❤️‍🩹🇺🇦 Втратив брата, але повернувся на фронт: історія гвардійця 2-го Шосткинського полку на псевдо Джокер. Історію опублікували на сторінці військової частини 3022 Національної гвардії України у фейсбук.

Повномасштабну війну Джокер зустрів у Сумах. До цього разом із братом займався будівництвом, а вже 25 лютого 2022 року вони добровільно стали на захист міста. Після оборони Сум військовий служив водієм у Силах спеціальних операцій.
У 2023 році на війні загинув його брат.

«Найважчим було їхати на його впізнання. Ми завжди були разом, як одне ціле. Змиритися з цим дуже важко», – ділиться гвардієць.

Після демобілізації він повернувся до війська. У 2024 році служив водієм у військовій частині в Сумах, виконував завдання на Покровському напрямку та в Серебрянському лісі.

«Якось на Сумському напрямку ми знищили ворожий ЗІЛ і знайшли всередині якісь ящики. Спочатку думали, що це боєприпаси, а виявилося – парадна форма з нагородами "За взяття Сум". Але місто вони так і не взяли», – розповідає Джокер.

Згодом перевівся до 2 Шосткинського полку Національної гвардії України. Спочатку був старшим кулеметником, нині – водій мобільної вогневої групи.

«Багато чому доводилося вчитися самостійно. Дивилися навчальні відео, набиралися досвіду, постійно вдосконалювали свої навички. Головне – швидко вчитися і допомагати побратимам», – каже Джокер.

Після перемоги Джокер мріє повернутися додому, відновити сімейну будівельну справу та жити з родиною у вільній Україні.

«Хочу відновити нашу з братом справу в пам'ять про нього. А ще хочу, щоб мої діти жили у вільній Україні й пам'ятали тих, завдяки кому була здобута ця перемога...», – говорить захисник.

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.

🤩 На Шосткинщині ремонтують автодорогу Миронівка – Крупець: розпочали укладання асфальту.

Про це повідомив староста Миронівського старостинського округу Петро Федорчук на своїй сторінці у Facebook.

На автодорозі Миронівка – Крупець тривають ремонтні роботи. Зокрема, розпочалося укладання асфальту на вулиці Крупецькій.

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.

🇺🇦💔 На Шосткинщині в останню путь провели двох воїнів — Олександра Басамана та Олександра Садового. Про їхній життєвий і бойовий шлях розповів міський голова Микола Нога.

▪️Олександр Басаман народився на Кіровоградщині, здобув будівельну освіту та працював у цій сфері. Строкову військову службу проходив в Одесі.

Разом із дружиною Анною виховував сина та доньку.

У 2014 році брав участь в АТО та отримав статус учасника бойових дій. З початком повномасштабного вторгнення добровільно став до лав ЗСУ. Був командиром 3-го батальйону територіальної оборони, обороняв Шостку, виконував бойові завдання на Донеччині, Харківщині, Сумщині та в Чорнобильській зоні.

Згодом служив командиром відділення 1-го самохідного артилерійського взводу у званні штаб-сержанта. Побратими знали його за позивним «Баха» як мужнього, відповідального й відданого своїй справі воїна.

За роки війни Олександр неодноразово зазнавав контузій, які суттєво підірвали його здоров'я. Він мріяв повернутися додому, продовжити навчання та бути поруч із родиною.

Серце Олександра запинилося 13 липня 2026 року в місті Зміїв на Харківщині. Йому було 46 років.


▪️Олександр Садовой народився в Шостці. Закінчив школу №5 та вище професійне училище №19, де здобув будівельні спеціальності. Працював на деревообробному підприємстві.

5 листопада 2024 року Олександра мобілізували до лав Збройних сил України. Служив стрільцем-санітаром, виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.

"Для рідних Олександр був люблячим сином і турботливим братом. Він дуже мріяв про створення власної родини та про мирне майбутнє України…"

Певний час вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що Олександр загинув 25 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Водяне Друге Краматорського району Донецької області. Йому назавжди залишиться 32 роки.

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.