Але надто сильно фанатіти від SEALs не варто. Бо як відомо - Navy винайшли секс, але в Army придумали додати в нього жінок 🥲

Відкриваю збір на куртку карінтія, загоннік найтфорс і золотий дезерт ігл. Для якісного виконання завдань дуже треба 🙏🙏🙏 жлоби зі своїми зборами на корчі, дрони, реби - в стойло

Пам‘ятаю в році так 18му, товаришам скинули знайомі волонтери список, який запросили розвідники однієї славетної бригади. Там були «найнеобхідніші» речі, такі як картки-поповняшки для мобільного, смартфони, цигарки (не які попало, а козирні, типу парламенту, або накшталт), і інші дрібниці, про які у мами попросити соромно, не то що у людей. Зарплата солдата в секторі тоді була близько тисячі доларів. Їхню наглість поки ще ніхто не переплюнув, але думаю у волонтерів є й не такі історії

З приводу впливу спеки і теплових ударів, ділюсь особистим досвідом.

В 19 році брали участь у «скачках» розвідки, хто не в курсі, це змагання, які складаються з багатьох етапів, де перевіряються всі знання та навички необхідні розвіднику, і на основі результатів обирається група переможець. Але найвеселіше на цих змаганнях це те, що між або під час етапів необхідно долати суттєві відстані пересіченою місцевістю на своїх двох, і, так як присутня змагальна основа, робити це чим швидше. Тому скачки.

Перший рівень скачок проходив на Ширлані в липні, температура вдень на сонці (а сонце там скрізь, бо степ) близько 40. Самий виснажливий етап змагань - виведення групи в район виконання завдань (марш-кидок 20км в складі групи на практиці) - розпочинається в 13:00, рівно в апофеозі денної спеки.

Із чотирьох команд учасників, наша єдина не звернулась, в перший же день, за кваліфікованою допомогою медиків через теплові травми. Але це не означає, що ми не відчули тих самих ефектів, наприкінці маршу ми всі випили весь запас води, який розраховували на декілька днів змагань, а по тому як ледве волочили ноги, були схожі на зомбі.

Якщо хтось подумав, що нас так потріпав простий 20 кілометровий марш, тому що ми слабкі, то мушу вас розчарувати. Подальші рівні змагань наша команда виграла, обійшовши представників інших родів військ, і ставши найкращою у ЗСУ.

До спеки треба відноситись із усією серйозністю, враховувати у плануванні дій, та підборі спорядження.

Вчора на речовому складі потримав в руках новий бронежилет Корсар. З 18го року не покладаюсь у питанні індивідуального бронезахисту на державу, тому не знав навіть як він виглядає.

Потримав і одразу згадав, чому не покладаюсь. По відчуттям, вага комплекту кіло під 20. Зайшов на сайт Темп-3000, щоб перевірити свої здогадки, але рекламний каталог скромно мовчить з приводу ваги, вказуючи лише площу захисту. Всередині стальні (!) плити 6го класу ДСТУ, які і перетворюють бронежилет на Сізіфів вантаж.

Яка доцільність від 6го класу, якщо він все-одно не допоможе від пострілу сучасного снайперського важкого (.50, .408, .375, .338) комплексу? Щоб захистити від мізерного % влучань із СВД і ПК патронами БЗ впритул?

Я вам гарантую, якби існувала статистика по використанню різних ЗІБЗ, ми б побачили диспропорційні втрати серед користувачів цього спонсорованого державою лайна. Тому що його цільовий користувач - недосвідчений мобілізований - хронічно зайобаний і не здатний бути мобільною бойовою одиницею. Ну зате від одиночного (🙂) пострілу з ПК захищений. За умови що він в плиту попаде.

Погане спорядження вбиває. Оплачуване державою уже багато років спорядження вбиває. Зрозуміло чому у війська постачають цей шлак, а не якісну альтернативу з ринку (наприклад, Балістика, Українська броня, Мілітарист і тд.). Бо хтось добре знає табличку ділення, і не обтяжений морально-етичними рудиментами особистості.

З області мрій:

Міністерство оборони замість речового забезпечення дає альтернативу у вигляді однаразової виплати на спорядження, яку можна витратити лише у спеціалізованих магазинах.

Але таким шляхом дачу в Альпах не побудуєш і синулю в університет ліги плюща не влаштуєш…

1.2 ляма на пакунок піксельного сонечка уявили?

Пам’ятаю ,що дуже смерділо сгорівшим м‘ясом,волоссям і мастилом.
Цей пост ,до слова для тих ,хто пише пісні про типу геройства «гостомельского десанта» ахахаха і у коментарях,цитую «наши ребята оттуда все целые вернулись»,так ось цей,пост саме для вас,російські під*ри
Ваши ребята - вонючие ,нечестивые оккупантты сгорели нахер и сгнили ,а более везучие поехали домой в черном мешке 😆

Можливо, всі бажаючі сховатися від бусифікації не знали, але для абсолютно легального захисту від злого тцк, виявляється, не потрібно ламати дружині хребет, щоб опікуватися людиною з інвалідністю, або рожати трійню.

Достатньо усиновити одну (1) дитину і опікуватися однією дитиною, щоб вона жила з вами, а не в притулку.

На сайті Мінсоцполітики є розділ з цими дітьми. Їх там майже 15 тисяч.

Я вам клянуся, що повага будь-якого військовослужбовця до людини, що врятувала дитину з дитпритулку буде достатньою, щоб ви ніколи не вважали себе ухилянтом. Це однозначно свята справа.

Але незважаючи на це, всі жаліються на бусифікацію, але дітей у базі Мінсоцу все ще майже 15 тисяч.

З тезою абсолютно згоден, але, на жаль, на усиновленні працюють недолюдки, які на сиріт дивляться як на ясир, який буквально продають за гроші, а щаслива доля дітей їх цікавить в останню чергу. Нехай Господь дасть їм те, на що вони заслуговують.

Голосуйте за дубок

Читаючи новини про крайні соціальні невдоволення. То лічка нардепа-мурчика військового заламала, то якийсь малолітній гопнік (колишнього) військовослужбовця побив за зачіску. І всі з цим носяться, як ніби у цьому є щось ексклюзивне і незвичайне, а не буденність, з якою ми вже 11й рік.

Зриваю покрови - можновладцям, верховним мурчикам, приблатньонним, так і рядовим тітуханам та малолітнім бидланам на вас і ваші проблеми начхати. Їм не цікаво, скільки ви своєї крові пролили, скількох друзів похоронили, і скільки з них ще лежить десь «безвісти». Доки ви для них не здатні представляти загрозу (як на рівні бидла тактичного, так і бидла стратегічного) так буде. Тому, розголос це звісно дуже мило, але скоро його ефект впаде, суспільна реакція стане апатичною. По аналогії зі зборами.

Наші проблеми, наша відповідальність. Стикаючись із викликами, пам‘ятайте, перш за все, про людей зі схожим досвідом, та спільними поглядами. Шукайте друзів, бо ворогів у нас і так вдосталь. Ще дуже влучно з приводу цих обставин висловився Залізняк.

Я хотів зробити великий пост про вибухівку, засоби ініціації, виготовлення та споряджання уламкового елементу, цікаві методи імпровізації з саморобними датчиками цілі. Правда хотів. Але через події, що за крайній місяць відбулися не буду. Замість цього я напишу для цільової аудиторії цього матеріалу який я видалив трохи інше.

Як. Же. Ви. Блять. Заїбали. Ви заїбали ігнорувати базовий інстинкт самозбереження і робити все так, щоб через ваш пройоб загинуло і покалічилося МАКСИМАЛЬНО дохуя людей.

Є прості правила. Вони, сука, ДУЖЕ прості.

Якщо ви розбираєте нерозрив, робіть це в ОКРЕМІЙ ямі. Хуярте по морді будького хто буде збиратися навколо повтикати на процес.

Якщо ви робите перекрути, споряджаєте боєприпаси, працюєте з вибухівкою і особливо з детонами - робіть це ОКРЕМО блядь від місця зберігання всього вашого запасу БК, пластиду і тротилу.

Якщо ви зібралися ковиряти підривник з метою його переробки під скид/мінування - дізнайтеся його будову ДО того як хуярити його ножовкою і ковиряти викруткою. Є інтернет, є діаграми, схеми, посібники - роздрукуйте собі листочок зі схемою, покладіть поруч, виженіть всіх нахуй і тоді ковиряйте.

Якщо розбираєте підривник, спочатку видаліть проміжний заряд, потім капсюль, самоліквідатор і вже ПОТІМ ковиряйте механічну частину.

В процесі роботи використовуйте захисні окуляри. Вони коштують копійки і дадуть вам шанс зберегти очі якщо ви проїбетесь.

Коли споряджаєте дрон - детон вставляєте в заряд ПІСЛЯ підключення детона до плати ініціації. А ще краще спаяйте собі блядську піщалку з двома п'єзодинаміками щоб перевіряти ланцюг підриву перед тим як прикручувати туди детон.

Коли чіпляєте гранату на мавік без "хрестика" - вставте замість запобіжної чеки булавку, прив'яжіть її до землі на місці старту, поставте мавік з гранатою, відійдіть в укриття і потім злітайте. Булавка випаде, мавік полетить, а якщо граната випаде зі скиду в момент зльоту - вона не уїбе у вас під ногами.

Трохи пізніше напишу ще на цю тему, бо ви заїбали калічитися і самозахуярюватися через похуїзм і неповагу до вибухотехнічної справи, яка помилок не пробачає. Тихої ночі. Продовжуємо.

Яка прекрасна новина до дня Конституції. Жлоби посадили дядька на лаву підсудних, за володіння зброєю під час війни. Дура lex, sed lex. Такі новини завжди нагадують, що у нас все уже 30 з гаком років не завдяки, а всупереч. Тому ажіотажу щодо дня «основного» закону, який верховні жлоби переписують кожні кілька років не розділяю. Поки що найкраща Конституція це «Дума» гетьмана Мазепи, коротко підсумована в рядку «…же през шаблі маєм права».

Хочу почати ділитися досвідом з організації бойових операцій, що міг би бути корисним для інших. Нічого секретного або складного, дуже базові речі. Як сказав класик "у військовій науці немає нічого складного, але воювати важко".

Допис перший - CCP або Casualty Collection Point.

В ідеальному світі швидка приїздить прямо на нуль, щоб забрати поранених. Або прилітає гелікоптер. Ну або джедай зцілює всіх використовуючи Силу. В реальності евакуація є однім з найскладніших елементів бою. Логістика до передових позицій завжди затруднена, підходи під ворожим вогнем, будь яке переміщення може привести до нових втрат. Для евакуації потрібні люди, а значить вони залишать позицію. А це може бути 4-5 км. Раз я бачив як було дев'ять. Важкий просто не доживе.

Що можна зробити, щоб хоч якось полегшити собі життя? Організувати CCP - проміжну, відносно безпечну точку, де поранених можна буде стабілізувати і де вони будуть чекати евакуацію. Бомбосховище, підвал будинку, або ж риємо бліндаж. Це має бути відносно недалеко від першої лінії. На CCP має чергувати медик. Не обов'язково справжній лікар, але гарний бойовий медик, що вміє ставити крапельницю, використовувати ліки і тд. Тобто це ще не справжня лікарня, але вже і не "наклади турнікет і нічого не чіпай". Пораненого доносять до CCP, там його стабілізують і там же він чекає на евакуацію, що буде проведена в підходящий момент.

Все це досить просто і є в настановах. Але часто я бачу як цього не роблять. "Немає людей, немає вільного медика, там нема позицій" і ще тисяча та одне виправдання. А потім люди помирають без евакуації. А наступні відмовляються йти на позиції. Як показує практика - це питання лише бажання. Коли хтось організовує нормальну медицину на полі бою, то ситуація відразу покращується на порядок. Піхота починає відчувати впевненість. Про них не забудуть, їх не кинуть.

Єдиний момент. В настановах TCCC досить детально розповідають про організацію CCP. Там все чудово і правильно, але в реаліях цієї війни головним критерієм має стати не "вхід що забезпечує вільний доступ з пораненим", а прихованість. Бити по медикам, евакуації та стабілізаційним пунктам - це фішка цієї війни. Тому маскування - задача номер один.

#полебою

Дуже базова і очевидна річ, яку має забезпечити управління, я в шоці, що хтось цього не робить.