Чи завжди маєш достатньо оливи, щоби встигнути запалити свій світильник?

Палаючого світильника віри.
Запас міцності, певний духовний ресурс.

Запалити знову згасаючий світильник.
Вірність, чесність перед собою і Богом, бажання бути з Ним, не зважаючи ні на що.

Мати у серці таке прагнення, щоби коли доведеться зустріти Тебе, я міг запалити свій духовний світильник, міг розпізнати Твою присутність у моїй буденності, міг вийти Тобі на зустріч. Амінь.

Останні роздуми Юрія Канюка 19.10.24р.

Друзі цей канал так і залишився:

📌Сховище сенсів...

📚Теологія, філософія.

📝Ділитися думками Юрія.

📕Думки інших авторів, цитати.

🧩Автор каналу @YODA19940505 так і залишиться лише уже посмертно.

У його доробку ще є думки, розважаня та сенси, які він не встиг сказати.
Тому продовжую для нього важливу справу і ділюся його мудрістю і неймовірно глибоким надбанням.

Найперше варто усвідомити для чого я це пишу. По-перше, я помітив, що ті речі, я записав, вони краще усвідомлюються. Врешті, коли я записую плин думок теж, якийсь інший. 
По-друге, робити записи для мене, це спроба неначе поглянути збоку на те, що відбувається у мені.
Мабуть, це дві основних причини. За цим усім врешті, я теж хочу упорядкувати свої духовні вправи і духовні намагання, бо пошуками, я не можу це назвати. 
Тому, на цьому шляху, відкривається розуміння поступово. На перший погляд, все виглядає, якось банально, але згодом я розпочинаю розуміти більше і глибше...
Сьогоднішнє слово, яке промовило: 

«Я милосердя хочу, а не жертви» (Мт. 12:7). 

Друзі, колеги, родино!
Прошу Вас приєднатися до підписання петиції (Героя України), яку я як дружина Yurii Kaniuk створила посмертно.
Він віддавав найбільше, що міг своє життя за гідність, свободу і суверенітет України.

https://petition.president.gov.ua/petition/239838

Твоє внутрішнє життя має стати однією реальною дійсністю.
Піднятися на гору. Зустріч з Об'явленням. 
Зустріч із самим Господом.
В реальності буднів, відчуття і пережиття близького зв'язку з Господом відкриває нову перспективу...

Світло нове освітлює твоє життя...

Скарб твій - це те, що визначає напрям твого руху. Скарб - це, щось таке, що виявляє увесь сенс твого шляху.

Тобто він дає відповідь заради чого це все?

Шукаю того Царства Миру, що дарує відкриття нового життя у Тобі. Мене цікавить лише Ти і життя у повноті Твоїй.

Плоди серця і життя, вони покажуть усю щирість мого наміру. Вони відкриють справжність мого наміру, іти за Тобою...

Автор та фото @YODA19940505

Сьогодні чекаючи на евакуацію у сирому підвалі  я думав, що тобі написати.

Досить спокійно, ми тут у підвалі п'ємо чай, говоримо, жартуємо. Але лише я відходжу від хлопців думаю про наше з тобою майбутнє.

Я хочу ще раз тобі сказати, що ти любов серця мого. Коли я пишу про темряву, я знаю, що світло твоїх очей є знаком надії для мене.

Це не висока поетика. Це так, як я бачу наш Всесвіт. Ти і я. Ми Всесвіт - любові.

14.10.24 р.
автор @YODA19940505

Це мовчазне, але велике серце.
Усі навколишні звуки поглинаються, вриваються. Вони хочуть змінити його.
Вони хочуть змінити твоє сприйняття...
Але у цьому і є твій вибір.

Тиша, яку ти зберігаєш серед цього болю і розрухи...
Ти знову і знову прокидається зі сну.
Ти бачиш те, чого не повинен був бачити ніколи.
Ти бачиш, але ти знаходиш щось інше.
Твоя доля переплітається з іншою і ти віднаходиш сенс у цьому...

З усіма цими переконаннями, які проявляються у твоєму повсякденному житті.
Тепер усе ясно. Ти боришся, або ти уже помер...

Тепер усе здається чистим і ясним.
Все  просто, ти живий, або заледве теплий...


Наші тихі серця. Ці серця, що уже відчувають...

У твоєму серці уже немає поспіху.
Ці тихі серця. Вони захищені від темрiяви.
І нехай порушиться мовчання...

І ти скажеш: "Люблю!"

автор @YODA19940505

Глибоке життя

Зараз я зупинився, я чекаю. Куди далі Ти спрямуєш моє служіння. Я зараз розумію лиш одне. 
Служити — це жити по-справжньому...
У всіх сферах мого життя. Чи у сім’ї, чи у катехитичній і педагогічній сфері. Служити, чинити те, до чого Ти мене покликав.
Серед буденності цього життя виринає просте, але важливе питання: 
На скільки глибоко я переживаю своє життя? 
А далі із цього випливає ще декілька питань. 
У чому фундамент мого життя? На скільки я маю фундамент у глибині?
Звісно, основа — це глибоке духовне життя. 
Але чи моє життя є глибоким?

автор @YODA19940505

Даруй мені повноту світла.
Я знаю, маю терпеливо чекати.
Хоч і відбувається конфлікт реальностей.

Реальність життя і болю...
Усвідомлення меж і можливостей.

Важливо слухати голос у власному серці, і розуміти, що цей голос не мій власний, а голос Того, що створив мене...

Шукай, прагни...
Не прагни просто побачити все чітко і ясно.
Краще побачити справжню сторону буття...

Його Слово - це слово любов.
Любов для Нього - це дієслово.

І це справді так.
Любов'ю треба дихати. Нею варто жити...

автор @YODA19940505

Не осуджуй, не намагайся завжди бути правим.

Покинь пусті суперечки. Це теж частина твоєї свободи. 

Працюй над тим, щоб серце твоє було чисте і вільне. Не кричи, не шукай визнання, промовляй у тиші учинків...

автор @YODA19940505

Живитися тишею. Єдина істинна насправді є очевидна, вона перевищує будь-який розум. Ви навіть не можете собі уявити глибину і багатство цього життя.

Прагнучи цього готуюсь до порожнечі та простого життя, але це лише перша сходина. Якщо до тепер я ще мав хоть «щось», то зараз любов перетворила мене у «ніщо»... .

автор @YODA19940505

Нам потрібно пам’ятати кожного.
Ім’я за іменем. Обличчя за обличчям.

Бо за кожною фотографією — чиясь любов, життя, надія і мрія.
На одному із фото — мій чоловік. Юрій. «Yoda».
Він загинув, захищаючи Україну.
Його вже немає поруч, але його сила, його шлях і його вибір — залишаються з нами.

Пам’ять — це не просто шана. Це обов’язок.
Щоб не було "загиблих безіменних".
Щоб жодна історія не зникла в тиші.

Вічна пам’ять Герою.
І всім, хто тримає наше небо.

P. S. дружина

Сьогодні минає дев’ятий місяць з того моменту, як твоє серце перестало битися у життєвому ритмі.

Так співпало, що рівно рік тому, саме цього дня, ми вперше побачилися після того, як почули приречені слова:
«Від сьогодні він їде на службу. Вирушаємо увечері».

Сьогодні в цей день переплітаються найкращі спогади — дотики, перші обійми, мовчання, в якому було все.
Я можу безкінечно писати про тебе і для тебе, моя тишо…

Сьогодні залишаю тут твої слова. Ті, що ти занотував рівно рік тому.
Я назвала цей день — днем, як мить.
У мене тоді не було слів — але ти сказав за двох.

---

День, як мить...
Поцілунки — довжиною в розлуку.
За спиною — дні та ночі нарізно...
І лише при зустрічі серце завмирає, час зупиняється. Є лише ти і я. І ось — твоя рука в моїй руці.
Знову час добіг кінця.
На устах — поцілунки. І знову нас розділяє війна.
Та лише один день, як мить...
@YODA19940505

P.S. трошки спогадів про минулий рік разом...

Туга за справжнім

Читай, інтерпретуй сторінки свого життя. Тобі потрібна пильність серця. Тобі потрібне світло. 

Щиро став собі питання...

Завжди є можливість для оновлення. Завжди є можливість почути. Варто лише слухати...

Кожен відчуває цю спрагу. Кожен відчуває цю ностальгію за справжнім...

Фундаментальна віра — це внутрішня опора... 
Самовпевненість і віра. Довіра до Господа, бо Він веде мене. 
Як наслідок ти отримуєш спокій. Бо саме спокій — це гарантія збереження сил та енергії. 
Дисципліна — це ключ до успіху. Не зливати енергію на зовнішні прояви та багатослів’я.
Знати свою мету і щодня прямувати до неї...


автор @YODA19940505