Апгрейд мого робочого, ґік-куточка ❤️

Нарешті показала подарунок від Дена на 8 березня 💖

#нявкання_про_манґу

Трішки про приємне: гляньте який в мене милий плюшик Лайос
до колекції ❤️

Всім приємних вихідних 🍷

Граємо вдвох у PowerWash 2 поки в квартирі срач, оце я розумію однакові сімейні цінності 🤩

Весною якось тягне мене більше до романтичної манґи😊🎀 Wotakoi як раз ідеальний вибір 🩷

Що цікавого ви зараз читаєте?☺️

#нявкання_про_манґу

Саске, ти шо тут робиш?)
Вертайся бігом в село, тебе Наруто шукає всюди 🤩

Мені подобається як художники по своєму насміхаються з їхнього порівняння 🐱

"На межі забуття:
Апокаліптична місія" 🌕

Харуо Івамуне / 2 том 📖

«Коли я думаю про те, що моє існування — це межа довгої та невпинної історії людства... я відчуваю, що не можу покинути їх»

З другим томом я остаточно переконалася, що в мене з’явилася ще одна улюблена манґа — та, яку хочеться віднести до історій, що викликають сум і біль, але водночас дарують надію. Схожі почуття я маю і до "Останньої подорожі дівчат" 🤎

Мені подобається, як у цій апокаліптичній історії робиться акцент (принаймні поки що) не на страшних монстрах, а на людях і наслідках. Адже не монстри стали відправною точкою початку кінця — усе почалося задовго до цього. І все ж навіть серед повної безнадії та руйнації нам показують: поки ми живі, можливо, ще не все втрачено.

Також подобається, як кожен розділ відчувається як окрема мініісторія, що разом формують цілісну картину сюжету. Розділ про робота-бібліотекаря, який оберігає книжки й готовий вічність чекати одного-єдиного відвідувача, чомусь найбільше мене зачепив 🥺

Дуже цікаво, як історія розвиватиметься далі і чи зміниться її темп. Хоча мені вже дуже імпонує цей неспішний, меланхолійний стиль оповіді. А мальовка й деталізація чудово доповнюють усе інше — там, де слова вже й не потрібні 🌧

#нявкання_про_манґу