Ми звикли ділити людей на дві категорії — "жайворонків" та "сов". Але Гел Елрод переконаний в іншому. За допомогою методу "Чудовий ранок" кожен зможе не лише прокидатися вдосвіта без надмірних зусиль, а й встигати значно більше, ніж міг до того Ну і ніде правди діти — ранкові години таки продуктивніші. Варто використовувати їх на повну :)

https://goo.gl/Wrs5Hl

21 червня о 18:45 запрошуємо вас на презентацію-дискусію навколо книжки "Цивілізація" Ніла Ферґюсона у Києво-Могилянській бізнес-школі. Лектор — Валерій Пекар, президент компанії "Євроіндекс".

Мабуть, найцікавіше з усіх питань, що хвилюють сьогодні істориків і соціологів, звучить так: як вийшло, що Європа, невелика частина світу, станом на 1400 рік найменш населена, неосвічена й безкультурна, що страждала від воєн, роздробленості і хвороб, протягом декількох століть не просто вирвалася вперед в науці, техніці, культурі, філософії, військовій справі, але ще і змогла захопити і підпорядкувати практично всю решту світу?

Різні дослідники вважали першопричиною географію євразійського континенту, його різноманітну фауну, морські течії тощо. Але чому Європа отримала переваги над Китаєм, Індією та Світом Ісламу, які також розміщені в Євразії? Ніл Ферґюсон пропонує свою відповідь, яку ми обговорюватимемо наступної середи :)

Деталі та реєстрація тут → https://goo.gl/ecQ0Ny

Друзі, ми шукаємо контрольних читачів :)

Якщо ви хочете бути першим, хто читатиме книжки до того, як вони потраплятимуть у книгарні (ба, навіть в друкарні!) — вам до нас. Якщо ви хочете впливати на подачу матеріалу та редагувати його — вам тим паче до нас. Заповнюйте форму для контрольних читачів за лінком, наведеним нижче, і робіть книжки кращими — разом із нами :)

В обмін на допомогу пропонуємо знижку на наші книжки та безкоштовний примірник прочитаного вами видання.

https://goo.gl/3jNLFL

"Плутократи" засвідчують: багаті і бідні – не проблема суто українська. Вона існує і в Канаді, і в США. От тільки в Україні прірва, що відділяє олігарха від пенсіонера, гротескно велика. І нема інституцій, щоб забезпечили гідне життя найбіднішим. Як кажуть учасники дискусії, настав час українській еліті покінчити з колекціонуванням «майбахів». У цивілізованому світі зараз інші тренди: філантропія, соціальна відповідальність.

https://goo.gl/zWX5it

Приймати рішення – це наче шукати потрібні двері у закручених коридорах багатоповерхового будинку. Тому й не дивно, що ми часто опиняємося не там, де хотіли б.

Щоб вирішити цю проблему, професор економіки Річард Талер і професор права Кас Санстейн пропонують концепцію поштовхів, або наджів. Це м’який спосіб вплинути на вибір людини, не вдаючись до маніпуляцій, заборон чи наказів. А більше читайте в уривку з книжки "Поштовх" на "Українській правді" :)

https://goo.gl/xwH7LM

Друзі, у нас акція! Сьогодні, 28 червня, у День Конституції України – знижки 15% на всі наші книжки. З 00:00 до 23:59 придбавайте книжки зі знижкою як у нашій онлайн-крамниці, так і в книгарнях на Петрівці та Алли Горської.
Саме час запастися новинками перед відпусткою, чи не так? :)

Книжки тут → https://goo.gl/JsBgF9

«Взуття-буття» Філа Найта – одна з улюблених книжок Білла Ґейтса. Вона про те, як із пустими кишенями укладати багатомільйонні угоди й залишатися у виграші. Про те, як зібрати команду професіоналів і за роки роботи втратити лише двох топ-менеджерів. Про біг як спосіб ведення бізнесу та філософію.

Зустрічайте перший уривок історії успіху видатної компанії. А книжка уже от-от :)

https://goo.gl/4hx48x

Ми давно чекаємо на створення інституту книги, який займатиметься популяризацією читання та дбатиме про розвиток української книжки. І от, обрання директора уже на носі. Ознайомлюйтеся із передвиборними програмами кандидатів! Хто ваш фаворит? :)

https://goo.gl/AFZCJD

Створення кожної книжки це завжди певна магія, яка в свою чергу майже недоступна для читачів. Наш формат вирішив розкрити деякі таємниці книготворення у новій рубриці - #How_its_made, де ми будемо розповідати вам про роботу друкарень, редакторів та перекладачів, про переговори з правовласниками, обкладинки, ляпи та маленькі (і трохи більші) перемоги.

Перша історія, якою хочемо поділитись, стосується книжки про Nike та її засновника Філа Найта – «Взуття-буття». Як ви могли помітити, українське видання є абсолютно унікальним – воно має не лише свою особливу назву (в оригіналі використано словосполучення «Shoe Dog»), а й відмінну обкладинку, авторами якої є творча група Elk+Deer. Так, насправді більшість видань книги Філа Найта різними мовами є ідентичними до американської версії – чорний фон, золотисте тиснення та фірмовий знак компанії – «Swoosh», який в 1971 р. створила Керолін Девідсон за $35. Самому Найту, до речі, тоді логотип не сподобався.

Повертаючись до обкладинки: для нас було принциповим, щоб книжка «заговорила» з читачами українською на всіх рівнях, включаючи візуальний. Насправді умова правовласників щодо незмінності обкладинки не є загальним правилом, це радше виняток. І як бачите, навіть за таких умов можна добитись позитивного результату.

Розкажіть, чи подобається вам, коли українські переклади виходять з унікальними обкладинками? Чи краще нічого не змінювати?

Також пишіть нам про що ви б хотіли дізнатись у наступних випусках рубрики #How_its_made. Ми візьмемо до уваги всі коментарі та будемо намагатись розказати про все, що вас зацікавить.

«Взуття – буття» приїде з типографії вже зовсім скоро – 11 липня. Тобто завтра :) Книжка тут → goo.gl/ZeU8Ac

Друзі, #говорить_наш_формат, хочемо повідомити вам прекрасну новину: «Наш Формат» видаватиме біографію Ернеста Гемінґвея! Переклад можна очікувати вже наступного року.
Ця біографія – це понад 800 сторінок тексту про роботу та життя одного з найвідоміших світових письменників, лауреата Нобелівської та Пулітцерівської премій. Це також перша повна біографія Гемінґвея за останні 15 років та перша біографія письменника, написана жінкою (автором є Мері В. Дірборн, яка отримала докторський ступінь з англійської мови та порівняльної літератури у Колумбійському університеті). Іноземні оглядачі вже встигли відзначити, що у біографії використано багато нового матеріалу.
«Це найкраща художня біографія сучасності, душевна розповідь про приголомшливу геніальність і глибокий відчай Ернеста Ґемінгвея. Мері Дірборн зобразила цю розпачливу історію життя з усіма можливими подробицями, забезпечивши їй гласність ще не на один десяток прийдешніх років», - пише Маріон Менде, авторка біографії Дороті Паркер.
На думку окремих читачів, автор-жінка змогла у книжці по-іншому подивитись Гемінґвея, адже вона не так захоплена образами спортсмена та воїна, як біографи-чоловіки. Натомість Дірборн більше досліджує недоліки особистості Гемінґвея та його спад у 50-х, коли він втратив свій шлях як письменник.

«Якщо ви хочете й далі жити в злиднях, не маючи в що одягатися й що їсти, то йдіть і пийте в шинках. Але якщо хочете кращого, то мусите старанно працювати. Ми не можемо зробити для вас усе, ви мусите робити це самі»

Це цитата з книги «Довгий шлях до свободи» Нельсона Мандели, першого президента Південно-Африканської республіки, обраного на прозорих демократичних виборах. Замініть ПАР на Україну і отримаєте наші реалії.

«Господи, та це ж про нас, а не про Південну Африку», - писав свого часу перекладач автобіографії Мандели Василь Старко.

Тож сьогодні, 18 липня, у день народження Мандели, ми згадуємо про нього, його боротьбу з апартеїдом та реформи в ПАР.

Кілька цікавих фактів:

📌 Мандела провів 27 років у в’язниці, куди його запроторили за звинуваченнями у підпільній збройній боротьбі. Засуджено його було до довічного ув’язнення. Випустили майбутнього президента ПАР через тиск міжнародної спільноти.
📌 Організовуючи структуру Африканського Національного Конгресу Мандела подорожував країною інкогніто, маскуючись під шофера.
📌 На честь Мандели назвали вимерлий (доісторичний) вид дятла - Australopicus nelsonmandelai.

Більше про Манделу та його шлях до свободи можна дізнатись тут → goo.gl/jbSBxA

«Наш формат» відкриває для попереднього замовлення бестселер «Бути босом — легко» від американського експерта з управління Брюса Тулґена.
В ефективному управлінні підлеглими немає нічого надзвичайного, і, послуговуючись простими порадами, ці навички можна в собі розвинути. Тулґен дає управлінцям різного рівня чіткі поради для того, щоб стати сильним менеджером. Тим, хто чітко озвучує свої очікування підлеглим, регулярно отримує й аналізує зворотний зв'язок, вчасно виправляє помилки підлеглих і оперативно винагороджує їх за успіхи.
📌 Брюс є засновником та керівником компанії RainmakerThinking, яка спеціалізується на дослідженнях із менеджменту та корпоративному навчанні. Серед їхніх клієнтів такі компанії як Ernst & Young, Chevron Corporation, Domino’s Pizza, General Electric, Mercedes Benz USA, Walt Disney Internet Group, Kraft Foods, Pepsi Co, Proctor & Gamble, IBM.
📌 Management Today назвало Брюса Тулґена гуру менеджменту, а експерти рейтингу бізнес-мислителів Thinkers 50 — новою зіркою.
📌 Businessweek: «Рекомендації Брюса Тулґена будуть особливо цінними для власників малого бізнесу».
Замовити книжку можна тут → goo.gl/4ReYxN
До речі, менеджерам також може стати в пригоді «Переможець» Джека та Сюзі Велчів, яку ми буквально на днях відправили до друкарні. Книжку шукайте тут → goo.gl/rcm6xy

Як переконати того, хто не хоче, щоб його переконали — 6 порад від авторів книжки «Думай як фрік»
1. Зрозумійте, чому так складно когось переконати.
Насамперед слід усвідомити, що думка вашого опонента, найімовірніше, базується не на фактах і логіці, а на світогляді та стадному мисленні.
2. Пам’ятайте: ви генеруєте докази, а слухач лише обирає те, що важливе для нього.
Ви нічого не зможете змінити, якщо ваші аргументи не мають жодного значення для співрозмовника.
3. Не сподівайтесь на те, що ваші докази найкращі.
Якщо ви надасте докази, що ілюструють, як досягти прибутків без жодних витрат, ваш співрозмовник нізащо на це не купиться. І правильно зробить. Панацеї не існує. Якщо ви зможете прибрати всі хиби з вашого плану, це лише дасть привід вашому співрозмовникові сумніватись у чомусь іншому.
4. Визнайте важливість доказів вашого співрозмовника.
З аргументів протилежної сторони ви можете дізнатися щось нове та використати це для власних доказів. Крім того, якщо не брати до уваги докази співрозмовника, він узагалі не йтиме з вами на контакт.
5. Тримайте образи при собі.
Негативні події залишають глибокий слід у нашій пам’яті. Цим можна пояснити, чому ми так погано оцінюємо можливі ризики й переоцінюємо рідкісні катастрофи. Окрім того, це означає, що у більшості людей біль від негативних подій перекриває позитивні спогади.
Якщо ви прагнете вплинути на психічне здоров’я ваших опонентів, не зволікайте, скажіть їм, які вони нікчемні, дурні чи огидні. І навіть якщо кожен пункт — це чистісінька правда, навіть не сподівайтесь, що вам вдасться їх переконати. Образи перетворять вас у найзапеклішого ворога.
6. Якщо ви щиро прагнете переконати когось, хто цього не хоче, розкажіть йому історію (не анекдот!).
Історії завжди звертаються до самозакоханості, яка є в кожному з нас. У міру розгортання події, коли головні персонажі переміщуються в часі та ухвалюють рішення, ми неминуче ставимо себе на їхнє місце. «Чудово, я б теж так зробив!» або «О, ні, ні, я б ніколи такого не вчинив!».
Думати як фрік та розказувати історії навчають Стівен Левітт та Стівен Дабнер тут → goo.gl/g8aQLm

4 помилки ораторів — поради від спікерів TED-конференцій
1. Самореклама.
Добре ім’я — це все. Ви ж хочете мати репутацію щедрої людини, яка дарує своїм глядачам щось прекрасне, а не зажити слави нудного самопіарника?
Призначення мовця — давати, а не брати. Люди приходять на конференції не задля реклами. Тільки-но вони зрозуміють справжню мету промови, вас одразу ж позначать як спам.
2. Хаотичність.
Одна справа — не підготуватися, інша — вихвалятися цим. Це образливо й це змушує глядачів відчувати, наче їхній час нічого не важить.
3. Організаційна нудьга.
Інформація про компанію цікава для тих, хто там працює… і глибоко байдужа всім іншим. Даруйте, але це так. Зведіть усю промову до історії вашої компанії — і ваші глядачі заснуть на старті. Але все може змінитись, коли ви зосередитеся на суті вашої роботи та ідеях, що вас надихають.
4. Гра в натхнення.
Багато ораторів, визнають вони це чи ні, мріють залишати сцену під бурхливі оплески й сотні твітів на підтвердження їхнього вміння надихати. І тут криється пастка. Такі оратори переглядають промови натхненних мовців і пробують копіювати їх… але тільки форму. Результат буває жахливим: нещадне наслідування кожного прийому заради інтелектуальної й емоційної маніпуляції глядачами.
Будь ласка, не робіть цього.
Про те, як зробити свою промову успішною, читайте в книжці Кріса Андерсона «Успішні виступи на TED. Рецепти найкращих спікерів» → goo.gl/3V09O4

«Наш формат» видаватиме українською «Ейнштейна» Волтера Айзексона. І поки перекладач – Микола Климчук – працює над текстом, пропонуємо до вашої уваги невеличкий уривок.

7. ЕЙНШТЕЙН і ЖІНКИ. Частина 2
1919 року сорокарічний Альберт Ейнштейн одружився вдруге — зі своєю двоюрідною сестрою по матері Ельзою. Вона була на три роки старша і в неї було дві доньки від першого шлюбу, яких Ейнштейн удочерив. Про дітей з Ельзою мови, ясна річ, не було. Принизлива процедура розлучення з Мілевою вимагала від Ейнштейна публічно визнати зв’язок з кузиною.
«Жінка-супчик» Ельза перемогла «жінку-інтелектуалку» Мілеву. (На довгій дистанції треба ставити на супчик — він перемагає.)
Ельза стала Альберту янголом-охоронцем, бухгалтером, домогосподаркою, секретаркою — словом, розчинилися в особистості знаменитого чоловіка і схоже, що їй це подобалося. Це вона придумала брати з репортерів по долару за питання і по п’ять доларів за фото. Вона добувала в хаосі Веймарської республіки масло і яйця, щоб Альберт не відхилявся від дієти. Вона була анти-Мілевою.
Наскільки Ельза оперувала повсякденністю Альберта промовисто свідчить такий факт. Якось вона знайшла на його яхті (а Ейнштейн любив ходити від вітрилами і мав яхту) деталь жіночого туалету і перестала видавати Ейнштейну кишенькові гроші, щоб він коханок не заводив.
Саме з нею домовлявся Інститут передових досліджень у Прінстоні про річну зарплату професора Ейнштейна (він спершу назвав суму 3000 доларів, Ельза домовилася про 10 000.)
Вони де факто прожили разом двадцять п’ять складних і щасливих років. Коли у 1936-му Ельза померла в Прінстоні, він цілий день проплакав, що бувало з професором раз чи два у житті.
— Ви розумієте теорію відносності? — спитав її якось журналіст
— Я розумію Ейнштейна, — відповіла ця недурна жінка.