«...Спочатку просто хотів бути корисним і робити те, що вмію найкраще. А згодом зрозумів, що саме розвідка мені близька. Тут важливі витримка, уважність, відповідальність і вміння працювати в команді», — розповідає Гриф.

«Найскладніше — постійно залишатися зібраним, навіть коли страшно або дуже втомився. Ти не можеш дозволити емоціям взяти над собою верх, тому що від твоїх рішень можуть залежати побратими (...) Думаю, найголовніше — відповідальність. Також дуже важливі холодна голова, уважність, дисципліна і довіра до своїх побратимів. Розвідник не повинен думати тільки про себе. Потрібно завжди пам’ятати про команду», — говорить гвардієць.

«...Було близько –25 °C, снігу по коліна. Ми виконували завдання із засідки й провели в таких умовах п’ять днів», — згадує Гриф.

«Ніякого бліндажа чи нормального укриття там не було. Те, що могли, викопували та облаштовували самі. (...) П’ять днів ми провели в морозі та снігу. А коли прийшов час повертатися, через погодні умови техніка не мала можливості до нас доїхати. Тому довелося йти назад пішки. Сніг був по коліна, мороз, а після п’яти днів на завданні сил уже залишалося небагато», — додає Гриф.

«Але ми трималися разом і підтримували один одного. Кожен розумів, що потрібно дійти, і ніхто не залишить свого побратима...», — розповідає боєць.

«Найбільше нервуєш у той момент, коли ситуація починає розвиватися не так, як ти очікував. На війні неможливо передбачити все. У такі секунди потрібно швидко оцінити обстановку, не піддаватися паніці та прийняти правильне рішення. Напевно, найкраще командну роботу показують саме такі моменти, коли всім важко. На завданні кожен має свою роль і свою відповідальність, але водночас ти завжди можеш розраховувати на того, хто поруч», — ділиться гвардієць.

«Мрію про прості речі: мир, безпеку для рідних, повернення до нормального життя та можливість більше часу проводити з близькими», — говорить Гриф.