Я люблю дитись у стелю, сповнену дивних речей. Ці речі переплитаються між собою, ніби дивне створіння та моє бачення. Спотворені образи звісно пронзають мій розум, але я знаю їх природу. Я знаю хтивість злоби, скрежет зубів і синці на пальцях від тверезості стін. Я люблю відчуття збудженої недостачі чогось божественного і наші довгі розмови. У моменті я споглядаю всесвіт і нічого від нього не хочу. Мене достатньо.
Я – зв'язуюче, не більше за стелю та не менше від Бога.

А я люблю дивитись як вона дивиться у стелю

Ура канікули

Зачекайте, це шо.. правда?

Усіх з всесвітнім днем молока та штату Кентуккі

https://www.youtube.com/watch?v=0eGCquZ46SE
фор зе мост хіпарська атмосфера ін зе рум

old doodle

Панове, дуже важливе опитування

Зроз мене тіки шо запросили на йога-фестиваль з моїм чаєм у закарпаття через пару тижнів... як раз коли я захищаю диплом приблизно

Як у нормального чарівника в мене надворі чарівний город. Чарівний тому, що там щовесни виростає щось, що я не саджав. І це не бур'яни. В цьому році я посадив пару кущів огірків та купу різного салату. Все виросло. А також виріс виноград, персик (сподіваюсь він залишиться), помідори та щось бахчеве - гарбуз чи диня, ще невідомо. І все це я ніколи не садив надворі

Не дуже поважаю магію хаосу але тут багато гарного + написано нормально