Читаючи новини про крайні соціальні невдоволення. То лічка нардепа-мурчика військового заламала, то якийсь малолітній гопнік (колишнього) військовослужбовця побив за зачіску. І всі з цим носяться, як ніби у цьому є щось ексклюзивне і незвичайне, а не буденність, з якою ми вже 11й рік.

Зриваю покрови - можновладцям, верховним мурчикам, приблатньонним, так і рядовим тітуханам та малолітнім бидланам на вас і ваші проблеми начхати. Їм не цікаво, скільки ви своєї крові пролили, скількох друзів похоронили, і скільки з них ще лежить десь «безвісти». Доки ви для них не здатні представляти загрозу (як на рівні бидла тактичного, так і бидла стратегічного) так буде. Тому, розголос це звісно дуже мило, але скоро його ефект впаде, суспільна реакція стане апатичною. По аналогії зі зборами.

Наші проблеми, наша відповідальність. Стикаючись із викликами, пам‘ятайте, перш за все, про людей зі схожим досвідом, та спільними поглядами. Шукайте друзів, бо ворогів у нас і так вдосталь. Ще дуже влучно з приводу цих обставин висловився Залізняк.

Я хотів зробити великий пост про вибухівку, засоби ініціації, виготовлення та споряджання уламкового елементу, цікаві методи імпровізації з саморобними датчиками цілі. Правда хотів. Але через події, що за крайній місяць відбулися не буду. Замість цього я напишу для цільової аудиторії цього матеріалу який я видалив трохи інше.

Як. Же. Ви. Блять. Заїбали. Ви заїбали ігнорувати базовий інстинкт самозбереження і робити все так, щоб через ваш пройоб загинуло і покалічилося МАКСИМАЛЬНО дохуя людей.

Є прості правила. Вони, сука, ДУЖЕ прості.

Якщо ви розбираєте нерозрив, робіть це в ОКРЕМІЙ ямі. Хуярте по морді будького хто буде збиратися навколо повтикати на процес.

Якщо ви робите перекрути, споряджаєте боєприпаси, працюєте з вибухівкою і особливо з детонами - робіть це ОКРЕМО блядь від місця зберігання всього вашого запасу БК, пластиду і тротилу.

Якщо ви зібралися ковиряти підривник з метою його переробки під скид/мінування - дізнайтеся його будову ДО того як хуярити його ножовкою і ковиряти викруткою. Є інтернет, є діаграми, схеми, посібники - роздрукуйте собі листочок зі схемою, покладіть поруч, виженіть всіх нахуй і тоді ковиряйте.

Якщо розбираєте підривник, спочатку видаліть проміжний заряд, потім капсюль, самоліквідатор і вже ПОТІМ ковиряйте механічну частину.

В процесі роботи використовуйте захисні окуляри. Вони коштують копійки і дадуть вам шанс зберегти очі якщо ви проїбетесь.

Коли споряджаєте дрон - детон вставляєте в заряд ПІСЛЯ підключення детона до плати ініціації. А ще краще спаяйте собі блядську піщалку з двома п'єзодинаміками щоб перевіряти ланцюг підриву перед тим як прикручувати туди детон.

Коли чіпляєте гранату на мавік без "хрестика" - вставте замість запобіжної чеки булавку, прив'яжіть її до землі на місці старту, поставте мавік з гранатою, відійдіть в укриття і потім злітайте. Булавка випаде, мавік полетить, а якщо граната випаде зі скиду в момент зльоту - вона не уїбе у вас під ногами.

Трохи пізніше напишу ще на цю тему, бо ви заїбали калічитися і самозахуярюватися через похуїзм і неповагу до вибухотехнічної справи, яка помилок не пробачає. Тихої ночі. Продовжуємо.

Яка прекрасна новина до дня Конституції. Жлоби посадили дядька на лаву підсудних, за володіння зброєю під час війни. Дура lex, sed lex. Такі новини завжди нагадують, що у нас все уже 30 з гаком років не завдяки, а всупереч. Тому ажіотажу щодо дня «основного» закону, який верховні жлоби переписують кожні кілька років не розділяю. Поки що найкраща Конституція це «Дума» гетьмана Мазепи, коротко підсумована в рядку «…же през шаблі маєм права».

Хочу почати ділитися досвідом з організації бойових операцій, що міг би бути корисним для інших. Нічого секретного або складного, дуже базові речі. Як сказав класик "у військовій науці немає нічого складного, але воювати важко".

Допис перший - CCP або Casualty Collection Point.

В ідеальному світі швидка приїздить прямо на нуль, щоб забрати поранених. Або прилітає гелікоптер. Ну або джедай зцілює всіх використовуючи Силу. В реальності евакуація є однім з найскладніших елементів бою. Логістика до передових позицій завжди затруднена, підходи під ворожим вогнем, будь яке переміщення може привести до нових втрат. Для евакуації потрібні люди, а значить вони залишать позицію. А це може бути 4-5 км. Раз я бачив як було дев'ять. Важкий просто не доживе.

Що можна зробити, щоб хоч якось полегшити собі життя? Організувати CCP - проміжну, відносно безпечну точку, де поранених можна буде стабілізувати і де вони будуть чекати евакуацію. Бомбосховище, підвал будинку, або ж риємо бліндаж. Це має бути відносно недалеко від першої лінії. На CCP має чергувати медик. Не обов'язково справжній лікар, але гарний бойовий медик, що вміє ставити крапельницю, використовувати ліки і тд. Тобто це ще не справжня лікарня, але вже і не "наклади турнікет і нічого не чіпай". Пораненого доносять до CCP, там його стабілізують і там же він чекає на евакуацію, що буде проведена в підходящий момент.

Все це досить просто і є в настановах. Але часто я бачу як цього не роблять. "Немає людей, немає вільного медика, там нема позицій" і ще тисяча та одне виправдання. А потім люди помирають без евакуації. А наступні відмовляються йти на позиції. Як показує практика - це питання лише бажання. Коли хтось організовує нормальну медицину на полі бою, то ситуація відразу покращується на порядок. Піхота починає відчувати впевненість. Про них не забудуть, їх не кинуть.

Єдиний момент. В настановах TCCC досить детально розповідають про організацію CCP. Там все чудово і правильно, але в реаліях цієї війни головним критерієм має стати не "вхід що забезпечує вільний доступ з пораненим", а прихованість. Бити по медикам, евакуації та стабілізаційним пунктам - це фішка цієї війни. Тому маскування - задача номер один.

#полебою

Дуже базова і очевидна річ, яку має забезпечити управління, я в шоці, що хтось цього не робить.

Вінниця!

Ветерани!

Запрошуємо доєднатись до тренувань з інклюзивного дзюдо та самбо!

Вівторок – 11:00
Четвер – 10:00

Вінницький універмаг, 3 поверх (є ліфт, з інклюзивністю проблем немає), зал «ТТ».

Варто спробувати кожному!

Всім добра!

Із Залізняком зараз на полігоні, вчимо новобранців як не померти. Курс інтенсивний, тому канал в режимі слоупок/репост. Трохи розгребемся, будуть пости і переклади.

Іноді учбовий процес має бути таким

В продовження теми корсарів.

Коли я в 2019 купляв свою плитоноску фірми P1G-Tac (не реклама, але якщо хочете дати мені гроші пишіть), не до кінця розумів за що віддаю 5 тисяч гривень. Вчора проводив заняття зі спорядження, дивлюсь - на курсанті Корсар протертий до самої плити.

Питаю у нього - це такий видали?

Відповідає - ні, це на медицині мене протягнули 5 метрів по землі, і він порвався. Демонструє мені спину, на якій тканина також порвана, плита майже вивалюється.

Дивлюсь на свою плитоноску, яку убивав і на бойових, і на полігонах, 5 років, що не має жодної дірочки.

Зрозумів чого дорого. Не зрозуміло чого чиновники МО не на пляшці.

Ще до 22 року ТРО і бригади резерву стали пристанищем для всяких бідолаг, які не змогли реалізувати себе в регулярних підрозділах. Якість їхнього управління на війні була передбачуваною, що вилилось у деякі гучні інциденти. З 22 року постійно формуються якісь нові підрозділи, в яких на посади треба когось ставити. Це означає, що вимоги до якостей людей на посадах неухильно знижуються. Ну бо треба ж поставити, хоч когось, а треба. Багато хто пише про переваги переходу на дивізійну структуру, типу, взяти досвідчених командирів, і дати їм в підпорядкування більше людей. Але я не вірю, що це панацея, тому що питання кадрового голоду воно ніяк не вирішує. Новоспеченому матьорому комдиву все-одно необхідні будуть якісні підлеглі командири і штаби, і ми знову стикаємся з питанням де взяти навчених управлінців на посади, які не вгроблять людей.

Тому чарівної пігулки, яка миттєво, одним розчерком пера, заборонить некомпетентність в Силах оборони, не існує. Це питання до довгострокової стратегії кадровиків та освітян Міністерства оборони. Що вони мали б робити ще вчора, і на чому можуть зосередитись зараз, це активному пошуку і просуванні талантів. Але це більше з розділу фантастики.

https://novynarnia.com/2024/07/04/kulyk-tor/

Тактика противника.
На підступах до населеного пункту підари займають дві посадки роблячи "коридор".
Зайнявши їх вони не продовжують просування, замість цього закріпляються і затягують туди РЕБи, таким чином зробивши "коридор" захищеним від fpv (типу купол).
Перед цим декілька днів не обстрілюють позиції артилерії провокуючи до активнішої роботи, але при цьому ведуть активну розвідку.
Коли все готово, в день (Д), час (Ч) починається неймовірно активна робота по піхотних позиціях, таким чином передній край припиняє фізичне існування.
По "коридору" починає просуватися велика механізована колона з піхотою.
Підарські fpv різко змінюють частоту роботи збиваючи з пантелику нашу протидію, і починається активна атака наших артилерійських позицій (якщо їх вдалось виявити).
Таким чином колону неможливо відпрацювати за допомогою fpv, артилерія подавлена підарськими fpv, передові позиції піхоти знищені, тому колона майже без проблем залітає в населений пункт і викидає піхоту яка намагається відразу закріпитись.

Світ знає лише один закон - Горе переможеним. Або працюєте на перемогу, або ведіть справу з переможцями.

Є такий римський крилатий вислів Vae Victis - Горе переможеним.
За ним стоїть цікава байка, із актуальною у всі часи мораллю.

У часи республіканського древнього Риму, коли він ще не був середземноморським гегемоном, а лише невеликою державою, що виживала як могла, римляни зіткнулись з галлами (тими само, що Астерікс і Обелікс), і війна пішла не в користь римлян. Галли захопили місто, і обложили останній бастіон нащадків Ромула на Капітолійському пагорбі. Розуміючи безвихідь ситуації, останні запропонували великий викуп, аби загарбники покинули місто.

Галли принесли ваги з гирьками, щоб зважувати домовлену суму золота, і тут римляни помітили, що гирі важчі, ніж мали би бути, їх дурять і обважують. Вони висловили свій протест Бренну, вождю галлів, на що той дістав меч і кинув на ваги до гирь з цим самим висловом - Горе переможеним.

Є ще одна не байка, а справжня історія, що породила крилатий вислів. Коли термін губернаторства прославленого полководця Гая Юлія Цезаря сплив, Сенат йому наказав розпустити військо і ставати простим громадянином. Але той зібрав свої війська і перейшов Рубікон, почавши громадянську війну результат якої всі ми знаєм. Ім‘я полководця перетворилося в зразок, яким себе величало багато монархів в історії. Навіть зараз багато хто ганьбить ім‘я видатної постаті, називаючи кремлівського чекіста «Царем» - словом, що походить від імені одного з найкращих воєначальників історії.

Яка була б доля Цезаря, якби він все-таки розпустив війська? Напевно про нього знали б історики, а обивателю його ім‘я нічого не значило б, так само як йому нічого не скажуть імена римських завоювателів Греції, Малої Азії, Іспанії і так далі.

Приклад Женьки Прігожина це повтор цих моралей, відомих уже тисячі років.

Коли Рубікон перейдено, плата за вагання - смерть. А ми його також перейшли. І в разі, якщо ми сядем за стіл переговорів з цими виблядками, то вони нам таких гирь і мечів накидають, що розплачуватись ще наші внуки втомляться.

Цікаве відео для загального розвитку.

Про поведінку кулі під час рикошету об тверду поверхню. Спойлер - вона не завжди інтуїтивно зрозуміла.

Це фрагмент старого американського відео для поліцейських. Їх вчили розуміти і використовувати у своїй роботі подібні моменти.

Було б цікаво подивитись на дослідження рикошетів більш швидкісних куль, із сучасних автоматів та кулеметів. Хто може десь бачив, поділіться плз у коментах?