифів "проіндексовано", тобто збільшено, що дуже гучно критикували, а зараз за декілька місяців ми побачимо, як це відобразиться на обсягах роботи.

Ще не забувайте, що десь в показниках є слон у кімнаті — військові перевезення. Вони не потрапляють у звіти, але пропускна здатність витрачається, можливість маневрувати зменшується, тобто здоровʼя це не додає.

Це дуже дивний приклад — як все ж таки можна повільно, але впевнено нищити таку велику галузь, для такої великої країни має стратегічне значення. Але виглядає так, що доконають неодмінно.

Поки всі вважали Сальвадор передовою країною в використанні криптовалюти на державному рівні, виявилося, що в іншій країні в крипті розраховується й бізнес, й звичайні громадяни. А саме у Венесуелі.

Завдяки санкціям с 2020 року державна компанія PdVSA (та, що видобуває та продає нафту) вимагає від покупців сплачувати в USDT. Дехто вважає, що 80% надходжень за нафту — це саме крипта.

А завдяки інфляції, тобто девальвації національної валюти — болівара, — на 99,8% більшість жителів теж віддають перевагу розрахункам в USDT.

Щоправда, Tether активно співпрацює з урядом США та блокує гаманці, що використовуються в операціях з обходу санкцій. Але це навряд чи щось зминіть для простих громадян Венесуели.

https://www.wsj.com/finance/currencies/maduros-crypto-backed-oil-deals-put-tether-at-center-of-venezuela-money-drama-3fc53b29

Дуже цікаве дослідження впливу прогресу LLM на професійну ефективність. У ньому взяли участь понад 500 фахівців (консультанти, аналітики даних, менеджери), які виконували профільні завдання з використанням однієї з 13 моделей різної потужності.

Ось що, коротко, виявилося.

Економічний ефект прямо залежить від технічних параметрів моделей. Кожен рік розвитку фронтир-моделей скорочує час виконання завдань в середньому на 8%. Десятикратне збільшення обсягу обчислень (при ізоляції впливу інших факторів) під час навчання призводить до скорочення часу виконання завдання на 6,3%. При цьому прогрес забезпечується як збільшенням потужностей (на 56%), так і якісно, зміною алгоритмів і даних.

У процесі експерименту учасники отримували винагороду, яка збільшувалася залежно від оцінки якості виконання завдань. Виявилося, що використання будь-якої моделі підвищує базовий заробіток за хвилину на 81,3%, а з урахуванням бонусів за якість — на 146%.

При цьому завдання, не пов'язані з використанням агентів — тобто, умовно, одноходові завдання, — показали приріст заробітку на $1,58/хв. Аналогічний показник для agentic-завдань помітно скромніший — лише $0,34/хв.

Але найдивовижніше, що людям краще не втручатися. Якість відповідей моделей лінійно зростає зі збільшенням обчислювальної потужності. Топові моделі демонструють оцінки вище 6,0 з 7 (надлюдський рівень). А участь людини у виконанні завдання, хоча і покращує результати слабких моделей, але потужні моделі в середньому отримують середню оцінку (4,3 бала). Тобто, AI від людей тупішає.

Автори досліджень навмисно рандомізують моделі (і навіть їх не згадують), щоб виключити вплив конкретних LLM і зробити загальні висновки. Але вони й так цікаві.

https://arxiv.org/abs/2512.21316v1

Помер автор "Ділберта" Скотт Адамс. Ще у травні минулого року він повідомив, що у нього діагностували рак простати та йому залишилось жити декілька місяців. Йому було 68 років.

Скотт став відомим саме завдяки серії коміксів з офісного життя, а згодом написав декілька книжок. Останні роки його репутація постраждала після контроверсійних заяв про чорних американців, жінок та Голокост, більшість видань відмовились від публікації його коміксів, але він продовжував випускати Dilbert Reborn та вести YouTube-канал.

https://www.nytimes.com/2026/01/13/arts/scott-adams-dead.html

Сучасні LLM часто «думають» англійською, а потім перекладають результат, що призводить до граматично правильних, але неприродних текстів. Саме тому я замислився — як перевірити, що модель дійсно якісно "розмовляє" українською. Так й народився невеликий проект, який створено, щоб оцінити не просто когнітивні здібності моделей, а саме нативність володіння мовою — те, наскільки текст звучить природно для носія.

Чому це важливо

1. Культурний код: Перевірка використання питомо українських конструкцій (кличний відмінок, частки «ж», «бо», «адже»).
2. Якість контенту: Виявлення кальок та канцеляризмів, які роблять текст «штучним».
3. Гігієна мови: Запобігання масовій генерації суржику та забрудненню інфопростору.

Як проходила перевірка Бенчмарк складається з трьох рівнів:

- Блок А: Тести з еталонними відповідями (виправлення помилок, переклад, завдання із ЗНО).
- Блок V: Автоматичний аналіз на наявність кальок (русизмів/англіцизмів) та українських маркерів.
- Турнір: Парні порівняння генерацій с обчислюванням Elo-рейтингу, де якість мови оцінюють відкалібровані моделі-судді.

Ключові результати (Січень 2026)

- Лідери: Найвищий ELO-рейтинг у GPT-5.2 та Claude Opus 4.5. Що правда, GPT досить часто використовує кальки (русизми), переважно синтаксичні.
- Чистота мови: Claude Opus 4.5 — єдина модель із нульовим показником кальок (найкраща для офіційних текстів).
- Open-Source: модель MamayLM (Gemma 12B), що дотренована з використанням українського датасета та токенізатора, посіла 6-те місце, випередивши значно більші моделі від Google та Anthropic. Інша модель українських розробників — Lapa — теж досить достойно виглядає.

Проект опубліковано на github (навіть можна поставити зірку), якщо є побажання — пишіть.

А мені що робити, якщо я кинув пити торік?

Почитав про те, як у Києві у людей в будинках температура 10-12 градусів без опалення, та світло по 3 години на добу, та згадав молодість у гуртожитку.

Це були 1992-1994 роки, ДІІТ (Дніпро, інститут інженерів транспорту), найбільший гуртожиток у студмістечку (9 поверхів, на кожному, крім першого, 6 блоків, в кожному блоці 7-9 кімнат плюс кухня, плюс пара побутових приміщень). Моя кімната була на 8 поверсі та була кутовою. Опалення забезпечувалось однією батареєю, а ось охолодження — стіною, що в довжину була 5 метрів, бо вона була зовнішньою, з північного боку та ще й на пагорбі. Тобто іній в деяких кутах не дивував. Середня температура навіть з опаленням була десь 12-13 градусів, ми навіть закликали до нас коменданта, яка подивилась на власний термометр та дозволила використовувати електрокамін. Не одразу — бо студенти ж, та Епіцентру с Розеткою ще не було, але ми якось обігрілися.

А наступної зими трапилось дійсне лихо — згорів головний трансформатор. Гуртожиток будувався в 1983 році, тому був єдиним в містечку без газопостачання — виключно електроплити. Їдальня втратила актуальність для студентів у січні 1992 року, коли навіть з батьківською допомогою можна було хіба хліба там купувати (дуже смачний був, між іншим). Ми навіть наважилися піти до декана та запитати — що робити? Холод, нема де поїсти готувати, ба більше — починається заліковий тиждень, потім сесія, як нам заліки та іспити складати?

Це я зараз подумав, що ми дійшли тоді до Пунктів Незламності, але декан зібрав всіх та оголосив, що керівництво вишу вирішило відкрити для студентів деякі аудиторії (бо все ж в містечку, 5 хв пішки з гуртожитку до навчального корпусу), доступ дозволяється до 10-й вечора, здається. Як зараз памʼятаю — заходиш у велику аудиторію, стоїть декілька електрочайників, а дехто навіть плитку з каструлею притягнув та суп готує.

Якось так два чи навіть більше тижнів й прожили, пока новий трансформатор купували та монтували.

Тут має бути висновок, так? Ось дивиться — тоді (30 років тому) це було звичайне життя та навіть романтика студентського життя. Мирний час, немає енергодефіциту, просто економічна криза. А зараз ми маємо надзвичайний стан в наслідок війни та бомбардувань.

Мені здається, ми дещо недооцінюємо власний прогрес за 30 років та набутий рівень життя і здатність його підтримувати. Хоча, звісно, русня — людожери.

Навіть не знаю, що огидніше — телеграм-канали, що постять рекламу "Він ще колись попереджав про обстріли Одеси, а ви його не дослухаєтесь" та новини "Незабаром на шахеди поставлять зірки смерті та колайдер", чи численні експерти, яки підписуються "директор аналітичного центру себе коханого" та розповідають, скільки хвилин світла на тиждень скоро буде.

Десь вже в другому ешелоні невдахи з маркетингу сотових операторів, яким навіть в армії не знайшли ніякого заняття, крім як продовжувати доставати абонентів.

За ранковою кавою з Денисом Довгополим (@DDEcW) обговорювали дуже старі родини Європи та згадали, що за підтримку деяких країн Україна має дякувати саме родинним зв'язкам — наприклад, іспанським та пармським Бурбонам, які є нащадками французьких Капетингів, а отже, через Анну Ярославівну, — нащадками Ярослава Мудрого. Якщо що, то саме Бурбони зараз правлять в Іспанії та Люксембурзі.

Але це дещо несправедливо, що ми нині пам'ятаємо виключно Анну, королеву Франції та матір Філіпа I, та забуваємо про інших.

Сестра Анни — Єлизавета — була одружена з норвезьким конунгом Гаральдом Суворим, а по його загибелі у битві при Стемфорд-Бріджі 1066 року вступила у шлюб удруге і стала королевою Данії.

Ще одна сестра Анни — Анастасія — була видана за угорського короля Андраша.
Але далі маємо онука Ярослава — Володимира Мономаха, дві онучки якого, Інгеборга та Мальмфріда, були відповідно дружинами данського принца Кнуда Лаварда та норвезького короля Сігурда I. Інгеборга народила майбутнього короля Данії Вальдемара I. Іронія полягає в тому, що «ісконно русская» династія Романових фактично пресіклася на Петрі II, внукові Петра I. Насправді 30 років потому на російському престолі опинився не просто представник династії Гольштейн-Готторпів Петро III, а нащадок Вальдемара I, тобто — нащадок Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого.

Між іншим, внучка Петра III — Анна Павлівна — на початку XIX століття була видана за Віллема II Оранського — тобто правлячий король Нідерландів Віллем-Олександр теж є нащадком Ярослава Мудрого.

Я вже не буду перераховувати численних представників Саксен-Кобург-Готської династії — тобто Віндзорів (Карл III) та королів Бельгії, або залишки Стюартів, що теж панували в Шотландії та Англії. Але це все трохи пояснює підтримку. Та трохи зобов'язує нас — не те щоб я натякав на Гренландію, але щось у цьому є.

Дуже цікаво Палмер Лаки розповідає про стан американської оборонки та інші питання в подкасті у Майка Роу.

Сподобалась цитата, здається, із Клайва Льюїса про "Володаря перснів". Я пошукав оригінальну цитату та переклав її:

Важливо спершу глибоко зануритися в ту саму “домашність”, легковажність, навіть (у своєму найкращому сенсі) простоту істот, яких називають гобітами… які сприймають куріння як мистецтво і люблять книги, що розповідають їм те, що вони вже знають.
Майже центральною темою книги є контраст між гобітами (або “Широм”) і жахливою долею, до якої деяких із них покликано, той лякаючий висновок, що буденне щастя Ширу, яке вони сприймали як щось нормальне, насправді є певним локальним і тимчасовим випадком, що його існування залежить від захисту сил, про які гобіти бояться уявити, і що будь-який гобіт може опинитися змушеним покинути Шир і бути втягнутим у ту високу конфліктну боротьбу.

Палмер багато каже про те, що зараз в США саме така ситуація та, якщо уявити собі висадку в Нормандії (D-Day), то зараз просто не знайдеться достатньої кількості солдат, щоб це зробити.

Чого він не каже — бо вони обговорюють американські проблеми, — що саме таки гобіти мешкають навіть у Німеччині, яка набагато ближча до Мордору.

Подкаст не дуже великий — година з чимось, — та дуже легко слухається, так що раджу.
https://youtu.be/dejWbn_-gUQ

Ніколи не знаєш, де зустрінеш знайомого — цього разу я зустрів Олександра Яковенка у Financial Times.

Стаття детально розкриває те, що уважні люди знають й так — в сучасної дроновій війні поки що перемагає Китай, бо саме китайські виробники продають все в обидва боки. Висновок не дуже втішний — воно так й буде продовжуватись, бо Китаю це вигідно.

https://www.ft.com/content/58416bf8-97d0-4d99-8152-cff9ec2dd3ef

+1 Ukrainian unicorn — щиро вітаю команду Preply з новим раундом в 150 млн доларів з оцінкою в 1,2 млрд.

Так, я такий старий, що памʼятаю власну менторську сесію у 2013, здається, році, в EastLabs, де Preply проходив інкубацію.

https://techcrunch.com/2026/01/21/language-learning-marketplace-preplys-unicorn-status-embodies-ukrainian-resilience/

Ось вам дайджест статті у FT, що я наводив вище.

Гонка озброєнь у китайських промзонах

Китай став ключовим вузлом у війні в Україні, оскільки обидві сторони критично залежать від його електронних компонентів (процесорів, камер, моторів). Попри офіційний нейтралітет Пекіна, на китайських фабриках у Шеньчжені та Гуандуні розгортається «негласний балет»: постачальники намагаються розводити українських і російських замовників за часом, щоб вони не перетиналися на заводах.

Ключові факти та цифри

• Домінування Китаю: КНР виробляє 70–80% світових комерційних дронів і контролює постачання ключових деталей (контролери швидкості, датчики, пропелери).

• Залежність: Україна залежить від Китаю приблизно на 85% у питанні компонентів для простих FPV-дронів.

• Вартість: Китайські запчастини втричі дешевші за західні аналоги.

• Масштаби атак: Кількість запусків російських дронів «Герань» (на базі іранських технологій, але з китайськими деталями) зросла з десятків на місяць у 2022 році до понад 5 000 на місяць до листопада 2024 року.

Перевага Росії та роль Пекіна

Західна розвідка та українські офіційні особи стверджують, що Китай надає приховану підтримку Росії:

• Викуп виробничих ліній: Багатші російські компанії перекуповують цілі виробничі лінії та перевозять їх до РФ, що позбавляє українських виробників доступу до необхідних деталей.

• Вибірковий контроль: Володимир Зеленський заявляв, що експорт популярних дронів Mavic для України заблоковано, тоді як для Росії він залишається відкритим.

• Локалізація в РФ: Китайські фахівці присутні на заводах у Росії, допомагаючи налагоджувати виробництво «на місці», що формально обходить обмеження на експорт готової продукції.

Логістичні лазівки

Попри посилення експортного контролю КНР (запроваджене у вересні 2024 року), обидві сторони знаходять способи обходу обмежень:

- Використання підставних компаній у Казахстані, Киргизстані, Німеччині чи Польщі.
- Послуги «сірих» логістичних компаній, що пропонують доставку чутливих вантажів до Росії через треті країни.
- Постачання дронів у розібраному вигляді під виглядом цивільних товарів.

Країна походження деталей у збитих дронах РФ (2025)

1. Китай
2. США
3. Швейцарія

Підсумок

Експерти сходяться на думці, що Китай став вирішальним фактором у результаті війни. Підтримка з боку Пекіна (шляхом постачання товарів подвійного призначення та електронних компонентів) дозволяє Росії продовжувати воєнні дії та нівелює ефект західних санкцій. Попри спроби України локалізувати виробництво, вона залишається вразливою перед політичним та економічним тиском Китаю.

Натрапив на дискусію між двома діячами - один комік, другий письменник. Один іронізує, що якщо у Києві немає води та тепла, то треба грітися світлом душ, а митися водою з патріотичних гасел, а інший розʼяснює, що води немає через обстріли, які стали можливими тому, що у Києві стояв памʼятник Булгакову та мало розмовляли українською.

Подвійна іронія, насправді.

По-перше, на більшості книжок Ілларіона Павлюка, виданих українською, вказано перекладача. Це відомий факт — він писав текст російською, за виключенням останньої книги. Про всяк випадок — я цей допис пишу одразу українською, хоча й з допомогою спеллчекера.

По-друге, памʼятаєте, у того ж Булгакова:

Если я, вместо того чтобы оперировать, каждый вечер начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха

Тобто, доведено — якщо на четвертий рік війни замість децентралізації інфраструктури та підготовки до зими та обстрілів декілька місяців вирішувати, як зносити памʼятник Булгакову, то буде руїна та відсутність води.

Будь ласка, тільки не починайте "Так дійсно ж обстрілюють". Це нагадує мені моїх сусідів по селищу — будинки однакові, шахеди літають ті самі, тільки у мене нова батарея та uptime будинку за останні пів року 100%, а у них дві нові машини та скарги в чаті "Сусіди, де ж світло, чому його так довго нема"

Цікаве есе, що проводить паралелі між росією та США. Мене зачепив в цьому порівнянні ось цей момент:

Подвійна держава складається з «нормативної держави», яка є суверенною системою права і порядку, в яку нас всіх вчать вірити, та «прерогативної держави», яка є паралельною системою нечітких і мінливих законів та процедур, що повністю підпорядковуються довільній волі тих, хто перебуває при владі.

Можна припустити, що тиранія залежить від витіснення першого другим, але насправді вона найкраще працює, коли обидва діють у тандемі. В умовах подвійного стану більшість населення живе своїм життям у звичайних рамках нормативної державної системи. Вони знають, що не живуть у демократії, але можуть вести більш-менш нормальне життя, якщо не висловлюють свої незгоди з урядом і не мають, як Яна, страшенного нещастя. Ситуація не ідеальна, але й не здається дистопічною. Однак якщо вони переступлять невидиму межу, то опиняться в перевернутому світі, де звичні старі правила стають викривленими, аморфними і незрозумілими, ніби ви випадково вийшли за межі законів ньютонівської фізики і потрапили в субатомну квантову сферу.

Ричард Хананія, відомий консервативний блогер у США, провів дослідження — спочатку він натрапив на звіт, що показує залежність відчуття щастя від політичних поглядів, але замислився, що є тому причиною. Обираючи поміж декількох варіантів — наприклад, що лібералізм погано впливає на психіку, — він зупинився на ідеї, що власне прийняття культури ментального здоровʼя та обізнаності призводить до менш позитивного відчуття.

Щоб довести це, він зробив опитування по своїх каналах — в розсилці, X та інших, — та обробив результати. Виявилося, що спочатку дійсно відчувається кореляція між політичними поглядами та відчуттям щастя, але якщо додати відношення людини до культури ментального здоровʼя, то вплив поглядів зникає. Навпаки, виникає стійка кореляція між тим, що людина сприймає культуру терапії, та відчуттям гіршого психічного стану та щастя.

Тобто, висновок дуже простий — консерватори краще себе відчувають тому, що не вірять в терапію. Можливо, є й зворотний звʼязок — людина, що обізнана у терапії, частіше інтерпретує свій стан у клінічних термінах, хоча реальний стан може бути не гіршим за консерваторів.

З одного боку, я навіть згоден — 20-30 років тому люди набагато менше розповідали про свій крихкий психологічний стан, а зараз дві третини аргументів в будь-якому обговоренню виглядають як "Це дуже токсично" або "Ось зараз дуже огидно було". Особливо це дико виглядає, коли ти людини повідомлюєш факт.

З іншого боку, висновок "Консерватори відчувають себе більш щасливими, тому що не знають про терапію" виглядає дуже схожим на ефект Даннінга — Крюґера. Який, нагадаю, в дуже простому формулюванні виглядає як "Ідіоти не знають, що вони ідіоти. Тому що вони ідіоти".

Цікава історія з розвалом львівського IT-кластеру — як я розумію, менеджмент кластеру та його наглядова рада не змогли поділити "IT Арену", тобто конференцію, що проходить у Львові (а вже має бути й в Варшаві).

Дуже дивно дізнатись, що "IT Арена" — це особистий проект Степана Веселовського, тобто CEO кластеру. Скільки памʼятаю, завжди це було за підтримки кластера, та я неодноразово дорікав одеським CEO компаній, що це саме ілюстрація того, що можуть зробити компанії, якщо об'єднують зусилля. Хоча, чесно кажучи, мені складно назвати контент конференції якісним, але то вже мій максималізм.

Цікаво, мабуть, засновники конференції надихалися прикладом WebSummit?

Олександр Борняков, у статусі т.в.о. Мінцифрі, дав інтервʼю УТ-2 — дуже велике, понад 2 години та про все.

Саша вміє розмовляти, обґрунтовувати та доводити, особливо з допомогою освіти — у нього є й MBA, й MPA, — тому слухається легко, хоча принципово нового там мало. Витримка, звісно, теж є, вона відчувається, коли Юра Федоренко намагався довести, що західні мілтек-стартапи неодмінно програють у продукті українським, а західні інвестори бовдури, бо не поспішають вкладатись в наших підприємців.

Щоправда, наостанок вийшло дивне — коли Саша почав пояснювати, що держава не може просто, як деякі колеги, зробити LLM, бо потрібно дотримуватись прав на контент та все інше. Він навіть згадав MamayLM як приклад, чім здивував навіть більше.

По-перше, дві відомі LLM з українською локалізацією — MamayLM та Lapa, — зроблені на той самої Gemma, яку обрали для розробки у державі. Це відкрита модель, будь-хто може дотренувати її як забажає. Це навіть не дуже дорого — кілька тисяч доларів на тренування.

По-друге, MamayLM (якщо вже саме її згадувати) тренувалася на відкритому датасеті Kobza. Наскільки мені відомо, до ліцензійної чистоти датасета претензій ніхто не пред'являв.

По-третє, Саша згадує, що зараз буде готовий токенізатор — але розробники MamayLM та Lapa вже й розробили токенізатори, вони доступні, нащо держава розробляє ще один?

Як й казав — дивне щось.

Історія навколо львівського IT-кластера потрохи розвивається — обидві сторони, тобто Наглядова Рада кластера та менеджмент, активно інформують суспільство. Наглядова Рада видала заяву, що виникли "розбіжності щодо непрозорості фінансового обліку та бонусної політики керівництва", а Степан Веселовський, вже колишній CEO кластеру, відповів скриншотами угод про передачу прав на торгові марки асоціації "Львівський кластер".

Якщо перекладати все це на зрозумілу мову, то ситуація досить ясна — Наглядова Рада кластера зацікавилась станом фінансів організації та почала ставити питання, чому менеджменту стільки платять. Чи одразу після цього менеджмент почав виводити активи (тобто торгові марки, угоди та все інше) з кластера, чи вони вже до цього були оформлені на інші особи — не дуже важливо. Розповіді про те, що ось бачите, права на торгові марки передаються кластеру, все гаразд, конфлікту немає — це маячня, як взагалі торгова марка "IT-Cluster" опинилася у іншого власника? Чи цей, IT Village — це ж розпіарений будинок, що починали будувати кластер та мерія Львову, так? — як права на нього стали належати приватній особі?

При цьому "щодо ТМ IT Arena — переговорний процес триває", повідомляє ex-CEO, бо він наче проект конференції придумав за пів року до приходу на посаду в кластері.

Сподіваюсь, що у Степана знайдеться знайомий юрист, який зможе йому пояснити, що саме відбувається. Тому що торгову марку "IT Arena" було зареєстровано у 2016 році (у 2018 додано ще один клас) саме на кластер. Виходячи з дат, можу сказати, що реєстрацію було почато десь у 2014 році, тобто коли конференція вже проводилась, а сам Степан їздив країною з розповідями, як чудово побудовано кластер у Львові. А ось зараз цікавіше — маркою володіє заступник Веселовського, а він сам у жовтні 2025 року подав три заяви на реєстрацію торгових марок "IT Arena", "IT Arena Lviv", "IT Arena Conference" та "IT Arena Techevent". Та вишенька на цьому торті — "IT Arena" та "IT Arena Lviv" це просто текст, а ось "IT Arena Conference" та "IT Arena Techevent" — це добре відоме лого IT Arena, де слово "IT" винесено на інше поле. Та класів побільшало — між іншим, додана діяльність, яка цілком закриває діяльність кластера, включаючи інформаційний супровід та програми лояльності.

Яке місто, такий й патентний тролінг, перепрошую за мою одеську.

Стосовно енергетичного перемир'я — не знаю, хто та про що домовився та кому це невигідно, але на болотах ниють, а це добре, це порядок.

Очікувано, після того, як Київстар отримав погодження на чергову інвестицію — цього разу він купує Tabletki.ua, — пішли коментарі про те, що росіяни купують чергову компанію, зараз фсб буде знати, хто яку віагру вживає, що ж це робиться, панове…

Я навіть не здивований такому уявленню — мов, якщо хтось з росії володіє часткою в компанії, якої належить частка в іншої компанії, яка своєю чергою володіє третьою компанією, то все зрозуміло — будь-який майор фсб зараз може отримати будь-які дані з Уклону або ось з Таблеток. Знаєте, чому? Бо таки коментатори щиро вважають, що так і потрібно бути та сами так намагаються робити — якщо їм належить хоч яка частка компанії, то це для них означає, що всі гроші в касі їхні, всі працівники мають звітувати їм, та будь-кого вони мають право звільнити.

Навіть припускати не треба — просто дочекайтеся коментарів про Укрзалізницю, Укренерго та будь-яке інше державне підприємство.