Критична роль очищення води у виробництві зеленого водню
Зелений водень вважається одним із ключових елементів глобального енергетичного переходу, адже дозволяє декарбонізувати промисловість, транспорт і енергетику. Його виробляють шляхом електролізу води з використанням відновлюваної електроенергії. Однак ефективність і надійність цього процесу напряму залежать від якості води.
Для роботи електролізерів необхідна ультрачиста вода, оскільки навіть незначні домішки можуть накопичуватися в замкнених системах, викликати корозію, пошкодження мембран і зниження продуктивності обладнання. Тому очищення води є критично важливим етапом виробництва зеленого водню й має розглядатися як спеціально спроєктований технологічний процес.
Система водоочищення зазвичай включає кілька стадій: попереднє очищення для видалення твердих частинок і органіки, демінералізацію для усунення розчинених солей та фінальне «полірування» води. Для цього застосовують ультрафільтрацію, зворотний осмос, електродіонізацію, а також іонообмінні смоли.
Особливо чутливими до якості води є PEM-електролізери (на протон-обмінній мембрані). Вони працюють із великим обсягом рециркулюючої води й можуть пошкоджуватися через наявність фторидів, кремнезему або CO₂. У таких системах іонообмінні смоли часто виявляються надійнішими за інші методи очищення, оскільки краще витримують агресивні умови експлуатації та забезпечують стабільний рівень чистоти.
Інвестиції в сучасні технології очищення води підвищують ефективність електролізерів, знижують експлуатаційні витрати та забезпечують довгострокову життєздатність проєктів зеленого водню. Без якісної води неможливо реалізувати повний екологічний і економічний потенціал цієї технології.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/ejtqmv
Зелений водень вважається одним із ключових елементів глобального енергетичного переходу, адже дозволяє декарбонізувати промисловість, транспорт і енергетику. Його виробляють шляхом електролізу води з використанням відновлюваної електроенергії. Однак ефективність і надійність цього процесу напряму залежать від якості води.
Для роботи електролізерів необхідна ультрачиста вода, оскільки навіть незначні домішки можуть накопичуватися в замкнених системах, викликати корозію, пошкодження мембран і зниження продуктивності обладнання. Тому очищення води є критично важливим етапом виробництва зеленого водню й має розглядатися як спеціально спроєктований технологічний процес.
Система водоочищення зазвичай включає кілька стадій: попереднє очищення для видалення твердих частинок і органіки, демінералізацію для усунення розчинених солей та фінальне «полірування» води. Для цього застосовують ультрафільтрацію, зворотний осмос, електродіонізацію, а також іонообмінні смоли.
Особливо чутливими до якості води є PEM-електролізери (на протон-обмінній мембрані). Вони працюють із великим обсягом рециркулюючої води й можуть пошкоджуватися через наявність фторидів, кремнезему або CO₂. У таких системах іонообмінні смоли часто виявляються надійнішими за інші методи очищення, оскільки краще витримують агресивні умови експлуатації та забезпечують стабільний рівень чистоти.
Інвестиції в сучасні технології очищення води підвищують ефективність електролізерів, знижують експлуатаційні витрати та забезпечують довгострокову життєздатність проєктів зеленого водню. Без якісної води неможливо реалізувати повний екологічний і економічний потенціал цієї технології.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/ejtqmv
Dupont
DuPont Blog | The Critical Role of Water Treatment in Green Hydrogen Production
Read our blog post on the critical role of water treatment in green hydrogen production.
Вода з технологічних розсолів як новий ресурс для водопостачання
Зростання дефіциту прісної води змушує науковців шукати нетрадиційні джерела її отримання. Одним із них стають промислові та технологічні розсоли — концентровані солоні відходи, що утворюються під час опріснення морської води, очищення стічних вод, видобування корисних копалин і виробничих процесів. Сучасні дослідження показують, що такі розсоли можуть бути не лише проблемним відходом, а й перспективним джерелом води та цінних хімічних компонентів.
За оцінками дослідників, щодня у світі утворюється близько 100 мільярда літрів розсолів — об'єм, еквівалентний майже 60 тисячам олімпійських басейнів. Ці обсяги продовжують зростати разом із розвитком опріснювальних технологій. Якщо навчитися ефективно очищувати такі стоки, людство може отримати суттєве додаткове джерело водопостачання. Водночас традиційні методи утилізації розсолів часто завдають екологічної шкоди. Наприклад, скидання у море здатне знищувати морські екосистеми через високу солоність, випарні ставки можуть забруднювати підземні води або створювати токсичний пил, а закачування у глибокі горизонти пов’язують із підвищенням сейсмічної активності та витоками забруднених вод на поверхню.
Сучасні технології дедалі частіше розглядають розсоли як джерело ресурсів. Найпоширеніші методи передбачають випаровування води під дією температури та тиску, що дозволяє відокремлювати солі й метали. Проте такі системи залишаються дорогими, енергоємними й громіздкими. Інший підхід — електродіаліз, де електричне поле переміщує заряджені частинки через мембрани, формуючи потоки очищеної води та концентрованого розсолу. Ця технологія ефективна лише за відносно чистої вихідної води, оскільки органічні забруднення можуть швидко пошкоджувати мембрани. Перспективною альтернативою також вважають мембранну дистиляцію, під час якої випарена вода проходить крізь гідрофобну мембрану, залишаючи домішки, хоча поки що цей метод обмежений високими енергетичними витратами.
Одним із новітніх напрямів є створення інтегрованих багатоступеневих систем очищення. Дослідники розробляють технології, які поєднують ультрафільтрацію, зворотний осмос і електрохімічні процеси. Такі установки дозволяють не лише видаляти солі й мікроорганізми, а й отримувати корисні хімічні реагенти, зокрема гідроксид натрію та соляну кислоту. Попередні експерименти демонструють можливість повернення до 90% води з розсолів, що істотно скорочує обсяг відходів. Після фінальної дезінфекції очищена вода може відповідати стандартам питної.
Наразі науковці випробовують пілотні установки для перевірки ефективності таких технологій на різних типах розсолів і для оцінки здатності систем видаляти патогенні мікроорганізми. Якщо ці рішення будуть масштабовані, вони можуть змінити підхід до управління водними ресурсами, перетворивши небезпечні відходи на важливе джерело води та матеріалів для промисловості.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/Km8oib
Зростання дефіциту прісної води змушує науковців шукати нетрадиційні джерела її отримання. Одним із них стають промислові та технологічні розсоли — концентровані солоні відходи, що утворюються під час опріснення морської води, очищення стічних вод, видобування корисних копалин і виробничих процесів. Сучасні дослідження показують, що такі розсоли можуть бути не лише проблемним відходом, а й перспективним джерелом води та цінних хімічних компонентів.
За оцінками дослідників, щодня у світі утворюється близько 100 мільярда літрів розсолів — об'єм, еквівалентний майже 60 тисячам олімпійських басейнів. Ці обсяги продовжують зростати разом із розвитком опріснювальних технологій. Якщо навчитися ефективно очищувати такі стоки, людство може отримати суттєве додаткове джерело водопостачання. Водночас традиційні методи утилізації розсолів часто завдають екологічної шкоди. Наприклад, скидання у море здатне знищувати морські екосистеми через високу солоність, випарні ставки можуть забруднювати підземні води або створювати токсичний пил, а закачування у глибокі горизонти пов’язують із підвищенням сейсмічної активності та витоками забруднених вод на поверхню.
Сучасні технології дедалі частіше розглядають розсоли як джерело ресурсів. Найпоширеніші методи передбачають випаровування води під дією температури та тиску, що дозволяє відокремлювати солі й метали. Проте такі системи залишаються дорогими, енергоємними й громіздкими. Інший підхід — електродіаліз, де електричне поле переміщує заряджені частинки через мембрани, формуючи потоки очищеної води та концентрованого розсолу. Ця технологія ефективна лише за відносно чистої вихідної води, оскільки органічні забруднення можуть швидко пошкоджувати мембрани. Перспективною альтернативою також вважають мембранну дистиляцію, під час якої випарена вода проходить крізь гідрофобну мембрану, залишаючи домішки, хоча поки що цей метод обмежений високими енергетичними витратами.
Одним із новітніх напрямів є створення інтегрованих багатоступеневих систем очищення. Дослідники розробляють технології, які поєднують ультрафільтрацію, зворотний осмос і електрохімічні процеси. Такі установки дозволяють не лише видаляти солі й мікроорганізми, а й отримувати корисні хімічні реагенти, зокрема гідроксид натрію та соляну кислоту. Попередні експерименти демонструють можливість повернення до 90% води з розсолів, що істотно скорочує обсяг відходів. Після фінальної дезінфекції очищена вода може відповідати стандартам питної.
Наразі науковці випробовують пілотні установки для перевірки ефективності таких технологій на різних типах розсолів і для оцінки здатності систем видаляти патогенні мікроорганізми. Якщо ці рішення будуть масштабовані, вони можуть змінити підхід до управління водними ресурсами, перетворивши небезпечні відходи на важливе джерело води та матеріалів для промисловості.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/Km8oib
The Conversation
Reclaiming water from contaminated brine can increase water supply and reduce environmental harm
Desalination of seawater and sewage treatment plants leave behind water that contains high concentrations of salt, metals and other contaminants. What if that water could be separated from the rest?
Нова мембрана дозволяє видобувати літій безпосередньо з води
Світовий попит на літій стрімко зростає через розвиток акумуляторних технологій, електротранспорту та портативної електроніки. Водночас традиційні способи його видобування — з твердих руд або соляних озер — залишаються дорогими, тривалими та екологічно складними. Нове дослідження демонструє перспективну мембранну технологію, яка дозволяє ефективно вилучати літій безпосередньо з водних розчинів, відкриваючи доступ до величезних прихованих запасів цього металу.
Більша частина літію на планеті фактично розчинена в морській воді та підземних солоних водоносних горизонтах. Проблема полягає в тому, що його концентрація там дуже низька, а відокремлення від інших розчинених елементів, зокрема натрію та магнію, є технологічно складним і енергоємним. Саме тому сучасні технології часто вимагають тривалого випаровування води або складних хімічних процесів, що підвищує витрати та екологічні ризики.
Розроблена дослідниками мембрана створена на основі вермикуліту — поширеного природного глинистого матеріалу. Науковці розділили його на надтонкі двовимірні шари товщиною приблизно один нанометр, а потім знову зібрали їх у багатошарову структуру, що працює як фільтр. Однак природна структура глини швидко руйнується у водному середовищі, тому дослідники додали між шарами мікроскопічні «стовпи» з оксиду алюмінію. Така архітектура стабілізує мембрану та дозволяє контролювати її електрохімічні властивості.
Подальша модифікація передбачала введення іонів натрію, що змінило електричний заряд поверхні мембрани. Завдяки цьому вона вибірково відштовхує іони магнію, які мають більший заряд, але пропускає або затримує іони літію залежно від їхнього розміру. Додаткове регулювання пористості мембрани дозволяє пропускати дрібніші іони, такі як калій і натрій, одночасно концентруючи літій. Поєднання селекції за зарядом і розміром забезпечує значно ефективніше відокремлення літію від інших розчинених компонентів.
Окрім потенційного збільшення доступності стратегічної сировини, технологія має ширші перспективи. Дослідники вважають, що подібні мембрани можна адаптувати для вилучення інших критично важливих металів, зокрема кобальту, нікелю або рідкісноземельних елементів, а також для очищення води від токсичних домішок. Використання доступної природної сировини для виготовлення мембран може зробити технологію відносно недорогою та придатною до масштабування.
Якщо подальші випробування підтвердять ефективність і довговічність матеріалу в промислових умовах, нова мембранна технологія здатна суттєво змінити глобальний ринок літію. Вона може зменшити залежність від традиційного гірничого видобутку та перетворити морські й підземні солоні води на важливе джерело критичних ресурсів для енергетики майбутнього.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/kUCBXy
Світовий попит на літій стрімко зростає через розвиток акумуляторних технологій, електротранспорту та портативної електроніки. Водночас традиційні способи його видобування — з твердих руд або соляних озер — залишаються дорогими, тривалими та екологічно складними. Нове дослідження демонструє перспективну мембранну технологію, яка дозволяє ефективно вилучати літій безпосередньо з водних розчинів, відкриваючи доступ до величезних прихованих запасів цього металу.
Більша частина літію на планеті фактично розчинена в морській воді та підземних солоних водоносних горизонтах. Проблема полягає в тому, що його концентрація там дуже низька, а відокремлення від інших розчинених елементів, зокрема натрію та магнію, є технологічно складним і енергоємним. Саме тому сучасні технології часто вимагають тривалого випаровування води або складних хімічних процесів, що підвищує витрати та екологічні ризики.
Розроблена дослідниками мембрана створена на основі вермикуліту — поширеного природного глинистого матеріалу. Науковці розділили його на надтонкі двовимірні шари товщиною приблизно один нанометр, а потім знову зібрали їх у багатошарову структуру, що працює як фільтр. Однак природна структура глини швидко руйнується у водному середовищі, тому дослідники додали між шарами мікроскопічні «стовпи» з оксиду алюмінію. Така архітектура стабілізує мембрану та дозволяє контролювати її електрохімічні властивості.
Подальша модифікація передбачала введення іонів натрію, що змінило електричний заряд поверхні мембрани. Завдяки цьому вона вибірково відштовхує іони магнію, які мають більший заряд, але пропускає або затримує іони літію залежно від їхнього розміру. Додаткове регулювання пористості мембрани дозволяє пропускати дрібніші іони, такі як калій і натрій, одночасно концентруючи літій. Поєднання селекції за зарядом і розміром забезпечує значно ефективніше відокремлення літію від інших розчинених компонентів.
Окрім потенційного збільшення доступності стратегічної сировини, технологія має ширші перспективи. Дослідники вважають, що подібні мембрани можна адаптувати для вилучення інших критично важливих металів, зокрема кобальту, нікелю або рідкісноземельних елементів, а також для очищення води від токсичних домішок. Використання доступної природної сировини для виготовлення мембран може зробити технологію відносно недорогою та придатною до масштабування.
Якщо подальші випробування підтвердять ефективність і довговічність матеріалу в промислових умовах, нова мембранна технологія здатна суттєво змінити глобальний ринок літію. Вона може зменшити залежність від традиційного гірничого видобутку та перетворити морські й підземні солоні води на важливе джерело критичних ресурсів для енергетики майбутнього.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/kUCBXy
Tech Briefs
New Membrane Technology to Extract Lithium from Water
Lithium, the lightest metal on the periodic table, plays a pivotal role in modern life. Its low weight and high energy density make it ideal for electric vehicles, cellphones, laptops, and military technologies where every ounce counts. As demand for lithium…
Уряд Великої Британії представив першу національну стратегію боротьби з PFAS
Пер- і поліфторалкільними речовинами (PFAS) широко застосовуються у промисловості та побутових виробах — від антипригарного посуду до пожежогасних піноутворювачів — завдяки стійкості до тепла, води й жирів. Однак саме ця властивість призводить до їх накопичення у довкіллі та викликає занепокоєння через можливі ризики для здоров’я людини, зокрема підвищений ризик онкологічних захворювань, ураження печінки та порушення розвитку.
Нова стратегія під назвою Building a Safer Future Together спрямована на створення комплексного підходу до управління ризиками PFAS. Документ передбачає покращення моніторингу, розширення досліджень і зменшення впливу цих речовин на населення та екосистеми. План включає визначення джерел забруднення, аналіз шляхів поширення PFAS та розробку довгострокових заходів із запобігання подальшому накопиченню.
Серед ключових кроків — посилення екологічного моніторингу PFAS у воді, ґрунтах і природних середовищах, масштабні дослідження їхнього вмісту в прибережних і естуарних водах, а також громадські консультації щодо встановлення законодавчо визначених граничних значень PFAS у питній воді. Крім того, уряд планує підтримувати розробку безпечніших альтернатив і надати промисловості нові рекомендації для зменшення викидів і запобігання забрудненню.
Попри позитивну оцінку з боку екологічних організацій щодо визнання проблеми на державному рівні, стратегія вже зазнала критики через відсутність негайних обов’язкових обмежень. Експерти зазначають, що без чітких регуляторних заходів Велика Британія може відстати від інших країн, зокрема держав ЄС, які вже впроваджують суворіші правила щодо PFAS.
Уряд наголошує на необхідності співпраці між науковцями, регуляторами, промисловістю та фахівцями з громадського здоров’я. Міністр довкілля підкреслила, що стратегія є лише початком довгострокових зусиль із мінімізації впливу PFAS і підвищення безпеки водних ресурсів та навколишнього середовища.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/dfjwtm
Пер- і поліфторалкільними речовинами (PFAS) широко застосовуються у промисловості та побутових виробах — від антипригарного посуду до пожежогасних піноутворювачів — завдяки стійкості до тепла, води й жирів. Однак саме ця властивість призводить до їх накопичення у довкіллі та викликає занепокоєння через можливі ризики для здоров’я людини, зокрема підвищений ризик онкологічних захворювань, ураження печінки та порушення розвитку.
Нова стратегія під назвою Building a Safer Future Together спрямована на створення комплексного підходу до управління ризиками PFAS. Документ передбачає покращення моніторингу, розширення досліджень і зменшення впливу цих речовин на населення та екосистеми. План включає визначення джерел забруднення, аналіз шляхів поширення PFAS та розробку довгострокових заходів із запобігання подальшому накопиченню.
Серед ключових кроків — посилення екологічного моніторингу PFAS у воді, ґрунтах і природних середовищах, масштабні дослідження їхнього вмісту в прибережних і естуарних водах, а також громадські консультації щодо встановлення законодавчо визначених граничних значень PFAS у питній воді. Крім того, уряд планує підтримувати розробку безпечніших альтернатив і надати промисловості нові рекомендації для зменшення викидів і запобігання забрудненню.
Попри позитивну оцінку з боку екологічних організацій щодо визнання проблеми на державному рівні, стратегія вже зазнала критики через відсутність негайних обов’язкових обмежень. Експерти зазначають, що без чітких регуляторних заходів Велика Британія може відстати від інших країн, зокрема держав ЄС, які вже впроваджують суворіші правила щодо PFAS.
Уряд наголошує на необхідності співпраці між науковцями, регуляторами, промисловістю та фахівцями з громадського здоров’я. Міністр довкілля підкреслила, що стратегія є лише початком довгострокових зусиль із мінімізації впливу PFAS і підвищення безпеки водних ресурсів та навколишнього середовища.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/dfjwtm
Воду можна відстежити: вчені розкрили приховані «підписи» глобального кругообігу
Дослідники з Токійський університет запропонували новий спосіб простежити, як вода рухається планетою — від океанів до атмосфери, від хмар до льодовиків і знову назад. Ключем до цього стали ізотопи — різновиди атомів водню й кисню, з яких складається молекула води. Саме вони зберігають у собі інформацію про «історію подорожі» кожної краплі.
Коли вода випаровується з поверхні океану, легші ізотопи переходять у пару швидше, ніж важчі. Під час конденсації та випадання опадів співвідношення цих ізотопів знову змінюється. У результаті дощ у тропіках, сніг у полярних широтах чи волога в атмосфері мають різні ізотопні «відбитки». Саме ці відмінності дозволяють науковцям визначати, звідки прийшла вода і яким шляхом вона рухалася.
Команда об’єднала одразу вісім кліматичних моделей, що враховують ізотопні процеси, і створила узагальнений масив даних за період з 1979 по 2023 рік. Такий підхід дозволив отримати найбільш повну картину глобального кругообігу води за останні десятиліття. Модель не просто відтворює рух вологи, а й показує, як він змінюється на тлі підвищення глобальної температури.
Результати демонструють зростання концентрації водяної пари в атмосфері, що узгоджується з фізичним принципом: тепліше повітря може утримувати більше вологи. Водночас дослідники виявили чіткі зв’язки між ізотопними змінами та великими кліматичними коливаннями, зокрема явищем Ель-Ніньйо та Північно-Атлантична осциляція. Це означає, що ізотопний аналіз може стати додатковим інструментом для розуміння глобальних атмосферних процесів.
Практичне значення роботи полягає в підвищенні точності прогнозів. Краще розуміння того, як і звідки переміщується волога, допоможе прогнозувати екстремальні зливи, тривалі посухи та зміни режимів снігового покриву. У світі, де водний цикл стає дедалі нестабільнішим через зміну клімату, можливість «читати» атомні підписи води відкриває новий рівень контролю над кліматичним аналізом.
Фактично йдеться про створення своєрідної системи глобального моніторингу води, що працює на рівні молекул. І хоча вода здається найпростішою речовиною на Землі, її атомна структура виявилася потужним інструментом для розуміння складної динаміки планети.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/l1sU2q
Дослідники з Токійський університет запропонували новий спосіб простежити, як вода рухається планетою — від океанів до атмосфери, від хмар до льодовиків і знову назад. Ключем до цього стали ізотопи — різновиди атомів водню й кисню, з яких складається молекула води. Саме вони зберігають у собі інформацію про «історію подорожі» кожної краплі.
Коли вода випаровується з поверхні океану, легші ізотопи переходять у пару швидше, ніж важчі. Під час конденсації та випадання опадів співвідношення цих ізотопів знову змінюється. У результаті дощ у тропіках, сніг у полярних широтах чи волога в атмосфері мають різні ізотопні «відбитки». Саме ці відмінності дозволяють науковцям визначати, звідки прийшла вода і яким шляхом вона рухалася.
Команда об’єднала одразу вісім кліматичних моделей, що враховують ізотопні процеси, і створила узагальнений масив даних за період з 1979 по 2023 рік. Такий підхід дозволив отримати найбільш повну картину глобального кругообігу води за останні десятиліття. Модель не просто відтворює рух вологи, а й показує, як він змінюється на тлі підвищення глобальної температури.
Результати демонструють зростання концентрації водяної пари в атмосфері, що узгоджується з фізичним принципом: тепліше повітря може утримувати більше вологи. Водночас дослідники виявили чіткі зв’язки між ізотопними змінами та великими кліматичними коливаннями, зокрема явищем Ель-Ніньйо та Північно-Атлантична осциляція. Це означає, що ізотопний аналіз може стати додатковим інструментом для розуміння глобальних атмосферних процесів.
Практичне значення роботи полягає в підвищенні точності прогнозів. Краще розуміння того, як і звідки переміщується волога, допоможе прогнозувати екстремальні зливи, тривалі посухи та зміни режимів снігового покриву. У світі, де водний цикл стає дедалі нестабільнішим через зміну клімату, можливість «читати» атомні підписи води відкриває новий рівень контролю над кліматичним аналізом.
Фактично йдеться про створення своєрідної системи глобального моніторингу води, що працює на рівні молекул. І хоча вода здається найпростішою речовиною на Землі, її атомна структура виявилася потужним інструментом для розуміння складної динаміки планети.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/l1sU2q
SciTechDaily
Scientists Found a Way to Track Water as It Moves Around the Planet
Scientists have found a powerful new way to follow water as it moves around the planet—by tracking subtle “fingerprints” hidden inside its atoms.
👍1
Гаваї вдаються до повторного використання сірих вод у відповідь на зниження рівня підземних вод
Через зниження рівня підземних вод та тривалі посушливі періоди штат Гаваї шукає нові способи збереження прісної води. На острові Оаху, де проживає більшість населення штату, дев’ять ключових водоносних горизонтів потерпають через недостатню кількість опадів. Кліматичні зміни та нестабільні погодні умови ускладнюють прогнозування ресурсів і посилюють навантаження на систему водопостачання.
Комісія з водопостачання Оаху розробила 30-річний Головний план водопостачання, який передбачає модернізацію інфраструктури та впровадження заходів водозбереження, зокрема повторне використання сірих вод (води з душів, умивальників і пральних машин).
Першим масштабним прикладом стане система повторного використання сірих вод у житловому комплексі Kuilei Place в Гонолулу, будівництво якого планують завершити до 2027 року. Проєкт реалізується із застосуванням локальної системи очищення безпосередньо на території комплексу.
Технологія включає кілька етапів очищення: попередню фільтрацію для видалення великих частинок, біологічне очищення за допомогою мембранного біореактора, мембранну ультрафільтрацію для усунення бактерій і вірусів, а також дезінфекцію ультрафіолетом із додаванням невеликої кількості хлору. Очищена вода використовуватиметься повторно для технічних потреб.
Очікується, що система зможе переробляти до 30 000 галонів сірих вод на добу (понад 110 тисяч літрів) і заощаджувати до 11 мільйонів галонів питної води щороку. Це зменшить навантаження на підземні водоносні горизонти та скоротить витрати на водопостачання.
Проєкт Kuilei Place стане першим подібним рішенням у житловому секторі Гаваїв і може слугувати моделлю для подальшого впровадження систем повторного використання води в умовах зростаючого дефіциту ресурсів.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/dowuwm
Через зниження рівня підземних вод та тривалі посушливі періоди штат Гаваї шукає нові способи збереження прісної води. На острові Оаху, де проживає більшість населення штату, дев’ять ключових водоносних горизонтів потерпають через недостатню кількість опадів. Кліматичні зміни та нестабільні погодні умови ускладнюють прогнозування ресурсів і посилюють навантаження на систему водопостачання.
Комісія з водопостачання Оаху розробила 30-річний Головний план водопостачання, який передбачає модернізацію інфраструктури та впровадження заходів водозбереження, зокрема повторне використання сірих вод (води з душів, умивальників і пральних машин).
Першим масштабним прикладом стане система повторного використання сірих вод у житловому комплексі Kuilei Place в Гонолулу, будівництво якого планують завершити до 2027 року. Проєкт реалізується із застосуванням локальної системи очищення безпосередньо на території комплексу.
Технологія включає кілька етапів очищення: попередню фільтрацію для видалення великих частинок, біологічне очищення за допомогою мембранного біореактора, мембранну ультрафільтрацію для усунення бактерій і вірусів, а також дезінфекцію ультрафіолетом із додаванням невеликої кількості хлору. Очищена вода використовуватиметься повторно для технічних потреб.
Очікується, що система зможе переробляти до 30 000 галонів сірих вод на добу (понад 110 тисяч літрів) і заощаджувати до 11 мільйонів галонів питної води щороку. Це зменшить навантаження на підземні водоносні горизонти та скоротить витрати на водопостачання.
Проєкт Kuilei Place стане першим подібним рішенням у житловому секторі Гаваїв і може слугувати моделлю для подальшого впровадження систем повторного використання води в умовах зростаючого дефіциту ресурсів.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/dowuwm
Aquatechtrade
Hawaii turns to greywater as groundwater decreases
After years of low rainfall and decreasing groundwater levels, Hawaii is delivering its first on-site residential reuse project
У Франції з’явилася інтерактивна карта, яка показує якість води з-під крана
У Франції запустили онлайн-інструмент, що дозволяє кожному перевірити, наскільки безпечною є вода з-під крана у своєму регіоні. Це кольорова карта, заснована на офіційних даних про п’ять основних забруднювачів, яка показує результати останніх аналізів та динаміку якості за останні роки.
Карта «Dans Mon Eau» («У моїй воді») зібрана за даними французьких асоціацій Générations futures та Data for Good і містить інформацію про такі шкідливі речовини, як пестициди, нітрати, солі перхлорату, мономер вінілхлориду та хімічні сполуки PFAS – так звані «хімікати-назавжди».
Результати на карті позначені п’ятьма кольорами:
🔹 сірий — дані відсутні;
🟢 зелений — забруднювачі не виявлені;
🟡 жовтий — є забруднювачі, але в межах норм;
🟠 помаранчевий — перевищення допустимих значень;
🔴 червоний — вода не рекомендується для вживання певними групами населення.
На карті можна шукати конкретне місто чи село, переглядати рівні окремих речовин і порівнювати дані за кілька років. Це дозволяє не лише оцінити поточну ситуацію, а й побачити, чи змінюється якість води з часом.
Завдяки цій ініціативі французи отримали простий і доступний інструмент для оцінки безпеки води, що може стати важливою підказкою при щоденному вживанні або виборі додаткових фільтраційних рішень для дому.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/2qjIi1
У Франції запустили онлайн-інструмент, що дозволяє кожному перевірити, наскільки безпечною є вода з-під крана у своєму регіоні. Це кольорова карта, заснована на офіційних даних про п’ять основних забруднювачів, яка показує результати останніх аналізів та динаміку якості за останні роки.
Карта «Dans Mon Eau» («У моїй воді») зібрана за даними французьких асоціацій Générations futures та Data for Good і містить інформацію про такі шкідливі речовини, як пестициди, нітрати, солі перхлорату, мономер вінілхлориду та хімічні сполуки PFAS – так звані «хімікати-назавжди».
Результати на карті позначені п’ятьма кольорами:
🔹 сірий — дані відсутні;
🟢 зелений — забруднювачі не виявлені;
🟡 жовтий — є забруднювачі, але в межах норм;
🟠 помаранчевий — перевищення допустимих значень;
🔴 червоний — вода не рекомендується для вживання певними групами населення.
На карті можна шукати конкретне місто чи село, переглядати рівні окремих речовин і порівнювати дані за кілька років. Це дозволяє не лише оцінити поточну ситуацію, а й побачити, чи змінюється якість води з часом.
Завдяки цій ініціативі французи отримали простий і доступний інструмент для оцінки безпеки води, що може стати важливою підказкою при щоденному вживанні або виборі додаткових фільтраційних рішень для дому.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/2qjIi1
Connexionfrance
Map: check the quality of your tap water in France
We explain how to use the free and interactive online tool
Нова технологія може допомогти вирішити проблему дефіциту води
Дослідники з Університету науки і технологій короля Абдалли (KAUST, Саудівська Аравія) розробили нову мембранну технологію опріснення, яка може стати ефективним рішенням для подолання глобального дефіциту води. Інноваційна система базується на надтонкій мембрані з нанопорами, які пропускають водяну пару, але затримують солі та інші забруднювачі.
Опріснення морської води вже широко застосовується у посушливих регіонах, однак традиційні технології потребують значних енерговитрат і найефективніше працюють у великих централізованих установках. Це обмежує їх використання у віддалених або невеликих громадах. Нова розробка спрямована на зменшення енергоспоживання та підвищення універсальності процесу.
За словами дослідників, один квадратний метр мембрани здатний виробляти до 40 літрів прісної води з морської щогодини за кімнатної температури. При цьому на отримання 1000 літрів води потрібно приблизно 1,88 кВт·год енергії, що є значно нижчим показником порівняно з традиційними методами.
Технологія також може застосовуватися для очищення концентрованих розсолів та управління стічними водами, які утворюються на опріснювальних установках і об’єктах енергетичної галузі. Це відкриває додаткові можливості для зменшення екологічного впливу водоочисних процесів.
Наразі система проходить пілотні випробування на кампусі KAUST. Дослідники оцінюють її масштабованість, довговічність і ефективність у різних умовах експлуатації. За їхніми словами, до технології вже проявляють інтерес промислові партнери, що може прискорити її комерційне впровадження.
Розробники підкреслюють, що поєднання матеріалознавчих інновацій із практичними інженерними рішеннями дозволяє створювати технології, здатні вирішувати ключові глобальні виклики, зокрема проблему нестачі водних ресурсів.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/fwuukl
Дослідники з Університету науки і технологій короля Абдалли (KAUST, Саудівська Аравія) розробили нову мембранну технологію опріснення, яка може стати ефективним рішенням для подолання глобального дефіциту води. Інноваційна система базується на надтонкій мембрані з нанопорами, які пропускають водяну пару, але затримують солі та інші забруднювачі.
Опріснення морської води вже широко застосовується у посушливих регіонах, однак традиційні технології потребують значних енерговитрат і найефективніше працюють у великих централізованих установках. Це обмежує їх використання у віддалених або невеликих громадах. Нова розробка спрямована на зменшення енергоспоживання та підвищення універсальності процесу.
За словами дослідників, один квадратний метр мембрани здатний виробляти до 40 літрів прісної води з морської щогодини за кімнатної температури. При цьому на отримання 1000 літрів води потрібно приблизно 1,88 кВт·год енергії, що є значно нижчим показником порівняно з традиційними методами.
Технологія також може застосовуватися для очищення концентрованих розсолів та управління стічними водами, які утворюються на опріснювальних установках і об’єктах енергетичної галузі. Це відкриває додаткові можливості для зменшення екологічного впливу водоочисних процесів.
Наразі система проходить пілотні випробування на кампусі KAUST. Дослідники оцінюють її масштабованість, довговічність і ефективність у різних умовах експлуатації. За їхніми словами, до технології вже проявляють інтерес промислові партнери, що може прискорити її комерційне впровадження.
Розробники підкреслюють, що поєднання матеріалознавчих інновацій із практичними інженерними рішеннями дозволяє створювати технології, здатні вирішувати ключові глобальні виклики, зокрема проблему нестачі водних ресурсів.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/fwuukl
Sustainability Online - A business news platform with a sustainable focus. Featuring the latest sustainability news and ESG insight, viewed through a business lens.
New technology offers solution to tacking water scarcity - Sustainability Online
A new desalination membrane that converts seawater into freshwater has been developed at King Abdullah University of Science and Technology (KAUST).
Ринок очищення пластових вод — новий драйвер промислової сталості
Очищення пластових вод (produced water), які утворюються під час видобутку нафти й газу, стає одним із найдинамічніших напрямів розвитку водної індустрії. Разом із вуглеводнями на поверхню піднімається значна кількість води, що містить солі, хімічні речовини та інші домішки. Традиційно такі води утилізували, однак зростання дефіциту прісної води, посилення екологічних вимог і розвиток циркулярної економіки стимулюють перехід до їх очищення та повторного використання.
Одним із ключових факторів є глобальний водний дефіцит. Щороку у світі утворюється понад 350 млрд м³ стічних вод, і значна їх частина залишається недостатньо очищеною. Використання пластових вод після відповідної обробки дозволяє зменшити споживання природних водних ресурсів, особливо у посушливих регіонах. Наприклад, у Пермському басейні США вже понад половину води для гідророзриву отримують із перероблених пластових вод.
Важливим драйвером є також посилення екологічного регулювання та зростання вартості традиційних методів утилізації, зокрема закачування у підземні горизонти. Нові технології — мембранні системи, безреагентні процеси, мікро- та нанобульбашкові методи — дають змогу очищати воду безпосередньо на місці видобутку, знижуючи витрати й екологічні ризики.
Цифровізація відіграє дедалі більшу роль: штучний інтелект, IoT-датчики та автоматизований моніторинг дозволяють оптимізувати процеси очищення та забезпечувати контроль якості в реальному часі. Зростаюча увага до ESG-показників також стимулює інвестиції у повторне використання води.
У підсумку очищення пластових вод перетворюється з проблеми утилізації на стратегічний ресурс, який допомагає промисловості підвищувати екологічну ефективність і сприяє сталому управлінню водними ресурсами.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/ixlvkl
Очищення пластових вод (produced water), які утворюються під час видобутку нафти й газу, стає одним із найдинамічніших напрямів розвитку водної індустрії. Разом із вуглеводнями на поверхню піднімається значна кількість води, що містить солі, хімічні речовини та інші домішки. Традиційно такі води утилізували, однак зростання дефіциту прісної води, посилення екологічних вимог і розвиток циркулярної економіки стимулюють перехід до їх очищення та повторного використання.
Одним із ключових факторів є глобальний водний дефіцит. Щороку у світі утворюється понад 350 млрд м³ стічних вод, і значна їх частина залишається недостатньо очищеною. Використання пластових вод після відповідної обробки дозволяє зменшити споживання природних водних ресурсів, особливо у посушливих регіонах. Наприклад, у Пермському басейні США вже понад половину води для гідророзриву отримують із перероблених пластових вод.
Важливим драйвером є також посилення екологічного регулювання та зростання вартості традиційних методів утилізації, зокрема закачування у підземні горизонти. Нові технології — мембранні системи, безреагентні процеси, мікро- та нанобульбашкові методи — дають змогу очищати воду безпосередньо на місці видобутку, знижуючи витрати й екологічні ризики.
Цифровізація відіграє дедалі більшу роль: штучний інтелект, IoT-датчики та автоматизований моніторинг дозволяють оптимізувати процеси очищення та забезпечувати контроль якості в реальному часі. Зростаюча увага до ESG-показників також стимулює інвестиції у повторне використання води.
У підсумку очищення пластових вод перетворюється з проблеми утилізації на стратегічний ресурс, який допомагає промисловості підвищувати екологічну ефективність і сприяє сталому управлінню водними ресурсами.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/ixlvkl
Wateronline
Produced Water Treatment Market: The Next Big Wave In Industrial Sustainability
With the rise of water scarcity, environmental regulations, and corporate sustainability mandates, produced water treatment has become a strategic imperative for industries far beyond oil and gas. It is one of the fastest-growing segments in the water treatment…
ВООЗ випустила «компендіум» — повний посібник щодо систем питної води від джерела до споживача
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) представила новий технічний документ Compendium of drinking-water systems and technologies from source to consumer — великий огляд сучасних систем і технологій забезпечення безпечної питної води. Він покликаний стати практичним довідником для інженерів, планувальників, практиків і приймаючих рішення фахівців, які працюють у сфері водопостачання.
Цей компендіум розглядає весь шлях води — від джерела (гірські річки, свердловини, озера) до крана у домі. Він не лише описує основні компоненти сучасних систем (джерело, очищення, розподіл), а й подає перевірені технології та кращі практики, які допомагають обирати ефективні рішення залежно від місцевих умов, ресурсів і викликів якості води.
Особлива увага в документі приділена безпеці та управлінню ризиками, моніторингу, довговічності технологій і сталості водопостачання. Він також підсилює нові міжнародні підходи до управління якістю води, що були викладені в нещодавніх вказівках ВООЗ, зокрема щодо малих систем постачання та санітарних інспекцій.
Для країн і громад з обмеженими ресурсами це — не просто збірка теорій, а інструмент для практичного планування й удосконалення систем водопостачання, що може знизити ризики захворювань, пов’язаних із неякісною водою. Документ підкреслює, що безпечна питна вода — це фундаментальна складова здоров’я населення й сталого розвитку.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/HQOQtj
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) представила новий технічний документ Compendium of drinking-water systems and technologies from source to consumer — великий огляд сучасних систем і технологій забезпечення безпечної питної води. Він покликаний стати практичним довідником для інженерів, планувальників, практиків і приймаючих рішення фахівців, які працюють у сфері водопостачання.
Цей компендіум розглядає весь шлях води — від джерела (гірські річки, свердловини, озера) до крана у домі. Він не лише описує основні компоненти сучасних систем (джерело, очищення, розподіл), а й подає перевірені технології та кращі практики, які допомагають обирати ефективні рішення залежно від місцевих умов, ресурсів і викликів якості води.
Особлива увага в документі приділена безпеці та управлінню ризиками, моніторингу, довговічності технологій і сталості водопостачання. Він також підсилює нові міжнародні підходи до управління якістю води, що були викладені в нещодавніх вказівках ВООЗ, зокрема щодо малих систем постачання та санітарних інспекцій.
Для країн і громад з обмеженими ресурсами це — не просто збірка теорій, а інструмент для практичного планування й удосконалення систем водопостачання, що може знизити ризики захворювань, пов’язаних із неякісною водою. Документ підкреслює, що безпечна питна вода — це фундаментальна складова здоров’я населення й сталого розвитку.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/HQOQtj
www.who.int
Compendium of drinking-water systems and technologies from source to consumer
The Compendium of drinking-water systems and technologies from source to consumer provides a structured reference for local-level engineers, planners, practitioners, and decision-makers seeking to strengthen drinking-water supply systems in diverse contexts
Європейська комісія: у більшості регіонів Європи люди використовують до половини відновлюваної прісної води
Дослідники зі Спільного дослідницького центру ЄС проаналізували, яку частку відновлюваних прісноводних ресурсів у Європі використовує людська діяльність. Оцінки базуються на співставленні природної доступності води з потребами основних секторів економіки.
Загальний річний попит на воду в Європі становить приблизно 140–200 млрд м³. Найбільшими споживачами є енергетика та сільське господарство. У багатьох річкових басейнах люди вже відбирають 10–50% доступної прісної води, а в окремих південних регіонах цей показник перевищує половину природних ресурсів.
Ситуація суттєво різниться за регіонами. Північна Європа загалом має нижчий рівень водного стресу, тоді як південні та середземноморські території відчувають значний тиск через активне зрошення та високу потребу в воді. Центральна Європа перебуває у проміжній зоні, де навантаження формується сукупністю різних секторів.
Основним чинником відбору води є зрошення сільськогосподарських угідь, особливо в посушливих районах. Водоспоживання у тваринництві часто збігається з зонами інтенсивного зрошення, що посилює дефіцит. Енергетичний сектор також використовує великі обсяги води, хоча частина її повертається у водні системи після охолодження. Промисловість і комунальне водопостачання здебільшого розташовані в регіонах із відносно більшими запасами.
Кліматичні зміни можуть поглибити проблему. У південній Європі прогнозується подальше зменшення доступності води, тоді як у деяких північних районах ресурси можуть залишитися стабільними або навіть зрости. Це посилить регіональні диспропорції.
Серед можливих рішень експерти виділяють повторне використання очищених міських стічних вод, насамперед для зрошення. За оцінками, це може зменшити відбір природної води на 5–20%. Водночас повторне використання промислової води є складнішим через вимоги до якості.
Загалом дослідження підтверджує: значна частина відновлюваних водних ресурсів Європи вже перебуває під серйозним тиском, і підвищення ефективності водокористування та адаптація до кліматичних змін стають критично важливими.
#waternetua
Детальніше: https://surl.lu/wqmowo
Дослідники зі Спільного дослідницького центру ЄС проаналізували, яку частку відновлюваних прісноводних ресурсів у Європі використовує людська діяльність. Оцінки базуються на співставленні природної доступності води з потребами основних секторів економіки.
Загальний річний попит на воду в Європі становить приблизно 140–200 млрд м³. Найбільшими споживачами є енергетика та сільське господарство. У багатьох річкових басейнах люди вже відбирають 10–50% доступної прісної води, а в окремих південних регіонах цей показник перевищує половину природних ресурсів.
Ситуація суттєво різниться за регіонами. Північна Європа загалом має нижчий рівень водного стресу, тоді як південні та середземноморські території відчувають значний тиск через активне зрошення та високу потребу в воді. Центральна Європа перебуває у проміжній зоні, де навантаження формується сукупністю різних секторів.
Основним чинником відбору води є зрошення сільськогосподарських угідь, особливо в посушливих районах. Водоспоживання у тваринництві часто збігається з зонами інтенсивного зрошення, що посилює дефіцит. Енергетичний сектор також використовує великі обсяги води, хоча частина її повертається у водні системи після охолодження. Промисловість і комунальне водопостачання здебільшого розташовані в регіонах із відносно більшими запасами.
Кліматичні зміни можуть поглибити проблему. У південній Європі прогнозується подальше зменшення доступності води, тоді як у деяких північних районах ресурси можуть залишитися стабільними або навіть зрости. Це посилить регіональні диспропорції.
Серед можливих рішень експерти виділяють повторне використання очищених міських стічних вод, насамперед для зрошення. За оцінками, це може зменшити відбір природної води на 5–20%. Водночас повторне використання промислової води є складнішим через вимоги до якості.
Загалом дослідження підтверджує: значна частина відновлюваних водних ресурсів Європи вже перебуває під серйозним тиском, і підвищення ефективності водокористування та адаптація до кліматичних змін стають критично важливими.
#waternetua
Детальніше: https://surl.lu/wqmowo
Smart Water Magazine
Europe’s renewable freshwater: in majority of regions, up to half appropriated by humans
A first estimate of water demand in Europe amounts to a volume between roughly 140 and 200 billion m³ per year, with energy and agriculture being the ma...
Водоканали на межі: у громадах оновлюють тарифи на воду
В Україні триває важлива зміна в тарифній політиці щодо водопостачання та водовідведення — що може безпосередньо вплинути на кишені мільйонів домогосподарств. У лютому 2026 року Верховна Рада ухвалила закон № 13219, який тимчасово передає повноваження щодо встановлення тарифів із централізованого регулятора до органів місцевого самоврядування — міст і громад. Ця норма діятиме до кінця воєнного стану та ще один рік після його завершення.
До цього часу тарифи для великих водоканалів встановлювала Національна комісія з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яка погоджувала ціни на послуги централізованого водопостачання та водовідведення на загальнонаціональному рівні, але вони були фактично заморожені на рівні 24 лютого 2022 року.
Передача цих повноважень на місця має кілька ключових наслідків:
Громади отримують свободу обирати тарифну політику: вони можуть або підвищувати тарифи до рівня, що дозволяє покривати реальні витрати водоканалів, або підтримувати чинні ціни за рахунок бюджетних дотацій.
Перш ніж тарифи зміняться, у водоканалів буде 90 днів після набрання чинності закону, щоб подати до місцевої ради розрахунки нових економічно обґрунтованих тарифів. У цей перехідний період у більшості міст старі тарифи залишаться чинними.
НКРЕКП зберігає контроль за тим, як місцеві ради формують тарифи — вона продовжує перевіряти обґрунтованість і дотримання ліцензійних умов.
Це рішення ухвалили в контексті критичного фінансового стану багатьох водоканалів, що виник через тривале замороження тарифів за загальнонаціональним тарифним кодексом. Через різке зростання витрат на електроенергію, реагенти для очистки води, ремонтні роботи та обслуговування мереж загальні витрати підприємств зросли, тоді як ціни для населення залишилися низькими.
Для споживачів це означає, що їхні платіжки можуть стати різними від міста до міста: у великих центрах підвищення може бути помірним або навіть відкладеним завдяки бюджетній підтримці, а в менших громадах, де бюджети більш обмежені, — більш суттєвим. Так само можливе поетапне коригування тарифів, щоб уникнути різкого удару по сімейних бюджетах.
У підсумку: новий закон відкриває шлях до гнучкіших та економічно обґрунтованих тарифів, але одночасно переміщує відповідальність за їх розмір до місцевої влади, що може призвести до різних «водяних» платіжок по всій країні. Споживачам варто уважно стежити за рішеннями місцевих рад у своїх громадах, адже саме вони тепер формуватимуть нові правила гри.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/YK4owE
В Україні триває важлива зміна в тарифній політиці щодо водопостачання та водовідведення — що може безпосередньо вплинути на кишені мільйонів домогосподарств. У лютому 2026 року Верховна Рада ухвалила закон № 13219, який тимчасово передає повноваження щодо встановлення тарифів із централізованого регулятора до органів місцевого самоврядування — міст і громад. Ця норма діятиме до кінця воєнного стану та ще один рік після його завершення.
До цього часу тарифи для великих водоканалів встановлювала Національна комісія з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яка погоджувала ціни на послуги централізованого водопостачання та водовідведення на загальнонаціональному рівні, але вони були фактично заморожені на рівні 24 лютого 2022 року.
Передача цих повноважень на місця має кілька ключових наслідків:
Громади отримують свободу обирати тарифну політику: вони можуть або підвищувати тарифи до рівня, що дозволяє покривати реальні витрати водоканалів, або підтримувати чинні ціни за рахунок бюджетних дотацій.
Перш ніж тарифи зміняться, у водоканалів буде 90 днів після набрання чинності закону, щоб подати до місцевої ради розрахунки нових економічно обґрунтованих тарифів. У цей перехідний період у більшості міст старі тарифи залишаться чинними.
НКРЕКП зберігає контроль за тим, як місцеві ради формують тарифи — вона продовжує перевіряти обґрунтованість і дотримання ліцензійних умов.
Це рішення ухвалили в контексті критичного фінансового стану багатьох водоканалів, що виник через тривале замороження тарифів за загальнонаціональним тарифним кодексом. Через різке зростання витрат на електроенергію, реагенти для очистки води, ремонтні роботи та обслуговування мереж загальні витрати підприємств зросли, тоді як ціни для населення залишилися низькими.
Для споживачів це означає, що їхні платіжки можуть стати різними від міста до міста: у великих центрах підвищення може бути помірним або навіть відкладеним завдяки бюджетній підтримці, а в менших громадах, де бюджети більш обмежені, — більш суттєвим. Так само можливе поетапне коригування тарифів, щоб уникнути різкого удару по сімейних бюджетах.
У підсумку: новий закон відкриває шлях до гнучкіших та економічно обґрунтованих тарифів, але одночасно переміщує відповідальність за їх розмір до місцевої влади, що може призвести до різних «водяних» платіжок по всій країні. Споживачам варто уважно стежити за рішеннями місцевих рад у своїх громадах, адже саме вони тепер формуватимуть нові правила гри.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/YK4owE
Укрінформ
Рада тимчасово передала містам право встановлення тарифів на воду
Верховна Рада передала органам місцевого самоврядування право встановлювати тарифи на водопостачання для водоканалів, які забезпечують послугами понад 100 тис. осіб. — Укрінформ.
«Переосмислення матерії»: Нобелівський лауреат винайшов пристрій, що добуває воду з сухого повітря
Нобелівський лауреат з хімії 2025 року Omar Yaghi розробив установку, здатну добувати воду навіть із сухого повітря. Його винахід використовує ретикулювальну хімію для створення молекулярно сконструйованих матеріалів, які поглинають вологу з атмосфери та перетворюють її на питну воду навіть у посушливих і пустельних умовах.
Компанія Atoco, заснована Яґі, повідомляє, що установка розміром із 20-футовий морський контейнер може виробляти до 1 000 літрів чистої води на добу. Вона працює на наднизькопотенційній тепловій енергії довкілля та не залежить від централізованих мереж електро- й водопостачання, що робить її особливо цінною для регіонів, які потерпають від ураганів і посух.
За словами Яґі, технологія може стати рятівною для карибських островів, які регулярно зазнають екстремальних погодних явищ. Після ураганів тисячі людей залишаються без доступу до води через руйнування інфраструктури. Нове рішення дозволяє забезпечити громади водою автономно, навіть у разі повного відключення систем.
Винахід також розглядається як більш екологічна альтернатива опрісненню морської води, яке може шкодити екосистемам через скидання концентрованого розсолу назад у океан.
Згідно з даними ООН, світ увійшов у «епоху глобального водного банкрутства»: близько 2,2 млрд людей не мають доступу до безпечно керованої питної води, а приблизно 4 млрд щонайменше один місяць на рік стикаються з гострим дефіцитом води.
Яґі, який виріс у спільноті біженців у Йорданії без постійного доступу до води та електрики, зазначає, що особистий досвід нестачі води став для нього джерелом натхнення. Він закликав світових лідерів підтримувати науку, захищати академічну свободу та діяти рішуче перед обличчям кліматичних викликів.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/diiduh
Нобелівський лауреат з хімії 2025 року Omar Yaghi розробив установку, здатну добувати воду навіть із сухого повітря. Його винахід використовує ретикулювальну хімію для створення молекулярно сконструйованих матеріалів, які поглинають вологу з атмосфери та перетворюють її на питну воду навіть у посушливих і пустельних умовах.
Компанія Atoco, заснована Яґі, повідомляє, що установка розміром із 20-футовий морський контейнер може виробляти до 1 000 літрів чистої води на добу. Вона працює на наднизькопотенційній тепловій енергії довкілля та не залежить від централізованих мереж електро- й водопостачання, що робить її особливо цінною для регіонів, які потерпають від ураганів і посух.
За словами Яґі, технологія може стати рятівною для карибських островів, які регулярно зазнають екстремальних погодних явищ. Після ураганів тисячі людей залишаються без доступу до води через руйнування інфраструктури. Нове рішення дозволяє забезпечити громади водою автономно, навіть у разі повного відключення систем.
Винахід також розглядається як більш екологічна альтернатива опрісненню морської води, яке може шкодити екосистемам через скидання концентрованого розсолу назад у океан.
Згідно з даними ООН, світ увійшов у «епоху глобального водного банкрутства»: близько 2,2 млрд людей не мають доступу до безпечно керованої питної води, а приблизно 4 млрд щонайменше один місяць на рік стикаються з гострим дефіцитом води.
Яґі, який виріс у спільноті біженців у Йорданії без постійного доступу до води та електрики, зазначає, що особистий досвід нестачі води став для нього джерелом натхнення. Він закликав світових лідерів підтримувати науку, захищати академічну свободу та діяти рішуче перед обличчям кліматичних викликів.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/diiduh
Як зміни у водоочищенні зупинили спалах легіонельозу
Дослідники з University of Minnesota продемонстрували, що стратегічні зміни у підходах до знезараження питної води можуть швидко зупинити спалах небезпечної інфекції — легіонельозу. Йдеться про хворобу, спричинену бактерією Legionella pneumophila, яка розмножується у водних системах і може викликати важку форму пневмонії.
У 2023–2024 роках у місті Grand Rapids зафіксували 34 підтверджені випадки захворювання, зокрема два летальні. Епідеміологічний аналіз показав, що бактерія циркулювала у міській системі водопостачання та внутрішніх мережах будівель. Частина невеликих систем, які використовують підземні води, традиційно не застосовують постійну дезінфекцію, вважаючи таку воду безпечною, що створює ризик формування біоплівок у трубопроводах.
Виходом стало впровадження додаткової стадії обробки — хлораміну як вторинного дезінфектанта. Ця сполука забезпечує триваліший антимікробний ефект у розподільчих мережах порівняно з вільним хлором. Після зміни технології концентрації Legionella знизилися до невизначних лабораторно рівнів, а нові випадки інфекції припинилися. Результати дослідження опубліковані в журналі Emerging Infectious Diseases і стали одним із перших задокументованих прикладів, коли саме корекція режиму обробки води на рівні міської системи дозволила зупинити спалах.
Чому це важливо для Європи?
Проблема легіонельозу в Європі залишається актуальною. За даними European Centre for Disease Prevention and Control, у країнах ЄС та ЄЕЗ щороку реєструють понад 10 тисяч випадків захворювання, і в останні роки фіксується тенденція до зростання. Рівень повідомлень перевищує 2 випадки на 100 000 населення, а в окремих державах — суттєво вищий. Найчастіше хворіють люди старшого віку та пацієнти з ослабленим імунітетом.
Експерти пов’язують це зі старінням інженерної інфраструктури, підвищенням температур у теплий сезон та складністю контролю біоплівок у великих будівлях, лікарнях і готелях. Умови, що сприяють росту Legionella, можуть посилюватися через зміну клімату — тепліші та триваліші літа створюють сприятливіший температурний режим для бактерії.
Таким чином, досвід Міннесоти демонструє універсальний принцип: навіть у розвинених системах водопостачання необхідні постійний моніторинг і гнучке управління режимами дезінфекції. Для європейських міст це сигнал, що інвестиції в модернізацію технологій водоочищення — не лише питання якості води, а й ключовий елемент профілактики інфекцій та захисту громадського здоров’я.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/WtKJoi
Дослідники з University of Minnesota продемонстрували, що стратегічні зміни у підходах до знезараження питної води можуть швидко зупинити спалах небезпечної інфекції — легіонельозу. Йдеться про хворобу, спричинену бактерією Legionella pneumophila, яка розмножується у водних системах і може викликати важку форму пневмонії.
У 2023–2024 роках у місті Grand Rapids зафіксували 34 підтверджені випадки захворювання, зокрема два летальні. Епідеміологічний аналіз показав, що бактерія циркулювала у міській системі водопостачання та внутрішніх мережах будівель. Частина невеликих систем, які використовують підземні води, традиційно не застосовують постійну дезінфекцію, вважаючи таку воду безпечною, що створює ризик формування біоплівок у трубопроводах.
Виходом стало впровадження додаткової стадії обробки — хлораміну як вторинного дезінфектанта. Ця сполука забезпечує триваліший антимікробний ефект у розподільчих мережах порівняно з вільним хлором. Після зміни технології концентрації Legionella знизилися до невизначних лабораторно рівнів, а нові випадки інфекції припинилися. Результати дослідження опубліковані в журналі Emerging Infectious Diseases і стали одним із перших задокументованих прикладів, коли саме корекція режиму обробки води на рівні міської системи дозволила зупинити спалах.
Чому це важливо для Європи?
Проблема легіонельозу в Європі залишається актуальною. За даними European Centre for Disease Prevention and Control, у країнах ЄС та ЄЕЗ щороку реєструють понад 10 тисяч випадків захворювання, і в останні роки фіксується тенденція до зростання. Рівень повідомлень перевищує 2 випадки на 100 000 населення, а в окремих державах — суттєво вищий. Найчастіше хворіють люди старшого віку та пацієнти з ослабленим імунітетом.
Експерти пов’язують це зі старінням інженерної інфраструктури, підвищенням температур у теплий сезон та складністю контролю біоплівок у великих будівлях, лікарнях і готелях. Умови, що сприяють росту Legionella, можуть посилюватися через зміну клімату — тепліші та триваліші літа створюють сприятливіший температурний режим для бактерії.
Таким чином, досвід Міннесоти демонструє універсальний принцип: навіть у розвинених системах водопостачання необхідні постійний моніторинг і гнучке управління режимами дезінфекції. Для європейських міст це сигнал, що інвестиції в модернізацію технологій водоочищення — не лише питання якості води, а й ключовий елемент профілактики інфекцій та захисту громадського здоров’я.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/WtKJoi
EurekAlert!
Strategic changes in water treatment could prevent disease outbreaks
A breakthrough new study from researchers at the University of Minnesota Twin Cities shows how strategic changes in water treatment effectively treated a deadly outbreak of Legionnaires’ Disease.
Бутильована вода теж містить побічні продукти знезараження — але значно менше, ніж водопровідна
Бутильована вода часто сприймається як безпечніша альтернатива водопровідній. Однак нове дослідження, опубліковане в журналі Water Research, показало: навіть фасована вода містить побічні продукти знезараження (DBPs) — хімічні сполуки, що утворюються під час обробки води хлором, хлорамінами чи озоном.
Команда науковців з University of South Carolina проаналізувала 10 популярних брендів бутильованої води. Вчені виміряли 64 регульовані та пріоритетні нерегульовані DBPs, а також загальний органічний галоген (TOH) — інтегральний показник усіх органічних сполук хлору, брому та йоду у воді. Це наймасштабніший на сьогодні аналіз такого типу для бутильованої продукції.
Результати показали: усі зразки містили DBPs, однак у значно нижчих концентраціях, ніж водопровідна вода. Загальний вміст коливався від 0,01 до 22,4 мкг/л (у середньому 2,6 мкг/л). Для порівняння, у контрольному зразку хлорамінованої водопровідної води концентрація становила 47,3 мкг/л, а в інших системах централізованого водопостачання — понад 50 мкг/л. Крім того, у бутильованій воді виявляли в середньому лише три сполуки, тоді як у водопровідній — понад тридцять.
Найчастіше у фасованій воді фіксували тригалометани (THMs) та галогеноцтові кислоти (HAAs) — речовини, що регулюються нормативами. Їх рівні були значно нижчими за допустимі межі. Водночас уперше для бутильованої води виявлено кілька пріоритетних нерегульованих сполук, зокрема дибромоацетонітрил — речовину з високою цитотоксичністю та потенційною канцерогенністю. Його концентрації були низькими (0,1–0,2 мкг/л), однак сам факт наявності демонструє, що навіть додатково очищена вода не є хімічно «порожньою».
Цікаво, що води з природних джерел (spring, groundwater) зазвичай містили менше DBPs, ніж ті, що маркуються як «очищені» та часто походять із муніципальних мереж. Дослідники також зафіксували значні відмінності між різними партіями одного й того ж бренду — як за кількістю виявлених сполук, так і за їх концентраціями. Це може свідчити про зміну джерел води або особливості технології обробки.
Показник загального органічного хлору (TOCl) був виявлений у всіх зразках бутильованої води, але його середні значення (17,5 мкг/л) були значно нижчими, ніж у водопровідній (104 мкг/л). Розрахована сумарна цитотоксичність також виявилася в рази меншою для фасованої води.
Висновок дослідників стриманий: бутильована вода загалом містить менше побічних продуктів знезараження, ніж водопровідна, проте не є повністю вільною від них. Вибір між водою «з-під крана» та «з пляшки» — це питання технологій очищення, контролю якості та джерела походження, а не абсолютної відсутності хімічних домішок.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/r6rNSr
Бутильована вода часто сприймається як безпечніша альтернатива водопровідній. Однак нове дослідження, опубліковане в журналі Water Research, показало: навіть фасована вода містить побічні продукти знезараження (DBPs) — хімічні сполуки, що утворюються під час обробки води хлором, хлорамінами чи озоном.
Команда науковців з University of South Carolina проаналізувала 10 популярних брендів бутильованої води. Вчені виміряли 64 регульовані та пріоритетні нерегульовані DBPs, а також загальний органічний галоген (TOH) — інтегральний показник усіх органічних сполук хлору, брому та йоду у воді. Це наймасштабніший на сьогодні аналіз такого типу для бутильованої продукції.
Результати показали: усі зразки містили DBPs, однак у значно нижчих концентраціях, ніж водопровідна вода. Загальний вміст коливався від 0,01 до 22,4 мкг/л (у середньому 2,6 мкг/л). Для порівняння, у контрольному зразку хлорамінованої водопровідної води концентрація становила 47,3 мкг/л, а в інших системах централізованого водопостачання — понад 50 мкг/л. Крім того, у бутильованій воді виявляли в середньому лише три сполуки, тоді як у водопровідній — понад тридцять.
Найчастіше у фасованій воді фіксували тригалометани (THMs) та галогеноцтові кислоти (HAAs) — речовини, що регулюються нормативами. Їх рівні були значно нижчими за допустимі межі. Водночас уперше для бутильованої води виявлено кілька пріоритетних нерегульованих сполук, зокрема дибромоацетонітрил — речовину з високою цитотоксичністю та потенційною канцерогенністю. Його концентрації були низькими (0,1–0,2 мкг/л), однак сам факт наявності демонструє, що навіть додатково очищена вода не є хімічно «порожньою».
Цікаво, що води з природних джерел (spring, groundwater) зазвичай містили менше DBPs, ніж ті, що маркуються як «очищені» та часто походять із муніципальних мереж. Дослідники також зафіксували значні відмінності між різними партіями одного й того ж бренду — як за кількістю виявлених сполук, так і за їх концентраціями. Це може свідчити про зміну джерел води або особливості технології обробки.
Показник загального органічного хлору (TOCl) був виявлений у всіх зразках бутильованої води, але його середні значення (17,5 мкг/л) були значно нижчими, ніж у водопровідній (104 мкг/л). Розрахована сумарна цитотоксичність також виявилася в рази меншою для фасованої води.
Висновок дослідників стриманий: бутильована вода загалом містить менше побічних продуктів знезараження, ніж водопровідна, проте не є повністю вільною від них. Вибір між водою «з-під крана» та «з пляшки» — це питання технологій очищення, контролю якості та джерела походження, а не абсолютної відсутності хімічних домішок.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/r6rNSr
Food & Wine
What’s Really in Bottled Water? Scientists Just Mapped 64 Different Compounds to Find Out
Researchers compared bottled water with chloraminated tap water to assess how their chemical byproducts stacked up. After testing for 64 disinfection byproducts, bottled samples ranged from 0.01 to 22.4 micrograms per liter. The tap sample measured 47.3 micrograms…
Електро-гідроочищення води: технологія без хімії масштабується від дому до промисловості
На міжнародному ринку водопідготовки з’являється новий технологічний тренд — системи електро-гідродинамічного очищення, які працюють без традиційних реагентів і мембран. Саме таке рішення представила американська компанія VVater, розробка якої — Farady Reactor — вже отримала міжнародне визнання, зокрема відзначення серед кліматичних інновацій 2025 року за версією Time Magazine .
В основі технології лежить процес ALTEP (Advanced Low-Tension Electroporation Process), що використовує керовані електричні поля та електромеханічні ефекти для впливу на забруднювачі у воді. На відміну від зворотного осмосу чи хімічної коагуляції, де необхідні мембрани, фільтри та реагенти, система працює через електричну активацію, яка спричиняє руйнування клітин мікроорганізмів і зміну структури домішок на молекулярному рівні. Це дозволяє видаляти бактерії, органічні сполуки та інші контамінанти без утворення значних обсягів відходів .
Окрему увагу розробники приділили масштабуванню. Установки можуть бути адаптовані як для побутового використання — наприклад, у приватних будинках або невеликих комерційних об’єктах, — так і для великих промислових чи муніципальних систем. Така гнучкість робить технологію потенційно привабливою для регіонів із різними обсягами споживання та різною якістю вихідної води.
Ще одна заявлена перевага — зниження енергоспоживання та експлуатаційних витрат. Відсутність змінних мембран і мінімізація хімічних реагентів означає скорочення витрат на обслуговування та логістику. Крім того, зменшується кількість концентрованих відходів, які зазвичай утворюються при мембранних процесах.
Експерти ринку водних технологій відзначають, що електрофізичні методи очищення можуть стати важливою частиною переходу до більш стійких систем водопідготовки, особливо в умовах зростаючого навантаження на водні ресурси та підвищених вимог до якості питної й технологічної води. Якщо заявлені показники ефективності підтвердяться в довгостроковій експлуатації, електро-гідродинамічні рішення можуть суттєво змінити підходи до очищення води — від локальних систем до великих інфраструктурних об’єктів.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/TVgnXC
На міжнародному ринку водопідготовки з’являється новий технологічний тренд — системи електро-гідродинамічного очищення, які працюють без традиційних реагентів і мембран. Саме таке рішення представила американська компанія VVater, розробка якої — Farady Reactor — вже отримала міжнародне визнання, зокрема відзначення серед кліматичних інновацій 2025 року за версією Time Magazine .
В основі технології лежить процес ALTEP (Advanced Low-Tension Electroporation Process), що використовує керовані електричні поля та електромеханічні ефекти для впливу на забруднювачі у воді. На відміну від зворотного осмосу чи хімічної коагуляції, де необхідні мембрани, фільтри та реагенти, система працює через електричну активацію, яка спричиняє руйнування клітин мікроорганізмів і зміну структури домішок на молекулярному рівні. Це дозволяє видаляти бактерії, органічні сполуки та інші контамінанти без утворення значних обсягів відходів .
Окрему увагу розробники приділили масштабуванню. Установки можуть бути адаптовані як для побутового використання — наприклад, у приватних будинках або невеликих комерційних об’єктах, — так і для великих промислових чи муніципальних систем. Така гнучкість робить технологію потенційно привабливою для регіонів із різними обсягами споживання та різною якістю вихідної води.
Ще одна заявлена перевага — зниження енергоспоживання та експлуатаційних витрат. Відсутність змінних мембран і мінімізація хімічних реагентів означає скорочення витрат на обслуговування та логістику. Крім того, зменшується кількість концентрованих відходів, які зазвичай утворюються при мембранних процесах.
Експерти ринку водних технологій відзначають, що електрофізичні методи очищення можуть стати важливою частиною переходу до більш стійких систем водопідготовки, особливо в умовах зростаючого навантаження на водні ресурси та підвищених вимог до якості питної й технологічної води. Якщо заявлені показники ефективності підтвердяться в довгостроковій експлуатації, електро-гідродинамічні рішення можуть суттєво змінити підходи до очищення води — від локальних систем до великих інфраструктурних об’єктів.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/TVgnXC
Aquatechtrade
Purifying water using harmonics and electrical fields
VVater is using physics rather than chemistry to treat water in a system that can scale from home-based to industrial facility.
ЄС оновлює перелік забруднювачів: зміни інтегрують до ключових водних директив
Рада Європейського Союзу ухвалила рішення про оновлення переліку пріоритетних забруднювачів води, інтегрувавши ці зміни безпосередньо до чинного водного законодавства ЄС. Йдеться не про створення нового окремого документа, а про внесення змін до трьох основоположних директив, що регулюють якість поверхневих і підземних вод у країнах Союзу.
Ключовим нормативним актом залишається Water Framework Directive 2000/60/EC — рамковий документ, що визначає стратегічну мету досягнення «доброго екологічного стану» водних об’єктів у межах басейнового управління. Саме до нього вносяться уточнення щодо переліку небезпечних речовин та механізмів контролю. Паралельно зміни стосуються Directive 2006/118/EC on the protection of groundwater, яка регламентує запобігання забрудненню підземних вод, а також Directive 2008/105/EC on environmental quality standards — документа, що встановлює екологічні стандарти якості та перелік так званих пріоритетних речовин.
Оновлення передбачає розширення списку контрольованих сполук. До нього включають додаткові пестициди, фармацевтичні залишки, бісфеноли та групу PFAS — пер- і поліфторалкільні речовини, відомі своєю надзвичайною стійкістю у довкіллі. Окремі граничні показники для вже наявних речовин також переглядаються в бік посилення, відповідно до сучасних токсикологічних даних.
Важливою новацією є врахування сукупного впливу хімічних сумішей, а не лише окремих сполук. Це означає перехід до більш комплексної оцінки ризиків для водних екосистем і здоров’я людини. Крім того, розширюється система моніторингу: до спостережних списків включають індикатори нових типів забруднення, зокрема мікропластик та маркери антимікробної резистентності.
Таким чином, ухвалене рішення не створює нову регуляторну архітектуру, а модернізує існуючу. Інтеграція оновленого переліку забруднювачів у чинні директиви дозволяє зберегти цілісність європейської водної політики та водночас адаптувати її до сучасних екологічних викликів. Після завершення законодавчої процедури держави-члени отримають визначені строки для імплементації змін у національне законодавство та оновлення програм моніторингу.
Оновлення переліку пріоритетних речовин розглядається як важливий крок у межах європейської стратегії нульового забруднення та посилення водної безпеки континенту.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/Ph6SX5
Рада Європейського Союзу ухвалила рішення про оновлення переліку пріоритетних забруднювачів води, інтегрувавши ці зміни безпосередньо до чинного водного законодавства ЄС. Йдеться не про створення нового окремого документа, а про внесення змін до трьох основоположних директив, що регулюють якість поверхневих і підземних вод у країнах Союзу.
Ключовим нормативним актом залишається Water Framework Directive 2000/60/EC — рамковий документ, що визначає стратегічну мету досягнення «доброго екологічного стану» водних об’єктів у межах басейнового управління. Саме до нього вносяться уточнення щодо переліку небезпечних речовин та механізмів контролю. Паралельно зміни стосуються Directive 2006/118/EC on the protection of groundwater, яка регламентує запобігання забрудненню підземних вод, а також Directive 2008/105/EC on environmental quality standards — документа, що встановлює екологічні стандарти якості та перелік так званих пріоритетних речовин.
Оновлення передбачає розширення списку контрольованих сполук. До нього включають додаткові пестициди, фармацевтичні залишки, бісфеноли та групу PFAS — пер- і поліфторалкільні речовини, відомі своєю надзвичайною стійкістю у довкіллі. Окремі граничні показники для вже наявних речовин також переглядаються в бік посилення, відповідно до сучасних токсикологічних даних.
Важливою новацією є врахування сукупного впливу хімічних сумішей, а не лише окремих сполук. Це означає перехід до більш комплексної оцінки ризиків для водних екосистем і здоров’я людини. Крім того, розширюється система моніторингу: до спостережних списків включають індикатори нових типів забруднення, зокрема мікропластик та маркери антимікробної резистентності.
Таким чином, ухвалене рішення не створює нову регуляторну архітектуру, а модернізує існуючу. Інтеграція оновленого переліку забруднювачів у чинні директиви дозволяє зберегти цілісність європейської водної політики та водночас адаптувати її до сучасних екологічних викликів. Після завершення законодавчої процедури держави-члени отримають визначені строки для імплементації змін у національне законодавство та оновлення програм моніторингу.
Оновлення переліку пріоритетних речовин розглядається як важливий крок у межах європейської стратегії нульового забруднення та посилення водної безпеки континенту.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/Ph6SX5
Water News Europe
Council of the EU adopts updated list of pollutants • Water News Europe
The Council of the EU adopted an updated list of pollutants. The list of priority substances includes pesticides, pharmaceuticals and PFAS.
Вік підземних вод може впливати на ризик розвитку хвороби Паркінсона
Нове дослідження Американської академії неврології показало, що вік підземних вод, які використовуються для пиття, може бути пов’язаний із ризиком розвитку хвороби Паркінсона. Вчені встановили, що люди, які тривалий час споживають так звану «молоду» підземну воду, мають вищу ймовірність захворювання порівняно з тими, хто користується старішими водними ресурсами.
«Молодою» вважається вода, що потрапила в підземні горизонти відносно недавно — протягом останніх десятиліть. Така вода більш вразлива до впливу сучасних забруднювачів, зокрема пестицидів, промислових хімікатів і нітратів, які можуть проникати з поверхні ґрунту. Натомість «стара» підземна вода перебуває в глибших шарах сотні або тисячі років і зазвичай має менший контакт із сучасними джерелами забруднення.
Дослідники проаналізували великі масиви даних про якість питної води та випадки хвороби Паркінсона в різних регіонах. Результати показали статистичний зв’язок між використанням молодих підземних вод і підвищеним рівнем захворюваності. Ймовірно, ключову роль відіграє саме довготривалий вплив малих концентрацій забруднювачів, які можуть впливати на нервову систему.
Автори підкреслюють, що дослідження не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку, але вказує на важливість моніторингу якості підземних вод і глибшого вивчення екологічних факторів ризику нейродегенеративних захворювань.
Отримані дані можуть мати значення для систем водопостачання, особливо в регіонах, де населення залежить від неглибоких свердловин. Посилення контролю за забруднювачами та захист джерел води можуть стати важливими кроками у зниженні потенційних ризиків для здоров’я.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/wuulog
Нове дослідження Американської академії неврології показало, що вік підземних вод, які використовуються для пиття, може бути пов’язаний із ризиком розвитку хвороби Паркінсона. Вчені встановили, що люди, які тривалий час споживають так звану «молоду» підземну воду, мають вищу ймовірність захворювання порівняно з тими, хто користується старішими водними ресурсами.
«Молодою» вважається вода, що потрапила в підземні горизонти відносно недавно — протягом останніх десятиліть. Така вода більш вразлива до впливу сучасних забруднювачів, зокрема пестицидів, промислових хімікатів і нітратів, які можуть проникати з поверхні ґрунту. Натомість «стара» підземна вода перебуває в глибших шарах сотні або тисячі років і зазвичай має менший контакт із сучасними джерелами забруднення.
Дослідники проаналізували великі масиви даних про якість питної води та випадки хвороби Паркінсона в різних регіонах. Результати показали статистичний зв’язок між використанням молодих підземних вод і підвищеним рівнем захворюваності. Ймовірно, ключову роль відіграє саме довготривалий вплив малих концентрацій забруднювачів, які можуть впливати на нервову систему.
Автори підкреслюють, що дослідження не доводить прямого причинно-наслідкового зв’язку, але вказує на важливість моніторингу якості підземних вод і глибшого вивчення екологічних факторів ризику нейродегенеративних захворювань.
Отримані дані можуть мати значення для систем водопостачання, особливо в регіонах, де населення залежить від неглибоких свердловин. Посилення контролю за забруднювачами та захист джерел води можуть стати важливими кроками у зниженні потенційних ризиків для здоров’я.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/wuulog
Крихітні сенсори за хвилини виявляють «вічні хімікати» у воді
Дослідники з Університету Чикаго та Аргонської національної лабораторії створили нову технологію швидкого виявлення пер- і поліфторалкільних речовин (PFAS) — так званих «вічних хімікатів» — у воді. Мініатюрний сенсор здатний знаходити надзвичайно малі концентрації цих забруднювачів упродовж кількох хвилин, що може суттєво змінити підходи до контролю якості питної води.
PFAS широко застосовуються у промисловості та побутових товарах — від антипригарного посуду й водостійкого текстилю до пакування для харчових продуктів і пожежогасної піни. Завдяки дуже міцним хімічним зв’язкам ці сполуки практично не розкладаються в природі, накопичуються у водних екосистемах та організмі людини. Саме тому PFAS пов’язують із підвищеним ризиком онкологічних захворювань, порушеннями роботи щитоподібної залози та ослабленням імунної системи.
Сьогодні для визначення PFAS у воді зазвичай застосовують складні лабораторні методи, зокрема рідинну хроматографію у поєднанні з мас-спектрометрією. Такі аналізи потребують дорогого обладнання і можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів. Натомість новий сенсор, створений на основі кремнієвого чипа, дозволяє отримати результат за лічені хвилини без використання складної лабораторної інфраструктури.
Принцип роботи пристрою базується на зміні електропровідності поверхні сенсора, коли молекули PFAS зв’язуються зі спеціально розробленими молекулярними зондами. Для підбору таких зондів дослідники використали комп’ютерне моделювання та алгоритми машинного навчання, що дозволило швидко знайти молекулярні структури з високою селективністю до цих забруднювачів.
Чутливість технології надзвичайно висока: сенсор здатний виявляти PFAS у концентраціях приблизно 250 частин на квадрильйон (250 ppq), що відповідає близько 0,25 нанограма на літр (0,25 нг/л). Такий рівень чутливості дозволяє фіксувати навіть слідові кількості найбільш токсичних представників цієї групи, зокрема перфтороктанової кислоти (PFOA) та перфтороктансульфонату (PFOS).
У перспективі технологія може стати основою компактних приладів для оперативного моніторингу якості води — як у лабораторіях, так і безпосередньо на водоочисних станціях чи у польових умовах. Дослідники також планують адаптувати платформу для виявлення інших забруднювачів, включно з різними органічними токсикантами, антибіотиками та вірусами у водному середовищі.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/VkUoz9
Дослідники з Університету Чикаго та Аргонської національної лабораторії створили нову технологію швидкого виявлення пер- і поліфторалкільних речовин (PFAS) — так званих «вічних хімікатів» — у воді. Мініатюрний сенсор здатний знаходити надзвичайно малі концентрації цих забруднювачів упродовж кількох хвилин, що може суттєво змінити підходи до контролю якості питної води.
PFAS широко застосовуються у промисловості та побутових товарах — від антипригарного посуду й водостійкого текстилю до пакування для харчових продуктів і пожежогасної піни. Завдяки дуже міцним хімічним зв’язкам ці сполуки практично не розкладаються в природі, накопичуються у водних екосистемах та організмі людини. Саме тому PFAS пов’язують із підвищеним ризиком онкологічних захворювань, порушеннями роботи щитоподібної залози та ослабленням імунної системи.
Сьогодні для визначення PFAS у воді зазвичай застосовують складні лабораторні методи, зокрема рідинну хроматографію у поєднанні з мас-спектрометрією. Такі аналізи потребують дорогого обладнання і можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів. Натомість новий сенсор, створений на основі кремнієвого чипа, дозволяє отримати результат за лічені хвилини без використання складної лабораторної інфраструктури.
Принцип роботи пристрою базується на зміні електропровідності поверхні сенсора, коли молекули PFAS зв’язуються зі спеціально розробленими молекулярними зондами. Для підбору таких зондів дослідники використали комп’ютерне моделювання та алгоритми машинного навчання, що дозволило швидко знайти молекулярні структури з високою селективністю до цих забруднювачів.
Чутливість технології надзвичайно висока: сенсор здатний виявляти PFAS у концентраціях приблизно 250 частин на квадрильйон (250 ppq), що відповідає близько 0,25 нанограма на літр (0,25 нг/л). Такий рівень чутливості дозволяє фіксувати навіть слідові кількості найбільш токсичних представників цієї групи, зокрема перфтороктанової кислоти (PFOA) та перфтороктансульфонату (PFOS).
У перспективі технологія може стати основою компактних приладів для оперативного моніторингу якості води — як у лабораторіях, так і безпосередньо на водоочисних станціях чи у польових умовах. Дослідники також планують адаптувати платформу для виявлення інших забруднювачів, включно з різними органічними токсикантами, антибіотиками та вірусами у водному середовищі.
#журналвода
Детальніше: https://is.gd/VkUoz9
pme.uchicago.edu
Tiny sensors rapidly detect “forever chemicals” in water
The new portable test has the potential to distinguish different PFAS chemicals, including those on which the US Environmental Protection Agency recently put new limits
Лісові пожежі становлять довгострокову загрозу для джерел питної води в усьому світі
Згідно з новим дослідженням, проведеним дослідниками з Університету Британської Колумбії, лісові пожежі можуть погіршувати якість поверхневих вод протягом багатьох років після гасіння полум'я, створюючи довгострокові ризики для джерел питної води в пожежонебезпечних регіонах по всьому світу.
Лісові пожежі можуть вносити у поверхневі води складну суміш забруднювачів, включаючи осади, поживні речовини, органічний вуглець, основні іони, сліди металів та поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ).
Згідно з аналізом, концентрація кількох параметрів якості води різко зросла після пожеж. Рівень зважених твердих речовин, поживних речовин та органічного вуглецю зріс до 39 600%, тоді як важкі метали та поліциклічні ароматичні речовини (ПАВ) у деяких випадках перевищували екологічні стандарти поверхневих вод у 66 000 разів.
Забруднення не завжди досягає піку одразу після лісової пожежі. Попіл, обгорілий ґрунт та сміття можуть накопичуватися у водозбірних басейнах, а пізніше переходити в річки під час штормів або танення снігу, що призводить до стрибків каламутності, поживних речовин та металів, які можуть зберігатися роками. У деяких досліджених водозбірних басейнах підвищений рівень забруднюючих речовин залишався виявленим протягом понад п'яти років.
Дим від лісових пожеж також може переносити забруднюючі речовини на великі відстані. Частинки, що переносяться повітрям, що містять токсичні сполуки, такі як ПАВ, можуть долати сотні кілометрів, перш ніж осісти у віддалених водозборах через дощі або атмосферні опади.
Ці зміни можуть ускладнити очищення питної води. Традиційні системи очищення зазвичай не розраховані на одночасне збільшення каламутності, органічних речовин та мікрозабруднювачів, що потенційно знижує ефективність очищення та підвищує експлуатаційні витрати.
Дослідники наголошують на необхідності розширеного моніторингу та вдосконалених інструментів моделювання, щоб допомогти водоканалам передбачати довгострокові ризики забруднення та захищати джерела питної води.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/mawdbi
Згідно з новим дослідженням, проведеним дослідниками з Університету Британської Колумбії, лісові пожежі можуть погіршувати якість поверхневих вод протягом багатьох років після гасіння полум'я, створюючи довгострокові ризики для джерел питної води в пожежонебезпечних регіонах по всьому світу.
Лісові пожежі можуть вносити у поверхневі води складну суміш забруднювачів, включаючи осади, поживні речовини, органічний вуглець, основні іони, сліди металів та поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ).
Згідно з аналізом, концентрація кількох параметрів якості води різко зросла після пожеж. Рівень зважених твердих речовин, поживних речовин та органічного вуглецю зріс до 39 600%, тоді як важкі метали та поліциклічні ароматичні речовини (ПАВ) у деяких випадках перевищували екологічні стандарти поверхневих вод у 66 000 разів.
Забруднення не завжди досягає піку одразу після лісової пожежі. Попіл, обгорілий ґрунт та сміття можуть накопичуватися у водозбірних басейнах, а пізніше переходити в річки під час штормів або танення снігу, що призводить до стрибків каламутності, поживних речовин та металів, які можуть зберігатися роками. У деяких досліджених водозбірних басейнах підвищений рівень забруднюючих речовин залишався виявленим протягом понад п'яти років.
Дим від лісових пожеж також може переносити забруднюючі речовини на великі відстані. Частинки, що переносяться повітрям, що містять токсичні сполуки, такі як ПАВ, можуть долати сотні кілометрів, перш ніж осісти у віддалених водозборах через дощі або атмосферні опади.
Ці зміни можуть ускладнити очищення питної води. Традиційні системи очищення зазвичай не розраховані на одночасне збільшення каламутності, органічних речовин та мікрозабруднювачів, що потенційно знижує ефективність очищення та підвищує експлуатаційні витрати.
Дослідники наголошують на необхідності розширеного моніторингу та вдосконалених інструментів моделювання, щоб допомогти водоканалам передбачати довгострокові ризики забруднення та захищати джерела питної води.
#waternetua
Детальніше: https://surl.li/mawdbi