Весна на Україні
Ой весно, весно, йди до нас
Й природа наші очі замилує.
Проснеться поле, ліс і враз -
Все оживе, запахне, заквітує.

А що є краще за весняний сад,
За ніжні пелюстки, що розцвітають?
За той весняний, свіжий аромат
І спів птахів, що серце звеселяють

А небо чисте голубе,
Воно весною як натхненне.
Вселяє щось у серце неземне,
Таке щось вічне світле незбагненне.

А в лісі проліски цвітуть
Повітря, що словами не опишеш.
А дні наші на цій землі ідуть-ідуть, -
О, що, людино, ти на ній залишиш?

А я бажаю всім нам українцям.
Щоб у душі у кожного цвіла,
Ота багата плідна, непохитна-
Та юна, бажана і вічная весна.
Любов Петренко

Якщо терпимо, то будемо з Ним і царювати; якщо відречемося, то й Він відречеться від нас (2 Тим. 2:12)
У книзі «Лекції моїм студентам» Ч. Сперджен наводить приклад, як пастор М. Вілкс випробовував одного юнака, що виявив бажання стати місіонером і працювати в Індії. М. Вілкса попросили з’ясувати придатність юнака для цього служіння, тому пастор написав йому листа, запропонувавши зустрітися з ним у визначений день о 6 годині ранку. І хоч той жив далеко від місця зустрічі, але рівно о 6 ранку він був на місці. Минала година за годиною, проте Вілкс не з’являвся. Нарешті він прийшов і, запросивши юнака до кабінету, одразу запитав: «Отже, юначе, ви хочете бути місіонером?» - «Так, хочу». - «Чи любите ви Ісуса Христа?» - «Сподіваюся, що так». - «У вас є якась освіта?» - «Так, але не вища». - «Тоді з вашого дозволу я проекзаменую вас. Ви можете вимовити по літерах слово “кішка”?»
Юнак зніяковів, не зовсім розуміючи, як слід відповідати на таке дивне запитання. Обурення боролося в ньому з необхідністю покоритися, та все ж він чітко промовив кожну букву: “К-і-ш-к-а”. - «Чудово, - сказав Вілкс, - а тепер промовте по літерах слово “собака”». Нещасний юнак украй знітився, але Вілкс сказав: «Не хвилюйтеся. Ви чітко сказали перше слово. Думаю, що впораєтеся й із другим». Молодий Йов сказав: «С-о-б-а-к-а». - «Чудово. А тепер звернімося до арифметики. Скільки буде двічі по два?» Дивовижно, як вистачило терпіння в юнака, щоб не обуритися й, не назвавши все це знущанням, демонстративно не піти. Однак він відповів правильно, і його відпустили.
На засіданні комітету місіонерського товариства пастор Вілкс сказав: «Я від щирого серця рекомендую цього юнака. Я перевірив його характер, піддавши такому випробуванню, яке мало хто витримав би. Я випробував його самовідданість, змусивши встати рано вранці. Я випробував його вдачу, смиренність, він може по бук­вах сказати слова “кішка” й “собака”; він знає, що двічі по два дорівнює чотири. Цей юнак буде чудовим місіонером!»
P.S. Якщо в щоденних незначних, але гострих ситуаціях ми виявляємо християнське терпіння та витримку, то й у важких обставинах життя зберігатимемо терпіння. Бо: «Вірний у найменшому - і у великому вірний; несправедливий у найменшому - і у великому несправедливий» Луки 16:10 М.Л.

“Восьминіг пустелі” – унікальна рослина. Вона росте у пустині Наміб. Надземна частина рослини має всього два кількаметрових листки. Вони розпадаються на довгі стрічки, які здалеку нагадують шупальці. Цвітуть рослини раз на 20 і більше років. Та найбільш незвичним є те, що росте “восьминіг” не вгору, а вниз. Його коріння, завтовшки 1м, що нагадує стовбур дерева, сягає все глибше і глибше, проростаючи в землю до 20 м і більше. Отже, “восьминіг пустині” – “дерево навпаки”! завдяки такому пристосуванню до природного середовища йому не загрожують ні піщані бурі, ані сильна спека.
Мораль: як ця рослина заглиблюється у землю і це дає їй життя, так і нам потрібно заглиблюватися в Слово. І тільки завдяки Біблії ми виживемо у життєвій пустині.
Козлов Олександр

Давайте зупинимось на узбіччі жвавих магістралей життя і відпочинемо в тіні Христової любові!
Саме тут ми зможемо почерпнути силу для боротьби. Саме тут ми дізнаємося, як полегшити свою важку працю і перестати хвилюватися.
Тут усі втомлені та обтяжені навчаться у Христа спокійної довіри.
Якщо хочете знайти Його мир і спокій, то повинні сісти в Його тіні.
Нас можуть торкнутися всілякі хвилювання, небезпеки і втрати (а без них в житті не обійтися), але якщо ми щиро віримо, що Господь нас любить і бажає нам тільки добра, ми перестанемо хвилюватися про майбутнє. Ми цілком довіримося Богу, як дитина довіряється своїм люблячим батькам, і тоді наші біди і муки зникнуть, бо наша воля підкориться волі Божій!

Біблія - промінь Божественного світла в нашому безпросвітному світі гріховної темряви. І тому так важливо, щоб ця Книга досягла всіх людей і кожний пізнав дорогоцінну істину про Бога.
У книзі «Що Бог робить у цьому світі?» Т. Енгстрем розповідає про трьох корейців, які у 1880-х рр. виїхали до Китаю на заробітки, там почули вістку про Христа й повірили в Нього. Вони вирішили привезти примірник Біблії в рідну країну, де вона була заборонена. Кинули жереб, кому з них трьох належить це зробити. Той, кому випав жереб, сховав Біблію у своїх речах і вирушив додому. На кордоні корейця ретельно обшукали, знайшли Біблію і стратили його. Про це дізналися ті двоє, що залишилися в Китаї. Один із них розшив Біблію на сторінки, кожну сховав у своєму багажі та вирушив до своєї країни. На кордоні його обшукали, знайшли сторінки Біблії та відтяли голову. Третій товариш, дізнавшись, що і другого стратили, вирішив будь-що принести Біблію своїм співвітчизникам. Він розшив її на сторінки, згорнув кожну з них у джгут і звив із них мотузку. Цією мотузкою він перев’язав свої речі й вирушив на кордон. Там йому наказали розв’язати багаж і ретельно обшукали його. Не знайшовши нічого забороненого, прикордонники дозволили йому в’їхати до своєї країни.
Прийшовши додому, чоловік розплів мотузку, ретельно випрасував кожну сторінку та зшив із них Біблію. І де б він не був, скрізь благовістив про Господа, користуючись Святим Письмом. Коли до Кореї прибули місіонери, то виявилося, що насіння Біблійної істини вже було посіяне в багатьох місцях.
Вас вражає сміливість, наполегливість і самопожертва, яку проявили ці троє друзів, бажаючи поширити світло Біблії серед своїх співвітчизників?
А чи скажете ви комусь сьогодні про Боже Слово?

Можливості
Кожна людина наділена певними здібностями і має різні можливості.
Здібності можна і потрібно розвивати. А можливість, якщо вона дана, то варто використовувати.
Коли є велике бажання, наполегливість і праця - досягаються великі результати.
Хочемо познайомити вас із молодою дівчиною, яку звати Юлія, із Львівської області. Вона з народження не бачить. І тому не має всіх можливостей, які мають багато інших людей.
Але її прагнення до того, щоб розвиватися, займатися тим чим любить і дізнаватися щось нове вражає.
Це дуже світла, відкрита життєрадісна дівчина.
Юля є прикладом того, що не дивлячись на перешкоди, які були в неї, можна досягти хороших результатів. Все залежить від того наскільки працювати над тим, чого хочеш досягнути.
Далі ми розповімо вам про Юлю. Очікуйте продовження.
Пісня "За все Тобі я дякую" звучить у її виконанні.
#можливості

Бажання і подолання перешкод
З 4-х років Юля почала займатися вокалом. І вже у 7 років вперше виступила на сцені. У 8 років почала вчитися грати на фортепіано. Всі пісні і твори вчила на слух. Але так само разом з усіма здавала академ.концерти в музичній школі по звичайній програмі.
Музичні вподобання різні, але говорить, що християнські пісні подобаються найбільше. І ще один цікавий момент, про який говорить сама Юля, що християнські пісні для неї легше підбирати ніж будь-які інші.
Зараз дуже любить грати і співати під власний супровід. "Як можна не знайти час для музики?" - ця її фраза показує велике бажання займатися музикою.
Бере участь в різноманітних заходах і фестивалях.
Після закінчення школи хоче поступати до музичного коледжу.
#можливості

Різні сфери і любов до людей
Окрім музичних вподобань Юля любить вивчати іноземні мови. На даний момент вивчає хорватську за допомогою інтернет-ресурсів.
А в школі німецьку мову.
Ще там їх вчать максимально бути підготовлені до життя в суспільстві і старатися робити самостійно те, що в їх силах.
Разом з друзями читають та досліджують Біблію, що також робить з цікавістю і великим бажанням.
Юля дуже активна і бере участь у різних фестивалях і музичних заходах.
Любить спілкування і нові знайомства, де особлива перевага надається щирим дружнім відносинам.
Побажання Юлі для нас: "Більше розвивайте таланти, які дав вам Бог. Любіть себе такими, якими ви є. І пам'ятайте, що внутрішня краса набагато важливіша зовнішньої."
Якщо маєте бажання, то можете написати їй побажання чи запитання особисто: @Julia_Lichitska
#можливості

Життя занадто коротке, всього лише мить, тому не втрачай можливості зробити кожний твій день гарним і приємним! Подаруй комусь радість, зроби добро, скажи лагідне слово або просто обійми! Хто знає, може сьогодні останній день, і завтра ви вже не зустрінетесь... І нічого не вернеш і не виправиш, буде пізно.... Бо ж життя - це всього лише мить...

Хрещення Русі: обряд чи завіт з Богом?
✅ Докладніше ⏩https://adventist.ua/news/analytics/khreshchennia-rusi-obriad-chy-zavit-z-bohom/