«Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба»
Народжений 14 червня 1891 року в Зашкові у Львівськім повіті, син народного вчителя Михайла та Марії з шляхетського роду Венґжиновських (дід і прадід були священики), Коновалець уже малим хлоп’ям мав нагоду пізнавати, власне в сільській закутині, суперечності епохи в громадськім та національнім житті Галицької України. Євген Коновалець вчиться й закінчує три перші класи народної школи в Зашкові.
Після закінчення народної школи в Зашкові Євген переїхав до Львова, де вступив до української Академічної гімназії. Часто хлопець переконував своїх товаришів гімназистів, що «українці мусять бути добрими учнями, мусять засвоїти собі знання якнайкраще, якнайбільше, щоб надолужити те, що нам пограбувала неволя».
Перша світова війна 1914 року не дала йому можливості довчитися в університеті і отримати диплом доктора права. Великий вплив на молодого студента мали праці основоположника теорії українського націоналізму Дмитра Донцова, який у той час перебував на Галичині в еміграції. Євген самовіддано організовує політичну працю студентів, спочатку на Львівщині, а згодом по всій Галичині. Під час виборів до Сейму поляки вважали його небезпечним противником і назвали «новітнім гайдамакою». В 1912 році Євгена Коновальця покликано до австрійського війська. Студентом він відбув однорічну військову службу в старшинській школі у Львові та зі ступенем чотаря (лейтенанта) повернувся на студії. Коновалець ініціює створення спеціального студентського товариства для військового вишколу «Січові стрільці». Його ідею підхоплюють товариства «Січ» і «Сокіл», які творять такі ж відділи на теренах Галичини. Євген Коновалець не зайняв формально провідного посту в цих формаціях, однак усе січове стрілецтво визнавало його душею цього руху і своїм ідейним Провідником.
У серпні 1914 року вибухнула Перша світова війна. Хорунжого Коновальця мобілізували до війська. Наприкінці квітня 1915 року в Карпатах відбувся героїчний бій за гору Маківка, в якому брав участь і Євген Коновалець. Бій за Маківку змінив хід подій на фронтах Першої світової, ще раз продемонструвавши, що для України назріла доконечна потреба творити власні збройні сили. Одним із творців Українського війська після проголошення Української Народної Республіки став Євген Коновалець. «Це не значить, писав член Секретаріату Центральної Ради Михайло Єреміїв, що він перший підніс ідею створення української збройної сили вона вже висіла в повітрі, але він перший зумів втілити її в життя…».
У жовтні-листопаді 1917 рр. Коновалець спільно з Р.Дашкевичем та іншими членами Галицько-Буковинського Комітету сформував Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки. В січні 1918 р. Коновальця після проведення реорганізації Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня — початку лютого 1918 рр. частини Січових Стрільців відзначились у ході придушення антидержавного заколоту в Києві та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста. В період діяльності Української Центральної Ради Січові Стрільці на чолі з Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності. 1–2 березня 1918 стрілецькі частини під командуванням Коновальця спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України визволили від більшовиків Київ.
З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Є. Коновалець, залишившись у Києві, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини. В кінці серпня 1918 р. Коновалець отримав від гетьмана П.Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком у Білій Церкві. На початку листопада 19
Народжений 14 червня 1891 року в Зашкові у Львівськім повіті, син народного вчителя Михайла та Марії з шляхетського роду Венґжиновських (дід і прадід були священики), Коновалець уже малим хлоп’ям мав нагоду пізнавати, власне в сільській закутині, суперечності епохи в громадськім та національнім житті Галицької України. Євген Коновалець вчиться й закінчує три перші класи народної школи в Зашкові.
Після закінчення народної школи в Зашкові Євген переїхав до Львова, де вступив до української Академічної гімназії. Часто хлопець переконував своїх товаришів гімназистів, що «українці мусять бути добрими учнями, мусять засвоїти собі знання якнайкраще, якнайбільше, щоб надолужити те, що нам пограбувала неволя».
Перша світова війна 1914 року не дала йому можливості довчитися в університеті і отримати диплом доктора права. Великий вплив на молодого студента мали праці основоположника теорії українського націоналізму Дмитра Донцова, який у той час перебував на Галичині в еміграції. Євген самовіддано організовує політичну працю студентів, спочатку на Львівщині, а згодом по всій Галичині. Під час виборів до Сейму поляки вважали його небезпечним противником і назвали «новітнім гайдамакою». В 1912 році Євгена Коновальця покликано до австрійського війська. Студентом він відбув однорічну військову службу в старшинській школі у Львові та зі ступенем чотаря (лейтенанта) повернувся на студії. Коновалець ініціює створення спеціального студентського товариства для військового вишколу «Січові стрільці». Його ідею підхоплюють товариства «Січ» і «Сокіл», які творять такі ж відділи на теренах Галичини. Євген Коновалець не зайняв формально провідного посту в цих формаціях, однак усе січове стрілецтво визнавало його душею цього руху і своїм ідейним Провідником.
У серпні 1914 року вибухнула Перша світова війна. Хорунжого Коновальця мобілізували до війська. Наприкінці квітня 1915 року в Карпатах відбувся героїчний бій за гору Маківка, в якому брав участь і Євген Коновалець. Бій за Маківку змінив хід подій на фронтах Першої світової, ще раз продемонструвавши, що для України назріла доконечна потреба творити власні збройні сили. Одним із творців Українського війська після проголошення Української Народної Республіки став Євген Коновалець. «Це не значить, писав член Секретаріату Центральної Ради Михайло Єреміїв, що він перший підніс ідею створення української збройної сили вона вже висіла в повітрі, але він перший зумів втілити її в життя…».
У жовтні-листопаді 1917 рр. Коновалець спільно з Р.Дашкевичем та іншими членами Галицько-Буковинського Комітету сформував Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки. В січні 1918 р. Коновальця після проведення реорганізації Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня — початку лютого 1918 рр. частини Січових Стрільців відзначились у ході придушення антидержавного заколоту в Києві та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста. В період діяльності Української Центральної Ради Січові Стрільці на чолі з Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності. 1–2 березня 1918 стрілецькі частини під командуванням Коновальця спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України визволили від більшовиків Київ.
З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Є. Коновалець, залишившись у Києві, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини. В кінці серпня 1918 р. Коновалець отримав від гетьмана П.Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком у Білій Церкві. На початку листопада 19
18 Коновалець через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами (у тому числі Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією. В листопаді 1918 Січові Стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П.Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 розбили гетьманські частини.
Після закінчення визвольної боротьби 1917 — 1920 років багато вояків куреня виїхали до Чехії. Туди ж потрапив і Євген Коновалець. На останньому засіданні Стрілецької Ради, котре відбулося у Празі в липні 1920 року під проводом Євгена Коновальця, було обговорено конкретний план дальшої боротьби українців в умовах польської і радянської окупації. Євген Коновалець запропонував створити таємну підпільну військову організацію, метою якої було мобілізувати народ до боротьби за його права. Так було створено Українську Військову Організацію (УВО). Основою її структури стали члени комендантського складу корпусу Січових стрільців. З них Коновалець формував групи активістів, які, відповідно до обставин, творили ядро підпільної діяльності в Україні. УВО розгорнула збройну боротьбу проти представників польської влади на українській території, ініціювала бойкот польських виборів у Галичині на початку 1920 р. Її увагу було зосереджено також на створенні «Просвіти», «Рідної Школи», товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт». УВО допомагала закласти фундамент господарського піднесення Галичини. Під проводом Євгена Коновальця УВО працювала задля об’єднання українців у єдину державу. Всередині 20х років на західних землях активізували свою роботу націоналістичні молодіжні організації.
Щоб створити потужний рух визвольнореволюційного націоналізму, Євген Коновалець вирішив об’єднати УВО з іншими організаціями націоналістичного спрямування. 29 січня 3 лютого 1929 року у Відні відбувся перший Конгрес українських націоналістів. На ньому було створено спільну об’єднану Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Головою Проводу ОУН обрано полковника Євгена Коновальця. Невдовзі ОУН стала найпотужнішою підпільною революційною силою. Члени клітин ОУН, симпатики, українське громадянство в Україні та на еміграції були відданими і постійними постачальниками матеріальних засобів для діяльності цієї організації. Варто зазначити, що покликана до життя ОУН це третя найбільша перемога полковника Коновальця у боротьбі за відновлення суверенної Української держави. Першу перемогу він здобув восени 1917 року, створивши національну формацію Січових стрільців, які під його проводом у складі Армії УНР протягом двох років захищали суверенітет держави від московсько-німецької орди. Другу перемогу отримав влітку 1920 року, заснувавши нелегальну УВО, яка була добрим підґрунтям для створення ОУН, а відтак Української Повстанської Армії. Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, яка користувалась всезростаючою підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у Лізі Націй та постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.
Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Йосипа Сталіна. Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов.
Про спецоперацію інформували особисто Сталіна. У листопаді 1937-го Судоплатова прийняв Йосиф Джугашвілі й поставив задачу розробити план «нейтралізації» керівництва ОУН. За тиждень у Кремлі Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВС Єжову та голові ЦВК УРСР Петровському. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесено смертний вирок.
23 травня 1938 р. Коновалець був убитий у Роттердамі в результаті цієї спецоперації. Вбивство Коновальця виконав Павло Судоплатов (пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СР
Після закінчення визвольної боротьби 1917 — 1920 років багато вояків куреня виїхали до Чехії. Туди ж потрапив і Євген Коновалець. На останньому засіданні Стрілецької Ради, котре відбулося у Празі в липні 1920 року під проводом Євгена Коновальця, було обговорено конкретний план дальшої боротьби українців в умовах польської і радянської окупації. Євген Коновалець запропонував створити таємну підпільну військову організацію, метою якої було мобілізувати народ до боротьби за його права. Так було створено Українську Військову Організацію (УВО). Основою її структури стали члени комендантського складу корпусу Січових стрільців. З них Коновалець формував групи активістів, які, відповідно до обставин, творили ядро підпільної діяльності в Україні. УВО розгорнула збройну боротьбу проти представників польської влади на українській території, ініціювала бойкот польських виборів у Галичині на початку 1920 р. Її увагу було зосереджено також на створенні «Просвіти», «Рідної Школи», товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт». УВО допомагала закласти фундамент господарського піднесення Галичини. Під проводом Євгена Коновальця УВО працювала задля об’єднання українців у єдину державу. Всередині 20х років на західних землях активізували свою роботу націоналістичні молодіжні організації.
Щоб створити потужний рух визвольнореволюційного націоналізму, Євген Коновалець вирішив об’єднати УВО з іншими організаціями націоналістичного спрямування. 29 січня 3 лютого 1929 року у Відні відбувся перший Конгрес українських націоналістів. На ньому було створено спільну об’єднану Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Головою Проводу ОУН обрано полковника Євгена Коновальця. Невдовзі ОУН стала найпотужнішою підпільною революційною силою. Члени клітин ОУН, симпатики, українське громадянство в Україні та на еміграції були відданими і постійними постачальниками матеріальних засобів для діяльності цієї організації. Варто зазначити, що покликана до життя ОУН це третя найбільша перемога полковника Коновальця у боротьбі за відновлення суверенної Української держави. Першу перемогу він здобув восени 1917 року, створивши національну формацію Січових стрільців, які під його проводом у складі Армії УНР протягом двох років захищали суверенітет держави від московсько-німецької орди. Другу перемогу отримав влітку 1920 року, заснувавши нелегальну УВО, яка була добрим підґрунтям для створення ОУН, а відтак Української Повстанської Армії. Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, яка користувалась всезростаючою підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у Лізі Націй та постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.
Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Йосипа Сталіна. Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов.
Про спецоперацію інформували особисто Сталіна. У листопаді 1937-го Судоплатова прийняв Йосиф Джугашвілі й поставив задачу розробити план «нейтралізації» керівництва ОУН. За тиждень у Кремлі Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВС Єжову та голові ЦВК УРСР Петровському. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесено смертний вирок.
23 травня 1938 р. Коновалець був убитий у Роттердамі в результаті цієї спецоперації. Вбивство Коновальця виконав Павло Судоплатов (пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СР
СР, генерал КДБ). Він зумів увійти в довіру до Коновальця, який вірив в існування в СРСР міцного підпілля. Це «нелегальне угрупування» й презентував, згідно з «легендою», Судоплатов під псевдонімом «Павлусь Валюх».
23 травня 1938 р. Павло Судоплатов передав у Роттердамі в кафе готелі «Атланта» вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.
Поховано Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк.
23 травня 1938 р. Павло Судоплатов передав у Роттердамі в кафе готелі «Атланта» вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.
Поховано Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк.
"Національний Корпус" Київ в рамках проекту «Наше майбутнє» проводить збір речей, присвячених до новорічних свят!
Приблизний список речей, які зазвичай потребують дитячі заклади:
- одяг (в задовільному стані,вік дітей від 3 до 17 років)
- засоби особистої гігієни для хлопчиків і дівчаток
- побутова хімія
- канцтовари
-солодощі (бажано передавати ті,що не швидко псуються)
-іграшки та розвиваючі ігри
Охочим допомогти або за будь-якими питаннями звертатися:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100009680417163
0(63)5857163 Александр
— — — — — — — — — — — — — — — —
https://www.facebook.com/profile.php?id=100011805580722
0(93)7017923 Александра
Збір проводиться до 17 грудня, будемо вдячні за допомогу!
Пункт прийому допомоги знаходиться за адресою:
Пр-т Перемоги,83/2;
метро Святошин.
Приблизний список речей, які зазвичай потребують дитячі заклади:
- одяг (в задовільному стані,вік дітей від 3 до 17 років)
- засоби особистої гігієни для хлопчиків і дівчаток
- побутова хімія
- канцтовари
-солодощі (бажано передавати ті,що не швидко псуються)
-іграшки та розвиваючі ігри
Охочим допомогти або за будь-якими питаннями звертатися:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100009680417163
0(63)5857163 Александр
— — — — — — — — — — — — — — — —
https://www.facebook.com/profile.php?id=100011805580722
0(93)7017923 Александра
Збір проводиться до 17 грудня, будемо вдячні за допомогу!
Пункт прийому допомоги знаходиться за адресою:
Пр-т Перемоги,83/2;
метро Святошин.
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
ГОЛОДОМОР: ЦИФРИ ТА ФАКТИ, ЯКІ ПОВИНЕН ЗНАТИ КОЖЕН
Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932-1933 років. "Червоний" терор був націлений на викорінення нашого народу. Передусім, голодомор був способом боротьби радянської влади з українським повстанським рухом. І лише біологічним винищенням більшовики змогли досягнути успіхів у ліквідації визвольного національного руху українців.
Верховна Рада офіційно визнала голодомор геноцидом українського народу тільки в 2006 році. Публічне заперечення голодомору, як геноциду, вважається протиправним, але про будь-яке конкретне покарання мови не йде.
Понад 20 країн світу підтримали Україну та офіційно визнали факт геноциду українців у 1932-1933 роках.
Щодо кількості жертв думки істориків розходяться, більшість джерел стверджує, що внаслідок голодомору загинуло близько 3-3.5 млн осіб, дехто запевняє що 1.8, інші ж пишуть про 7.5 і навіть 10 млн. Загально прийнято все ж вважати, що 3.5 млн, але точніших даних про жертв геноциду немає.
Щодо географії голоду, то вона охоплювала велику частину українських етнічних територій, у тому числі частину сучасної РФ, про що стверджує перепис 1926 року. Після голодомору 1932-33 років відсоток українців серед населення скоротися в 2 чи 3 рази. Серед кількості загиблих від голоду українці становили 85%.
Та не тільки голодом вбивали українців, а й розстрілювали, за спроби від голоду врятуватись. Сумнозвісний закон "про п'ять колосків" передбачав розстріл для тих, хто намагався врятуватись від голоду, "вкравши" декілька колосків пшениці, тобто "державне майно".
Наша національна історія знала три штучні голодомори, влаштовані комуністами - в 1921-22, 1932-33 та 1946-47 роках. За різними оцінками, усі голодомори забрали життя не менше 10 мільйонів українців. Історики стверджують, що голодомор, влаштований комуністами проти українців - це чи не найбільший зафіксований геноцид за історію людства.
Тож наступного разу, коли в Україні буде зноситись пам'ятник катам українського народу, чи десь буде перейменовано вулицю, названу раніше в честь заслуженого діяча комуністичної системи, перш ніж жалітись на незручність і плутанину з назвами або ж розповідати про історичну цінність – згадайте цю криваву сторінку нашої історії.
Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932-1933 років. "Червоний" терор був націлений на викорінення нашого народу. Передусім, голодомор був способом боротьби радянської влади з українським повстанським рухом. І лише біологічним винищенням більшовики змогли досягнути успіхів у ліквідації визвольного національного руху українців.
Верховна Рада офіційно визнала голодомор геноцидом українського народу тільки в 2006 році. Публічне заперечення голодомору, як геноциду, вважається протиправним, але про будь-яке конкретне покарання мови не йде.
Понад 20 країн світу підтримали Україну та офіційно визнали факт геноциду українців у 1932-1933 роках.
Щодо кількості жертв думки істориків розходяться, більшість джерел стверджує, що внаслідок голодомору загинуло близько 3-3.5 млн осіб, дехто запевняє що 1.8, інші ж пишуть про 7.5 і навіть 10 млн. Загально прийнято все ж вважати, що 3.5 млн, але точніших даних про жертв геноциду немає.
Щодо географії голоду, то вона охоплювала велику частину українських етнічних територій, у тому числі частину сучасної РФ, про що стверджує перепис 1926 року. Після голодомору 1932-33 років відсоток українців серед населення скоротися в 2 чи 3 рази. Серед кількості загиблих від голоду українці становили 85%.
Та не тільки голодом вбивали українців, а й розстрілювали, за спроби від голоду врятуватись. Сумнозвісний закон "про п'ять колосків" передбачав розстріл для тих, хто намагався врятуватись від голоду, "вкравши" декілька колосків пшениці, тобто "державне майно".
Наша національна історія знала три штучні голодомори, влаштовані комуністами - в 1921-22, 1932-33 та 1946-47 роках. За різними оцінками, усі голодомори забрали життя не менше 10 мільйонів українців. Історики стверджують, що голодомор, влаштований комуністами проти українців - це чи не найбільший зафіксований геноцид за історію людства.
Тож наступного разу, коли в Україні буде зноситись пам'ятник катам українського народу, чи десь буде перейменовано вулицю, названу раніше в честь заслуженого діяча комуністичної системи, перш ніж жалітись на незручність і плутанину з назвами або ж розповідати про історичну цінність – згадайте цю криваву сторінку нашої історії.
"Національний Корпус" провів короткий патріотичний вишкіл в рамах проекту «Наше Майбутнє» для дітей дитячого будинку с. Копилів Макарівського р-н. Націоналісти показали декілька коротких фільмів про волонтерський рух і наших добровольців, в ігровій формі ознайомили з макетами зброї та правилами поведінки з нею. Було безліч питань та багато посмішок,дякуємо представникам з дитячого табору «Азовець» які долучилися до нашого заходу.
Майбутнє за нами!
#Національний_Корпус #Київ
Майбутнє за нами!
#Національний_Корпус #Київ
Щойно стало відомо, що багатоповерхову забудову на Сінному ринку зменшуть на 2 поверхи.
"Національний Корпус" проводив тривалу кампанію "Культура проти хамства" і підтримував громаду в акціях протесту забудови Сінного ринку, яка псує центральну архітектуру нашої столиці.
Врешті решт, перемога знову за націоналістами!
#Національний_Корпус #Київ
"Національний Корпус" проводив тривалу кампанію "Культура проти хамства" і підтримував громаду в акціях протесту забудови Сінного ринку, яка псує центральну архітектуру нашої столиці.
Врешті решт, перемога знову за націоналістами!
#Національний_Корпус #Київ
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОРПУС ПРОТИ ЗЙОМОК РОСІЙСЬКИХ СЕРІАЛІВ В УКРАЇНІ
У вівторок 28 листопада активісти Національного Корпусу в Харкові провели акцію проти зйомок серіалу про радянських слідчих НКВС. Сам факт зйомок серіалу про слідчих військової прокуратури СРСР часів другої світової війни є обурливим.
По-перше, в країні продовжується політика декомунізації, по-друге, кожен, хто знайомий з історією України знає про жорстоку політику Радянського Союзу до українського народу, а також про злочинні дії НКВС на українських землях.
На місці проведення зйомок націоналісти розмістили фотографії українців, розстріляних радянськими катами. Поліція, що приїхала за викликом на місце проведення акції, виступила на боці знімальників, тому між активістами та поліцією відбулася невелика сутичка. Затриманих не було. Проте сам факт захисту правоохоронцями цих людей є показовим та обурливим. В Україні немає місця людям, котрі вважають, що знімати серіали про катів народу нормально.
У вівторок 28 листопада активісти Національного Корпусу в Харкові провели акцію проти зйомок серіалу про радянських слідчих НКВС. Сам факт зйомок серіалу про слідчих військової прокуратури СРСР часів другої світової війни є обурливим.
По-перше, в країні продовжується політика декомунізації, по-друге, кожен, хто знайомий з історією України знає про жорстоку політику Радянського Союзу до українського народу, а також про злочинні дії НКВС на українських землях.
На місці проведення зйомок націоналісти розмістили фотографії українців, розстріляних радянськими катами. Поліція, що приїхала за викликом на місце проведення акції, виступила на боці знімальників, тому між активістами та поліцією відбулася невелика сутичка. Затриманих не було. Проте сам факт захисту правоохоронцями цих людей є показовим та обурливим. В Україні немає місця людям, котрі вважають, що знімати серіали про катів народу нормально.
Сьогодні в рамках проекту "Відпочинок" активісти "Національного Корпусу" завітали до скалодрому "Цех".