Коли конфлікти напевно не на користь: інтернет-тролінг
В продовження теми цінності конфліктів слід зазначити, що далеко не кожна суперечка може підвищувати якість прийнятих рішень чи взагалі призводити до якихось конструктивних наслідків. А деякі типи конфліктної поведінки взагалі слід сприймати як «червоні прапорці».
Наприклад, інтернет-тролінг — поведінка, яку напевно не треба толерувати, а тролів краще не просто не годувати, а швидко та безжалісно ліквідувати. В сенсі – відправляти в бан, фізично це робити в інтернеті на щастя не треба.
В чому саме тут ризик. Автори паралельного дослідження 2 університетів отримали переконливі докази того, що онлайн-тролінг мотивований (принаймні частково) садистськими нахилами.
Інтернет надає садисту інструментарій для безкарного заподіяння болю, а також ефективні механізми раціоналізації своєї поведінки, що знижує відчуття провини. Наприклад, тролі можуть вважати, що мінімізують страждання інших, при цьому недооцінюючи реальні негативні наслідки своєї поведінки. Або перекладають вину на інших, класичне «жертва сама винна». Механізми повністю ідентичні побутовому садизму, помножені на інтернет безкарність та відчуття що «все не на справді». Тільки не для жертв.
Це все створює постійний цикл підтримки такої поведінки. Троль годується, зростає і стає справді небезпечним для психіки інших людей.
Звісно, не всі тролі є садистами. Користувачі можуть брати участь у тролінгу і з інших причин. Така поведінка може бути соціально-ситуативною, проявом невихованості (іноді люди просто не розуміють, що є можливість спілкуватися якось інакше, і навіть не отримують багато задоволення від свого стилю презентації), або просто непорозумінням. Можливо, майбутні дослідження дозволять все це класифікувати більш ретельно.
Але чи повинні невинні користувачі мережі досліджуватисорти лайна це все? Зважаючи на те, що троль справді може заподіяти психологічну шкоду, то напевно краща тактика якщо хтось вас тролить (навіть якщо так здається) — заблокувати негідника.
Звісно це не завжди так легко. З тролінгом можна зустрітися в професійному житті, коли банити всіх підряд не варіант. Та й у звичайному житті краще мати більше ніж одну тактику для поведінки.
Як діяти, якщо сумніваєтеся, ви зазнали атаки тролю чи це випадкове непорозуміння? Взагалі то відповідь «треба вчитися діяти», це потребує часу та прокачки соціальних навичок. Але приклад алгоритму може бути наступним.
Пам'ятайте, у минулому пості обговорювали, що для прийняття якісних рішень зазвичай потрібно більше часу. Дайте собі час розібратись. Але не пускайте ситуацію на самоплив, керуйте нею.
Повідомте потенційному тролю, що вам не подобається його поведінка (або ваші почуття в результаті цієї поведінки), коротко аргументуйте чому, повідомте, якої поведінки ви очікуєте і попередите про наслідки порушень.
Щось на кшталт: «Ви сформулювали ваше повідомлення досить грубо, я відчуваю дискомфорт і не хотів би продовжувати спілкуватися в такому форматі. Сподіваюся, що в майбутньому ми зможемо дискутувати конструктивно. Вам жовта картка.»
Жовта картка — відпрацьований спосіб попереджень у спорті, де потрібно швидко гасити конфлікти та некоректну поведінку. Зазвичай непогано працює і в інеті, люди сприймають цей символ і що він є кроком до червоної картки. Адекватних це утихомирює, вони сприймають зворотний зв'язок.
Дві чи три жовті картки — то вже в бан, без сумнівів та вагань.
В продовження теми цінності конфліктів слід зазначити, що далеко не кожна суперечка може підвищувати якість прийнятих рішень чи взагалі призводити до якихось конструктивних наслідків. А деякі типи конфліктної поведінки взагалі слід сприймати як «червоні прапорці».
Наприклад, інтернет-тролінг — поведінка, яку напевно не треба толерувати, а тролів краще не просто не годувати, а швидко та безжалісно ліквідувати. В сенсі – відправляти в бан, фізично це робити в інтернеті на щастя не треба.
В чому саме тут ризик. Автори паралельного дослідження 2 університетів отримали переконливі докази того, що онлайн-тролінг мотивований (принаймні частково) садистськими нахилами.
Інтернет надає садисту інструментарій для безкарного заподіяння болю, а також ефективні механізми раціоналізації своєї поведінки, що знижує відчуття провини. Наприклад, тролі можуть вважати, що мінімізують страждання інших, при цьому недооцінюючи реальні негативні наслідки своєї поведінки. Або перекладають вину на інших, класичне «жертва сама винна». Механізми повністю ідентичні побутовому садизму, помножені на інтернет безкарність та відчуття що «все не на справді». Тільки не для жертв.
Це все створює постійний цикл підтримки такої поведінки. Троль годується, зростає і стає справді небезпечним для психіки інших людей.
Звісно, не всі тролі є садистами. Користувачі можуть брати участь у тролінгу і з інших причин. Така поведінка може бути соціально-ситуативною, проявом невихованості (іноді люди просто не розуміють, що є можливість спілкуватися якось інакше, і навіть не отримують багато задоволення від свого стилю презентації), або просто непорозумінням. Можливо, майбутні дослідження дозволять все це класифікувати більш ретельно.
Але чи повинні невинні користувачі мережі досліджувати
Звісно це не завжди так легко. З тролінгом можна зустрітися в професійному житті, коли банити всіх підряд не варіант. Та й у звичайному житті краще мати більше ніж одну тактику для поведінки.
Як діяти, якщо сумніваєтеся, ви зазнали атаки тролю чи це випадкове непорозуміння? Взагалі то відповідь «треба вчитися діяти», це потребує часу та прокачки соціальних навичок. Але приклад алгоритму може бути наступним.
Пам'ятайте, у минулому пості обговорювали, що для прийняття якісних рішень зазвичай потрібно більше часу. Дайте собі час розібратись. Але не пускайте ситуацію на самоплив, керуйте нею.
Повідомте потенційному тролю, що вам не подобається його поведінка (або ваші почуття в результаті цієї поведінки), коротко аргументуйте чому, повідомте, якої поведінки ви очікуєте і попередите про наслідки порушень.
Щось на кшталт: «Ви сформулювали ваше повідомлення досить грубо, я відчуваю дискомфорт і не хотів би продовжувати спілкуватися в такому форматі. Сподіваюся, що в майбутньому ми зможемо дискутувати конструктивно. Вам жовта картка.»
Жовта картка — відпрацьований спосіб попереджень у спорті, де потрібно швидко гасити конфлікти та некоректну поведінку. Зазвичай непогано працює і в інеті, люди сприймають цей символ і що він є кроком до червоної картки. Адекватних це утихомирює, вони сприймають зворотний зв'язок.
Дві чи три жовті картки — то вже в бан, без сумнівів та вагань.
👍6🔥1
Формула успіху Барабаші
Альберт-Ласло Барабаші відомий своїм внеском у розвиток науки про мережі та статистичної фізики складних систем.
Мережі — це web, соціальні та професійні структури, структури бізнесів, лінгвістика, моделі біологічних та штучних нейронних систем, генетика — коротше майже всі науки використовують мережеві моделі, і Барабаші один з найбільш цитованих авторів з серією гучних наукових праць.
І ось в поле зору такого «Титану думки» (без стьобу!) потрапляє така меркантильна річ як успіх. Відмінну наукову статтю одного з його колег відмовлялися приймати у багатьох журналах, можливо тому, що в назві було слово "катастрофа".
– Тоді нехай твоїм наступним проєктом стане успіх, може, займешся наукою успіху?
У питанні була велика частка жарту, але варто було озвучити його, як обидва зрозуміли, що це може бути дуже цікаво. Вони завершили перший проєкт з науки успіху за два роки. Підсумкова стаття була опублікована в найпрестижнішому науковому журналі Science. Автори були приголомшені: почали з катастрофи, а дійшли успіху.
Ще кілька років праці й сам Барабаші публікує книгу з інтригуючою назвою «Формула. Універсальні закони успіху». Що це, фарс або прорив? І не те й не інше.
Метою автора (та декількох наукових колективів під його керівництвом) було сформулювати успіх як математичну задачу та знайти закономірності його досягнення, або як в назві — формулу успіху.
Ок, назва — то такий клікбейт. Хоча в книзі запропоновано пару формул, але вони виглядають більш як стьоб з Е=mc2 — найвідоміша у світі формула, яку мало хто розуміє як використовувати, або взагалі розуміє.
Наприклад, у Барабаші:
S=Qr
успіх = здатність перетворити ідею на відкриття (він це назвав Q фактором) помножена на цінність ідеї. Ну холера як дотепно.
Головна ідея — «Успіх це не про вас. Це про нас» (Success Isn’t About You. It’s About Us). Успіх – це явище колективне, а не індивідуальне, це наші зусилля та продуктивність, помножені на реакцію суспільства.
Автор формулює 5 законів успіху. «Як і закони тяжіння чи руху, закони успіху не можна переписати відповідно до наших потреб чи переконань, незалежно від того, наскільки вони справедливі чи твердо дотримуються. І прямий опір їм так само марний, як спроба полетіти, змахуючи руками вгору-вниз. Але так само, як інженери використовують своє розуміння механіки рідини та багато майструють, щоб покращити технологію літаків, ми можемо скористатися законами успіху, щоб винайти наше майбутнє»
На поверхневий погляд книга виглядає чи то збіркою дуже цікавих та ретельно дібраних історій успіху, які препаруються в пошуках закономірностей. Чи то публікацією відкриттів Капітана очевидність, адже закони успіху, які пропонує автор, виглядають трохи занадто «на поверхні» (ага, все геніальне — просто)). Чи взагалі польовою працею автора з тестування його гіпотез щодо успіху: чи зможу я зробити бестселер з рецептів та ідей всередині самого бестселеру?
Книжка в стилі наукпоп зі значною частиною популярного не дуже глибоко розкриває методології наукових дослідів, на які автор посилається, та залишає за текстом, мабуть, найцікавіші речі, наприклад, як саме мережі (в чому автор світова наукова зірка) працюють на успіх. Але в той самий час вона пронизана головною науковою якістю — цікавість до того, як світ працює. Наприклад, як працює успіх? І автор намагається зібрати цей пазл, не без успіхів!
В цьому сенсі це класна книжка для підлітків, такий собі «науковий детектив», в якому крім науковців героями є зіркі спорту, джазу та кіно. Головне, що серед зірок науковців багато! 🙂 Але купу інсайтів отримає кожен, хто не поведеться на форму і буде пам'ятати, що автор точно не такий простий, як може здатися.
Сміло рекомендую «Формулу», не важке чтиво з дуже цікавими тезами та ідеями. Також можна подивитися коротку доповідь автора, вона навіть трохи більше про методологію досліджень, ніж в самій книжці.
Можу оформити в конспект тези, що занотував собі, якщо це цікаво — сигналізуйте якимось смайлами.
Альберт-Ласло Барабаші відомий своїм внеском у розвиток науки про мережі та статистичної фізики складних систем.
Мережі — це web, соціальні та професійні структури, структури бізнесів, лінгвістика, моделі біологічних та штучних нейронних систем, генетика — коротше майже всі науки використовують мережеві моделі, і Барабаші один з найбільш цитованих авторів з серією гучних наукових праць.
І ось в поле зору такого «Титану думки» (без стьобу!) потрапляє така меркантильна річ як успіх. Відмінну наукову статтю одного з його колег відмовлялися приймати у багатьох журналах, можливо тому, що в назві було слово "катастрофа".
– Тоді нехай твоїм наступним проєктом стане успіх, може, займешся наукою успіху?
У питанні була велика частка жарту, але варто було озвучити його, як обидва зрозуміли, що це може бути дуже цікаво. Вони завершили перший проєкт з науки успіху за два роки. Підсумкова стаття була опублікована в найпрестижнішому науковому журналі Science. Автори були приголомшені: почали з катастрофи, а дійшли успіху.
Ще кілька років праці й сам Барабаші публікує книгу з інтригуючою назвою «Формула. Універсальні закони успіху». Що це, фарс або прорив? І не те й не інше.
Метою автора (та декількох наукових колективів під його керівництвом) було сформулювати успіх як математичну задачу та знайти закономірності його досягнення, або як в назві — формулу успіху.
Ок, назва — то такий клікбейт. Хоча в книзі запропоновано пару формул, але вони виглядають більш як стьоб з Е=mc2 — найвідоміша у світі формула, яку мало хто розуміє як використовувати, або взагалі розуміє.
Наприклад, у Барабаші:
S=Qr
успіх = здатність перетворити ідею на відкриття (він це назвав Q фактором) помножена на цінність ідеї. Ну холера як дотепно.
Головна ідея — «Успіх це не про вас. Це про нас» (Success Isn’t About You. It’s About Us). Успіх – це явище колективне, а не індивідуальне, це наші зусилля та продуктивність, помножені на реакцію суспільства.
Автор формулює 5 законів успіху. «Як і закони тяжіння чи руху, закони успіху не можна переписати відповідно до наших потреб чи переконань, незалежно від того, наскільки вони справедливі чи твердо дотримуються. І прямий опір їм так само марний, як спроба полетіти, змахуючи руками вгору-вниз. Але так само, як інженери використовують своє розуміння механіки рідини та багато майструють, щоб покращити технологію літаків, ми можемо скористатися законами успіху, щоб винайти наше майбутнє»
На поверхневий погляд книга виглядає чи то збіркою дуже цікавих та ретельно дібраних історій успіху, які препаруються в пошуках закономірностей. Чи то публікацією відкриттів Капітана очевидність, адже закони успіху, які пропонує автор, виглядають трохи занадто «на поверхні» (ага, все геніальне — просто)). Чи взагалі польовою працею автора з тестування його гіпотез щодо успіху: чи зможу я зробити бестселер з рецептів та ідей всередині самого бестселеру?
Книжка в стилі наукпоп зі значною частиною популярного не дуже глибоко розкриває методології наукових дослідів, на які автор посилається, та залишає за текстом, мабуть, найцікавіші речі, наприклад, як саме мережі (в чому автор світова наукова зірка) працюють на успіх. Але в той самий час вона пронизана головною науковою якістю — цікавість до того, як світ працює. Наприклад, як працює успіх? І автор намагається зібрати цей пазл, не без успіхів!
В цьому сенсі це класна книжка для підлітків, такий собі «науковий детектив», в якому крім науковців героями є зіркі спорту, джазу та кіно. Головне, що серед зірок науковців багато! 🙂 Але купу інсайтів отримає кожен, хто не поведеться на форму і буде пам'ятати, що автор точно не такий простий, як може здатися.
Сміло рекомендую «Формулу», не важке чтиво з дуже цікавими тезами та ідеями. Також можна подивитися коротку доповідь автора, вона навіть трохи більше про методологію досліджень, ніж в самій книжці.
Можу оформити в конспект тези, що занотував собі, якщо це цікаво — сигналізуйте якимось смайлами.
🔥10👍7
Закони успіху за Барабаші (1/2)
Вільний переказ тез «Формули успіху». Врахуйте, що це не типова «книга самодопомоги», там немає прямих рецептів як досягати успіху, і багато інсайтів зарито в різноманітних історіях, які я звичайно не перекажу. Тож якщо щось із тез здасться цікавим, варто почитати книгу. А якщо ні – заощаджу вам час 🙂
1 закон
Продуктивність сприяє успіху, але коли продуктивність неможливо виміряти, мережі сприяють успіху
Перша складова успіху — про «продукт». Успіх людини чи команди залежить від продуктивності та цінності зробленого, успіх продукту чи товару — від якості (в сенсі відповідності потребам).
Іноді продуктивність може бути точно визначена, наприклад, у деяких видах спорту. Чим швидше ти біжиш, тим кращій ти бігун, чим більше тенісних матчів ти виграв, тим кращій ти тенісист. Але в інших — продуктивність та успіх звʼязані не так просто.
Аналіз технічної продуктивності футболістів (кількість реалізованих та зіпсованих контактів з мʼячем, кількість голів, жовтих та красних карток) не дозволяє прогнозувати висновки журналістів та експертів, кого вважати найкращими футболістами сезону. Але якщо до технічних даних додати контекстну інформацію (загальні результати матчів, складність окремих змагань, національність гравців, вік та інше), то вдається передбачити експертні висновки досить надійно.
Автор наводить багато прикладів з різних сфер. Як вибрати найкраще вино, якщо на конкурс виставляються вина найкращої якості, а експерти постійно помиляються в сліпих тестах? Як твори мистецтва здобувають всесвітню відомість. Або втрачають її, якщо не підтверджується авторство, адже якість не змінилася.
Продуктивність важлива, але якщо її складно виміряти, успіх визначає мережа. І найкращі результати можна очікувати, коли «продукт» не тільки відповідає запитам мережі, але коли ще й персональний успіх є вигідним для мережі. Наприклад, галереї роблять собі імена на відомих художниках, а художники заробляють славу, виставляючись в авторитетних галереях, користуючись створеною ними мережею.
Розглядаючи «перший закон» автор навмисно зосередився на двох крайнощах успіху — індивідуальних видах спорту, де продуктивність ретельно й точно вимірюється, та візуальному мистецтві, де результативність оцінити неможливо. Більшість професій знаходяться десь посередині між цими двома крайнощами, тому продуктивність і мережі мають значення різною мірою, але завжди працюють разом.
2 закон
Результативність обмежена, але успіх необмежений
Продуктивність в спорті лімітована. Наприклад, починаючи з 1968 року, легкоатлети у середньому покращували світовий рекорд на дистанції 100 метрів на 0,05 секунди за 10 років.
Усейн Болт покращив рекорд на 0,14 с за 1 рік та 3 місяці, здійснив «фізіологічний стрибок у майбутнє». Але якщо порівняти його результати з конкурентами, то він швидший менш ніж на 1%. Навіть в порівнянні зі звичайною здоровою людиною він швидше лише в 1,5-2 рази!
Продуктивність лімітована і в інших сферах. Найкращі з найкращих звісно можуть бути надзвичайно продуктивними, але зовсім не настільки краще «звичайної людини» як може здаватися з огляду на успіх, який не має лімітів.
Коли Барабаші видавав свою попередню книжку, він вирішив зʼясувати які твори були найуспішнішими на той момент. Це були книги Дена Брауна «Втрачений символ» (наступна за його твором «Код да Вінчі») та «Остання пісня» Ніколаса Спаркса.
За обома бестселерами була наполеглива праця авторів, видавців, маркетологів, рецензентів та всіх причетних. Обидві книги можна вважати конкурентними в сенсі якості — не шедеври світової літератури, але люди саме це й бажають читати, якість як відповідність запиту. А ось результати продаж відрізнялися на порядок, півтори сотні тисяч (що багато!) проти 1,2 млн копій.
Два закони в дії: коли якість неможливо виміряти, мережі визначають успіх, та цей успіх не має меж. Чисто аналізом тексту цих творів неможливо передбачити ані сам успіх, ані масштаб «вибуху». Саме необмежена природа успіху не дозволяє прогнозувати скільки нулів буде на лічильнику тільки на основі якості продукту.
Вільний переказ тез «Формули успіху». Врахуйте, що це не типова «книга самодопомоги», там немає прямих рецептів як досягати успіху, і багато інсайтів зарито в різноманітних історіях, які я звичайно не перекажу. Тож якщо щось із тез здасться цікавим, варто почитати книгу. А якщо ні – заощаджу вам час 🙂
1 закон
Продуктивність сприяє успіху, але коли продуктивність неможливо виміряти, мережі сприяють успіху
Перша складова успіху — про «продукт». Успіх людини чи команди залежить від продуктивності та цінності зробленого, успіх продукту чи товару — від якості (в сенсі відповідності потребам).
Іноді продуктивність може бути точно визначена, наприклад, у деяких видах спорту. Чим швидше ти біжиш, тим кращій ти бігун, чим більше тенісних матчів ти виграв, тим кращій ти тенісист. Але в інших — продуктивність та успіх звʼязані не так просто.
Аналіз технічної продуктивності футболістів (кількість реалізованих та зіпсованих контактів з мʼячем, кількість голів, жовтих та красних карток) не дозволяє прогнозувати висновки журналістів та експертів, кого вважати найкращими футболістами сезону. Але якщо до технічних даних додати контекстну інформацію (загальні результати матчів, складність окремих змагань, національність гравців, вік та інше), то вдається передбачити експертні висновки досить надійно.
Автор наводить багато прикладів з різних сфер. Як вибрати найкраще вино, якщо на конкурс виставляються вина найкращої якості, а експерти постійно помиляються в сліпих тестах? Як твори мистецтва здобувають всесвітню відомість. Або втрачають її, якщо не підтверджується авторство, адже якість не змінилася.
Продуктивність важлива, але якщо її складно виміряти, успіх визначає мережа. І найкращі результати можна очікувати, коли «продукт» не тільки відповідає запитам мережі, але коли ще й персональний успіх є вигідним для мережі. Наприклад, галереї роблять собі імена на відомих художниках, а художники заробляють славу, виставляючись в авторитетних галереях, користуючись створеною ними мережею.
Розглядаючи «перший закон» автор навмисно зосередився на двох крайнощах успіху — індивідуальних видах спорту, де продуктивність ретельно й точно вимірюється, та візуальному мистецтві, де результативність оцінити неможливо. Більшість професій знаходяться десь посередині між цими двома крайнощами, тому продуктивність і мережі мають значення різною мірою, але завжди працюють разом.
2 закон
Результативність обмежена, але успіх необмежений
Продуктивність в спорті лімітована. Наприклад, починаючи з 1968 року, легкоатлети у середньому покращували світовий рекорд на дистанції 100 метрів на 0,05 секунди за 10 років.
Усейн Болт покращив рекорд на 0,14 с за 1 рік та 3 місяці, здійснив «фізіологічний стрибок у майбутнє». Але якщо порівняти його результати з конкурентами, то він швидший менш ніж на 1%. Навіть в порівнянні зі звичайною здоровою людиною він швидше лише в 1,5-2 рази!
Продуктивність лімітована і в інших сферах. Найкращі з найкращих звісно можуть бути надзвичайно продуктивними, але зовсім не настільки краще «звичайної людини» як може здаватися з огляду на успіх, який не має лімітів.
Коли Барабаші видавав свою попередню книжку, він вирішив зʼясувати які твори були найуспішнішими на той момент. Це були книги Дена Брауна «Втрачений символ» (наступна за його твором «Код да Вінчі») та «Остання пісня» Ніколаса Спаркса.
За обома бестселерами була наполеглива праця авторів, видавців, маркетологів, рецензентів та всіх причетних. Обидві книги можна вважати конкурентними в сенсі якості — не шедеври світової літератури, але люди саме це й бажають читати, якість як відповідність запиту. А ось результати продаж відрізнялися на порядок, півтори сотні тисяч (що багато!) проти 1,2 млн копій.
Два закони в дії: коли якість неможливо виміряти, мережі визначають успіх, та цей успіх не має меж. Чисто аналізом тексту цих творів неможливо передбачити ані сам успіх, ані масштаб «вибуху». Саме необмежена природа успіху не дозволяє прогнозувати скільки нулів буде на лічильнику тільки на основі якості продукту.
🔥3👍2👀1
Закони успіху за Барабаші (2)
3 закон
Попередній успіх × фітнес = майбутній успіх
Фітнес в сенсі «форма», придатність або користь (або «якість», але успіх не обовʼязково повʼязаний саме з якістю, попсові пісні не якісніші за класичні або джазові твори, хоча там свій успіх).
Актор продовжуватиме отримувати ролі, якщо він зіграє у фільмі, який завойовує оплески. Чим більше його обличчя з’являється на екранах, тим більше кастинг-директор або продюсер бажатиме його участі в новому проекті.
«Успіх породжує успіх» не лише за рахунок праці мереж та сприйняття аудиторії. Знання породжують знання, навички породжують навички, досвід породжує досвід. І все це веде до успіху, якій дозволяє отримати новий досвід, знання та навички.
Багаті стають багатшими, знаменитості стають більш знаменитими, ніщо не сприяє успіху, як сам успіх. Але потрібно підтримувати «фітнес», інакше можна стати «актором однієї ролі».
Або інакше. Якісний продукт без попередніх успіхів навряд чи «вибухне». Хоча б маленькі успіхи на старті (добрі рецензії та відгуки, як приклад) значно підвищують шанси на успіх. Коли продукт має придатність і попередній успіх, його довгостроковий успіх визначається придатністю.
4 закон
У той час як успіх команди потребує різноманітності та балансу, окрема особа отримає заслугу за досягнення групи
Команда зірок не гарантує успіху. Команди з високим IQ учасників не показали кращих результатів у тестах колективного інтелекту, ніж їхні однолітки з нижчим IQ. Насправді індивідуальний інтелект не мав великого значення в контексті продуктивності групи. Так само не вплинули такі фактори, як рівень мотивації членів групи чи їхня індивідуальна задоволеність.
Важливим було те, як спілкувалися учасники тестування. По-перше, команди, як правило, працювали добре, якщо люди в групі мали вміння читати емоційні сигнали вище середнього. По-друге, групи, де в розмові домінували кілька людей, мали нижчий колективний інтелект, ніж групи з більшою рівністю. Іншими словами, найкращими були ті команди, учасники яких ділилися дискусією та слухали один одного.
Цікаво, що в дослідженнях команди з жінками мали вищий колективний інтелект, гендерний баланс теж може бути важливим.
Успіх команди частіше за все заліковується одній особі, лідеру або найбільш відомому учаснику. Ми зазвичай знаємо імʼя лише солісту гурту, запамʼятовуємо одного вченого з цілого колективу, а жінки отримують менші карʼєрні переваги коли стають співавторками публікацій з чоловіками.
Справедливо це чи ні, це так працює і це треба враховувати. Як лідеру, так і гравцям треба вміти грати в команді, щоб отримати максимальний мультиплікатор до інших компонентів успіху. І хоча результати не розподіляються рівномірно, користь може отримати кожен.
5 закон
Завдяки наполегливості успіх може прийти у будь-якому віці
Ейнштейн сказав «Людина, яка не зробила свого великого внеску в науку до тридцяти років, ніколи цього не зробить».
Це страх багатьох людей, що час втрачено, і якщо ти не зробив свого успіху до 30 (40, 50, 60…) років, то й все.
На перший погляд, статистика підтверджує цю ідею. Наприклад, більшість успішних наукових праць справді роблять люди на початку карʼєри в доволі молодому віці. Але детальний погляд на дані дозволив авторам отримати важливий інсайт.
Коли розглядали дані «успіх публікацій - стадія карʼєри», статистика вказувала на явний патерн, що більшість успішних праць опубліковано на початку карʼєри, а науковці мають тенденцію «згасати» з часом.
Але коли ті самі дані розглянули без прив'язки ко часу, лише відносно кількості опублікованих праць, патерн зник!
Кожна опублікована науковцем (якісна) праця — це як лотерейний білет, якій має свої шанси на успіх. Більшість вчених «купують свої лотерейні білети», тобто публікуються, в молодому віці. З часом їх продуктивність знижується, як і шанси на успіх. Не креативність, не шанси на відкриття чогось нового, не якість праці — а кількість спроб. Але багато хто не втрачав темп і зробив важливі відкриття наприкінці кар'єри або на пенсії.
Тож якщо ви задумали щось грандіозне у будь-якому віці – дійте!
3 закон
Попередній успіх × фітнес = майбутній успіх
Фітнес в сенсі «форма», придатність або користь (або «якість», але успіх не обовʼязково повʼязаний саме з якістю, попсові пісні не якісніші за класичні або джазові твори, хоча там свій успіх).
Актор продовжуватиме отримувати ролі, якщо він зіграє у фільмі, який завойовує оплески. Чим більше його обличчя з’являється на екранах, тим більше кастинг-директор або продюсер бажатиме його участі в новому проекті.
«Успіх породжує успіх» не лише за рахунок праці мереж та сприйняття аудиторії. Знання породжують знання, навички породжують навички, досвід породжує досвід. І все це веде до успіху, якій дозволяє отримати новий досвід, знання та навички.
Багаті стають багатшими, знаменитості стають більш знаменитими, ніщо не сприяє успіху, як сам успіх. Але потрібно підтримувати «фітнес», інакше можна стати «актором однієї ролі».
Або інакше. Якісний продукт без попередніх успіхів навряд чи «вибухне». Хоча б маленькі успіхи на старті (добрі рецензії та відгуки, як приклад) значно підвищують шанси на успіх. Коли продукт має придатність і попередній успіх, його довгостроковий успіх визначається придатністю.
4 закон
У той час як успіх команди потребує різноманітності та балансу, окрема особа отримає заслугу за досягнення групи
Команда зірок не гарантує успіху. Команди з високим IQ учасників не показали кращих результатів у тестах колективного інтелекту, ніж їхні однолітки з нижчим IQ. Насправді індивідуальний інтелект не мав великого значення в контексті продуктивності групи. Так само не вплинули такі фактори, як рівень мотивації членів групи чи їхня індивідуальна задоволеність.
Важливим було те, як спілкувалися учасники тестування. По-перше, команди, як правило, працювали добре, якщо люди в групі мали вміння читати емоційні сигнали вище середнього. По-друге, групи, де в розмові домінували кілька людей, мали нижчий колективний інтелект, ніж групи з більшою рівністю. Іншими словами, найкращими були ті команди, учасники яких ділилися дискусією та слухали один одного.
Цікаво, що в дослідженнях команди з жінками мали вищий колективний інтелект, гендерний баланс теж може бути важливим.
Успіх команди частіше за все заліковується одній особі, лідеру або найбільш відомому учаснику. Ми зазвичай знаємо імʼя лише солісту гурту, запамʼятовуємо одного вченого з цілого колективу, а жінки отримують менші карʼєрні переваги коли стають співавторками публікацій з чоловіками.
Справедливо це чи ні, це так працює і це треба враховувати. Як лідеру, так і гравцям треба вміти грати в команді, щоб отримати максимальний мультиплікатор до інших компонентів успіху. І хоча результати не розподіляються рівномірно, користь може отримати кожен.
5 закон
Завдяки наполегливості успіх може прийти у будь-якому віці
Ейнштейн сказав «Людина, яка не зробила свого великого внеску в науку до тридцяти років, ніколи цього не зробить».
Це страх багатьох людей, що час втрачено, і якщо ти не зробив свого успіху до 30 (40, 50, 60…) років, то й все.
На перший погляд, статистика підтверджує цю ідею. Наприклад, більшість успішних наукових праць справді роблять люди на початку карʼєри в доволі молодому віці. Але детальний погляд на дані дозволив авторам отримати важливий інсайт.
Коли розглядали дані «успіх публікацій - стадія карʼєри», статистика вказувала на явний патерн, що більшість успішних праць опубліковано на початку карʼєри, а науковці мають тенденцію «згасати» з часом.
Але коли ті самі дані розглянули без прив'язки ко часу, лише відносно кількості опублікованих праць, патерн зник!
Кожна опублікована науковцем (якісна) праця — це як лотерейний білет, якій має свої шанси на успіх. Більшість вчених «купують свої лотерейні білети», тобто публікуються, в молодому віці. З часом їх продуктивність знижується, як і шанси на успіх. Не креативність, не шанси на відкриття чогось нового, не якість праці — а кількість спроб. Але багато хто не втрачав темп і зробив важливі відкриття наприкінці кар'єри або на пенсії.
Тож якщо ви задумали щось грандіозне у будь-якому віці – дійте!
👍6❤2
Про роботів та людей
Цікавий кейс. СhatGPT (одна з найбільших і найпотужніших моделей штучного інтелекту для обробки мови) за завданням згенерував науковий текст на складну тему. Текст вийшов цілком логічний та придатний, але без посилань на літературу. Запит — звідки інфа? ШІ такий — нема проблем, тримай список літератури. Але самі посилання виявилися або битими, або вели на публікації зовсім не на тему. Фейк коротше.
Бачив таких кейсів вже багато, коли ШІ поводить себе досить людяно — в сенсі бреше, коли не вивозить. Типу просили написати вірш, де всі слова на букву К, вона й пише зі словами типуСKhristmas або сkucumber.
Чисто технічно це зрозуміло. ШІ навчили шукати кореляції та генерувати правдоподібні тексти — вона й генерує, в тому числі правдоподібні посилання або навіть слова. ШІ не має психічної автономності, не розуміє що робить та не має якогось наміру.
І навіть на глибшому рівні, ШІ якщо й демонструє вади, то це дзеркало з наших, людських вад.
Як в історії, коли Meta (що має найпотужніші у світі обчислювальні можливості для навчання ШІ) запустила демоверсію ШІ під назвою Galactica. Навчену на величезному масиві наукових текстів (публікації, підручники, бази знань).
Користуйтесь, це буде цікаво та корисно, каже Meta, наш ШІ може резюмувати академічні статті, вирішувати математичні завдання, створювати статті для Wiki, писати науковий код, анотувати молекули та білки та багато іншого, каже Meta. Угу.
Не пройшло й дня, як Galactica на запити почала генерувати всякі расистські тези та наукоподібну пургу. Типу теорій змов про алгоритми пошуку геїв у фейсбуці. Або трактатів про користь поїдання битого скла, все з посиланнями, доповідями про експерименти на тваринах та хімічними формулами. Фейковими, но то ж таке.
Коротше, через три дні свою ШІ Meta грохнули. Принаймні публічний доступ, чомусь здається, що алгоритмами фейсбуку керує саме вона.🤦♂️
Це не перший сандал з ШІ, які починають витворяти усілякі штуки. Але це ж дзеркало людської поведінки, яку лише маскує наліт цивілізованості. Копни глибше і поллється.
Про ті ж посилання в наукоподібних статтях. В мене завжди була звичка тицкати в літературні посилання. В рецензованих журналах фейки звісно зустрічаються не часто, хоча буває. Але якщо якісь дописи блогерів та експертів — ну там ховайся. І це не те що я в білому пальті, просто колись по молодості коли був медичним журналістом, мене швидко відучили робити фейки, були добрі наставники з переконливими пендюлями, а редакторська праця навчила дивитися в посилання, адже там завжди можна чекати на фейки. Ну так люди принаймні претендують на психічну автономність, а роблять то саме.
Технічно вади ШІ зрозумілі та й взагалі «а судді хто?». Але це така скринька Пандори відкривається на наших очах, нас не просто чекає «новий чудовий світ», він вже десь тут. Адже ШІ впроваджуються у всі сфери зі стрімкою швидкістю. Та етичність (або навіть свідомість) намірів тих, хто впроваджує, під великим питанням. Або навіть без питань.
_
P.S. Тут, звичайно, є питання, що з нашим йобнутим сусідом маємо значно гірші проблеми на часі, якось не до футуризму, то навіщо це все писати або читати зараз.
Але маємо що маємо, такий ось кіберпанк, де хворе середньовіччя умовно сучасною зброєю хоче примусити нас жити по-своєму. А паралельно розгортається «нове дивне майбутнє». Де після перемоги (а вона неминуча, адже середньовіччя не конкурентне, особливо таке жалюгідне) нам знову адаптуватися та навіть більше — конкурувати.
І тут не хочу ніякого алармізму. Навпаки, маю віру в нашу здатність адаптуватися, а такі тексти пишу скоріше як щеплення від футурошоку, а також щоб трохи розширити тунельне бачення, яке неминуче для хронічного стресу. Зрештою, якщо вибирати між середньовіччям та кіберпанком — краще вже кіберпанк.
Цікавий кейс. СhatGPT (одна з найбільших і найпотужніших моделей штучного інтелекту для обробки мови) за завданням згенерував науковий текст на складну тему. Текст вийшов цілком логічний та придатний, але без посилань на літературу. Запит — звідки інфа? ШІ такий — нема проблем, тримай список літератури. Але самі посилання виявилися або битими, або вели на публікації зовсім не на тему. Фейк коротше.
Бачив таких кейсів вже багато, коли ШІ поводить себе досить людяно — в сенсі бреше, коли не вивозить. Типу просили написати вірш, де всі слова на букву К, вона й пише зі словами типу
Чисто технічно це зрозуміло. ШІ навчили шукати кореляції та генерувати правдоподібні тексти — вона й генерує, в тому числі правдоподібні посилання або навіть слова. ШІ не має психічної автономності, не розуміє що робить та не має якогось наміру.
І навіть на глибшому рівні, ШІ якщо й демонструє вади, то це дзеркало з наших, людських вад.
Як в історії, коли Meta (що має найпотужніші у світі обчислювальні можливості для навчання ШІ) запустила демоверсію ШІ під назвою Galactica. Навчену на величезному масиві наукових текстів (публікації, підручники, бази знань).
Користуйтесь, це буде цікаво та корисно, каже Meta, наш ШІ може резюмувати академічні статті, вирішувати математичні завдання, створювати статті для Wiki, писати науковий код, анотувати молекули та білки та багато іншого, каже Meta. Угу.
Не пройшло й дня, як Galactica на запити почала генерувати всякі расистські тези та наукоподібну пургу. Типу теорій змов про алгоритми пошуку геїв у фейсбуці. Або трактатів про користь поїдання битого скла, все з посиланнями, доповідями про експерименти на тваринах та хімічними формулами. Фейковими, но то ж таке.
Коротше, через три дні свою ШІ Meta грохнули. Принаймні публічний доступ, чомусь здається, що алгоритмами фейсбуку керує саме вона.🤦♂️
Це не перший сандал з ШІ, які починають витворяти усілякі штуки. Але це ж дзеркало людської поведінки, яку лише маскує наліт цивілізованості. Копни глибше і поллється.
Про ті ж посилання в наукоподібних статтях. В мене завжди була звичка тицкати в літературні посилання. В рецензованих журналах фейки звісно зустрічаються не часто, хоча буває. Але якщо якісь дописи блогерів та експертів — ну там ховайся. І це не те що я в білому пальті, просто колись по молодості коли був медичним журналістом, мене швидко відучили робити фейки, були добрі наставники з переконливими пендюлями, а редакторська праця навчила дивитися в посилання, адже там завжди можна чекати на фейки. Ну так люди принаймні претендують на психічну автономність, а роблять то саме.
Технічно вади ШІ зрозумілі та й взагалі «а судді хто?». Але це така скринька Пандори відкривається на наших очах, нас не просто чекає «новий чудовий світ», він вже десь тут. Адже ШІ впроваджуються у всі сфери зі стрімкою швидкістю. Та етичність (або навіть свідомість) намірів тих, хто впроваджує, під великим питанням. Або навіть без питань.
_
P.S. Тут, звичайно, є питання, що з нашим йобнутим сусідом маємо значно гірші проблеми на часі, якось не до футуризму, то навіщо це все писати або читати зараз.
Але маємо що маємо, такий ось кіберпанк, де хворе середньовіччя умовно сучасною зброєю хоче примусити нас жити по-своєму. А паралельно розгортається «нове дивне майбутнє». Де після перемоги (а вона неминуча, адже середньовіччя не конкурентне, особливо таке жалюгідне) нам знову адаптуватися та навіть більше — конкурувати.
І тут не хочу ніякого алармізму. Навпаки, маю віру в нашу здатність адаптуватися, а такі тексти пишу скоріше як щеплення від футурошоку, а також щоб трохи розширити тунельне бачення, яке неминуче для хронічного стресу. Зрештою, якщо вибирати між середньовіччям та кіберпанком — краще вже кіберпанк.
👍8🔥2
Шок контент: вчені навчилися читати думки
Ну майже… але це вже не фантастика.
У чому суть. Неінвазивні записи мозку за допомогою фМРТ використали для ефективного декодування зображень.
Тобто людині показують якісь фоточки, за допомогою фМРТ зчитують зміни у струмі крові, викликані нейронною активністю мозку (досить непряма штука, далеко не реєстрація активності нейронів), потім цю інформацію якось декодують та створюють фото.
Раніше реконструйовані зображення були розмитими та семантично безглуздими. Але ось трохи потренувалися і вже виходить значно краще. Нижче клікабельна картинка, можна побачити прогрес в ефективності реконструкції порівняно з минулими спробами.
Бачу тут дві цікаві штуки.
По-перше, ефективність зчитування та розшифровки вочевидь можна радикально покращити. Навіть без вживлення якогось нейролінку в мозок замість фМРТ, а до цього напевно дійде. Зараз для декодування використовують дуже слабо навчані моделі.
Але якщо взяти 100500 піддослідних, показати їм мільйони фоток та навчити нейромережі декодувати — буде як Midjourney замість наскельного живопису, або як спілкуватися з ChatGPT замість чатботу, припустимо, Приват24. Ну а далі які можливості нам дуже багато розповідали в фантастичних творах.
Ну і по-друге, це вже дуже цікава ілюстрація як мозок працює. «Те, що ти думаєш, те й бачиш». Людське сприйняття і попередні знання глибоко переплетені, нам тільки здається, що ми бачимо чітке зображення, як відбиття дійсності. Навіть декодування зображення в голові це каскадний процес з багатьма етапами, окремі з яких є майже безглуздою мішаниною. А є ще асоціації, памʼять, емоції тощо.
Те, що вдається зчитати і є сума з візуальних стимулів, декодованих зором, та асоціативних каскадів. В якомусь сенсі таким декодуванням можна зазирнути нам в голову так, як навіть ми самі не вміємо. Але це все тягне на багато букв, мабуть, напишу пізніше.
Ну майже… але це вже не фантастика.
У чому суть. Неінвазивні записи мозку за допомогою фМРТ використали для ефективного декодування зображень.
Тобто людині показують якісь фоточки, за допомогою фМРТ зчитують зміни у струмі крові, викликані нейронною активністю мозку (досить непряма штука, далеко не реєстрація активності нейронів), потім цю інформацію якось декодують та створюють фото.
Раніше реконструйовані зображення були розмитими та семантично безглуздими. Але ось трохи потренувалися і вже виходить значно краще. Нижче клікабельна картинка, можна побачити прогрес в ефективності реконструкції порівняно з минулими спробами.
Бачу тут дві цікаві штуки.
По-перше, ефективність зчитування та розшифровки вочевидь можна радикально покращити. Навіть без вживлення якогось нейролінку в мозок замість фМРТ, а до цього напевно дійде. Зараз для декодування використовують дуже слабо навчані моделі.
Але якщо взяти 100500 піддослідних, показати їм мільйони фоток та навчити нейромережі декодувати — буде як Midjourney замість наскельного живопису, або як спілкуватися з ChatGPT замість чатботу, припустимо, Приват24. Ну а далі які можливості нам дуже багато розповідали в фантастичних творах.
Ну і по-друге, це вже дуже цікава ілюстрація як мозок працює. «Те, що ти думаєш, те й бачиш». Людське сприйняття і попередні знання глибоко переплетені, нам тільки здається, що ми бачимо чітке зображення, як відбиття дійсності. Навіть декодування зображення в голові це каскадний процес з багатьма етапами, окремі з яких є майже безглуздою мішаниною. А є ще асоціації, памʼять, емоції тощо.
Те, що вдається зчитати і є сума з візуальних стимулів, декодованих зором, та асоціативних каскадів. В якомусь сенсі таким декодуванням можна зазирнути нам в голову так, як навіть ми самі не вміємо. Але це все тягне на багато букв, мабуть, напишу пізніше.
🔥8👍1
Благоговіння
Дуже цікава публікація, як відчуття благоговіння може покращувати психічний та фізичний стан. Це не тільки багато чого пояснює, але дає й практичні підказки.
Благоговіння — почуття найглибшої й найщирішої пошани й любові. Термін частіше вживається в релігійному контексті, але може також мати патріотичне (захоплення національними героями), естетичне (захоплення творами мистецтва), ідеологічне забарвлення. Воно виникає в результаті зіткнення з мужністю та добротою інших. Також після контакту з екзистенційним — подіями, повʼязаними з життям та смертю.
Це особливий стан у складному просторі від восьми до десяти позитивних емоцій. Воно відрізняється від таких емоцій, як страх, жах, краса, радість та інтерес.
Це не суто позитивна емоція. Близько 3/4 переживань благоговіння переважно позитивні, а близько чверті пронизані загрозою і сприймаються як негативні. Це також визначається культурою — у різних народах трепет викликають різні речі, хоча фундамент спільний.
Благоговіння виражається в характері рухів лицьових м'язів, у тому числі піднятих внутрішніх бровах, розширених очах і відкритому і злегка відвислому роті, і вокалізації, такі як «вау» або «оу» (це культурна версія)).
Висновки авторів вказують, що благоговіння запускає п'ять процесів, які приносять користь.
1. Благоговіння характеризується спеціальним нейрофізіологічним профілем:
- пов'язане з відчуттям мурашок на шкірі, на відміну від тремтіння, яке більш тісно пов'язане зі страхом
- підвищується тонус блукаючого нерва, за винятком випадку трепету, заснованого на загрозі
- знижується активація симпатичної нервової системи
якщо викликане морально сміливими та добрими вчинками
- пов'язане з підвищеним викидом окситоцину
- виявлено маркери зниження запалення
- знижується активація мережі пасивного режиму (DMN), області мозку, зазвичай пов'язаної з процесами саморефлексії.
Всі ці реакції можуть приносити користь психічному та фізичному здоров'ю.
2. Благоговіння перетворює самовідчуття, знижує самофокусування. Посилена увага до себе пов'язана з різними проблемами психічного здоров'я, включаючи депресію, занепокоєння, проблеми з образом тіла, самоушкодженням, зловживанням наркотиками, розладами харчової поведінки, а також із соціальними проблемами, такими як агресія, расизм та повсякденна неввічливість. Благоговіння, навпаки, знижує увагу до себе.
3. Воно викликає посилення просоціальності, альтруїзму, призводить до співпраці, щедрості, жертв, сприяють обміну.
4. Викликає почуття інтеграції у сильні соціальні мережі, що є одним із найсильніших предикторів психічного та фізичного благополуччя.
5. Виникає підвищене відчуття сенсу (чи навіть створення нового сенсу). Проявляється в осмисленні життєвих подій, зв'язку між поточним та минулим, своєї цінності у соціальних відносинах, пошуку свого місця у конкретних соціальних контекстах, траєкторії життя. Почуття сенсу пов'язане зі зменшенням дистресу та депресії, прискоренням особистісного зростання та покращенням психічного стану.
Автори вказують на 5 шляхів отримання благоговіння:
- спостереження природи
- духовні або релігійні практики
- музика
- колективні рухи
- психоделіки
Це, звісно не повний перелік, але це те, що вже було хоча б трохи досліджено.
Наприклад, контакт з природою. У дослідженні за участю важких підлітків та ветеранів бойових дій, благоговіння, отримане на відкритому повітрі під час рафтингу (це коли сплавляються на човні, там іноді трапляються повні штани благоговіння)), сприяло зниженню стресу та симптомів посттравматичного стресового розладу.
Інші перелічені способи також викликають подібні стани. Все, що змушує відчувати себе приголомшеним, відчувати себе маленькою частиною чогось великого і вражаючого, відчуття зменшення або розчинення «я».
Звичайно, природа, музика чи танці — безпечніший і комфортніший спосіб відчувати благоговіння (що всім рекомендую по можливості!), аніж перманентна екзистенційна криза. Але, можливо, тут є деяке пояснення, чому кукухи ще не остаточно поїхали від того, що відбувається.
Дуже цікава публікація, як відчуття благоговіння може покращувати психічний та фізичний стан. Це не тільки багато чого пояснює, але дає й практичні підказки.
Благоговіння — почуття найглибшої й найщирішої пошани й любові. Термін частіше вживається в релігійному контексті, але може також мати патріотичне (захоплення національними героями), естетичне (захоплення творами мистецтва), ідеологічне забарвлення. Воно виникає в результаті зіткнення з мужністю та добротою інших. Також після контакту з екзистенційним — подіями, повʼязаними з життям та смертю.
Це особливий стан у складному просторі від восьми до десяти позитивних емоцій. Воно відрізняється від таких емоцій, як страх, жах, краса, радість та інтерес.
Це не суто позитивна емоція. Близько 3/4 переживань благоговіння переважно позитивні, а близько чверті пронизані загрозою і сприймаються як негативні. Це також визначається культурою — у різних народах трепет викликають різні речі, хоча фундамент спільний.
Благоговіння виражається в характері рухів лицьових м'язів, у тому числі піднятих внутрішніх бровах, розширених очах і відкритому і злегка відвислому роті, і вокалізації, такі як «вау» або «оу» (це культурна версія)).
Висновки авторів вказують, що благоговіння запускає п'ять процесів, які приносять користь.
1. Благоговіння характеризується спеціальним нейрофізіологічним профілем:
- пов'язане з відчуттям мурашок на шкірі, на відміну від тремтіння, яке більш тісно пов'язане зі страхом
- підвищується тонус блукаючого нерва, за винятком випадку трепету, заснованого на загрозі
- знижується активація симпатичної нервової системи
якщо викликане морально сміливими та добрими вчинками
- пов'язане з підвищеним викидом окситоцину
- виявлено маркери зниження запалення
- знижується активація мережі пасивного режиму (DMN), області мозку, зазвичай пов'язаної з процесами саморефлексії.
Всі ці реакції можуть приносити користь психічному та фізичному здоров'ю.
2. Благоговіння перетворює самовідчуття, знижує самофокусування. Посилена увага до себе пов'язана з різними проблемами психічного здоров'я, включаючи депресію, занепокоєння, проблеми з образом тіла, самоушкодженням, зловживанням наркотиками, розладами харчової поведінки, а також із соціальними проблемами, такими як агресія, расизм та повсякденна неввічливість. Благоговіння, навпаки, знижує увагу до себе.
3. Воно викликає посилення просоціальності, альтруїзму, призводить до співпраці, щедрості, жертв, сприяють обміну.
4. Викликає почуття інтеграції у сильні соціальні мережі, що є одним із найсильніших предикторів психічного та фізичного благополуччя.
5. Виникає підвищене відчуття сенсу (чи навіть створення нового сенсу). Проявляється в осмисленні життєвих подій, зв'язку між поточним та минулим, своєї цінності у соціальних відносинах, пошуку свого місця у конкретних соціальних контекстах, траєкторії життя. Почуття сенсу пов'язане зі зменшенням дистресу та депресії, прискоренням особистісного зростання та покращенням психічного стану.
Автори вказують на 5 шляхів отримання благоговіння:
- спостереження природи
- духовні або релігійні практики
- музика
- колективні рухи
- психоделіки
Це, звісно не повний перелік, але це те, що вже було хоча б трохи досліджено.
Наприклад, контакт з природою. У дослідженні за участю важких підлітків та ветеранів бойових дій, благоговіння, отримане на відкритому повітрі під час рафтингу (це коли сплавляються на човні, там іноді трапляються повні штани благоговіння)), сприяло зниженню стресу та симптомів посттравматичного стресового розладу.
Інші перелічені способи також викликають подібні стани. Все, що змушує відчувати себе приголомшеним, відчувати себе маленькою частиною чогось великого і вражаючого, відчуття зменшення або розчинення «я».
Звичайно, природа, музика чи танці — безпечніший і комфортніший спосіб відчувати благоговіння (що всім рекомендую по можливості!), аніж перманентна екзистенційна криза. Але, можливо, тут є деяке пояснення, чому кукухи ще не остаточно поїхали від того, що відбувається.
SAGE Journals
Awe as a Pathway to Mental and Physical Health
How do experiences in nature or in spiritual contemplation or in being moved by music or with psychedelics promote mental and physical health? Our proposal in this article is awe. To make this argument, we first review recent advances in the scientific study…
👍6🔥3🤔1
Chat GPT3 склав MBA-іспит
Місцями лажав в простих обчисленнях на рівні математики 6-го класу, не впорався зі складними питаннями аналізу процесів, навіть якщо вони були засновані на досить стандартних шаблонах.
Але в цілому ШІ показав, що добре справляється з базовими питаннями управління операціями та аналізу процесів, включаючи ті, що ґрунтуються на тематичних дослідженнях. Мало того, що були правильні відповіді, ще й чудові пояснення.
ШІ отримав оцінку від B до B- (четвірка в 5-бальній системі).
https://mackinstitute.wharton.upenn.edu/2023/would-chat-gpt3-get-a-wharton-mba-new-white-paper-by-christian-terwiesch/
Місцями лажав в простих обчисленнях на рівні математики 6-го класу, не впорався зі складними питаннями аналізу процесів, навіть якщо вони були засновані на досить стандартних шаблонах.
Але в цілому ШІ показав, що добре справляється з базовими питаннями управління операціями та аналізу процесів, включаючи ті, що ґрунтуються на тематичних дослідженнях. Мало того, що були правильні відповіді, ще й чудові пояснення.
ШІ отримав оцінку від B до B- (четвірка в 5-бальній системі).
https://mackinstitute.wharton.upenn.edu/2023/would-chat-gpt3-get-a-wharton-mba-new-white-paper-by-christian-terwiesch/
Mack Institute for Innovation Management
Would Chat GPT Get a Wharton MBA? New White Paper By Christian Terwiesch
GPT, the artificial intelligence chatbot from OpenAI, went viral soon after its launch, drawing attention to and raising questions about the future of generative AI. But is it smart enough to pass a final exam in a typical Wharton MBA course? Mack Institute…
Зелена ручка
«Ми показуємо найкращі результати, коли нам весело і ми почуваємося добре.
Якщо ви хочете переконатися в цьому, відвідайте будь-яке дитяче спортивне змагання, де ви знаєте імена дітей. Почніть позитивно вболівати за команду, яка програє, роблячи конкретні компліменти конкретним дітям: "Чудовий пас, Джиммі". "Гарно граєш на позиції, Джордже". Коли дитина б'є, але не влучає... "Хороша ідея, Джоуї, це було правильно". Протягом 5-10 хвилин хід гри почне змінюватися на користь команди, якій ви робите конкретні компліменти. (Я робив це багато разів. І це працювало щоразу!)»
(с) Matt Mochary «The Great CEO Within»
Класна ілюстрація методу «зеленої ручки» або «зеленого маркеру».
Ідея методу — замість того, щоб підкреслювати помилки людини, як це роблять червоною ручкою в прописі дитини, варто сфокусуватися на всьому, що вдається добре, працювати «зеленою ручкою».
Це формує цикл позитивного підкріплення того, що добре вдається. Замість спроб уникнення помилок, що не формує конструктивну поведінку, а лише невротизує.
Звісно, це не тільки про педагогіку і дітей, це про будь-який менеджмент або роботу з людьми.
«Ми показуємо найкращі результати, коли нам весело і ми почуваємося добре.
Якщо ви хочете переконатися в цьому, відвідайте будь-яке дитяче спортивне змагання, де ви знаєте імена дітей. Почніть позитивно вболівати за команду, яка програє, роблячи конкретні компліменти конкретним дітям: "Чудовий пас, Джиммі". "Гарно граєш на позиції, Джордже". Коли дитина б'є, але не влучає... "Хороша ідея, Джоуї, це було правильно". Протягом 5-10 хвилин хід гри почне змінюватися на користь команди, якій ви робите конкретні компліменти. (Я робив це багато разів. І це працювало щоразу!)»
(с) Matt Mochary «The Great CEO Within»
Класна ілюстрація методу «зеленої ручки» або «зеленого маркеру».
Ідея методу — замість того, щоб підкреслювати помилки людини, як це роблять червоною ручкою в прописі дитини, варто сфокусуватися на всьому, що вдається добре, працювати «зеленою ручкою».
Це формує цикл позитивного підкріплення того, що добре вдається. Замість спроб уникнення помилок, що не формує конструктивну поведінку, а лише невротизує.
Звісно, це не тільки про педагогіку і дітей, це про будь-який менеджмент або роботу з людьми.
❤17
ChatGPT став найбільш швидкозростаючим додатком в історії: за два місяці щомісячна аудиторія досягла 100 млн. Майже в п'ять разів швидше, ніж ріс TikTok.
То що це виходить, поговорити з розумним ШI виявилося цікавіше, ніж навіть дивитися веселі вірусні відосики? Інтелектуальні розваги (ну будемо чесними, на старті це більше розвага, нехай навіть із купою крутих кейсів використання) все ще рулять? У людства таки є шанси?
То що це виходить, поговорити з розумним ШI виявилося цікавіше, ніж навіть дивитися веселі вірусні відосики? Інтелектуальні розваги (ну будемо чесними, на старті це більше розвага, нехай навіть із купою крутих кейсів використання) все ще рулять? У людства таки є шанси?
❤12🔥1
Привіт!
Сподівюсь, у вас все більш-менш гаразд. А я зайшов поділитися гарною новиною (та довести, що я не робот))).
Ми з Анною Римаренко довго збирались, але врешті зібрались, та почали записувати подкаст про коучінг (а також психологію, здоровий спосіб життя, здоровий глузд та інші гарні речі). Кому таке цікаво — запрошую!
Буду вдячний за підтримку, з вас лайки-шери-коменти, з нас цікавий та корисний контент. Перші випуски вже в ютюбі (в планах прикрутити аудіо подкасти, але трохи згодом):
https://www.youtube.com/@%D0%A8%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%88%D0%BE%D0%A8%D0%BE%D1%83
Сподівюсь, у вас все більш-менш гаразд. А я зайшов поділитися гарною новиною (та довести, що я не робот))).
Ми з Анною Римаренко довго збирались, але врешті зібрались, та почали записувати подкаст про коучінг (а також психологію, здоровий спосіб життя, здоровий глузд та інші гарні речі). Кому таке цікаво — запрошую!
Буду вдячний за підтримку, з вас лайки-шери-коменти, з нас цікавий та корисний контент. Перші випуски вже в ютюбі (в планах прикрутити аудіо подкасти, але трохи згодом):
https://www.youtube.com/@%D0%A8%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%88%D0%BE%D0%A8%D0%BE%D1%83
❤10