«Наш формат» відкриває для попереднього замовлення бестселер «Бути босом — легко» від американського експерта з управління Брюса Тулґена.
В ефективному управлінні підлеглими немає нічого надзвичайного, і, послуговуючись простими порадами, ці навички можна в собі розвинути. Тулґен дає управлінцям різного рівня чіткі поради для того, щоб стати сильним менеджером. Тим, хто чітко озвучує свої очікування підлеглим, регулярно отримує й аналізує зворотний зв'язок, вчасно виправляє помилки підлеглих і оперативно винагороджує їх за успіхи.
📌 Брюс є засновником та керівником компанії RainmakerThinking, яка спеціалізується на дослідженнях із менеджменту та корпоративному навчанні. Серед їхніх клієнтів такі компанії як Ernst & Young, Chevron Corporation, Domino’s Pizza, General Electric, Mercedes Benz USA, Walt Disney Internet Group, Kraft Foods, Pepsi Co, Proctor & Gamble, IBM.
📌 Management Today назвало Брюса Тулґена гуру менеджменту, а експерти рейтингу бізнес-мислителів Thinkers 50 — новою зіркою.
📌 Businessweek: «Рекомендації Брюса Тулґена будуть особливо цінними для власників малого бізнесу».
Замовити книжку можна тут → goo.gl/4ReYxN
До речі, менеджерам також може стати в пригоді «Переможець» Джека та Сюзі Велчів, яку ми буквально на днях відправили до друкарні. Книжку шукайте тут → goo.gl/rcm6xy

Як переконати того, хто не хоче, щоб його переконали — 6 порад від авторів книжки «Думай як фрік»
1. Зрозумійте, чому так складно когось переконати.
Насамперед слід усвідомити, що думка вашого опонента, найімовірніше, базується не на фактах і логіці, а на світогляді та стадному мисленні.
2. Пам’ятайте: ви генеруєте докази, а слухач лише обирає те, що важливе для нього.
Ви нічого не зможете змінити, якщо ваші аргументи не мають жодного значення для співрозмовника.
3. Не сподівайтесь на те, що ваші докази найкращі.
Якщо ви надасте докази, що ілюструють, як досягти прибутків без жодних витрат, ваш співрозмовник нізащо на це не купиться. І правильно зробить. Панацеї не існує. Якщо ви зможете прибрати всі хиби з вашого плану, це лише дасть привід вашому співрозмовникові сумніватись у чомусь іншому.
4. Визнайте важливість доказів вашого співрозмовника.
З аргументів протилежної сторони ви можете дізнатися щось нове та використати це для власних доказів. Крім того, якщо не брати до уваги докази співрозмовника, він узагалі не йтиме з вами на контакт.
5. Тримайте образи при собі.
Негативні події залишають глибокий слід у нашій пам’яті. Цим можна пояснити, чому ми так погано оцінюємо можливі ризики й переоцінюємо рідкісні катастрофи. Окрім того, це означає, що у більшості людей біль від негативних подій перекриває позитивні спогади.
Якщо ви прагнете вплинути на психічне здоров’я ваших опонентів, не зволікайте, скажіть їм, які вони нікчемні, дурні чи огидні. І навіть якщо кожен пункт — це чистісінька правда, навіть не сподівайтесь, що вам вдасться їх переконати. Образи перетворять вас у найзапеклішого ворога.
6. Якщо ви щиро прагнете переконати когось, хто цього не хоче, розкажіть йому історію (не анекдот!).
Історії завжди звертаються до самозакоханості, яка є в кожному з нас. У міру розгортання події, коли головні персонажі переміщуються в часі та ухвалюють рішення, ми неминуче ставимо себе на їхнє місце. «Чудово, я б теж так зробив!» або «О, ні, ні, я б ніколи такого не вчинив!».
Думати як фрік та розказувати історії навчають Стівен Левітт та Стівен Дабнер тут → goo.gl/g8aQLm

4 помилки ораторів — поради від спікерів TED-конференцій
1. Самореклама.
Добре ім’я — це все. Ви ж хочете мати репутацію щедрої людини, яка дарує своїм глядачам щось прекрасне, а не зажити слави нудного самопіарника?
Призначення мовця — давати, а не брати. Люди приходять на конференції не задля реклами. Тільки-но вони зрозуміють справжню мету промови, вас одразу ж позначать як спам.
2. Хаотичність.
Одна справа — не підготуватися, інша — вихвалятися цим. Це образливо й це змушує глядачів відчувати, наче їхній час нічого не важить.
3. Організаційна нудьга.
Інформація про компанію цікава для тих, хто там працює… і глибоко байдужа всім іншим. Даруйте, але це так. Зведіть усю промову до історії вашої компанії — і ваші глядачі заснуть на старті. Але все може змінитись, коли ви зосередитеся на суті вашої роботи та ідеях, що вас надихають.
4. Гра в натхнення.
Багато ораторів, визнають вони це чи ні, мріють залишати сцену під бурхливі оплески й сотні твітів на підтвердження їхнього вміння надихати. І тут криється пастка. Такі оратори переглядають промови натхненних мовців і пробують копіювати їх… але тільки форму. Результат буває жахливим: нещадне наслідування кожного прийому заради інтелектуальної й емоційної маніпуляції глядачами.
Будь ласка, не робіть цього.
Про те, як зробити свою промову успішною, читайте в книжці Кріса Андерсона «Успішні виступи на TED. Рецепти найкращих спікерів» → goo.gl/3V09O4

«Наш формат» видаватиме українською «Ейнштейна» Волтера Айзексона. І поки перекладач – Микола Климчук – працює над текстом, пропонуємо до вашої уваги невеличкий уривок.

7. ЕЙНШТЕЙН і ЖІНКИ. Частина 2
1919 року сорокарічний Альберт Ейнштейн одружився вдруге — зі своєю двоюрідною сестрою по матері Ельзою. Вона була на три роки старша і в неї було дві доньки від першого шлюбу, яких Ейнштейн удочерив. Про дітей з Ельзою мови, ясна річ, не було. Принизлива процедура розлучення з Мілевою вимагала від Ейнштейна публічно визнати зв’язок з кузиною.
«Жінка-супчик» Ельза перемогла «жінку-інтелектуалку» Мілеву. (На довгій дистанції треба ставити на супчик — він перемагає.)
Ельза стала Альберту янголом-охоронцем, бухгалтером, домогосподаркою, секретаркою — словом, розчинилися в особистості знаменитого чоловіка і схоже, що їй це подобалося. Це вона придумала брати з репортерів по долару за питання і по п’ять доларів за фото. Вона добувала в хаосі Веймарської республіки масло і яйця, щоб Альберт не відхилявся від дієти. Вона була анти-Мілевою.
Наскільки Ельза оперувала повсякденністю Альберта промовисто свідчить такий факт. Якось вона знайшла на його яхті (а Ейнштейн любив ходити від вітрилами і мав яхту) деталь жіночого туалету і перестала видавати Ейнштейну кишенькові гроші, щоб він коханок не заводив.
Саме з нею домовлявся Інститут передових досліджень у Прінстоні про річну зарплату професора Ейнштейна (він спершу назвав суму 3000 доларів, Ельза домовилася про 10 000.)
Вони де факто прожили разом двадцять п’ять складних і щасливих років. Коли у 1936-му Ельза померла в Прінстоні, він цілий день проплакав, що бувало з професором раз чи два у житті.
— Ви розумієте теорію відносності? — спитав її якось журналіст
— Я розумію Ейнштейна, — відповіла ця недурна жінка.

Як спланувати своє життя за 5 кроків – поради від авторів «Дивись уперед»

Крок 1. Напишіть свою поминальну промову.
Якою буде ваша спадщина? Який слід ви залишите в життях своїх близьких?
Складіть список людей, у чиїй пам’яті ви хочете залишитися. Потім напишіть, яким ви хочете їм запам’ятатись: вірним, сміливим, добрим… Ці списки – основа промови. Суть в тому, щоб працюючи над промовою та уявляючи як її проголошуватимуть, ви придумали як бажані спогади зробити реальними.
Крок 2. Відкривайте життєві рахунки.
Складаючи поминальну промову, ви вирішили, кому і як хочете запам’ятатися, а отже уже здогадуєтесь які рахунки слід відкрити. Зазвичай йдеться про такі рахунки як ви самі, віра, здоров’я, дружина або чоловік, діти, фінанси, робота тощо.
Крок 3. З’ясуйте стан кожного рахунку.
Уявіть, що ваші рахунки – банківські. Який баланс на кожному з них? Так ви зможете дізнатись, чи не наражаєте котрийсь з них на небезпеку.
Крок 4. Визначте їх пріоритетність.
Які рахунки для вас важливіші за інші? Це необхідно вирішити, адже від цього залежатимуть майбутні дії.
Крок 5. Розпишіть кожен рахунок.
Щоб працювати з кожним з відкритих рахунків вам потрібно скласти план дій для кожного з них – сформулювати мету, визначити його бажаний та реальний стани, а вже після цього окреслити кроки, які треба зробити, щоб почати жити омріяним життям.
З розробкою плану маршруту до омріяного життя допоможуть Майкл Гаят та Деніел Гаркаві у книжці «Дивись уперед» → goo.gl/iqWHRL

«Я не реформатор. У світі завжди було й сьогодні є чимало спроб реформування. Як на мене, ми забагато уваги приділяємо реформаторам. Їх є два види. Обидва тільки заважають реформам.
Той, хто називає себе реформатором, прагне розбити все в друзки. Він належить до такого типу людей, хто шматує цілу сорочку, якщо ґудзик на комірці не влазить у петельку. Йому ніколи не спаде на думку збільшити розріз. Цей вид реформатора ніколи й за жодних обставин не знає, що він робить. Досвід і реформи ніколи не йдуть пліч-о-пліч. Реформаторові надовго не стане його скаженого завзяття, якщо заговорять факти. Він буде відкидати всі факти», пише Генрі Форд у своїй автобіографії «Моє життя та робота».
В день народження Г. Форда, 30 липня, ми згадуємо про його досягнення та окремі думки.
📌 Г. Форд – конструктор автомобілів, засновник корпорації «Форд Мотор», один з найбагатших людей усіх часів. Вперше почав використовувати промисловий конвеєр, на якому спочатку у 1910 р. складали генератор.
📌 До того як стати всесвітньовідомим Форд лагодив годинники, обслуговував парові двигуни та вивчав бухгалтерський облік.
📌 Український переклад біографії Форда перевидавався 8 разів загальним накладом майже 28 тис. екземплярів.
📌 «…ми оголосили й розпочали з січня 1914 року втілювати своєрідний план розподілу прибутку, за яким мінімальна заробітна плата за роботу будь-якого типу і при певних умовах становила п’ять доларів на день. Водночас ми скоротили робочий день до восьми годин, до цього було дев’ять, а тиждень – до сорока восьми годин.
…Цього взагалі не зрозуміли. Багато працедавців думали, що ми розбагатіли й робимо це заради реклами. Вони осудили нас, бо ми змінили стандарти – ми порушили звичай платити людині найменшу суму, на яку вона погодиться».
Замовити «Моє життя та робота» Г. Форда можна тут → goo.gl/xt6acM

«Силу волі» Келлі Макґоніґал вже здано в друк

Як робити менше, а встигати більше: 6 міфів, що стоять на заваді успіху

1. Усі справи однаково значущі.
Рівність – це брехня. Розуміння цього – база для будь-якого доброго рішення. Якщо ми приймаємо той факт, що не всі справи однаково значущі, поводитися потрібно так само. Не можна ставати жертвою переконання, що ми маємо зробити геть усе, що сама сутність успіху – викреслювати пункти зі списку справ. Правда в тому, що не всі справи однаково значущі, а успіх приходить тоді, коли ми робимо найбільш важливі справи.

2. Мультизадачність.
Коли ви намагаєтеся робити дві справи одночасно – ви або не хочете, або не можете зробити добре жодну з них. Якщо ви вважаєте, що багатозадачність – хороший спосіб робити більше, ви геть усе перекрутили.
Багатозадачність веде до поганих рішень, болючих помилок і непотрібного стресу. Визначте для себе, що просто зараз має найбільше значення і приділіть цій справі всю свою увагу.

3. Життя, кероване дисципліною.
Щоб бути успішним – не потрібно бути дисциплінованим. Насправді для досягнення успіху потрібно менше дисципліни, ніж ви думаєте, а причина проста: успіх приходить до тих, хто робить одну правильну справу, а не до тих, хто робить правильно геть усе. Фокус в тому, щоб вибрати правильну звичку й знайти в собі достатньо дисципліни, аби закріпити її.

4. Сила волі завжди напоготові.
Уявіть силу волі у вигляді значка батареї на екрані мобільного телефона. Щоранку її заряд повний. Протягом дня він зменшується щоразу, як ви використовуєте її. І поки колір ще зелений, ви можете приймати рішення; коли зрештою він стає червоним – усе.
Тож не переоцінюйте своєї сили волі. Щодня у вас обмежений її запас. Кожен день починайте з роботи над найважливішим – зранку ваша воля найсильніша.

5. Баланс у житті.
Ні в чому й ніколи не буває абсолютної рівноваги. Те, що заведено вважати станом рівноваги, насправді є дещо іншим – процесом балансування.
Розділіть роботу й особисте життя та розкладіть їх у різні чаші – не для того, щоб відокремити, а для того, щоб урівноважити. Урівноважте також ті чаші, по яких ви розклали роботу та особисте життя.

6. Великі мрії – це погано.
Задавайтеся більшими питаннями. Хороший метод – помножити бажаний результат на два. Поставте настільки більшу мету, що план, який ви придумаєте, практично гарантуватиме досягнення початкової мети.
Не дайте обмеженому мисленню встановити у вашому житті межі.

Докладніше про те як робити менше, а встигати більше у книжці «Одна справа» розказують Ґері Келлер та Джей Папасан → goo.gl/oBU1Zn

Рубрика #how_its_made на «виїзді»: директор видавництва «Наш формат» Антон Мартинов розказує про особливості купівлі прав на іноземні книжки.

«Перший етап придбання прав на книгу – її вибір. Це доволі суб’єктивний процес. У кожного видавництва є свої критерії відбору. Якщо загалом, то українські видавці звертають увагу на відгуки людей, рецензії у пресі та тренди книжкового ринку.

Коли книжка обрана, починається один із найважчих етапів – пошук правовласника. Є видавець та автор. Містком між ними є агенти. При цьому вони можуть знаходитись де завгодно – у США, Британії, Ізраїлі, Польщі, Латвії та інших куточках світу. Тому знайти агента, який володіє правами на ту чи іншу книгу – доволі складно. Також буває, що у одного автора є декілька агентів, кожен з яких займається різними ринками.

Лист переправляють з одного континенту на інший. Цей «футбол» може зайняти дуже багато часу. Люфт може складати від кількох днів до кількох років. Наприклад, найдовше ми підписували книгу Нельсона Мандели «Довгий шлях до свободи». Це тривало два роки. Нам довелось так довго чекати на видання, адже у нас на руках не було підписаних документів. Втім, тепер ми починаємо роботу над книгою одразу після того, як отримуємо підписану угоду через електронну пошту».

Докладніше про це читайте тут → goo.gl/xC6nkz

Менше тижня перебуває на посаді директорки Українського інституту книги Тетяна Терен. У неї поки немає ані команди, ані приміщення, лише «гектари порослого бур’янами поля, а з інструменту – одна лопата». Втім, нова очільниця вже зараз точно знає, чим буде займатись.

Станом на сьогодні тривають пошуки приміщення для Інституту. І хоча, за словами заступника міністра культури Юрія Рибачука, кілька варіантів вже є на прикметі, однак говорити щось конкретне у Мінкульті не поспішають. Тетяна Терен в свою чергу зауважує, що вона перш за все прагне не просто облаштувати офіс, а перетворити його на культурний центр. Втім, говорити про це рано, адже і команди у новопризначеної директорки поки немає. Поза тим, Т. Терен обіцяє вже у вересні цього року під час Форуму видавців у Львові познайомити широку аудиторію з першими членами команди, з якими, очевидно, зараз йдуть перемовини. «На Форум видавців ми подали заявку на одну подію і це буде презентація Українського інституту книги», - говорить Т. Терен. Тоді ж у Львові директорка Інституту збирається презентувати і більш чіткий план роботи.

Детальніше про плани директорки Інституту книги читайте тут → goo.gl/dxpcFq

Чому засновник Amazon викинув телевізори з офісу та перестав зустрічатися з підлеглими

Щоразу, коли Джефф Безос походжав офісом, він шукав недоліки – дефекти у системах компанії або навіть у корпоративній культурі. Одного ранку у 2003 р. Безос зайшов до кімнати нарад в Amazon і був приголомшений. На стіні висів щойно встановлений телевізор для відео-презентацій. В цьому не було нічого незвичайного, але сам Безос був незадоволений. Подібні нововведення, про які він не знав, здавалися йому незграбною спробою комунікації всередині офісу та неприпустимими затратами. Тож Безос розпорядився, щоб усі нові телевізори були винесені з кімнат для переговорів. Поза тим Безос навмисно залишив металеві кріплення у стінах, навіть ті, об які можна було вдаритися. Це мало слугувати нагадуванням працівникам про те, чого робити не слід.

Після випадку з телевізором було навіть створено офіційну нагороду, котру вручали працівнику, який виявляв бюрократичну або марнотратну діяльність. Призами були ті телевізори, що залишилися.

Приблизно в той же період Безос вніс ще дві зміни до корпоративної культури компанії. По-перше, намагаючись оптимізувати використання власного часу, він вирішив більше не зустрічатися з підлеглими віч-на-віч. Такі зустрічі перетворювалися на банальні обговорення та відволікання, замість того, щоб вирішувати проблеми і генерувати ідеї. Навіть сьогодні Безос нечасто зустрічається з кимось із колег наодинці.

По-друге, Безос заборонив працівникам використовувати для презентації своїх ідей на зустрічах Microsoft PowerPoint та Excel. Відтепер працівники мали писати свої презентації у спеціальній прозі. Він хотів, щоб люди глибоко мислили і неспішно та переконливо висловлювали свої думки.

«Я не хочу, щоб це місце перетворилося на сільський клуб, - любив він казати, ускладнюючи умови роботи для працівників. – Наша праця важка. Сюди не приходять відпочивати!».

Далі Безос удосконалив формулу ще більше та розпорядився, щоб кожна презентація нового додатку чи продукту здійснювалася у формі макета прес-релізу. Мета нововведення полягала в тому, щоб навчити працівників відділяти сутність речей і починати з того, що бачить клієнт – публічного оголошення, а далі починати працювати в зворотному напрямку.

Більше про засновника Amazon, який, до речі, на кілька годин в липні навіть став найбагатшою людиною планети, читайте тут → https://goo.gl/GU3VM4

Джефф Безос

Неважливо – керівник ви чи працівник – питання оплати праці хвилює кожного, хоч і з різних боків. Пропонуємо звернути увагу на кілька порад з цього питання від Ласло Бока, який свого часу займав посаду директора Google по роботі з персоналом.

Правило №1. Оплачуємо працю «несправедливо». Ваші найкращі люди кращі, ніж ви думаєте.
Більшість компаній створюють системи виплат, які заохочують і найкращих працівників, і тих, хто вже на порозі звільнення. Найбільш поширена схема заснована на аналізі рівня зарплат на ринку, тож як наслідок найкращий працівник може отримувати десь на 30% більше, ніж в середньому по ринку. Зарплата може зростати в середньому на 2-3% щороку.
Проблема в тому, що за такою схемою підвищення зарплати навіть за найкращих результатів можуть припинитись вже за кілька років, коли працівник досягне верхньої точки дозволеного рівня зарплати.
Справедливість – це не тоді, коли всі люди на однакових посадах отримують одну і ту саму зарплату (плюс-мінус 20%). Справедливість – це коли винагорода залежить від внеску людини.
Скількох людей ви обміняєте на вашого найкращого працівника? Якщо ця кількість перевищує 5, ви, можливо, йому недоплачуєте. А якщо більше 10 – ви йому точно недоплачуєте.

Правило №2. Відзначаємо досягнення, а не компенсації.
Форма відзнаки важить не менше, ніж її розмір. Ми (Google) почали робити більшу ставку на накопичення вражень, а не грошей.
Публічне визнання ми даруємо людям через нематеріальні нагороди, а грошові нагороди вручаємо приватно – через значну різницю премій і кількості акцій.

Правило №3. Полегшуйте розповсюдження любові.
Є сенс заохочувати колег винагороджувати одне одного. gThanks – це інструмент, за допомогою якого можна відправляти записки з подяками. Чому це завжди краще, ніж відправити людині електронного листа? Тому що ці записки – публічні.
Також у Google будь-хто може призначити іншому нагороду в 175 доларів готівкою без погодження з керівництвом.
За більш ніж 10 років випадки зловживання системою бонусів від колег траплялися вкрай рідко. Ми виявили: якщо вірити, що люди чинитимуть правильно – найчастіше вони так і робитимуть.

Правило №4. Винагороджуйте невдачі, якщо вони несуть в собі урок.
Ми хотіли переконати своїх працівників, що ніхто не буде покараний за те, що неймовірно ризикнув.

Уроки Google: правила гри у команді мрії шукайте у книжці «Робота рулить» Ласло Бока → https://goo.gl/UDy4wk

Вирішили спробувати дещо нове, тож зустрічайте нашу новинку - «Багряну королеву» Вікторії Авеярд!

Про що це: Радіоактивна пустка у постапокаліптичному світі та 17-річна Мара, яка ось-ось опиниться на війні. Панівна еліта вважає дівчину ворогом, бо начебто вона може зруйнувати усталений світовий лад.

Чому: Хоча «Багряна королева» лише дебют авторки, книжка одразу стала бестселером New York Times та USA Today. Твір вже перекладено на 39 мов.

Передзамовлення на «Багряну королеву» можна оформити тут → https://goo.gl/MTiGmM

Як захистити свою домівку від злочинців? – поради від колишнього агента ЦРУ

1. Вивчіть власний район.
Надзвичайно проста стратегія – звичайна прогулянка власною вулицею. Що ви бачите на будинках вашого кварталу? Які будинки мають вигляд заселених, а які ні? Переповнена поштова скринька, стан газону, відчинені двері гаража чи прибране сміття – все це ознаки, якими користуються грабіжники. Потрібно, щоб ваш будинок ніби інформував, що про його безпеку дбають.

2. Ви очікуєте на пакунок? Якщо ні, то не відчиняйте дверей.
Якщо хочете переконатись, чи є людина представником певної компанії, самі знайдіть номер цієї служби і зателефонуйте. Не довіряйте будь-кому, хто з’являється до вас у формі.
Уважно ставтесь до того, що можуть приліпити до ваших дверей – повідомлення від компанії доставки, шматок ізоляційної стрічки – це може використовуватись грабіжниками, які позначили ваш дім.

3. Обстежте свій будинок. Це необхідно, щоб побачити які елементи вашого дому роблять вас потенційно вразливими до злочинної діяльності. Повторіть цей процес вночі (чи достатньо освітлення? де міг би би сховатись злочинець?).
Зверніть також увагу на ознаки, які свідчать, що у вашому будинку багато коштовних речей. Чи припаркований дорогий автомобіль? Чи видно з вікна надто великий телевізор?
Також варто прибрати біля будинку. Така безневинна річ як самокат може бути використана для того, щоб розбити скло.

4. Система безпеки.
Реальна система безпеки – чудова річ, але є вона у вас чи ні, самі лише сповіщення про її наявність є стримувальним фактором.
Те ж саме стосується собак та камер спостереження. Якщо у вас їх немає, все це можна зімітувати.

5. Убезпечте свій будинок.
Потрібно збільшити видимість по своєму двору – дерева та огорожі треба обрізати так, щоб вони не давали можливості залізти на другий поверх.
Встановіть навколо будинку освітлювачі розсіяного світла, що вмикаються від стороннього руху. Виробіть звичку перевіряти чи замкнені вікна.

6. Розробіть план захисту будинку в разі проникнення до нього грабіжника.
Хороший план має бути простим і швидким, а також враховувати три чинники:
а) ліхтарик та зброю;
б) члена родини, який викликає поліцію;
в) оборонну позицію, куди ви підете, щоб переконатися, що ніхто не пройде повз вас.

Детальніші поради шукайте у «Шпигунських таємницях» Джейсона Генсона → https://goo.gl/YgYU9Q

Напролом» — улюблена книжка Арнольда Шварценеггера, спортсменів світового класу, коучів, політичних лідерів, телевізійників.
Книжка перекладена на сімнадцять мов.
Якщо це вас надихнуло, то книжка тут → https://goo.gl/kGY1t8