Forwarded from в просторі де часу не існує[дверний отвір]
Я люблю дитись у стелю, сповнену дивних речей. Ці речі переплитаються між собою, ніби дивне створіння та моє бачення. Спотворені образи звісно пронзають мій розум, але я знаю їх природу. Я знаю хтивість злоби, скрежет зубів і синці на пальцях від тверезості стін. Я люблю відчуття збудженої недостачі чогось божественного і наші довгі розмови. У моменті я споглядаю всесвіт і нічого від нього не хочу. Мене достатньо.
Я – зв'язуюче, не більше за стелю та не менше від Бога.
Я – зв'язуюче, не більше за стелю та не менше від Бога.
❤4
А я люблю дивитись як вона дивиться у стелю
❤🔥3