У Словаччини, як і у багатьох країн НАТО, невелика, професійна армія. Це має свої переваги для мирного часу, здатність підтримувати рівень вимог та стандартів до військовослужбовців, забезпечувати більше фінансування на окремого бійця. Але, очевидно, невеличкі професійні армії не бувають успішними у тотальній війні із рівним противником. З нами наукою ділились сержанти-снайпери полку спеціального призначення, крім того, своїм візитом удостоїв вищий офіцерський склад полку. Вони дуже переживають за нас, їх цікавить наш досвід, і вони розуміють, що ціна невеличкої професійної армії, це 1-2 дивізії ЗС РФ.

Це розуміння, на жаль, не поширюється на все суспільство. Присутні про-кацапськи настроєні дегенерати. Так, коли ми уже були на полігоні, один із сержантів розповів нам, що на кордоні, коли митник дізнався хто ми і навіщо заїжджаєм у країну, сказав йому «це не наша війна». Швидко ж вони забули про 1968 рік та свій соціалістичний спадок, який, де-не-де нагадує про себе знайомими панельками та технікою.

Місцевий спецназ можна було б назвати потужним і зарядженим, якби зараз був 2022 рік. Вони чудово знають шаблонні натівські (американські) тактики, знають свою місцевість, уміють воювати в горах та лісах. Бойовий досвід з Іраку/Афгану. Та вони зовсім незнайомі із малими БПЛА, як розвідувальними так і ударними, та тим, які зміни вони вносять на тактичному рівні. Незрозумілим для мене було також ігнорування тепловізійних прицілів, на користь нічних, із значно обмеженішими можливостями для виявлення. Замінованість місцевості, насиченість артилерійського вогню ворога теж є факторами, до яких Близький Схід не готує. Загалом, це стандартні недоліки підготовки на Заході, які не стали сюрпризом.

Із плюсів - високий рівень підготовки і багато БК на стрільбу з різних положень і в різних умовах. Екзотика - цілий навчальний центр з підготовки до дій в урбанізованій місцевості.

Тим хто їздить на такі курси, раджу не займатись критиканством, а активно шукати ті знання та навички, які спрацюють у наших умовах. Бо кожне навчання матиме свою долю нереалістичності, адже жодне навчання не відтворить справжній бій.

Свої думки з приводу місця і актуальності професії снайпера на сучасному полі бою розпишу скоро.

Навчання діям снайпера в урбанізованих умовах. Яку помилку бачите на фото?

Половина людей, які оновили дані в резерв +, це військові, які зайшли дізнатись про себе, що він солдат в розшуку, коли в реальності вже начальники штабів і комбати

Від непридатного до необмежено придатного

Головна проблема - сітка впритул до отвору. Якщо противник буде спостерігати в цьому секторі через хорошу оптику, він зможе побачити сітку, особливо, якщо її ще і сонце підсвічує, як на фото. І зробить належні висновки. Тому такого роду маскування необхідно робити на відстані від амбразури і в тіні кімнати.

Необхідно вправлятись у маскуванні себе, свого спорядження, зброї, позиції, дивитись на нього зі сторони. Сітка, як на фото, займає мало місця, практично нічого не важить, тому є надзвичайно корисним елементом спорядження, бажано мати їх декілька.

Вразливі риси людської натури

Однією з рис, що я спостерігав в бою, і яка постійно призводила до загибелі людей або поранень, була самовпевненість - дурне переконання, що вони все знають. Будь-які з рис, перерахованих нижче, можуть призвести до вашої загибелі або призвести до провалу задачі. Переборіть ці недоліки, і ви станете кращим.

⁃ Самовпевненість
⁃ Неуважність/байдужість
⁃ Поспішні рішення
⁃ Нестача планування
⁃ Слабкі тактичні навички
⁃ Агресивність/надлишкова емоційність
⁃ Несвоєчасна цікавість
⁃ Легка відволікаємість
⁃ Лінь
⁃ Недооцінка противника
⁃ Небажання вчитись, готуватись

Джон Пластер «Досконалий снайпер»

Актуально далеко не лише снайперам.

У другій половині 16 століття, у той самий час, як українське козацтво тільки оформлялось в цілеспрямовану, згуртовану спільноту, у Західній Європі розгорілась 80-річна війна, вона ж, Нідерландська революція.

Сучасні Нідерланди тоді перебували під владою іспанських імператорів. Нідерланди були доволі багатим та розвинутим регіоном, але не рівнею Іспанській колоніальній імперії на своїй висоті. Імперії, що відкрила Америку, і по повній використовувала ресурси Нового Світу. Поля битв Європи домінувала іспанська терція - найсучасніша організаційна структура, якої боялись і німецькі ландскнехти, і французькі жандарми, і грізні швейцарські найманці. Як нідерландці вистояли на полі бою із цим Колосом?

Напевно, нідерландські воєначальники сказали щось типу «маленька іспанська терція не переможе велику іспанську терцію». Ну або точно подумали в цьому ключі.

Надихаючись античними військовими трактатами і гнучкою структурою та підготовкою римських легіонів, нідерландці децентралізували структуру і управління своїх військ, підвищили вимоги до підготовки бійців та командирів, зробили акцент на сучасних зразках озброєння (на той час це була вогнепальна зброя).

Реформи в сторону якості окупили себе, нідерландці досягли успіху на полі бою із значно сильнішим опонентом, вибороли незалежну державу, яка існує досі. Мораль та історичні паралелі десь тут присутні, але схожість результату не гарантована.

Роздуми про снайпінг. Частина 1

Як я уже писав раніше, на мою думку, нішу снайперів на полі бою значною мірою потиснули дрони. Снайпер - це висококваліфікований юніт, головними функціями якого є ведення спостереження (так-так, лежати на пузі і просто дивитись в сектор, а не лише ложити штабелями супостатів), полювання на особовий склад противника, вогнева підтримка своїх сил. Кожну з цих функцій можуть виконувати дрони, і виконувати її краще.

У Мавіка ширший кут огляду, і його зображення розглядатиме в прямому ефірі 20 пар очей на КСП, замість однієї через оптичний приціл. ФПВ дрон вразить не лише особовий склад, але і техніку противника, і від нього важче сховатись за укриттям. Можна подумати, що фпв-дрон дорожче за постріл із гвинтівки, і це правда. Але снайперу необхідно зробити сотні пострілів, перш ніж він навчиться робити єдиний прицільний, крім того, інфраструктура підготовки снайпера дорожче обходиться, ніж підготовка дроніста. Але саме головне, якщо дроніст може працювати на відстані кілометрів від лінії зіткнення, то снайперу, щоб вийти у сектор своєї роботи, необхідно ці самі кілометри подолати під імовірним спостереженням противника. А після здійснення пострілу, повернутись назад. Варто зауважити, що коли противник ідентифікує вас як снайпера, чи до здійснення пострілу, чи після, він не пошкодує ресурсів на ваше знищення.

Чи означає це, що я вважаю, що професія снайпера віджила своє, і більше неактуальна? Зовсім ні. Але з‘явились нові вимоги, які не можна ігнорувати.

Через вдосконалення спостереження ворога, зросли вимоги до маскування, вибору маршруту руху та місцевості. Деякі види місцевості, при грамотному ворогові, не підійдуть взагалі. Позиція, з якої здійснюється постріл, повинна володіти захисними властивостями, на випадок, якщо ворог, навіть не знаючи точних координат, почне накривати район, у якому перебуває снайпер. Це може бути і підготовлена позиція, але варто враховувати, що роботи з обладнання позиції важко приховати.

Роздуми про снайпінг. Частина 2

Таким чином, які умови я вважаю сприятливими, і реалістичними для роботи снайпера:

1. Бій в урбанізованій місцевості. Міська забудова зменшує вплив вогневих засобів противника, надає багато укриттів від вогню і спостереження.

2. Використання снайпера в складі піхотної групи. Тобто, в якості марксмена.

3. Бій в гірській, лісовій, та іншій складній місцевості. Знову ж таки, вдосталь укриттів від вогню та спостереження.

4. Для полювання в секторі, де противник розслаблений, непідготовлений і не здатен адекватно реагувати. Ще рік тому таких секторів було доволі багато, але їх стає менше.

Крім того, я переконаний у цінності і необхідності існування снайперської школи, включення підготовлених снайперських пар у кожен піхотний взвод Збройних Сил. Подібно до того, як в Армії США, загальновійськові сержанти і офіцери проходять школу рейнджерів, щоб досягнути майстерності у тактиці рівня підрозділів спецпризначення, і повертаються у свої підрозділи, щоб посилити їх та передати знання, так і фахівці зі снайпінгу у взводах мають бути експертами з маскування, переміщення та стрільби. Наявність таких експертів повинно підвищувати стандарти у зазначених навичках.

Турнікетний двіж, або конверсія - не перверсія. – Telegraph
https://telegra.ph/Turn%D1%96ketnij-dv%D1%96zh-abo-konvers%D1%96ya---ne-pervers%D1%96ya-05-22

Вінничани, користуйтесь.

https://t.me/veterans_squad/1389

Подяка СЛОН ФМ

Камуфляжная классика.

Відео від MDT - одного з топових у світі виробників комплектуючих до високоточних гвинтівок - на тему «як зрозуміти, чи втратив ресурс ваш ствол». Багато з порад направлені на виявлення можливих проблем, які можуть змушувати вас сумніватись у стані ствола, коли справа не в ньому.

1. Робити записи щодо настрілу. Актуально лише для тих, хто має свою власну зброю, бо те що видають у військах має мутну історію, ви не знатимете хто, як, скільки користувався зброєю перед вами. Тому дивимся далі.

2. Зниження початкової швидкості кулі може свідчити про втрату ресурсу. Це можна визначити за допомогою хронографу (якщо ви багатий), або за допомогою балістичного калькулятора чи порівняння результатів стрільби зі зброєю, що не викликає сумнівів.

3. Перевірити чи всі частини зброї надійно закріплені. Це не стосується самого зносу ствола, але може виявити справжню проблему, у випадку, якщо ви дарма нарікаєте на ствол. Для власників високоточки важливо перевірити затягнутість ложових гвинтів, на автоматах часто проблему можуть становити зношені, пошкоджені, або неправильно встановлені дульні пристрої.

4. Перш ніж звинувачувати ствол, переконайтесь, чи зброя не забруднена. Нечищена зброя може працювати некоректно (хто б міг подумати). Окремо в MDT наголошують на чистоті бойка, бо якщо він наколюватиме капсюль не одноманітно, це також може призводити до проблем.

5. Якщо хтось заявляє, що у нього «згорів» ствол - спробуйте замінити стрільця. Історія «це не я криворукий, це ружжо погане» стара десь як іспанська терція і гуситський вагенбург.

6. Перевірте стан прицільних пристроїв. Як оптика, так і коліматорні, призматичні приціли можуть виходити з ладу. І навіть механіка. Я особисто бачив ПКМ, у якого мушка легко прокручувалась пальцями. Чи варто казати, що група там була відсутня як явище. Спробуйте замінити оптику на зброї, і подивіться, чи проблема не зникла.

7. Можливо справа в бк. Враховуючи номенклатуру і стан деяких патронів, що нам передають, вони також можуть негативно впливати на вашу влучність.

Якщо ви пройшлись по пунктам від 3 до 7, і там все добре, але влучності нема, скоріше всього пора йти до равістів сваритись 🙂

Західні виробники мотають на вус із уроків отриманих у нашій війні. Тепловізори тепер постійний фактор на полі бою, який нікуди не подінеться. Наступний крок у розвитку камуфляжу - створення матеріалів та спорядження, що зроблять бійця менш помітним у тепловому спектрі. Якщо ви користувались подібним спорядженням українських виробників, діліться досвідом у коментарях.

https://youtu.be/0_K8elnlBLw?si=CPXtAYifE2btDfkv

18+

Последовательные подрывы российских военнослужащих на минах.

(ПФМ-1 или суббоеприпас от кассетного снаряда)

Таймкоды:
0:02
6:13

Аналізуючи свій досвід підриву, і читаючи коментарі під такими відео, маю сказати, що не розгубитись у такій ситуації дуже непросто. Це як у боксі - найсильніший удар, не той, який противник бив найсильніше, а той, якого ви не очікували. Так як ніхто не наступає на міни навмисно, ви ніколи не будете очікувати і готувати реакцію свідомо.

У цій ситуації треба бути, певною мірою, негідником та ігнорувати благання пораненого побратима. Те що ми бачим на відео - як кацапи біжать по замінованій місцевості на допомогу, не є винятковою ситуацією, більшості людей властива емпатія, і їм буде нетерпітись полегшити страждання пораненого. Але правильною реакцією є завмерти, і повільно, методично, оглядати місцевість навколо себе, перед кожним кроком. Поранений повинен покладатись на самого себе, надавати собі допомогу самостійно, але це не завжди можливо. Тоді перед вами постане дилема, з результатами якої ви будете жити все життя - або кинутись на допомогу помираючому, ризикуючи самому загинути або скалічитись, або, ризикувати не встигнути дійти до того, як ваш товариш витіче.

Для того щоб мінімізувати шок від підриву, необхідно постійно вправлятись у медицині, мінно-вибуховій справі, в складі підрозділу імітувати такі сценарії під час навчань.

Боєць батальйону "Братство" ГУР МО України потрапив в полон.

Інший герой підірвав себе гранатою не бажаючи потрапити до рук кгб шних катів та нелюдів. Розуміючи що катування неминучі.

Наші серця та думки з сім'єю та близькими полеглого Воїна.

Клянемося боротися за звільнення героя з полону нелюдів до останнього.

Імена цих людей назавжди вписані в історію. Героїв з народу, які зростали і жили серед нас, які взяли на себе сміливість стати на захист своїх друзів, коханих, родин і країни.

Важкі часи породжують нових сміливців і нову еліту.

#Братство

Прекрасна ідея для «навчання» москалів, в умовах відсутності у нас нажимних мін. Особливо актуально для прикордоння з кацапщиною, де постійно безкарно лазять їхні ДРГ. Сподіваюсь, що цей виріб знайде своїх користувачів у тих краях, а якийсь москаль навчиться не шастати.

Використання максимально просте - готовий корпус, напхати туди грам 100-150 вибухової речовини (найти і роздерибанити ТМку завжди можна), МУВи ДрукАрмія також робить, лишилось тільки вициганити у інженерів МДшки, і можна ставити на вірогідних шляхах висування підарських ходоків. Головне - бажання та ініціатива командирів тактичного рівня.

https://youtu.be/NC_-N_PF48o?si=ffi4kvPpuwp247qE