Syrian and Iraqi resistance forces strike again against the STG and the U.S. 🇮🇶 🇸🇾🇯🇴🇺🇸

STG troops, with U.S. support, shot down several drones heading toward the Tanf base and other outposts near the borders with Iraq and Jordan between March 28 and 30. In addition, the Syrian group Kataib Jund al-Karrar fi Bilad al-Sham attacked U.S. positions at the Muwaffaq Salti base in Jordan.
U.S. troops also intercepted drone attacks originating from Iraq targeting their base in Qasrak, in northeastern Syria, and their former base in Kharab al-Jir, in Rumeilan.

Damascus has announced its readiness to respond to these attacks.

Якось у автобусі маленька дівчинка запитала: «Мам, если Бога попросить, он выключит х-словам Старлинк?» З мамою заплакала половина Арбатського воєнного округу. Чому — на зображенні 1.

У кожному жарті є доля правди, і кампанія українських військ проти російської системи протиповітряної оборони це яскраво показує. Аналітики медійного об'єднання Tochnyi зібрали докупи значний масив інформації щодо чисельних уражень російських ЗРК та елементів ППО на тимчасово окупованих територіях України і «материковій» РФ.

Усього між червнем 2025 року та 8 березня 2026 їм вдалося ідентифікувати 1530 різних ударів не тільки по елементах російської протиповітряної оборони, а й промисловості (наприклад, НПЗ). З аналізу випливає, що українські сили завдали вогневого ураження по інфраструктурі ППО 492 рази, а вже 433 — безпосередньо по зенітних ракетних комплексах. Всі вони були накладені на мапу, яку можна поклацати безпосередньо у їх статті.

Опрацьовувати так дані на основі відкритих джерел вкрай важко. З усіх родів військ та підрозділів, що займаються полюванням на російську ППО, найпростіше працювати з Силами безпілотних систем: вони і ведуть статистику, і показують відео ураження що називається від першої особи. Командування Збройних Сил України також оновлює статистику щоденно, що інколи допомагає з пошуками.

Інша проблема — зенітні комплекси на місці не сидять, і після ударів перебираються в інші точки. Як приклад дається принаймні чотири випадки між вереснем 2025 та лютим 2026, коли під роздачу північно-західніше Євпаторії потрапляла РЛС «Небо-У». Невідомо чи це була одна й та сама невдаха чи кілька різних.

Кинуте в 2004 році в Януковича яйце зрештою призвело до того, що станом на 2024 / 2025, згідно проаналізованих користувачем Твіттера AS-22 супутниковим знімкам (зображення 2), абсолютна більшість комплексів ППО була перекинута з рідних ППД поближче до України та Москви. Найважчі втрати понесли Східний, Центральний та (чим нині є) Ленінградський військові округи. Зверніть увагу, що відмічені червоним 322 комплекса — це не об'єми їх фізичного вибування, а лише різниця між попереднім місцем дислокації та поточним.

Щодо фізичних втрат дані наступні (зображення 3):
— 56 «Буків» та додатково 12 пускових (у тому числі пускових з радарами) цього ж комплексу;
— 46 «Торів» (станом на 2023 річний план виробництва становив приблизно 50 одиниць);
— 27 «Панцирів»;
— 22 «Стріли» / «Тунгуски» / «Оси»;
— 29 радарів С-400;
— 17 радарів С-300;
— 10 пускових С-400;
— 9 пускових С-300;
— 9 С-500 / С-350.
Всього 237.

Терпіли не лише пускові з їх радарами, а й засоби радіо-технічних військ та системи РЕБ (зображення 4):
— 58 РЛС «Небо» усіх модифікацій;
— 35 РЛС невідомого типу;
— 34 РЛС П-18 / СТ-68;
— 6 РЛС «Противник» / «Гама»;
— 29 РЛС «Каста» / «Гармонь»;
— 11 установок РЕБ;
— 14 РЛС «Підльот»;
— 9 РЛС «Буків».
Всього 196.

На зображенні 5 видно, що найбільше страждали засоби РТВ (37.8% від усіх уражень) та ЗРК середнього радіусу дії (26.9%). За ними йдуть «довга рука» (15.9%), неідентифіковані системи (17.4%) та установки РЕБ (2%).

Автори також згадують удари у двадцятих числах травня 2024 року по елементах попередення про ракетний напад «Воронеж-М» у містах Орськ та Армавір. Ми в редакції все ж не вписували б їх частиною кампанії проти російської ППО, тому що в той самий період противник проводив нестратегічні ядерні навчання, за що й креативно отримав по чолу.

Скільки ж росіяни можуть виробити систем ППО? Кільський інститут вважає, що станом на перший квартал 2025 цифра доходить до 30 одиниць ближнього радіусу дії (SHORAD) кожні три місяці. За нашими даними до неї варто додати приблизно один дивізіон «Бук-М3» щоквартально.

Незважаючи на те, що темпи надходження нових ЗРК до російської армії доволі значні, результат уже за вікном. Від пропущеного ракетного удар по заводу електроніки в Брянську до нафто-газових терміналів, НПЗ; промисловості Воткінська та Самари. Росіяни тепер мають балансувати між насиченням зони бойових дій зенітними комплексами замість вибитих та прикриттям значної території від українських нальотів.