🇺🇦💔 У Шостці прощалися з 53-річним воїном Миколою Долинським, повідомив міський голова Шостки Микола Нога.

Микола навчався у Воронізькій школі № 1, а згодом здобув фах помічника машиніста електровоза у Конотопському залізничному училищі.

У 1989 році його призвали на строкову службу до прикордонних військ, яку він проходив у Нахічевані. Після демобілізації працював водієм швидкої допомоги, згодом шість років служив в органах внутрішніх справ. Після звільнення працював у таксі та займався будівництвом.

"Микола Леонідович був двічі одружений. Від першого шлюбу залишилися син, яким він щиро пишався, та улюблений онучок. У мирному житті чоловік захоплювався риболовлею, садівництвом, любив працювати на землі. Особливе місце в його серці займав собака, якому він приділяв багато уваги та із задоволенням займався його дресируванням. Микола Леонідович був надзвичайно працьовитою, товариською та доброю людиною. Мав запальний, але справедливий характер. Завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто її потребував, міг поділитися останнім зі своїми побратимами. Найбільше в людях цінував чесність, сміливість і самовідданість"

24 лютого 2022 року, добровільно став до лав ЗСУ у складі Шосткинської роти охорони брав участь в організації оборони рідного краю. Згодом був переведений до 58-ї ОМБр, де воював на Бахмутському напрямку, брав участь у боях у Серебрянському лісі. Пізніше продовжив службу у складі 41-ї ОМБр, пройшов навчання в Німеччині та опанував спеціальність механіка-водія танка Leopard 1A2.

До 67-ї ОМБр, де служив разом зі своїм сином, Микола перевівся у 2024 році. Разом вони пройшли Часів Яр, Лиманський, Сумський та Покровський напрямки.

За час служби він обіймав посади стрільця, помічника гранатометника, механіка-водія танків Т-64 і Leopard 1A2, оператора протитанкового ракетного комплексу Javelin. Мав звання головного сержанта.

У 2023 році під час артобстрілу отримав тяжку контузію та осколкове поранення голови, після чого кілька місяців лікувався. Попри це повернувся до служби. На фронті користувався авторитетом серед побратимів. Мав позивний «Їжак», але часто його називали просто Леонідовичем.

Він вірив у перемогу України та говорив про майбутнє життя в мирі й відбудову країни. Мріяв після перемоги повернутися додому, посадити великий фруктовий сад і збудувати альтанку, де вся родина збиратиметься теплими літніми вечорами.

Серце Миколи запинилося 26 червня 2026 року у селі Дмитрівка Синельниківського району. Причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність.

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.

⚫ Росіяни скинули пропагандистські листівки над Шосткою

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.